Сисоєв Андрій Микитович

Первинні вкладки

Андрій Микитович Сисоєв — талановитий вчений-електрохімік, фахівець із проблем гальванотехніки та електрохімії розплавів, доктор технічних наук, професор. Досвідчений педагог, мав чудову здатність захоплювати студентів сучасними досягненнями електрохімічної науки, передовою технологією, творчими зв'язками різних галузей техніки. Засновник наукової школи електрохімічних методів одержання рідкісних, благородних та радіоактивних металів. Автор понад 60 наукових праць, ряду оригінальних методичних розробок з теоретичної та прикладної електрохімії, 10 авторських свідоцтв на винаходи.

 26 жовтня 1901 р. — народився у Мінеральних водах Терської області (за іншими даними, у м. Макіївка Катеринославської губернії, сьогодні Донецька обл.)
1920–1926 рр. — студент Харківського технологічного інституту. Автор роботи «Про електроліз без електродів» під керівництвом професора О. М. Щукарьова, яка мала великий резонанс у наукових колах.
З 1925 р. — викладач ХТІ, потім Харківського хіміко-технологічного інституту (ХХТІ).
1929 р. — викладач робітфаку ХТІ.
З 1930 р.  — асистент ХХТІ.
1933-1959 рр. — завідувач кафедри технології електрохімічних виробництв ХХТІ (ХПІ).
1938 р. — професор.
1939 р. — доктор технічних наук.
1941–1945 рр. — організатор науково-практичних робіт, що пов'язані з використанням сировинних ресурсів Середньої Азії.
1950-1955 рр. — засновник Харківської наукової школи електрохімічних методів отримання рідкісних, благородних та радіоактивних металів. Під його керівництвом були досліджені та впроваджені у виробництво процеси хромування, сріблення та медіння.
Конструктор та розробник високотемпературних печей нового типу, електротермічних методів одержання лужних металів, магнію та ін. 
Його учнями є видатні вчені, професори Л. І. Каданер, Н. А. Марченко та ін.
Володар широкого кола наукових інтересів. Розробляв проблеми електрохімічного отримання рідкісних та дорогоцінних металів, займався роботами в галузі напівпровідників, електротермії, гальваностатики. Академік А. Ф. Йоффе оцінив ці роботи як видатні за методикою та новизною ідей, і назвав А. М. Сисоєва провідним дослідником у галузі хімії та технології твердих випрямлячів.
1959 р. — помер.