Щукарьов Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Щукарьов ( 14 листопада 1864, Москва —  25 квітня 1936, Харків) — видатний вітчизняний вчений у галузі хімії та фізики, один із засновників термохімії, математик і конструктор, винахідник "машини логічного мислення", що здатна механічно здійснювати прості логічні висновки на основі вихідних смислових посилок.
У 1885 році він закінчив 3-ю московську гімназію та вступив на відділення природничих наук фізико-математичного факультету Московського університету.
У 1889 році після закінчення університетського курсу Щукарьов залишився в університеті, а через рік поїхав до м. Мурома Володимирської губернії, де працював викладачем у реальному училищі.
У 1891 році одружився з дочкою губернського секретаря Катериною Персональною, у цьому шлюбі народилося четверо дітей.
У 1893 р. переїхав до Москви та розпочав дослідження в термохімічній лабораторії, створеній на власні кошти професором В. Ф. Лугініним (пізніше цю лабораторію приєднали до Московського університету).
Своє перше визначне відкриття дослідник зробив у 1896 р., представивши швидкість розчинення твердого тіла в розчиннику у вигляді математичного рівняння («рівняння Щукарьова»).
У 1906 р. захистив магістерську дисертацію на тему «Исследования внутренней энергии газообразных и жидких тел» та перейшов працювати до Московського університету на посаду приват-доцента. Підготував кілька навчальних посібників з теорії фізики до 1909 р.
У 1909 р. О. М. Щукарьов зробив спробу вдосконалити логарифмічну лінійку - основний математичний інструмент для величезної більшості наукових і технічних розрахунків того часу. Він сконструював логарифмічний рахунковий циліндр із спіральною шкалою. Це також важливий винахід механізації розумових процесів, хоча і на більш скромному арифметичному рівні. Технічна думка тієї епохи наполегливо працювала над підвищенням точності логарифмічною лінійки. О. М. Щукарьов знайшов своє рішення. Прагнучи до якомога більшої простоті, він застосував новий матеріал - целулоїд. Прилад «дотепний» за задумом, витончений по виконанню. З ряду причин він довгий час перебував поза полем зору вчених. Модель, зроблена самим ученим, зберігалася у його дочки Л. О.  Щукарьової в Харкові. У 1980 році ця модель була придбана Політехнічним музеєм у Москві.
В грудні 1909 р. О. М. Щукарьов захистив докторську дисертацію на тему «Свойства растворов при критической температуре смешения».
Щукарьов працював екстраординарним професором кафедри загальної хімії Вищого гірничого училища (Катеринослав). Виявив та описав явище хімічної поляризації, а також виявив магнітно-хімічний ефект, дослідженням якого займався і в подальшому.
У вересні 1911 р. Олександр Миколайович переїхав до Харкова, оскільки Харків як відомий університетський центр давав його дітям більші можливості для навчання. Обіймав посаду професора кафедри загальної та неорганічної хімії Харківського технологічного інституту.
О. М. Щукарьов продовжував досліджувати вплив магнітного поля на електроліз, вивчав вплив «дефектності» металів-електродів на електродний потенціал, описав вплив на електродний потенціал ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання.
В Харкові Щукарьов мав змогу ознайомитись з «логічним піаніно» — машиною, яку винайшов в 1870 р. англійський математик, професор Манчестерського університету Вільямом Стенлі Джевонс (1835—1882). Цю машину відтворив професор Харківського університету, учений-хімик Павло Дмитрович Хрущов (1849—1909). Вона була здатна механічно робити найпростіші логічні висновки на основі змістових питань. Після смерті Хрущова в 1909 р. його вдова передала машину Харківському університету. Щукарьов значно вдосконалив конструкцію та побудував «машину логічного мислення», яка була зроблена цілком з металу та являла собою ящик заввишки 40 см, завдовжки і завширшки — 25 см. Вона мала 16 штанг, які приводилися у рух натисканням кнопок, розташованих на панелі введення даних (смислових посилок). Кнопки діяли на штанги, ті — на світлове табло, де висвітлювався (словами) кінцевий результат (логічні висновки із заданих смислових посилок).
На відміну від Джевонса та Хрущова, Щукарьов бачив у машині не просто шкільний посібник, а й представляв її своїм слухачам як технічний засіб механізації тих сторін мислення, що формалізуються. Щукарьов виступав з лекціями з питань пізнання і мислення у багатьох містах України, у Москві, Санкт-Петербурзі. Спершу він демонстрував на лекціях машину, побудовану Хрущовим, а потім — сконструйовану ним самим.
У 1914 р. на запрошення Московського політехнічного музею він виступив з лекцією «Познание и мышление» та продемонстрував створену ним «машину логічного мислення». У 1925 р. опублікував у науково-популярному журналі «Вестник знания» статтю «Механизация мышления», в якій виклав свою теорію механізації формалізованих сторін мислення.
Наприкінці 1920-х рр. Щукарьов передав «машину логічного мислення» на кафедру математики Харківського університету, що стало з нею пізніше — невідомо.
У 1926 р. Щукарьов став засновником кафедри фізичної хімії в Харківському технологічному інституті.
У 1931 р. вчений пішов у відставку. У 1931—1935 рр. продовжував дослідницьку діяльність, співпрацюючи з низкою наукових установ.
Під керівництвом Щукарьова в Українському інституті прикладної хімії було проведено досліди щодо оптимізації роботи содової промисловості та зменшення втрат сировини. Крім того, розробки Щукарьова дали змогу визначити вплив різних факторів на кристалоутворення. Він запропонував нову конструкцію ізотермічного калориметра для дослідження повільних теплових процесів.
В Інституті метрології Щукарьов брав участь у створенні термометричної лабораторії — розробив методику термохімічних вимірювань та запатентував метод виготовлення фотографічної емульсії з наддрібними частками бромистого срібла.
В Інституті експериментальної медицини Олександр Миколайович досліджував вплив ультразвукових хвиль високої частоти на хід хімічних процесів та брав участь у розробці камери мікроклімату.
В Українському НДІ вогнетривів Щукарьов вів роботи з кінетики перетворень кварцу, визначення теплоти перетворень модифікацій кремнезему, розроблення методів дослідження теплоємності, формулювання питомих ваг тощо.
У 1935 р. Щукарьова знову запросили до ХТІ на кафедру фізичної хімії, де він мав керувати дослідженнями та читати лекції з хімічної термодинаміки для аспірантів. На жаль Щукарьов захворів та 25 квітня 1936 р. помер.
Наукова діяльність
Заклав основи сучасної термохімічної техніки, досліджував термічні ефекти в різних системах — від сплавів металів та органічних сполук до живих клітин, один із перших у світі проводив дослідження кінетики розчинення кристалів та експерименти щодо впливу магнітного поля на кінетику хімічних реакцій. Основні праці присвятив хімічній кінетиці та хімічній термодинаміці, вченню про розчини, термохімії та електрохімії. Досліджував критичні явища в газоподібно-рідких системах та в розчинах.
Створив «машину логічного мислення», здатну механічно здійснювати прості логічні висновки на основі вихідних смислових даних, вона вважається прообразом сучасного комп'ютера.
Підготував понад 70 оригінальних досліджень та близько 30 творів з історії філософії, деякі з них було видано за кордоном.
У 2011 р. вийшла у світ книга «Профессор Александр Николаевич Щукарев. Трудно быть гением», створена з ініціативи та за участю наступника й послідовника вченого — професора В. Кошкіна, який у 1982—2011 рр. очолював створену Щукарьовим кафедру фізичної хімії в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Того ж року на будівлі хімічного корпусу вишу було відкрито меморіальну дошку.