Книги, що зігрівають серця

Тарас Шевченко «Чи ми ще зійдемося знову…»

Чи ми ще зійдемося знову
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її... Бо время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї господа моліть.

Тарас Шевченко «Чи ми ще зійдемося знову…»

Цитується за виданням: Шевченко Т. Г. Усі твори в одному томі / Тарас Шевченко ; [упоряд.  Г. В. Латник]. — Київ : Ірпінь, 2007. — 824 с. — (Поетична поличка Перуна). 

Твори Тараса Шевченка з фонду бібліотеки  


Юрій Збанацький «Курячий бог»

«Камінь, схожий на качан капусти, був теплий, аж, здавалось, м’який. І Сергійко, вмостившись на ньому з ногами, відпочивав, здивовано оглядаючи неймовірно прекрасний навколишній світ. Згадав про свої скарби, приклав до ока курячого бога. І вже не міг відірватися від того, що бачив. Навколишнє перетворилося в неймовірний казковий світ. Все було таким, як у кіно, і навіть ще кращим. Без камінця ти бачиш відразу і море, й гори, і сонце, і кораблі, і чайок у піднебессі, і людей, що бовтаються в бархатистій воді. А дивишся через камінчик — і все те стає зовсім іншим. Перед очима з’являється то один предмет, то другий, схожий на прекрасну, небачену в житті картину. Розглядав усе те з такою ретельністю, що боявся навіть дихнути. Адже він проникав у щось незвичайне, незбагненне, прекрасне і недоступне для інших. Він навіть жалкував, що всього цього не бачать ані Вовка з дитсадочка, ані Юлька, ані всі інші. Шкодував навіть, що тьоті Любі не міг показати, що бачив сам. Дивився і жалів тих, хто лише носив курячих богів на шиї, ждучи якогось дива, а не розглядав крізь них світ. І нікому не спадало на думку, що богів не на шворці треба носити, а дивитися крізь їхні дірочки на все, що тебе оточує».

Юрій Збанацький «Курячий бог»

Цитується за виданням: Збанацький Ю. О. Курилові острови ; Морська чайка ; Курячий бог ; Оповідання : для середнього шк. віку / Юрій Збанацький ; худож. А. Резниченко. — Київ : Веселка, 1973. — 492 с. : іл.

Твори Юрія Збанацького з фонду бібліотеки 


Іван Котляревський «Енеїда»

   О сон! З тобою забуваєм
   Все горе і свою напасть;
   Чрез тебе сили набираєм,
   Без тебе ж мусили б пропасть.
   Ти ослабівших укріпляєш,
   В тюрмі невинних утішаєш,
   Злодіїв снищами страшиш;
   Влюблених ти докупи зводиш,
   Злі замисли к добру приводиш,
   Пропав — од кого ти біжиш.
 
Іван Котляревський «Енеїда»
 
Цитується за виданням: Котляревський І. П. Енеїда / Іван Котляревський ; [авт. передм.: Є. С. Шабліовський, Б. А. Деркач ; худож. А. Д. Базилевич]. — Київ : Дніпро, 1983. — 336 с. : іл.
 

Улас Самчук «Марія»

«"Україна, хлєба! Давай хлєб!" Телеграфні дроти, телефонні дзвінки, голосномовники й надавачі — "хлєба!". По станціях, по редакціях, по бюрах урядів цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочують накази, вистрочують нервово: "Хлєба, хлєба і хлєба!" Україна дала вам "хлєба". Україна корчиться з голоду колгоспів, обливається потом, риє свій чорнозем і видирає з землі "хлєб"».

Улас Самчук «Марія»

Цитується за виданням: Самчук Улас. Марія : повість / Улас Самчук. — 2-ге вид. — Київ : Знання, 2013. — 176 с. : іл. — (Класна література). 

Твори Уласа Самчука з фонду бібліотеки  


Марко Вовчок «Три долі»

«… наближувалася зима з морозами — усе здавалося якось нудно, якось докучливо… Були в нас давнi радощi; були в нас старi сумування — до їх тепер душа не озивалася, не стрепехалося серце. Коли б!.. То б не так, зовсiм не так було! Тодi, як серце та душа живi, то вийдеш, забачиш дерево, що вже роки стоїть знакоме, а тут вiтаєшся: яке дерево! Зеленися, дерево, розвивайся! Отеє як шелестить! Глянеш на поля, на луги — якi поля, якi луги! Аж смiється щось в тобi…»

Марко Вовчок «Три долі»

Цитується за виданням: Вовчок Марко. Оповідання, казки, повісті, роман / Марко Вовчок ; [ред. І. О. Дзеверін, упоряд., авт. прим. О. О. Білявська, авт. передм. Н. Є. Крутікова ; АН УРСР]. — Київ : Наук. думка, 1983. — 640 с. — (Б-ка української лiтератури. Дожовтнева українська література).

Твори Марка Вовчка з фонду бібліотеки 


Роман Іваничук «Бо війна — війною...»

«Війна — не тільки фронт, а повсюдне людське життя у всіх проявах: фронт і тил, героїзм і маркірантство, рев гармат і пісня, любов і ненависть, — тож несправедливо протиставляти фронтовиків тиловикам, загиблих — новонародженим, наїдених — голодним, скалічених — уцілілим; війна — це круговерть, хаос, у якому кожної миті можна перейти з одного становища в інше: ніхто не може гарантувати для себе цілковитої безпеки. То чи треба звинувачувати того, який скористався нагодою побути хвилину в затишку? І чи можна осуджувати тих, які, опинившись у пеклі, мріють вирватися з нього? Усе на світі стало нестійким, і врятувати людину від морального краху може тільки одна категорія — фаталізм».  

Роман Іваничук «Бо війна — війною...»

Цитується за виданням: Іваничук Р. І. Бо війна — війною... ; Через перевал : романи / Роман Іваничук ; [худож.: С. В. Кривенченко, Л. Д. Киркач-Осіпова]. — Харків : Фоліо, 2008. — 446 с. — (Українська література).

Твори Романа Іваничука з фонду бібліотеки  


Володимир Короленко «Сліпий музикант»

«Настає пізня осінь. Плід обважнів; він зривається й падає на землю... Він умирає, але в ньому живе насіння, а в цьому насінні живе в «можливості» і вся майбутня рослина, з її майбутнім розкішним листям і з її новим плодом. Насіння падає на землю; а над землею низько підіймається вже холодне сонце, біжить холодний вітер, мчать холодні хмари... Не тільки пристрасть, а й саме життя завмирає тихо, непомітно... Земля все більше проступає з-під зелені своєю чорнотою, в небі панують холодні тони... І ось настає день, коли на цю присмирнілу й притихлу, ніби овдовілу землю падають мільйони сніжинок, і вся вона стає рівною, одноколірною й білою... Білий колір — це колір холодного снігу, колір найвищих хмар, які пливуть в недосяжному холоді піднебесних висот,— колір величавих і безплідних гірських верховин... Це — емблема безстрасності й холодної, високої святості, емблема майбутнього безплотного життя».

Володимир Короленко «Сліпий музикант»

Цитується за виданням: Короленко В. Г. Сліпий музикант : етюд / В. Г. Короленко ; худож. О. В. Хвостов-Хвостенко ; пер. А. Хуторян. — Київ : Худож. літ., 1953. — 95 с. : іл.

Твори Володимира Короленка з фонду бібліотеки  


Василь Земляк «Лебедина зграя»

«Земле! Ти народжуєш нас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе, як од власної долі, і хоч куди б заносили нас урагани часу, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітися твої обрії, то ми знову прагнемо до тих місць, де вперше побачили тебе з колискової висі, наче перекинуту горілиць, потім з отих віконець маленьких у чотири шибки — прагнемо на ті споришеві подвір'я, де ми вперше ступили на тебе босоніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою незміряну силу. Тож лишень тобі дано повертати лебедині зграї з далеких світів — хто не чув, як стривожено вони ячать, шукаючи тебе в чорних туманах, хто не бачив, як їхні безстрашні ватажки розбиваються вночі об незнані скелі, аби інші жили й могли долетіти до тебе, той ніколи до кінця не збагне, що в людях живуть ті самі закони Землі обітованої. Для одних вони стають непереборними лише за тридцять п'ять мільйонів кілометрів від рідної землі, а для інших, що обертаються по менших орбітах, достатньо і тридцяти п'яти…»

Василь Земляк «Лебедина зграя»

Цитується за виданням: Земляк Василь. Лебедина зграя : романи, оповідання / Василь Земляк ; [авт. передм. О. О. Сизоненко]. — Київ : Україна, 2005. — 720 с. — (Б-ка Шевченківського комітету).

Твори Василя Земляка з фонду бібліотеки  


Анджей Сапковський «Відьмак. Сезон гроз»

«Темрява існує завжди, — підтвердив. — Незважаючи на прогрес, який, як нас заставляють вірити, має розганяти морок, нищити загрози та відганяти страхи. Якщо досі прогрес реальних успіхів у тій царині не мав. Якщо досі прогрес тільки вмовляє нас, що темрява — це виключно забобони, які притлумлюють світло, і що немає чого боятися. Але це неправда. Є чого боятися. Бо завжди, завжди буде існувати темрява. І завжди буде Зло, яке готове в темряві розгулятися, завжди будуть у темряві ікла та пазурі, смерть та кров. І завжди будуть потрібні відьмаки. І щоби вони завжди з’являлися там, де вони саме потрібні. Там, звідки буде доноситися волання про допомогу. Там, звідки їх призивають. Щоби з’являлися вони, прикликані, із мечем у руці. Мечем, чий блиск проб’є темряву, чиє світло морок розпорошить. Красива казка, вірно? І закінчується добре, як будь-яка казка й повинна».

Анджей Сапковський. Відьмак. Сезон гроз

Цитується за виданням: Сапковський Анджей. Відьмак. Сезон гроз : роман / Анджей Сапковський ; пер. з пол. С. Легеза. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2018. — 352 с. 

Зарубіжна література українською мовою з фонду бібліотеки  


Володимир Кільченський «Присмак волі»

«Як Бог так створив світ, що в ньому багато живих створінь і всі живуть, поїдаючи одне одного, та ніхто вмирати не хоче, побачивши красу великого творіння Господнього? От зараз почнеться день і підуть люди вбивати... І я піду. Боже, пробач мене, грішного, і проясни: чи твоїм промислом я піду вбивати і чи твоїм можуть вбити мене, твоє творіння, яке прагне до життя та любові до світу, створеного тобою?»

Володимир Кільченський «Присмак волі»

Цитується за виданням: Кільченський В. А. Присмак волі : роман / Володимир Кільченський. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2015. — 592 с.

Сучасна українська література з фонду бібліотеки 


Сторінки