Будников Петро Петрович

Первинні вкладки

Петро Петрович Народився 9 жовтня 1885 року. У 1911 р. закінчів Рижський политехнічний институт, інженер-технолог.
Дипломна наукова робота Будникова, виконана під керівництвом проф. С. Г. Шиманського, була присвячена вивченню впливу ензимів (біокаталізаторів) на процеси знебарвлення бавовняних тканин.
Після закінчення политеху П. П. Будников нетривалий час працював у цьому ж інституті в лабораторії, яку очолював його вчитель Стефан Георгійович Шиманський, що займався проблемами текстильної хімії, обробки та фарбування тканин.
У 1912 р. — став викладачем хімії та хімічної технології в Лодзинському мануфактурно-промисловому училищі
У 1918 р. — він був обраний доцентом кафедри хімічної технології (пізніше ЗХТ), а в 1919 р. — професором і завідувачем кафедри хімії і технології мінеральних речовин (ХТМР).
П. П. Будников плідно займався науковою роботою, поступово відходячи від текстильної хімії до хімії силікатів, технології в'яжучих речовин, керамічних матеріалів.
З 1926 р. П. П. Будников правав у Харківському хіміко-технологічному інституті (ХХТІ), де він тривалий час був завідувачем кафедри технології силікатів.
У 1939 р. він отримує звання члена-кореспондента АН СРСР і стає дійсним членом АН УРСР. 
Він вивчав физико-хімічні властивості і перетворення природних і синтезованих силікатних матеріалів; термодинаміку, кінетику, механізми реакцій в твердих і рідких фазах при високих температурах; залежність властивостей синтетичних силікатів від їх мікроструктури; зростання кристалів у високовогнетривких матеріалах і оксидах, його прискорення.
Досліджував умови синтезу терпких речовин з найбільшою гідравлічною активністю; процеси спікання силікатних матеріалів, їх інтенсифікацію; процеси при корозії вогнетривів і хімічно стійких матеріалів, зокрема, бетону. Знаходив і синтезував вогнетриви з чистих оксидів. Отримував будівельні матеріали оборонного значення, а також для швидкісного відновного і нового будівництва. Обстежував мінеральні багатства країни (каоліни, глини, кварцити, кварцеві піски, карбонатні породи, боксити, гіпс, ангидріти, перліти, обсидіани), шукав дороги їх вживання. Розробляв нові методи дослідження і аналізу силікатів, контролю виробництва вогнетривів і будматеріалів.
У 1922 р. П. П. Будников був вибраний членом Німецького хімічного суспільства, в 1924, 29, 34 рр. — Американського, Німецького, Чехословацького керамічних суспільств, в 1956 р. – академіком Польської АН. З 1954 по 1963гг. П. П. Будников постійно робив доповіді на Міжнародних наукових конференціях і конгресах: у Польщі, Чехословакії, Угорщині, ГДР, Болгарії, Китаї, Бельгії, Англії, Італії, Голландії, США, ОАР.
У 1926, 1927, 1930 рр. в Німеччині, Англії, Швейцарії, США він знайомився з постановкою хімічної освіти; хімічній, керамічній, вогнетривкій, цементній промисловості; наукових досліджень в області хімії і технології силікатів, в їх виробництві. На Міжнародному конгресі в Іспанії (1934 р.) отримав уявлення про новітні дослідження по чистій і прикладній хімії.
У 1934 р. ВАК СРСР привласнив йому вчену міру доктора технічних наук, в 1939 р. його вибрали членом-кореспондентом АН СРСР по відділенню хімічних наук і академіком АН УРСР по відділенню фізико-математичних, хімічних і геологічних наук. З 1935 по 1968гг. Будников був членом експертної комісії з хімічної технології при ВАК СРСР, з 1960 по 1968 рр. — членом секції металургії Комітету з Ленінських премій.
У 1965 р. П. П. Будникову привласнили звання Героя Соціалістичної Праці «за видатні заслуги в розвитку силікатної і хімічної промисловості, підготовці інженерних і наукових кадрів і у зв'язку з 80-літтям».
 

2019