Книги, що зігрівають серця

Григорій Сковорода «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»

«Не є нічим те, що виростає до великого. Не вважай маленьким те, що веде за собою не дріб'язкове. Маленька тріщина в кораблі впускає усередину страшну течію. Не думай, що невидиме й безсильне є одне й те ж. А народ, уважаючи лиш те суттєвим, що може схопити в кулак, боїться там, де страху немає, й навпаки.

Вексель страшний не папером і чорнилом, а втаєним там зобов'язанням. Бомба небезпечна не чавуном, а порохом або прихованим у поросі вогнем. Усе невидиме сильніше від свого видимого, і від невидимого залежить видиме».

Григорій Сковорода «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»

Цитується за виданням: Сковорода Г. С. Пізнай в собі людину / Григорій Сковорода ; [ред. В. В. Войтович ; пер.: В. В. Войтович, М. Кашуба]. — Львів : Свiт, 1995. — 528 с. : іл.

Твори Григорія Сковороди з фонду бібліотеки  


Марія Матіос «Нація»

«Зло чинилося наліво й направо, незагнуздане зло людини супроти людини. Воно було страшніше, ніж зло звірини супроти звірини.
Розколений надвоє світ.
Розколені люди.
Розшматовані судьби.
І жадоба помсти.
Нескінченної, чорної помсти, кривавої бойні. За чесне ім'я. За правду, писану Богом, а не кривавою шматою з сільради. За правду, що вже не знає прощення й помилування. Бо кров тече потоками, криваві сльози стікають морями, й ніхто не дає ані спину, ані стриму, ані очищення».
Марія Матіос «Нація»

Цитується за виданням: Матіос М. В. Нація : проза / Марія Матіос. — Львів : Кальварія, 2001. — 211 с.

Сучасна українська література з фонду бібліотеки 


Василь Стус «Листи до сина»

«Учися жити — то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивувати ніяк: хто вчить жити? Люди, народившись, вважають, що жити вони вміють. Для багатьох це — прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками — давай купимо те чи те. Оце — і все життя: заслонити свою порожнечу громаддям машин, телевізорів і т. д. Але — це смішне вміння, це наївна спроба втекти од життя на луки задоволення. Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові —​ міра життя».

Василь Стус «Листи до сина»

Цитується за виданням: Стус В. C. Листи до сина / Василь Стус ; [упоряд.: Д. Стус, О. Дворко ; авт. післям. Д. Стус]. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — 192 с.

Видання Василя Стуса з фонду 


Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього»

«Чорнобиль поза Колимою й Освенцімом... І Голокостом... Чи я ясно висловлююсь? Людина з сокирою й луком чи людина з гранатометом і газовими камерами не могла вбити всіх. Але — людина з атомом... Тут... Ціла земля загрожена...»

Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього»

Цитується за виданням: Алексієвич С. О. Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього : роман / Світлана Алексієвич ; пер. з рос., авт. післям. Оксана Забужко. — Київ : Комора, 2016. — 285 с.

Твори Світлани Алексієвич з фонду бібліотеки 


Ліна Костенко «І жах, і кров, і смерть, і відчай…»

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
 
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра ви.
 
Ліна Костенко «І жах, і кров, і смерть, і відчай…»
 
Цитується за виданням: Костенко Л. Триста поезій : вибране / Ліна Костенко ; [упоряд.: О. Пахльовська, І. Малкович]. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. — 416 с. — (Українська Поетична Антологія).

Василь Шкляр «Ключ»

«Нічого немає випадкового у житті, усе пов'язано і переплетене єдиним світлом Неба, і кожна дрібничка має свою доцільність. Коли я постану із праху, то поведу за собою світ».

Василь Шкляр «Ключ»

Цитується за виданням: Шкляр В. М. Ключ : роман / Василь Шкляр ; [худож. І. В. Осіпов]. — Харків : Фоліо, 2008. — 218 с. — (Література). 


Теодор Драйзер «Финансист»

«Любовь в этом мире движется путаными, нехожеными тропами. Любовь матери всесильна, первобытна, эгоистична и в то же время бескорыстна. Она ни от чего не зависит. Любовь мужа к жене или любовника к любовнице — это сладостные узы единодушия и взаимности, соревнование в заботе и нежности. Любовь отца к сыну или дочери — когда эта любовь существует — заключается в том, чтобы давать щедро, без меры, ничего не ожидая взамен; это благословение и напутствие страннику, безопасность которого вам дороже всего, это тщательно взвешенное соотношение слабости и силы, заставляющее скорбеть о неудачах любимого и испытывать гордость при его успехах. Такое чувство великодушно и возвышенно, оно ни о чем не просит и стремится только давать разумно и щедро. “Лишь бы мой сын преуспевал! Лишь бы моя дочь была счастлива!” Кто не слыхал этих слов, кто не задумывался над этими выражениями родительской мудрости и любви?»

Теодор Драйзер «Финансист»

Цитируется по изданию: Драйзер Т. Финансист : [роман] / Теодор Драйзер ; [пер. с англ. М. Волосов ; худож. С. Бродский]. — Москва : Правда, 1980. — 560 с. : ил. — (Б-ка зарубежной классики).

Издания Теодора Драйзера в фонде библиотеки 


Григорій Сковорода «Байки Харківські»

«Робота наша — джерело радості. А коли кого своя робота не звеселяє, той, звичайно, їй не родич, і не її вірний приятель, але щось біля неї любить, і як не спокійний, так і не щасливий. Але немає нічого солодшого, як спільна для нас усіх робота. Вона є голова, світло і сіль будь-якого окремого заняття… Щасливий той, хто поєднав любе собі заняття із загальним. Воно є справжнє життя».

Григорій Сковорода «Байки Харківські»

Цитується за виданням: Сковорода Г. С. Твори : у 2 т. Т. 1 : Поезії. Байки. Трактати. Діалоги / Григорій Сковорода ; [пер., авт. прим. М. Кашуба, пер., авт. прим. В. Шевчук, авт. передм. О. Мишанич]. — 2-ге вид. — Київ : Обереги, 2005. — 528 с. — (Київська б-ка давнього українського письменства. Студії ; т. 5). 

Твори Григорія Сковороди з фонду бібліотеки  


Аркадий и Борис Стругацкие «Пикник на обочине»

«Странное дело, почему это нам нравится, когда нас хвалят? Денег от этого не прибавится. Славы? Какая у нас может быть слава? "Он прославился: теперь о нем знали трое". Ну, скажем, четверо. Забавное существо человек!.. Похоже, мы любим похвалу как таковую. Как детишки мороженое. Комплекс неполноценности это, вот что. Похвала тешит наши комплексы. И очень глупо».

Аркадий и Борис Стругацкие «Пикник на обочине»

Цитируется по изданию: 
Стругацкий А. Собрание сочинений. Т. 7 : Пикник на обочине ; Парень из преисподней ; За миллиард лет до конца света ; Повесть о дружбе и недружбе : повести / Аркадий Стругацкий, Борис Стругацкий ; [худож. В. Любаров]. — Москва : Текст, 1993. — 400 c. 

Іван Франко «Перехресні стежки»

«Ходить осінь по долині і снує свої сіті. Обснувала димами гори, заповнила мрякою яри, потяглася сірою курявою за течією рік і потоків, вішається по гілляках дерев, суне туманами по шляхах, облягає цілими таборами села, досягає бовдурами до неба. Під її дотиком тихнуть голоси, співи та викрики, жовкне листя, стулюються чашки немногих запізнених квіток і серце корчиться з болю і жалю за минулим. Вона закриває перспективи, відбирає ясність, оживлює сумніви та знеохоту».

Іван Франко «Перехресні стежки»

Цитується за виданням: Франко І. Я. Перехресні стежки / Iван Франко ; [упоряд., авт. передм., авт. прим. І. М. Андрусяк]. — Харків : Ранок, 2003. — 336 с. — (Програма з літератури).

Твори Іван Франко з фонду бібліотеки  


Сторінки