ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я.

Харківський навчальний округ (заснований в 1803 р) керував і контролював діяльність навчальних закладів кількох губерній. Округ очолював Микола Павлович Воронцов-Вельямінов (1885-1896). В різні часи в діяльності округу брали участь і викладачі ХТІ - Карл Васильович Дідріхсон, Микола Миколайович Євдокимов, Микола Федорович Вільгальм, Антоній Павлович Пшеборський, Іван Адамович Красуський та ін. Округ було скасовано в 1918 р.

В губернії налічувалося 660 навчальних закладів з 49 тис. 204 учнями, в т. ч. 82 - в Харкові. Навчальні заклади фінансувалися казной, земством, міськими товариствами, становими установами та приватною благодійністю.
До складу вищих і середніх навчальних закладів Харкова входили: Імператорський університет, який займав в Росії 3-тє місце за кількістю студентів, Ветеринарний інститут, Харківський практичний технологічний інститут, Інститут шляхетних панянок, духовна і вчительська семінарії; технічне залізничне і реальні училища; 3 чоловічих і 7 жіночих гімназій.
Відбулося 15 (27 за новим стилем) вересня урочисте відкриття Харківського практичного технологічного інституту (ХПТІ) на підставі височайше затвердженого 16-го квітня 1885 року Положення. Міністерство народної освіти призначило 1-го липня директором інституту професора механіки Віктора Львовича Кирпичова. З нагоди початку занять біля Головного корпусу Архієпископом Харківським Амвросієм був відслужений молебень, на якому були присутні піклувальник навчального округу М. П. ​Воронцов-Вельямінов, начальник губернії О. О. Ікскуль-фон-Гільденбандт, предводитель дворянства О. Р. Шидловський та інші.
Перший професорсько-викладацький склад інституту налічував 13 чоловік. Згідно штатним розкладів технологічних інститутів, на відміну від університетів, професор не міг бути завідувачем кафедри. Стосовно ХПТІ, кафедра була рівнозначна професорській посаді і не відповідала стану кафедр університетів. Професори інституту завідували, аж до середини 20-х років ХХ століття, лабораторіями, станціями, кабінетами, майстернями в яких і створювалися колективи однодумців і співробітників.
Річна винагорода за працю становила: у директора ХПТІ - 4200 тис. р .; професорсько-викладацького складу - 1000-3000 р. Всі службовці інституту забезпечувалися казенними квартирами, або отримували квартирні гроші.
Прийом в студенти ХПТІ здійснювався без іспитів на підставі документів про успішне закінчення курсу вищого або середнього навчального закладу. Але, при наявності конкурсу на одне місце, перевага віддавалася особам, які закінчили курс вищого навчального закладу. Всі інші кандидати в студенти здавали іспити з математики, фізики та російської мови в межах гімназійного курсу.
 На перший курс було прийнято 125 осіб. Навчальний курс інституту - 5 років. Робочий день студента становив 8,5 годин. Плата за навчання - 50 р. на рік. Інститут мав фонд в 50 стипендій по 300 рублів на рік кожна, що дозволяло найбільш незаможним і обдарованим студентам безкоштовно вчитися. За казенну стипендію випускник був зобов'язаний бути на державній службі рік - за рік отримання стипендії. 
Навчальний рік в ХПТІ починався 1 вересня і закінчувався 30 квітня. Іспити призначалися в травні. Практичні заняття тривали і в літній час. Канікули (літні вакації) становили 1,5 міс.

Міністерством народної освіти затверджено форму одягу для студентів-технологів. Верхня форма одягу (мундир, сюртук, напівпальто) і головний убір (кашкет) - темно-зеленого кольору з темно-синіми оксамитовими комірами. Наплічники - з синього оксамиту з синьою облямівкою і з вензелем імені імператора Олександра III. У літню пору дозволялася інша форма одягу - білий кітель, кашкет з білим чохлом, краватка чорна, замшеві перчатки, башлик верблюжого кольору.
Випускникам ХПТІ присвоювалися звання «інженера-технолога» (оцінки з предметів «4» і «5») і «технолога». Інженер-технолог, під час вступу на державну службу, удостоювався чину колезького секретаря, технолог - губернського секретаря.
При ХПТІ були створені навчально-допоміжні установи: бібліотека, фізичний кабінет, механічна і хімічна лабораторії, майстерні з механічної і хімічної технології. Для них були виписані і доставлені з Європи різні предмети і матеріали: колекція мінералів від фірми Кранца в Бонні, колекція хімічних препаратів від фірми Кальбаума в Берліні, аналітичні ваги Сарторіуса з Гентінгена, платиновий посуд від Тентелевського заводу, печі та лампи від Паризької фірми Віснегга, прес Вердера силою в 100000 кг. від Нюрнберзького машинобудівного заводу, дзеркальний прилад системи професора Баушінгера для дослідження питань опору матеріалів, прилад Міхаеліса для дослідження складу цементу і багато іншого. Для малювального залу була придбана колекція гіпсових орнаментів, виготовлена училищем Технічного малювання барона Штігліца.
Механічним майстерням ХПТІ було дозволено виготовляти і обробляти предмети, як для інституту, так і на продаж.
15 вересня була відкрита бібліотека Харківського технологічного інституту (нині НБТ НТУ «ХПІ», що має 1,5 мл. фонду) - перша технічна бібліотека на Півдні Росії. Підставою створення бібліотеки стала унікальна особиста бібліотека академіка-електротехніка Б. С. Якобі. Зроблені й перші закупівлі в фонд бібліотеки, які послужили початком систематичного комплектування бібліотеки. Це були повні комплекти журналів «Crelle's Journal», «Journal für die reine und angewandte Mathematik», «Engineering», енциклопедії і лексикони по хімії Вюрца, Фреми, Грахам-Отто, Бельштейна, Гмелін-Краута та ін.
Імператор підписав, з подачі Міністра народної освіти, розпорядження «Про обмеження прийому євреїв до Харківського технологічного інституту десятьма відсотками на загальне число студентів».
Міністерством народної освіти затверджено «Інструкція для інспекції Харківського технологічного інституту», «Правила для студентів і сторонніх слухачів російських університетів», «Правила про залік півріч студентами Імператорських російських університетів» і «Статут Харківського ремісничого училища». Голова Піклувальної Ради училища - професор А. П. Шимков.
Відкрито: Вознесенська жіноча гімназія Харківської лютеранської громади; Харківська музична школа вчительки А. І. Ральф.

Статський радник Іван Герасимович Харитоненко пожертвував Харківському університету 3-х поверховий кам'яний будинок, побудований на власні кошти на землі, що належить університету.

Теми для творів при випробуванні зрілості (випускних іспитах) в гімназіях Харківського навчального округу: «Любов до Вітчизни - джерело великих діянь»; «Значення монастирів в Стародавній Русі».

Урочисто відзначено 30-річний ювілей від дня заснування Харківського землеробського училища, розташованого поблизу Дергачів Харківського повіту. Прийом хлопчиків від 14-ти років, тривалість навчання 6 років, плата  за навчання 20 р. за рік, пансіон - 150. Випускники училища займали посади помічників керівників господарством, земських землемірів.
Міністерство народної просвіти оголосило вдячність гірському інженеру, статському раднику Анемподисту Олексійовичу Носову за пожертвування їм для Ізюмського реального училища навчальних посібників.
Президент Імператорського Російського музичного товариства, його Імператорська високість Костянтин Миколайович відвідав заняття в Харківському музичному училищі.
Затверджено статут Товариства піклування про бідних учнів міських навчальних закладів м. Слов'янська.
У губернії діяло 8 монастирів.
Святкування в губернії тисячоліття святителів Кирила і Мефодія з освяченням місця для церкви імені слов'янських першовчителів на новому харківському цвинтарі.
Видано книгу Маслова «Історія Різдво-Богородичної церкви села Каплунівки». З 1885 по 1917 настоятель церкви - Василь Миколайович Добровольський, законовчитель ХПТІ.

У Харкові налічувалося 5 лікарень, 161 лікарів, 11 аптек.
Відкрита в Харкові власна лікарня Харківського медичного товариства і лікарня ім. Д. Л. Донець-Захаржевського з невідкладної допомоги. Прийом хворих повсякчас незалежно від громадського стану, віку, статі - безкоштовно. При лікарні організований притулок для породіль. До 1913 року лікарня Медичного суспільства прийняла до 3,5 тис. хворих.
Вийшов друком «Путівник до Слов'янських мінеральних вод» М. С. Шляпошникова і А. В. Мандрикіна. До книги включено історичний нарис відкриття вод, дослідження і розробки свердловин для добування солі.
У черговому номері харківського журналу «Віра і розум» опублікована вітальна промова преосвященного Амвросія, архієпископа Харківського на урочистому відкритті ХПТІ.

Харківський технологічний інститут в хроніці найважливіших фактів і подій Харкова і Харківської губернії (1885 рік)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ЕКОНОМІКА. ПОЛІТИКА

РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЦІНИ

ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА КУСТАРНО-РЕМІСНИЧА ПРОМИСЛОВІСТЬ

БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА

ТРАНСПОРТ  ТА ЗВ'ЯЗОК

КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ТОРГІВЛЯ

НОВИНИ В НАУЦІ ТА ТЕХНІЦІ

ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

КУЛЬТУРА. МИСТЕЦТВО. СПОРТ

ПЕРСОНАЛІЇ ДІЯЧІВ НАУКИ  ТА ТЕХНІКИ​

ЛІТЕРАТУРА

Автор-упорядник Г. В. Павлова, відповідальний редактор Л. П. Семененко.