Пропонуємо долучитися до навчання на платформі UDEMY.
Для всіх студентів та співробітників НТУ «ХПІ» є можливість отримання вільного доступу до навчання на будь-якому з курсів.
UDEMY — 213 000 онлайн-відеокурсів із новими доповненнями, які публікуються щомісяця.
Детальніше
Тарас Шевченко «Чи ми ще зійдемося знову…»
Цитується за виданням: Шевченко Т. Г. Усі твори в одному томі / Тарас Шевченко ; [упоряд. Г. В. Латник]. — Київ : Ірпінь, 2007. — 824 с. — (Поетична поличка Перуна).
«Камінь, схожий на качан капусти, був теплий, аж, здавалось, м’який. І Сергійко, вмостившись на ньому з ногами, відпочивав, здивовано оглядаючи неймовірно прекрасний навколишній світ. Згадав про свої скарби, приклав до ока курячого бога. І вже не міг відірватися від того, що бачив. Навколишнє перетворилося в неймовірний казковий світ. Все було таким, як у кіно, і навіть ще кращим. Без камінця ти бачиш відразу і море, й гори, і сонце, і кораблі, і чайок у піднебессі, і людей, що бовтаються в бархатистій воді. А дивишся через камінчик — і все те стає зовсім іншим. Перед очима з’являється то один предмет, то другий, схожий на прекрасну, небачену в житті картину. Розглядав усе те з такою ретельністю, що боявся навіть дихнути. Адже він проникав у щось незвичайне, незбагненне, прекрасне і недоступне для інших. Він навіть жалкував, що всього цього не бачать ані Вовка з дитсадочка, ані Юлька, ані всі інші. Шкодував навіть, що тьоті Любі не міг показати, що бачив сам. Дивився і жалів тих, хто лише носив курячих богів на шиї, ждучи якогось дива, а не розглядав крізь них світ. І нікому не спадало на думку, що богів не на шворці треба носити, а дивитися крізь їхні дірочки на все, що тебе оточує».
Юрій Збанацький «Курячий бог»
Цитується за виданням: Збанацький Ю. О. Курилові острови ; Морська чайка ; Курячий бог ; Оповідання : для середнього шк. віку / Юрій Збанацький ; худож. А. Резниченко. — Київ : Веселка, 1973. — 492 с. : іл.
«"Україна, хлєба! Давай хлєб!" Телеграфні дроти, телефонні дзвінки, голосномовники й надавачі — "хлєба!". По станціях, по редакціях, по бюрах урядів цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочують накази, вистрочують нервово: "Хлєба, хлєба і хлєба!" Україна дала вам "хлєба". Україна корчиться з голоду колгоспів, обливається потом, риє свій чорнозем і видирає з землі "хлєб"».
Улас Самчук «Марія»
Цитується за виданням: Самчук Улас. Марія : повість / Улас Самчук. — 2-ге вид. — Київ : Знання, 2013. — 176 с. : іл. — (Класна література).
«… наближувалася зима з морозами — усе здавалося якось нудно, якось докучливо… Були в нас давнi радощi; були в нас старi сумування — до їх тепер душа не озивалася, не стрепехалося серце. Коли б!.. То б не так, зовсiм не так було! Тодi, як серце та душа живi, то вийдеш, забачиш дерево, що вже роки стоїть знакоме, а тут вiтаєшся: яке дерево! Зеленися, дерево, розвивайся! Отеє як шелестить! Глянеш на поля, на луги — якi поля, якi луги! Аж смiється щось в тобi…»
Марко Вовчок «Три долі»
Цитується за виданням: Вовчок Марко. Оповідання, казки, повісті, роман / Марко Вовчок ; [ред. І. О. Дзеверін, упоряд., авт. прим. О. О. Білявська, авт. передм. Н. Є. Крутікова ; АН УРСР]. — Київ : Наук. думка, 1983. — 640 с. — (Б-ка української лiтератури. Дожовтнева українська література).
«Війна — не тільки фронт, а повсюдне людське життя у всіх проявах: фронт і тил, героїзм і маркірантство, рев гармат і пісня, любов і ненависть, — тож несправедливо протиставляти фронтовиків тиловикам, загиблих — новонародженим, наїдених — голодним, скалічених — уцілілим; війна — це круговерть, хаос, у якому кожної миті можна перейти з одного становища в інше: ніхто не може гарантувати для себе цілковитої безпеки. То чи треба звинувачувати того, який скористався нагодою побути хвилину в затишку? І чи можна осуджувати тих, які, опинившись у пеклі, мріють вирватися з нього? Усе на світі стало нестійким, і врятувати людину від морального краху може тільки одна категорія — фаталізм».
Роман Іваничук «Бо війна — війною...»
Цитується за виданням: Іваничук Р. І. Бо війна — війною... ; Через перевал : романи / Роман Іваничук ; [худож.: С. В. Кривенченко, Л. Д. Киркач-Осіпова]. — Харків : Фоліо, 2008. — 446 с. — (Українська література).
«Настає пізня осінь. Плід обважнів; він зривається й падає на землю... Він умирає, але в ньому живе насіння, а в цьому насінні живе в «можливості» і вся майбутня рослина, з її майбутнім розкішним листям і з її новим плодом. Насіння падає на землю; а над землею низько підіймається вже холодне сонце, біжить холодний вітер, мчать холодні хмари... Не тільки пристрасть, а й саме життя завмирає тихо, непомітно... Земля все більше проступає з-під зелені своєю чорнотою, в небі панують холодні тони... І ось настає день, коли на цю присмирнілу й притихлу, ніби овдовілу землю падають мільйони сніжинок, і вся вона стає рівною, одноколірною й білою... Білий колір — це колір холодного снігу, колір найвищих хмар, які пливуть в недосяжному холоді піднебесних висот,— колір величавих і безплідних гірських верховин... Це — емблема безстрасності й холодної, високої святості, емблема майбутнього безплотного життя».
Володимир Короленко «Сліпий музикант»
Цитується за виданням: Короленко В. Г. Сліпий музикант : етюд / В. Г. Короленко ; худож. О. В. Хвостов-Хвостенко ; пер. А. Хуторян. — Київ : Худож. літ., 1953. — 95 с. : іл.
«Земле! Ти народжуєш нас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе, як од власної долі, і хоч куди б заносили нас урагани часу, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітися твої обрії, то ми знову прагнемо до тих місць, де вперше побачили тебе з колискової висі, наче перекинуту горілиць, потім з отих віконець маленьких у чотири шибки — прагнемо на ті споришеві подвір'я, де ми вперше ступили на тебе босоніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою незміряну силу. Тож лишень тобі дано повертати лебедині зграї з далеких світів — хто не чув, як стривожено вони ячать, шукаючи тебе в чорних туманах, хто не бачив, як їхні безстрашні ватажки розбиваються вночі об незнані скелі, аби інші жили й могли долетіти до тебе, той ніколи до кінця не збагне, що в людях живуть ті самі закони Землі обітованої. Для одних вони стають непереборними лише за тридцять п'ять мільйонів кілометрів від рідної землі, а для інших, що обертаються по менших орбітах, достатньо і тридцяти п'яти…»
Василь Земляк «Лебедина зграя»
Цитується за виданням: Земляк Василь. Лебедина зграя : романи, оповідання / Василь Земляк ; [авт. передм. О. О. Сизоненко]. — Київ : Україна, 2005. — 720 с. — (Б-ка Шевченківського комітету).
«Темрява існує завжди, — підтвердив. — Незважаючи на прогрес, який, як нас заставляють вірити, має розганяти морок, нищити загрози та відганяти страхи. Якщо досі прогрес реальних успіхів у тій царині не мав. Якщо досі прогрес тільки вмовляє нас, що темрява — це виключно забобони, які притлумлюють світло, і що немає чого боятися. Але це неправда. Є чого боятися. Бо завжди, завжди буде існувати темрява. І завжди буде Зло, яке готове в темряві розгулятися, завжди будуть у темряві ікла та пазурі, смерть та кров. І завжди будуть потрібні відьмаки. І щоби вони завжди з’являлися там, де вони саме потрібні. Там, звідки буде доноситися волання про допомогу. Там, звідки їх призивають. Щоби з’являлися вони, прикликані, із мечем у руці. Мечем, чий блиск проб’є темряву, чиє світло морок розпорошить. Красива казка, вірно? І закінчується добре, як будь-яка казка й повинна».
Анджей Сапковський. Відьмак. Сезон гроз
Цитується за виданням: Сапковський Анджей. Відьмак. Сезон гроз : роман / Анджей Сапковський ; пер. з пол. С. Легеза. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2018. — 352 с.
«Як Бог так створив світ, що в ньому багато живих створінь і всі живуть, поїдаючи одне одного, та ніхто вмирати не хоче, побачивши красу великого творіння Господнього? От зараз почнеться день і підуть люди вбивати... І я піду. Боже, пробач мене, грішного, і проясни: чи твоїм промислом я піду вбивати і чи твоїм можуть вбити мене, твоє творіння, яке прагне до життя та любові до світу, створеного тобою?»
Володимир Кільченський «Присмак волі»
Цитується за виданням: Кільченський В. А. Присмак волі : роман / Володимир Кільченський. — Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2015. — 592 с.
НТУ "ХПІ"
61000, Харків, вул. Кирпичова, 2 tel:+38 (057) 707-63-61, Е-mail: library@khpi.edu.ua Cайт науково-технічної бібліотеки НТУ «ХПІ» доступний на умовах ліцензії Creative Commons «Attribution-NonCommercial» 4.0 Всесвітня 
|
