Цейтлін Абрам Натанович

Первинні вкладки

Абрам Натанович Цейтлін – хімік-технолог, відомий фахівець з технології сірчаної кислоти, математичного моделювання хімічних виробництв, професор. Проводив наукові дослідження в галузі теорії та технології сірчаної та азотної кислот, абсорбції газів. Підготував 8 кандидатів наук, отримав 2 авторські свідоцтва на винаходи, надрукував понад 104 наукові праці. Його діяльність продовжують учні — вчені та студенти кафедр «Хімічна техніка та промислова екологія» та «Хімічна технологія неорганічних речовин, каталізу та екології» НТУ «ХПІ».

 30 червня 1905 р. — народився у сім'ї службовця у м. Єлисаветграді Херсонської губернії (сьогодні м. Кропивницький).
Навчання у міському училищі, трудовій школі, профшколі.
1925–1930 рр. — студент Харківського технологічного інституту.
1930–1934 рр. — аспірант, після закінчення аспірантури — асистент кафедри «Хімічної технології» ХТІ.
1929 р. — перша наукова робота на тему «Визначення теплового ефекту поглинання оксидів азоту сірчаною кислотою».
1934–1938 р. — дослідницька робота з вивчення платинових, ванадієвих та хромових каталізаторів для виробництва сірчаної кислоти під керівництвом професора І. Є. Ададурова. На цю тему опубліковано 12 наукових праць.
1934 р. — захист кандидатської дисертації на тему «Абсорбція оксидів азоту в баштових сірчанокислотних установках», кандидат технічних наук.
1941 р. — евакуація разом з інститутом в тил країни (м. Чирчик Узбецької РСР). Кафедра провела велику роботу з інтенсифікації виробництва одного з оборонних продуктів на Чирчикському електрохімічному комбінаті. Керівництво та реалізація, за участю М. Ю. Дронника, проекту нового цеху для виробництва одного з найважливіших хімічних продуктів. Педагогічна діяльність.
1944 р. — повернення з колективом до Харкова та поновлення викладацької діяльності. Лекційні курси: «Технологія сірчаної кислоти та сірки», «Процеси та апарати хімічної технології», «Теорія технологічних процесів»; спецкурси зі спеціалізацій; керівництво курсовими та дипломними проектами.
1947 р. — завідувач нової кафедри «Спеціального хімічного обладнання» ХХТІ.
1950–1960 рр. — доцент кафедри «Загальної хімічної технології, процесів та апаратів».
1960–1965 рр. — доцент кафедри «Технології неорганічних речовин» ХПІ.
1963 р. — захист докторської дисертації «Фізико-хімічні та технологічні основи удосконалення виробництв сірчаної та азотної кислот».
1964 р. — доктор технічних наук.
1965–1974 рр. — професор кафедри «Технології неорганічних речовин» ХПІ.
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УзбРСР.
22 березня 1974 р. — помер.