Ведь Євген Іванович

Спеціаліст в галузі вогнетривів і автоклавних будівельних матеріалів, досвідчений педагог – Євген Іванович – народився в с. Лозова (нині Луганської обл.). Після навчання на робфаці (1934-1935) закінчив Харківський хіміко-технологічний інститут (1940) і працював начальником гірничого відділення комбінату «Червоний керамік» м. Боровичі (1940-1941). З 1941 по 1947 р. – на керівних посадах вогнетривкого заводу Богданович.
Займався викладацькою роботою в Ворошиловградському гірничому технікумі (1947-1949). У 1949 році пов'язав свою долю з ХПІ – працюючи з початку молодшим науковим співробітником, асистентом, старшим викладачем та доцентом. Кандидат технічних наук (1952).
У 1953-1956 рр. перебував у відрядженні в Китаї, де працював головним радником ректора Тяньцзіньського політехнічного інституту і навчав аспірантів за фахом «Технологія вогнетривів».
З 1958 року протягом наступних 20 років очолював кафедру хімічної технології в'яжучих речовин у ХПІ. Доктор технічних наук (1968).
Його роботи були широко відомі за кордоном. Коло наукових інтересів було пов'язане з дослідженням і створенням нових технологій вогнетривів, силікатних в'яжучих матеріалів. Засновник наукової школи  в'яжучих матеріалів на основі відходів виробництв, білих і кольорових цементів на основі доломітової сировини, вогнетривів автоклавного твердіння. В рамках школи розроблено і впроваджено технологію виробництва білого доломітового в'яжучого, технологія виготовлення кольорового цементу з вапняків Докучаєвського флюсо-доломітного комбінату на Єнакіївському цементному заводі.
Під керівництвом Ведя Є. І. підготовлено і захищено дев'ять кандидатських дисертацій. Опублікував 207 наукових робіт, в тому числі шість монографій, а також два навчальних посібника китайською мовою загадбним об'ємом понад 600 сторінок. Велику цінність представляють монографії, що мають практичне значення: «Кладка і монтаж теплових пристроїв в вогнетривкій промисловості», «Технологія вогнетривів» (китайською мовою) та інші. Має 23 авторських свідоцтв і патентів.
Багато уваги приділяв вдосконаленню навчального процесу, підвищення якості підготовки фахівців. Прекрасно читав лекції і майстерно вів інші види занять. За високі показники в науково-педагогічній роботі нагороджений орденом «Знак Пошани» (1967), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», двома Медалями КНР, одна з яких була за номером 2, та іншими вітчизняними державними нагородами.
Пам'ятна дошка на стіні технічного корпусу ХПІ урочисто відкрита 18 грудня 2007 року.