Байрачний Борис Іванович

Первинні вкладки

18 вересня 1935 р. —  Борис Іванович Байрачний народився в селі Заміське Валківського району Харківської області.
1954 р. — вступив до Харківського політехнічного інституту на факультет «Технології неорганічних речовин».
1959 р. — закінчив його з відзнакою, за фахом інженер-технолог, спеціальність «Технологія електрохімічних виробництв».
1959-1961 рр. — працював на кафедрі «Технологія електрохімічних виробництв» на посаді інженера під керівництвом доц. Андрющенка Ф. К. У цей час Б. І. Байрачним були проведені дослідження з електрохімічних процесів на титанових сплавах, розроблено водневий електрод на основі гідриду титану із стабільним потенціалом, який використовувався як електрод порівняння.
1961-1965 рр. — був інженером у Фізико–технічному інституті АН УССР. За його участю розроблені технологічні процеси осадження металів на нержавіючу сталь та титан. Процес нікелювання нержавіючої сталі був впроваджений в атомній, авіаційній та машинобудівній галузях промисловості із значним економічним ефектом.
1963-1967 рр. — навчався в заочній аспірантурі ХПІ.
1965 р. — Б. І. Байрачний повернувся працювати до Харківського політехнічного інституту асистентом.
1966-1971 рр.  — перебував на посаді старшого викладача.
1968 р. — захистив кандидатську дисертацію.
1969- 1973 р.  — заступник декана факультету «Технології неорганічних речовин» та відповідальний секретар приймальної комісії ХПІ.
1971-1983 рр. — доцент.
1983-2013 рр. — завідувач кафедри технічної електрохімії.
1985 р. — успішно захистив докторську дисертацію «Анодные процессы на алюминии, ниобии, титане и тантале».
1985-1991 рр. — декан  факультету Технології неорганічних речовин політехнічного інституту.
1993 р.  —  академік АН Вищої школи України.
2000- 2006 рр. — член  експертної ради ВАК України, наукової ради НАНУ з проблеми “Електрохімія”, входить до складу експертної ради МОН України в галузі “Хімія”.
2008 р. — Борису Івановичу присуджено нагороду Ярослава Мудрого за визначний здобуток в галузі науки і техніки.
14 вересня 2020 р. — помер у Харкові.
 
Наукова діяльність професора Б. І. Байрачного пов’язана з вирішенням найактуальніших задач електрохімії: одержанням металевих покриттів з різними функціональними властивостями, розробкою та вдосконаленням хімічних джерел струму, дослідженням анодних процесів на вентильних металах, електрохімічною переробкою кольорових та рідких металів, проблемами водневої енергетики тощо.
Вагомим внеском в розбудову сучасної методичної бази в Україні та відбитком професійно-педагогічного досвіду й майстерності стала серія підручників з технічної електрохімії за редакцією Б. І. Байрачного. Кафедра технічної електрохімії стала одним із провідних навчальних центрів. Він підготував 2 доктори та понад 20 кандидатів наук, які є носіями новітніх ідей та технологічних рішень. Під його керівництвом виконано понад двісті дипломних робіт наукової спрямованості. Крім того, він працював у редколегії журналів «Гальванотехніка і обробка поверхні» та Віснику НТУ «ХПІ», мав творчі зв’язки з вченими Індії, Чехії, Франції.
За роки науково-педагогічної діяльності Б. І. Байрачний опублікував понад 400 наукових праць, серед яких підручники, навчальні посібники та монографії. Він автор багатьох авторських свідоцтв, патентів на корисні моделі та винаходи, статей у вітчизняних та зарубіжних виданнях. Визнання заслуг професора Б. І. Байрачного на державному рівні підтверджено трьома Почесними грамотами МОН України, присудженням йому нагороди Ярослава Мудрого та призначенням стипендії Президента України.