Книги, що зігрівають серця

Анджей Сапковський. Відьмак. Сезон гроз

«Темрява існує завжди, — підтвердив. — Незважаючи на прогрес, який, як нас заставляють вірити, має розганяти морок, нищити загрози та відганяти страхи. Якщо досі прогрес реальних успіхів у тій царині не мав. Якщо досі прогрес тільки вмовляє нас, що темрява — це виключно забобони, які притлумлюють світло, і що немає чого боятися. Але це неправда. Є чого боятися. Бо завжди, завжди буде існувати темрява. І завжди буде Зло, яке готове в темряві розгулятися, завжди будуть у темряві ікла та пазурі, смерть та кров. І завжди будуть потрібні відьмаки. І щоби вони завжди з’являлися там, де вони саме потрібні. Там, звідки буде доноситися волання про допомогу. Там, звідки їх призивають. Щоби з’являлися вони, прикликані, із мечем у руці. Мечем, чий блиск проб’є темряву, чиє світло морок розпорошить. Красива казка, вірно? І закінчується добре, як будь-яка казка й повинна».

Анджей Сапковський. Відьмак. Сезон гроз

Цитується за виданням: Сапковський Анджей. Відьмак. Сезон гроз : роман / Анджей Сапковський ; пер. з пол. С. Легеза. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2018. — 352 с.

Зарубіжна література українською мовою з фонду бібліотеки  


Володимир Кільченський «Присмак волі»

«Як Бог так створив світ, що в ньому багато живих створінь і всі живуть, поїдаючи одне одного, та ніхто вмирати не хоче, побачивши красу великого творіння Господнього? От зараз почнеться день і підуть люди вбивати... І я піду. Боже, пробач мене, грішного, і проясни: чи твоїм промислом я піду вбивати і чи твоїм можуть вбити мене, твоє творіння, яке прагне до життя та любові до світу, створеного тобою?»

Володимир Кільченський «Присмак волі»

Цитується за виданням: Кільченський В. А. Присмак волі : роман / Володимир Кільченський. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2015. — 592 с.

Сучасна українська література з фонду бібліотеки 


Остап Вишня «Крим»

«Крим!
Легко сказати — Крим, а от як його вам описати так, щоб ви зразу відчули, що воно за країна така отой Крим, що про його й легенди, й пісні, й перекази, що до його з усіх країв світу білого ідуть і їдуть, щоб хоч одним на його оком глянути, щоб хоч раз його повітрям дихнути, щоб підставити хоч на хвилину своє анемічне тіло під палюче й цілюще проміння його гарячого сонця…»

Остап Вишня «Крим»

Цитується за виданням: Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи / О. Вишня ; ред. І. О. Дзеверін ; упоряд., авт. передм., авт. прим. І. В. Зуб ; АН УРСР. — Київ : Наук. думка, 1984. — 560 с. — (Б-ка української лiтератури).

Твори Остапа Вишні з фонду бібліотеки 


Валентин Чемерис «Амазонка»

«Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу.

Націоналізм — якщо сказати одним рядком, це любов до всього людства, виражена в конкретних справах на благо своєї нації».

Валентин Чемерис «Амазонка»

Цитується за виданням: В. Л. Чемерис. Амазонка ; Київ ­Соловки / Валентин Чемерис ; худож. Л. П. Вировець. — Харків : Час читати, 2016. — 507 с.

Твори Валентина Чемериса з фонду бібліотеки 

Василь Стус «Терпи, терпи — терпець тебе шліфує»

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — отож терпи, терпи.
Ніхто тебе в недолі не врятує,
ніхто й не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій, допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях до раю, пекла чи полону —
тримайся далі розпачу й надій.
Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, як побратим.
До нього змалку ти заповідався
сумним осердям, поглядом сумним.
 
Василь Стус «Терпи, терпи — терпець тебе шліфує»
 
Цитується за виданням: Стус В. C. Поезії / Василь Стус ; [упоряд. М. Х. Коцюбинська]. — Київ : Рад. письменник, 1990. — 222 с. : іл., портр., фот.
 

Рей Бредбері «Ніч перед кінцем світу»

«… припустимо, ми випадково убили тут одну мишу. Це означає, що усі нащадки цієї конкретної миші також знищені, правильно?
— Так.
— І всі нащадки нащадків нащадків цієї однієї миші. Наступивши на мишу, ви знищуєте не одну, а дюжину. Тисячу, мільйон, мільярд мишей, які могли народитися!
— Гаразд, вони мертві, — сказав Екельз. — То й що?
— То й що? — Тревіс тихо фиркнув. — Гаразд, а як щодо лисиць, яким будуть потрібні ці миші, щоби вижити? Через відсутність десяти мишей помирає лисиця. Через відсутність десяти лисиць помирає з голоду лев. Через відсутність лева загинуть всі види комах, грифи, безкінечні мільярди життєвих форм. І підсумовуючи: через п’ятдесят дев’ять мільйонів років печерна людина, одна із дюжини у цілому світі, вирушає полювати на дикого кабана чи шаблезубого тигра. Але ви, мій друже, знищили всіх тигрів у цій місцевості. Наступивши всього лише на одну мишу. Отож, печерна людина помирає з голоду. А ця печерна людина, зауважте, будь ласка, це не просто така собі людина, ні! Це цілий майбутній народ. З її чересел прийшли би у світ з десятеро синів. З їхніх чересел — сто синів, і так вперед до цивілізації. Знищіть цю одну людину, і ви знищите расу, народ, історичну епоху. Це те ж саме, що вбити кількох онуків Адама. Те, що ви наступили ногою на одну мишу, можна порівняти із землетрусом, який міг би потрясти нашу землю і долі крізь Час, аж до самих основ. Зі смертю цієї однієї печерної людини мільярди інших ще ненароджених будуть задушені ще у материнському лоні. Можливо, Рим ніколи не постане на семи своїх пагорбах. Можливо, Європа назавжди залишиться непрохідним лісом, і лише Азія розквітне. Наступіть на мишу — і ви зруйнуєте Піраміди. Наступіть на мишу — і у вічності ви залишите слід завбільшки як Великий Каньйон».

Рей Бредбері «Ніч перед кінцем світу»

Цитується за виданням: Бредбері Рей. Ніч перед кінцем світу : оповідання / Рей Бредбері. — Тернопіль : Богдан, 2016. — 175 с. — (Маєстат слова).

Твори Рея Бредбері з фонду бібліотеки   


Григорій Сковорода «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»

«Не є нічим те, що виростає до великого. Не вважай маленьким те, що веде за собою не дріб'язкове. Маленька тріщина в кораблі впускає усередину страшну течію. Не думай, що невидиме й безсильне є одне й те ж. А народ, уважаючи лиш те суттєвим, що може схопити в кулак, боїться там, де страху немає, й навпаки.

Вексель страшний не папером і чорнилом, а втаєним там зобов'язанням. Бомба небезпечна не чавуном, а порохом або прихованим у поросі вогнем. Усе невидиме сильніше від свого видимого, і від невидимого залежить видиме».

Григорій Сковорода «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»

Цитується за виданням: Сковорода Г. С. Пізнай в собі людину / Григорій Сковорода ; [ред. В. В. Войтович ; пер.: В. В. Войтович, М. Кашуба]. — Львів : Свiт, 1995. — 528 с. : іл.

Твори Григорія Сковороди з фонду бібліотеки  


Марія Матіос «Нація»

«Зло чинилося наліво й направо, незагнуздане зло людини супроти людини. Воно було страшніше, ніж зло звірини супроти звірини.
Розколений надвоє світ.
Розколені люди.
Розшматовані судьби.
І жадоба помсти.
Нескінченної, чорної помсти, кривавої бойні. За чесне ім'я. За правду, писану Богом, а не кривавою шматою з сільради. За правду, що вже не знає прощення й помилування. Бо кров тече потоками, криваві сльози стікають морями, й ніхто не дає ані спину, ані стриму, ані очищення».
Марія Матіос «Нація»

Цитується за виданням: Матіос М. В. Нація : проза / Марія Матіос. — Львів : Кальварія, 2001. — 211 с.

Сучасна українська література з фонду бібліотеки 


Василь Стус «Листи до сина»

«Учися жити — то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивувати ніяк: хто вчить жити? Люди, народившись, вважають, що жити вони вміють. Для багатьох це — прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками — давай купимо те чи те. Оце — і все життя: заслонити свою порожнечу громаддям машин, телевізорів і т. д. Але — це смішне вміння, це наївна спроба втекти од життя на луки задоволення. Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові —​ міра життя».

Василь Стус «Листи до сина»

Цитується за виданням: Стус В. C. Листи до сина / Василь Стус ; [упоряд.: Д. Стус, О. Дворко ; авт. післям. Д. Стус]. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — 192 с.

Видання Василя Стуса з фонду 


Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього»

«Чорнобиль поза Колимою й Освенцімом... І Голокостом... Чи я ясно висловлююсь? Людина з сокирою й луком чи людина з гранатометом і газовими камерами не могла вбити всіх. Але — людина з атомом... Тут... Ціла земля загрожена...»

Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього»

Цитується за виданням: Алексієвич С. О. Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього : роман / Світлана Алексієвич ; пер. з рос., авт. післям. Оксана Забужко. — Київ : Комора, 2016. — 285 с.

Твори Світлани Алексієвич з фонду бібліотеки 


Сторінки