Микола Петрович Клобуков

5 грудня 1859 р. — народився у м. Ніжин Чернігівської губернії, дворянин, син поручика
1879–1882 рр. — студент Імператорського Московського вищого технічного училища.
1882–1886 рр. — студент хіміко-механічного відділення Королівського Баварського вищого технічного училища, м. Мюнхен, Німеччина.
1886 р. — учасник створення та лаборант першої електрохімічної лабораторії Німеччини. Розробка апаратів для автоматичної реєстрації зміни складу речовин під впливом іскри; запровадження нових приладів для електрохімічних досліджень.
1886-1891 рр. — лаборант електрохімічної лабораторії Королівського Баварського вищого технічного училищаНімеччина.
1887 р. — доктор філософії Ерлангенського університету, Баварія, Німеччина.
1888 р. — асистент при електротехнічній лабораторії Мюнхенського технічного училища, читав лекції з електрохімії.
1891 р. — член Товариства фізико-хімічних наук при Імператорському Харківському університеті. Лаборант при фізичному кабінеті Харківського практичного технологічного інституту. Науково-дослідна, практична та викладацька робота на запрошення ректора ХТІ Віктора Львовича Кирпичова.
1891-1893 рр. — організатор та завідувач електротехнічного кабінету. Родоначальник електрифікації ХТІ.
1892 р. —  викладач лекційних курсів загальної електротехніки, теорії електрики.
1893 р. — ініціатор створення в ХТІ електротехнічної лабораторії. За його рекомендаціями інститут придбав нову вимірювальну апаратуру, електричні машини постійного та змінного струму, колекцію електричних опорів, трансформатори, регулятори напруги та струмів.
1894 р. — практичні заняття із загальної електротехніки, теорії електрики. Доповідь про телеграфування без проводів на засідання Харківського відділення Імператорського Російського технічного товариства.
1893–1895  рр. — автор підручників, де узагальнено досвід викладацької та наукової роботи з електрики та магнетизму. Ці видання є одними з перших в Україні підручників з електротехніки.
1896 р. — член Південно-Російського товариства технологів, член Харківського відділення Імператорського Російського технічного товариства. Постійний співробітник журналів "Electrochemische Zeitung", "Prometheus". Тимчасовий консультант при Харківській комісії з влаштування міського електричного освітлення.
1897 р. — ревізор та перевіряючий обладнання електричних установок за дорученням Харківської міської управи.
1898–1899  рр. — перший викладач електрохімії в Росії. У навчальний план ХТІ, вперше, запроваджено нову дисципліну — прикладну електрохімію для студентів хімічного відділення. Автор навчальної програми лекцій та практичних занять з електрохімії. Викладання курсу лекцій з металургії.
Наукове відрядження на промислові підприємства півдня Росії відвідало 12 металургійних заводів.
1900 р. — відвідування Всесвітньої виставки в Парижі. Придбання обладнання для електротехнічної лабораторії ХТІ, що було необхідно для проведення наукових досліджень телеграфування без проводів.
26 октября 1900 р. — трагічно загинув.