Будников Петро Петрович

Петро Петрович Народився 9 жовтня 1885 року. У 1911 р. закінчів Рижський политехнічний институт, інженер-технолог.
Дипломна наукова робота Будникова, виконана під керівництвом проф. С. ГШиманського, була присвячена вивченню впливу ензимів (біокаталізаторів) на процеси знебарвлення бавовняних тканин.
Після закінчення политеху П. П. Будников нетривалий час працював у цьому ж інституті в лабораторії, яку очолював його вчитель Стефан Георгійович Шиманський, що займався проблемами текстильної хімії, обробки та фарбування тканин.
У 1912 р. — став викладачем хімії та хімічної технології в Лодзинському мануфактурно-промисловому училищі
У 1918 р. — він був обраний доцентом кафедри хімічної технології (пізніше ЗХТ), а в 1919 р. професором і завідувачем кафедри хімії і технології мінеральних речовин (ХТМР).
П. П. Будников плідно займався науковою роботою, поступово відходячи від текстильної хімії до хімії силікатів, технології в'яжучих речовин, керамічних матеріалів.
З 1926 р. П. П. Будников правав у Харківському хіміко-технологічному інституті (ХХТІ), де він тривалий час був завідувачем кафедри технології силікатів.
У 1939 р. він отримує звання члена-кореспондента АН СРСР і стає дійсним членом АН УРСР. 
Він вивчав физико-хімічні властивості і перетворення природних і синтезованих силікатних матеріалів; термодинаміку, кінетику, механізми реакцій в твердих і рідких фазах при високих температурах; залежність властивостей синтетичних силікатів від їх мікроструктури; зростання кристалів у високовогнетривких матеріалах і оксидах, його прискорення.
Досліджував умови синтезу терпких речовин з найбільшою гідравлічною активністю; процеси спікання силікатних матеріалів, їх інтенсифікацію; процеси при корозії вогнетривів і хімічно стійких матеріалів, зокрема, бетону. Знаходив і синтезував вогнетриви з чистих оксидів. Отримував будівельні матеріали оборонного значення, а також для швидкісного відновного і нового будівництва. Обстежував мінеральні багатства країни (каоліни, глини, кварцити, кварцеві піски, карбонатні породи, боксити, гіпс, ангидріти, перліти, обсидіани), шукав дороги їх вживання. Розробляв нові методи дослідження і аналізу силікатів, контролю виробництва вогнетривів і будматеріалів.
У 1922 р. П. П. Будников був вибраний членом Німецького хімічного суспільства, в 1924, 29, 34 рр. — Американського, Німецького, Чехословацького керамічних суспільств, в 1956 р. – академіком Польської АН. З 1954 по 1963гг. П. П. Будников постійно робив доповіді на Міжнародних наукових конференціях і конгресах: у Польщі, Чехословакії, Угорщині, ГДР, Болгарії, Китаї, Бельгії, Англії, Італії, Голландії, США, ОАР.
У 1926, 1927, 1930 рр. в Німеччині, Англії, Швейцарії, США він знайомився з постановкою хімічної освіти; хімічній, керамічній, вогнетривкій, цементній промисловості; наукових досліджень в області хімії і технології силікатів, в їх виробництві. На Міжнародному конгресі в Іспанії (1934 р.) отримав уявлення про новітні дослідження по чистій і прикладній хімії.
У 1934 р. ВАК СРСР привласнив йому вчену міру доктора технічних наук, в 1939 р. його вибрали членом-кореспондентом АН СРСР по відділенню хімічних наук і академіком АН УРСР по відділенню фізико-математичних, хімічних і геологічних наук. З 1935 по 1968гг. Будников був членом експертної комісії з хімічної технології при ВАК СРСР, з 1960 по 1968 рр. — членом секції металургії Комітету з Ленінських премій.
У 1965 р. П. П. Будникову привласнили звання Героя Соціалістичної Праці «за видатні заслуги в розвитку силікатної і хімічної промисловості, підготовці інженерних і наукових кадрів і у зв'язку з 80-літтям».
 

2019