Один рік з історії Харківського технологічного інституту (НТУ «ХПІ») 1902

Первинні вкладки

     1902 рік в історії Російської імперії пройшов відносно спокійно. У зовнішній політиці були досягнуті угоди з Китаєм про виведення російських військ з Маньчжурії. Росію, з офіційним візитом у відповідь, відвідав президент Франції Еміль Лубе, якому Харківське французьке товариство презентувало особливий подарунок. Після проголошення незалежності та створення Кубинської республіки було встановлено російсько-кубинські дипломатичні відносини.
          Росія, як і США, посідала провідне місце у світовому сільському господарстві, але світова економічна криза, яка почалася у 1900 р., позначилася на фінансово-економічній стабільності. Політичні демонстрації, перші страйки, селянські заворушення також не покращували ситуацію. Було вжито низку кризових заходів, у тому числі оновлення технічного стану російських підприємств, за рахунок упровадження нових технологій та заміни технічного обладнання. Кількість заводів і фабрик, продуктивність і товарообіг у промисловості й торгівлі поступово збільшувалися [1].
     Почалося будівництво Навколобайкальської залізниці («золотою застібкою сталевого пояса Росії»). Пройшли випробування першого в Росії тролейбуса у Санкт-Петербурзі. Укладено перший контракт на право складання в Росії автомобілів марки Даймлер. Відкрито Санкт-Петербурзький політехнічний інститут.
    1902 рік для жителів Харківської губернії та Харкова був також, як і для всієї країни, без особливих потрясінь та подій. У політичному становищі рік мало відрізнявся від попередніх. Есери вчинили безуспішний замах на харківського губернатора князя Івана Михайловича Оболенського, пройшли страйки та політичні демонстрації робітників та сходки студентів. Відчайдушне становище селянства Валковського повіту, після посухи та неврожайних років, вибухнуло безглуздими бунтами та репресіями з боку влади [2].
       На початок 1902 року у Харківській губернії населення досягло 2 млн. 831 тисячу осіб, Харкова — понад 200 тисяч. Незважаючи на кризу, у губернії працювали понад 300 підприємств, а у Харкові — понад 100 фабрик та заводів [3].
     Радою З'їзду гірничих промисловців Півдня Росії, з ініціативи Миколи Степановича Авдакова, був заснований найбільший у металургійній промисловості торговий синдикат АТ «Товариство для продажу виробів російських металургійних заводів» («Продамет»), у складі 12 підприємств та товариств, та Харківська кам'яновугільна та залізо-торгова біржа.
    Відкрита залізнична станція «Харків-Сортувальний». У губернії наданий дозвіл на будівництво та перебудову 1789 будівель [3]. У Харкові закінчено будівництво Будинку судових ухвал за проєктом викладачів Харківського технологічного інституту (ХТІ) Олексія Миколайовича Бекетова, за участю Юлія Семеновича Цауне та Володимира Васильовича Хрустальова.
       Освячена будівля Малого театру на Харківській набережній, побудована за проєктом Ю. С. Цауне.
      У Харкові пройшов ХІІ Археологічний з'їзд, у якому взяли участь відомі вчені Росії. На з'їзді вперше виступив оркестр кобзарів під орудою Гната Хоткевича, випускника ХТІ. Відкрито Відділ церковних старожитностей при Музеї образотворчих мистецтв Харківського університету.
       Харківське французьке товариство, на честь приїзду до Росії французького президента Еміля Лубе, для вітання президента від Харкова делегували членів товариства Георгія Мурона та Олександра Малерба, які вручили адресу та подарунок у вигляді розкішної теки з білого крокреню, виконаної Адольфом Дарре, у якій знаходилися чотири фотографії (діапозитиви) великого формату (40х50) з видами Харкова роботи Олексія Михайловича Іваницького. Одна з фотографій ― вид на будівлю ХТІ [4].
    В історії Харківського технологічного інституту 1902 був відзначений подіями, які надалі вплинули на його розвиток.
    Штат професорсько-викладацького складу та службовців налічував майже 80 осіб [5].
На іншу роботу перейшов директор ХТІ професор Дмитро Степанович Зернов, якого  змінив професор Микола Миколайович Шиллер. Викладацький склад поповнився новими викладачами, серед яких Григорій Федотович Бураков, згодом ректор ХТІ, Микола Дмитрович Пільчиков — відомий учений у різних сферах діяльності. Колишній професор ХТІ Володимир Сергійович Кнаббе став першим директором відкритої Одеської школи борошномелів (нині Одеська національна академія харчових технологій).
У житті студентів ХТІ, яких було понад однієї тисячі, також відбулися зміни. У 1902 році вступили до інституту 289 осіб. Інститут закінчили 68 студентів. [5]. На прийом випускних іспитів вперше були запрошені професор Імператорського Московського технічного училища — Микола Єгорович Жуковський та професор Московського університету Володимир Васильович Марковников [4].
Навчальний процес періодично переривався на невизначені терміни через активну участь студентів у загальноміських студентських заворушеннях.
Інститут був повністю закритий на тривалий термін вдруге (вперше ― у 1887 році). 66 осіб, зі складу студентів, були звільнені за участь у загальноросійському страйку [5].
      Задля зміцнення теоретичних та практичних знань під керівництвом викладачів ХТІ були організовані безліч екскурсій для студентів на заводи та фабрики міст: Катеринослав, Полтава, Тростянець, Лозова, Москва, Санкт-Петербург; на деякі заводи півдня Росії та Донбасу. З пізнавальною метою студенти оглянули поріг Іматранкоскі у Фінляндії [4].      
Під керівництвом Дмитра Степановича Зернова було засновано Технічне студентське товариство при ХТІ — перше наукове товариство студентів. При товаристві був заснований кредитний фонд, видавничий фонд ім. Д. С. Зернова, музей та бібліотека, яка згодом стала інститутською студентською бібліотекою ім. Л. Н. Толстого.    
На першому засіданні з доповідями щодо проблем у металургійній промисловості виступили викладач Теодор Бер та студент Михайло Олексійович Короткевич — майбутній член-кореспондент Академії наук УРСР.
Помітно покращився і матеріальний добробут студентів. Харківське товариство допомоги студентам-технологам відкрило першу їдальню ХТІ у двоповерховій будівлі. Також товариство виділило близько 3 тис. рублів на оплату навчання 125 студентів [4].
Відбулися традиційні студентські благодійні вечори: кавказький вечір на користь незаможних вірмен, грузин та мусульман Харківського університету та технологічного інституту; вечір студентів-технологів за участю професійних оперних виконавців та студентів. Крім розширеної музичної програми для запрошених було проведено ряд видовищних показових технічних дослідів, як, наприклад, блискавка Тесли [4].
На відміну від минулих років, у 1902 році, з благодійною метою, були засновані дві приватні іменні стипендії для малозабезпечених студентів-технологів: стипендія імені потомствених почесних громадян Юхима Митрофановича і Степаниди Андріївни Файдишів і стипендія імені в вюртемберзького підданого Максиміліана Християновича Гельферіха [6].
Його племінник Максиміліан Альбертович Гельферіх був студентом ХТІ.
        І вже у 1903 році стипендію імені Ю. М. та С. А. Файдишів (199 руб. 50 к.) отримував Іван Васильович Прощин, надалі викладач Харківського хіміко-технологічного інституту. А стипендію імені М. Х. Гельферіха (228 руб.) ― студенти Микола Іванович Кондратьєв (пізніше професор Харківського інженерно-будівельного інституту) та відомий харківський атлет студент Віктор Михайлович Соловйов.
     За клопотанням Навчального комітету ХТІ, Міністерство освіти надало стипендію випускнику Антону Йосиповичу Рогінському задля стажування в Росії та за кордоном при його підготовці до професорської діяльності з механічної технології. Антон Йосипович Рогінський в подальшому став професором кафедри машинного обладнання Варшавського технологічного університету, одним із засновників Польської асоціації механіків[7]. 
     Цей рік був відзначений виявом творчої активності студентів у формі відкриття різноманітних гуртків. Організовано літературно-мистецький гурток при ХТІ за участю студентів та викладачів. Голова гуртка ― професор хімії Іван Адамович Красуський. Один з перших прем'єрних показів гуртка ― вистава на користь учнів бєлгородських гімназій. Поставлені студентами п’єси «Ноктюрн» та «Честь» німецького драматурга Германа Зудермана мали великий успіх.
Організований музичний гурток об'єднав хор та оркестр студентів, під орудою викладача ХТІ Теодора Бера. Було передбачено участь у різноманітних благодійних заходах та відкриття при гуртку класів музики для навчання студентів на інструментах, які були придбані інститутом та видавалися студентам у тимчасове користування [4;5].
Про ці та інші події 1902 року, які пов'язані з ХТІ, розповідає ця віртуальна виставка. Вона включає фрагменти сторінок харківської періодики.
 
Автор-упорядник Г. В. Павлова, відповідальний редактор Л. П. Семененко.
Література:
2. Полтавско-харьковские аграрные беспорядки 1902 года  https://pikabu.ru/story/poltavskokharkovskie_agrarnyie_besporyadki_1902_goda_6034824
3. Харьковский календарь на 1903 год. ― Харьков, 1903.
4. Южный Край : ежедневное издание : газета общественная, литературная и политическая. — Харьков, 1902.
5. Отчет о состоянии [Харьковского технологического] института за 1902 г. — ГАХО, Ф. 770. — Опись 1. — Д. 446.
6. Циркуляры по Харьковскому учебному округу. ― 1902 ― №№ 3, 4.
7. Рогинский [Rogiński] Антон Иосифович  http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY/PR_Р.html