Харківський технологічний інститут в хроніці найважливіших фактів і подій Харкова і Харківської губернії (1885 рік)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ЕКОНОМІКА. ПОЛІТИКА

Харківська губернія, територіально входила до складу Півдня Росії. Крім неї входили губернії: Полтавська, Катеринославська, Чернігівська, Київська, Волинська, Подільська, Бессарабська, Таврійська, Херсонська (пізніше Курська).​

Найбільш промислові губернії Півдня Росії — Київська, Херсонська і Харківська. Перше місце серед губерній по селянському землеволодінню займала Харківська губернія.

Харківська губернія займала територію, за вимірюваннями Стрельбицького, 47.884,8 кв. верст або ж 4.987,692,9 кв. десятин. Найбільший, по території, губернський повіт — Старобільський, найменший — Валківський. Територія Харкова — 18301/2 кв. десятин.

Харківська губернія спочатку мала назви: «Слобідсько-Українська губернія» (з 1765 р.), «Слобідсько-Українське намісництво» з магістратами і ратушами (з 1780). З 1835 по 1923 рр. — Харківська губернія.

Губернія була розділена, в адміністративно-поліцейському відношенні, на 11 повітів, 27 станів і 262 волості.

Після м.Харкова (4601,13 десятин), максимальні розміри земельних площ під поселенням мали міста: Охтирка, Слов'янськ, Суми та Ізюм.
Населення губернії становило 2 млн. 189 тис. 869 осіб, з них чоловіків — 1 млн. 107 тис. 543, жінок — 1 млн. 082 тис. 326. У Харкові: населення — 166 тис. 921, з них чоловіків — 86 тис . 955, жінок — 79 тис. 966.

Харків, за кількістю жителів, посідав друге місце в дев'ятці найбільших міст Росії з населенням в категорії від 100 до 200 тис., поступившись першим місцем лише Ризі з населенням понад 175 тис. чоловік. Третє місце займав Київ (понад 165 тис. осіб).

Харківське губернське правління (засновано в 1796 р) очолював губернатор. У його веденні знаходилася поліція, пенітенціарні, землеволодницькі, релігійні та ін. установи. На початку ХХ століття при правлінні були організовані медичне, ветеринарне, статистичне і будівельні відділення. У різні роки історії в відділеннях служили викладачі та випускники Харківського (практичного) технологічного інституту (ХПТІ, ХТІ) — В. В. ​Хрустальов, М. І. Ловцов, З. І. Ю. Харманській, С. С. Жилкін, С. М. Ігумнов, М. П. Винокуров та ін.

Харківське губернське дворянське депутатське зібрання (засновано в 1780) складалося з предводителів дворянства і виборних депутатів, які були найближчими помічниками губернатора. Організація припинила свою діяльність в 1917 р.

Харківською губернією управляв губернатор, призначений на посаду імператором за поданням Міністерства внутрішніх справ Росії, таємний радник Олександр Олександрович Ікскуль фон Гільденбандт.

Харківський Губернський статистичний комітет (заснований в 1835) збирав і аналізував статистичні дані з народонаселення, економіки та культури, проводив етнографічні дослідження. Голова комітету — губернатор. Серед членів — керуючі Казенною палатою, Палатою державного майна, чиновники місцевих установ, представники дворянства та інтелігенції, в т. ч. вчені Харкова, які в різні періоди часу займалися педагогічною діяльністю в ХТІ — М. М. Бекетов, А. П. Шимков , Д. І. Багалій, В. Л. Кирпичов, І. П. Скворцов, Л. В. Рейнгардт та ін. З 1873 року Комітет видавав щорічний довідник «Харківський календар». Діяльність комітету була припинена в 1919 р​.

Головними адміністративно-управлінськими органами були розпорядчі органи правління — губернська земська дума, повітова земська дума і міська дума (заснована в 1785). Міська Дума складалася з міського голови, гласних, голови Повітової земської управи і представника духовного відомства. Гласні Міської думи, в кількості 72 чоловік, обиралися на основі майнового цензу з представників купецтва, ремісників, міщан та інтелігенції. Вони, на своїх засіданнях, займалися законотворчою та економічною діяльністю: встановлювали розмір міських зборів і податків; стверджували обов'язкові постанови міського громадського управління; правила користування міським майном; приймали проекти забудов; рішення про відкриття підприємств і т. п. До складу гласних думи входили імениті та відомі особи міста, в. т. ч. вчені ХТІ — А. Ф. Мевиус, К. О. Андрєєв, М. М. Євдокимов, К. О. Зворикін, О. К. Погорілко, П. І. Кравцов, О. М. Анциферов, І. А. Красуський, В. Ф. Тимофєєв, М. М. Салтиков, О. П. Ситников, Д. А. Кутневіч і ін.

Виконавчими органами правління були управи: Губернська земська управа (заснована в 1865) очолювалася губернатором; Харківська міська управа (заснована в 1871) — міським головою, який був одночасно і головою Міської думи. Члени управи, які обиралися Думою, керували міським господарством, збором і витрачанням міських податків, розробкою проектів міських кошторисів і т. д. Вони завідували відділеннями при Управі: адміністративним, господарським, технічним, санітарним, оціночно-статистичним, навчально-освітнім. Управа була підзвітна у своїх справах перед Думою. Відповідальні посади в відділеннях, в різні періоди часу, займали викладачі ХТІ і інженери-технологи — О. К. Погорілко, М. Є. Дорофєєв, М. І. Ловцов, С. І. Загоскін, З. Ю. С. Н. Ігумнов, І. З. Харманскій, І. І. Корейво, В. Г. Зданович, М. І. Дашкевич, Г. Г Заам, Я. М. Маркович, І. А. Рольгейзер, О. І. Любарський, О. Г. Молокін, В. Е. Мороховець та ін.

Адміністративні та виконавчі органи правління губернією і Харковом щорічно публікували свої звіти про виконану роботу, з фінансовими постатейними показниками про доходи та витрати, а також бюджети на наступний рік.

Губернське по земським та міським справам присутствіє (засновано в 1870 р.) — контролюючий орган. Основним завданням присутствія було обговорення правильності та законності постанов земських установ.

Харківська головна складська митниця (заснована в 1870 р) була однією з десяти існуючих внутрішніх митниць в Росії й підпорядковувалася Міністерству фінансів. Митницею управляли А. П. Твердянський, С. Г. Соболєв, А. І. Синельников, Я. В. Андріївський, Я. С. Биковський та ін. В штаті були посади експерта-хіміка, експерта-механіка, які в різні часи займали інженери-технологи. Митниця припинила свою діяльність в 1919 р.

Харківське губернське акцизне управління (засновано в 1862 р.) здійснювало контроль за виробництвом і торгівлею тютюном, цукровими і вино-горілчаними виробами, а також за надходженням акцизних зборів до казни. Губернія по питному та тютюновому акцизним зборам була розділена на 6 округів. З 1896 р. ХПТІ почав готувати фахівців для акцизних установ Міністерства фінансів і, в подальшому, багато випускників працювали при податковій службі Росії, займаючи посади інструкторів, ревізорів, контролерів і наглядачів. Акцизні управління припинили свою діяльність в 1919 році. 

Харківське по питним справах присутствіє засновано в 1885 р., до складу якого, під головуванням губернатора, входили губернський предводитель дворянства, голова губернської земської управи, міський голова, прокурор, начальники губернських адміністративних установ, в т. ч. управляючий акцизними зборами.

Засновано Канцелярії податкових інспекторів. Відкрито в Харкові 5 податкових ділянок. У 1916 р. Харків був розділений на 18 податкових ділянок. Податкові спостерігали за своєчасною сплатою податків і зборів, збирали відомості про прибутковість промислових підприємств, банків і торгових закладів, складали окладні списки платників податків, контролювали виконання правил торгівлі та роботі підприємств. Ліквідовано декретом Раднаркому України від 22 лютого 1919.

Жителі губернії об'єднувалися у товариства, деякі товариства були з обов'язковою публічною фінансовою звітністю: кредитні, ощадно-позичкові, професійні, торгові, сільськогосподарські, взаємодопомоги, освітні, релігійні, медичні, опікунські, художні, музичні, технічні та благодійні.

У Харкові було засновано Швейцарське, Французьке і Німецьке благодійні товариства.

У Харкові діяли: відділення Державного банку, Харківський міський купецький банк, Харківський торговий банк, Харківський земельний банк, Харківське відділення Товариства взаємного кредиту. У повітових містах — громадські банки.

Відкрито: Харківське відділення Державного дворянського земельного банку; Харківське відділення Державного селянського поземельного банку; ощадні каси при повітових казначействах Харківської губернії.

У Харкові налічувалося понад 18 страхових компаній, в яких консультантами з технічних питань були інженери-технологи.

Харківська міська дума звернулася до Міністерства внутрішніх справ з клопотанням про виділення міста Харкова з губернського і повітового земства в самостійну земську одиницю, відповідно до 15-ї статті «Положення про земські установи», за прикладом Москви, Санкт-Петербурга і Одеси.

Харківською друкарнею Мойсея Пилиповича Зільберберга видано «Короткий нарис історії харківського дворянства» Льва Васильовича Ілляшевича, предводителя дворянства Зміївського повіту.

У 1885 р налічувався 41 неробочий день (вихідний в держустановах), пов'язаний з релігійними святами і знаменними датами царської сім'ї. Також неробочі дні були при проведенні в губернії хресних ходів (шість ходів — 12 днів).

РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЦІНИ

ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА КУСТАРНО-РЕМІСНИЧА ПРОМИСЛОВІСТЬ

БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА

ТРАНСПОРТ ТА ЗВ'ЯЗОК

КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ТОРГІВЛЯ

НОВИНИ В НАУЦІ ТА ТЕХНІЦІ

ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

КУЛЬТУРА. МИСТЕЦТВО. СПОРТ

ПЕРСОНАЛІЇ ДІЯЧІВ НАУКИ  ТА ТЕХНІКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

Автор-упорядник Г. В. Павлова, відповідальний редактор Л. П. Семененко.