Бекетов Микола Миколайович

У 1849-1853 ​рр. Бекетов працював у Санкт-Петербурзі в Медико-хірургічній академії в хімічній лабораторії М. ​М. ​Зініна. У 1853 році в Петербурзькому університеті він захищає магістерську дисертацію на тему «О некоторых случаях химического сочетания и общие замечания об этих явлениях». У 1854 ​р., отримавши звання магістра хімії, працює лаборантом професора П. ​А. ​Ільєнкова у Петербурзькому університеті. З 1855 року ​— ад'юнкт хімії у Харківському університеті, а в 1859-1887 ​рр. ​— професор Харківського Імператорського університету. У 1858-1859 роках відвідує університети Франції, Німеччини, Лондона; обирається членом Паризького хімічного товариства, слухає лекції і працює в лабораторії Р. ​В. ​Бунзена; знайомиться з молодим Ф. ​А. ​Кекуле та з Ф. ​Велером, який в цей час проводив досліди над кремневодневистим газом.

У вересні 1860 року відбувається досить значна подія в житті та розвитку хімічної науки ​— організовується Перший Міжнародний конгрес в Карлсруе. У ньому беруть участь М. М. Бекетов, Д. ​І. ​Менделєєв, М. ​М. ​Зінін.

Коли Бекетов очолив кафедру в 1857 році, він отримав повну свободу дій для майбутніх досліджень. Він відкрив витіснення металів з розчинів їх солей воднем під тиском і встановив, що магній і цинк при високих температурах витісняють інші метали з їх солей. У 1859-1865 роках показав, що при високих температурах алюміній відновлює метали з їх оксидів. Пізніше ці досліди стали відправною точкою для виникнення алюмінотермії. Досліджує залежність хімічних властивостей елементів від фізичних (відносної атомної маси, радіуса), від їх зв'язку з атомно-молекулярною механікою.

Головною областю наукової діяльності М. М. Бекетова стала молода наука фізична хімія. У 1865 ​р. він висунув ряд теоретичних положень про залежність напрямку реакцій від стану реагентів і зовнішніх умов. Бекетов створив термохімічні лабораторії, в яких разом з учнями досліджував хімічну спорідненість. Микола Бекетов визначив теплоти утворення оксидів і хлоридів лужних металів, вперше отримав безводні оксиди лужних металів (1870 р.).

Учнями Бекетова були О. ​П. ​Ельтеков, Ф. ​М. ​Флавицький, І. П. Осипов, М. О. ​Чернай, В. Ф. ​​Тимофєєв та інші. 

У своїх численних відгуках учні тепло згадують про свого вчителя М. М. Бекетова і характеризують його як талановитого дослідника, педагога, методиста, організатора і популяризатора.

М. М. Бекетов був одним з найбільш активних організаторів Вищих жіночих курсів у Петербурзі, серед яких провідну роль відігравав його брат Андрій Миколайович. На цих курсах Микола Миколайович протягом 15 років безкоштовно викладав хімію.
У 1889-1909 роках М. М. Бекетов — президент Російського фізико-хімічного товариства; він сприяв у виданні товариством свого журналу; засновник Менделєєвського з'їзду.
У 1907 році — Голова I Менделєєвського з'їзду.
Микола Миколайович був ініціатором відкриття Харківської публічної бібліотеки, будівля якої добре знайома всім харків'янам. Проект будівлі бібліотеки був безкоштовно​ виконаний сином М. М. ​Бекетова — архітектором О. М. ​Бекетовим.

У 1860 р. Бекетов отримав квартиру при університеті. Невдовзі після цього, в 1861 р. він одружився з Оленою Карлівною Мільгоф, дочкою катеринославського аптекаря. В 1862 р. у них народився перший син Олексій, потім дочка Катерина, сини Микола, Володимир, Петро.
Старший, Олексій Миколайович Бекетов, став видатним архітектором, академіком архітектури. Він побудував кілька десятків будівель, які безперечно вважаються прикрасою Харкова і ряду інших міст. У 1905 році, коли святкувалося сторіччя Харківського університету, в місті було встановлено пам'ятник Каразіну, що стоїть нині біля входу до Університету ім. Каразіна. Створили його скульптор Андреолетті (І. Пагирев) і архітектор О. М. Бекетов.
Другий син, Микола Миколайович Бекетов, став виноробом, купив у Криму маєток Болгатур в районі Гурзуфа і став виробником маркових вин.
Третій син, Володимир Миколайович Бекетов, хімік, працював у Петербурзі з батьком, в роки Першої світової війни займався виробництвом йоду і брому в Саках у Криму.
Четвертий син, Петро Миколайович, морський офіцер, служив у торговому порту Пернов.

♦ «Бекетов является одним из оригинальных и ярких представителей физической химии в России. Ученый, который сам наметил себе своеобразный новый путь и неустанно шел по нему всю свою жизнь. Если его идеи не произвели должного влияния, то главным образом потому, что еще не настало время атомно-молекулярной механики. Когда же это время настанет, тогда озарится ярким светом и прозорливость Николая Николаевича, и значение его научных заслуг» — В. Ф. Тимофєєв, учень М. М. Бекетова.
♦ «Не знаю, были ли у Николая Николаевича враги, но знаю, что ни разу не слышал дурного отзыва о той или иной деятельности Н. Н. Бекетова, имя которого будет стоять в истории науки рядом с именами Д. И. Менделеева и А. М. Бутлерова и будет занесено золотыми буквами в историю науки в России» — І. О. Каблуков.
♦ «Славна деятельность тех, которые в момент упадка волны, во время малого интереса к данному объекту исследования, умеют предвидеть еще невысказанное и далеко смотреть вдаль, открывая своими трудами зарю светлого будущего. Такие деятели не всегда понятны современниками, труды их большей частью не бывают в достаточной мере оценены, но тем более заслуживают они уважения и удивления. К таким-то научным работникам принадлежит Николай Николаевич Бекетов…» — доповідь В. В. Курилова.
♦ Наукова діяльність академіка тривала 58 років, і весь цей час він присвятив фізичній хімії. Говорячи про свого вчителя, Володимир Федорович Тимофєєв цитував слова Сенеки: «Все люди разделяются на две группы: на тех, которые умирают при жизни, и тех, которые живут после смерти». Насправді, все життя Бекетова, наповнене служінням хімії й своєму народові, назавжди закарбується в історії науки і є прекрасним об'єктом для дослідження та наслідування.
♦ За спогадами хіміка і композитора Олександра Бородіна, М. М. Бекетов «…за неимением посуды работал в битых черепочках и самодельных приборах».

♦ Професор Танатар: «Удивительная простота в обращении, бесконечная доброта и сердечность, прямота и безыскусственность пленяли всякого, кто знал Н. Н. Бекетова».
♦ Один з учнів М. М. Бекетова, О. М. Ільйов, відзначаючи жвавість і захопливість лекцій Бекетова, говорив: «На слушателей это (объяснение на лекции) действовало поразительно, скучающих лиц не видно, самые индифферентные заинтересовывались, являлась охота поближе познакомиться с предметом. Слушателей на лекциях всегда бывало много, после лекций среди них слышишь разговоры и споры о слышанном — Николай Николаевич заражал их своею живостью... Уважение студентов к Н. Н. Бекетову проявлялось, между прочим, и в том, что, не смотря на чрезвычайную снисходительность его на экзаменах, редко кто шел к нему на экзамен, не подготовившись порядочно...»
♦ Учень Бекетова проф. М. О. Чернай в спогадах про вчителя писав з цього приводу: «Не зная твердо, к нему не ходили: это считалось неприличным подрывать доверие к нам, как мы думали, нашего уважаемого профессора Николая Николаевича».
♦ У 1904 р. відзначався п'ятдесятирічний ювілей Миколи Миколайовича Бекетова. Д. І. Менделєєв привітав ювіляра такими словами: «Душевно поздравляю. Желаю долгого сохранения той свежести мысли и всего духа, которым Вы всегда восхищали преданного старого друга».

♦ Про мету закордонного відрядження: «Отправляясь за границу, я имел в виду войти в личные сношения с известными учеными, рассмотреть и изучить средства и методы их научных исследований и присутствовать на их лекциях, чтобы познакомиться с формой изложения, но главной моею целью было — воспользоваться средствами, которые представляются в Западной Европе науке, чтобы самому поработать и тем приобрести большую практическую опытность».
♦ Про розвиток наукової галузі: «Быстрое формирование науки и ее практических применений требует того, чтобы преподавание в университете и исследование химии шли рука об руку с самостоятельными исследованиями».
♦ Про зв’язок між природничими науками: «Знать химию невозможно без основательного знакомства с физикой, а потому также с математикой... Хотя мы и различаем химические и физические свойства тел, и те и другие суть выражение строения и свойств малейших частиц... Строение материи находится в зависимости от физических условий и химических свойств».
♦ З листа до Федора Достоєвського: «Не забыл я вас, хотя мне было всего 19 лет, когда я с Вами расстался, — с тех пор Вы все продолжали ваш неутомимый труд изучения человеческой души; чтение ваших произведений — это беседа с собственной совестью».