Василь Іванович Атрощенко: до 140-річного ювілею НТУ «ХПІ»

Первинні вкладки

Книжкову виставку «Василь Іванович Атрощенко. Видатний вчений та педагог», до 140-річного ювілею НТУ «ХПІ», представлено у липні 2025 у науково-технічній бібліотеці (бібліотека, абонемент № 1, к. 45).
Василь Іванович Атрощенко (3.07.1906–16.06.1991) — український хімік-технолог, фахівець у галузі технології азотної кислоти та добрив, талановитий педагог. Доктор технічних наук (1945), професор (1945), академік АН УРСР (обрано 17 березня 1972 року). Герой Соціалістичної Праці (1971), Заслужений діяч науки УРСР (1958).
Народився 3 липня 1906 р. в селищі Ново-Смолянинівської копалини поблизу Юзівки (нині Донецьк) в родині залізничника-стрілочника. 14-річному хлопцеві, який уже працював учнем у механічних майстернях, довелося допомагати батькові у вихованні молодших брата та сестри після смерті матері. Труднощі змусили сім'ю переїхати на Смоленщину до родичів, де Василь навчився столярній справі. Через три роки він із батьком повернувся на Донбас. 1923 року Василь став працювати столяром на відновленні азотного заводу в Юзівці.
Одночасно вечорами він навчається на дворічних профтехнічних курсах майстрів азотної й коксохімічної промисловості. Після закінчення курсів Василя Івановича переводять на посаду лаборанта центральної лабораторії азотно-хімічного заводу, де він працював до 1927 року.
У 1927 році склав конкурсні екзамени і вступає на навчання в Одеський Вищий Технікум загальної прикладної хімії. У 1929 році технікум був реорганізований і поділений на два інститути – Одеський хіміко-технологічний інститут (тепер Одеський національний політехнічний університет) і Одеський харчовий інститут (Одеська державна академія холоду).
Навчатися в інституті перший час було дуже важко робітничому хлопцю, який мав тільки 6-ти річну загальну освіту. Але настирною працею і завдяки своїм здібностям він знаходиться в авангарді як у навчанні, так і в громадському житті вузу.
Інженерні здібності й схильність до науково-дослідної роботи виявились у Василя Івановича дуже рано. Ще студентом першого курсу на першій  виробничій практиці на Костянтинівському хімічному заводі в цеху сірчистого натрію він організував контроль виробництва так, що це дало змогу значно зменшити коефіцієнти витрат сульфату натрію і вугілля, а це дозволило робітникам одержувати додаткові премії. На другому місяці практики студента В. І. Атрощенка призначили виконавцем обов’язків начальника цеху і він провів ще ряд суттєвих удосконалень технології.
Таким чином ще на лавах інституту почалося формування творчої особистості, наукової ініціативи і щедрого таланту при організації науки, підготовці кадрів для хімічної промисловості.
Після закінчення інституту в 1931 році був залишений на кафедрі мінеральної технології асистентом і аспірантом, де продовжує активно займатися науково-дослідною роботою. У 1932 році В. І. Атрощенко призначається деканом технологічного факультету Одеського хіміко-технологічного інституту.
У 1935 році за рекомендацією проф. І. Є. Ададурова, який з 1933 року працював завідувачем кафедри технології мінеральних речовин у Харківському хіміко-технологічному інституті, В. І. Атрощенка переведено до цього вузу і призначено на посаду асистента.
У 1937 році успішно захищає кандидатську дисертацію на тему “Кінетика абсорбції оксидів азоту розчинами лугів”, стає доцентом кафедри, а в 1938 році В.І. Атрощенко призначається завідувачем кафедри технології неорганічних речовин, якою він керував безперервно до 1986 року.
Влітку 1941 року під керівництвом В.І. Атрощенка було розроблено запалювальні пристрої для пляшок із запалювальною сумішшю, які використовувались для знешкодження танків. Під час розбивання пляшок об тверду поверхню калій і натрій взаємодіяли з водою і горюча суміш запалювалася. Такі запалювальні пляшки були досліджені військовими і визнані найкращими при випробуваннях. Їх виробництво було швидко організовано і застосовувалися вони для боротьби з танками.
Наукові дослідження В. І. Атрощенка і були спрямовані на створення азотнокислотного виробництва.
1945 року Атрощенко захистив докторську дисертацію  в Харкові. Після успішного захисту йому присудили учений ступінь доктора технічних наук і надали вчене звання професора.
13 серпня 1946 року професора Василя Івановича Атрощенка затвердили заступником директора Харківського хіміко-технологічного інституту з навчальної та наукової роботи. Відкрилася нова сторінка в діяльності професора Атрощенка на цілих 15 років, оскільки у 1950—1961 роках він працював заступником директора інституту з наукової роботи вже Харківського політехнічного інституту, не залишаючи при цьому і кафедральне керівництво.
1964 року Атрощенка обрали член-кореспондентом АН УРСР.
Автор більш ніж 500 наукових робіт, 18 авторських свідоцтв та патентів. Серед його учнів більш ніж 60 кандидатів наук, 15 — докторів наук. Вченого включено до книги “5000 видатних особистостей світу”, яка вийшла у США у 1990 році.
Запрошуємо всіх бажаючих до ознайомлення з працями Василя Івановича Атрощенка до науково-технічної бібліотеки (бібліотека, абонемент № 1, к. 45).
 
Більше інформації про Василя Івановича представлено на сайті НТБ НТУ “ХПІ” за посиланням.