Бутенко Анатолій Миколайович

Бутенко Анатолій Миколайович — професор кафедри загальної та неорганічної хімії НТУ «ХПІ», доктор технічних наук.
Народився А. М. Бутенко 7 серпня 1941 р.
У 1964 р. закінчив Харківський державний університет (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна) та отримав диплом викладача хімії.
Після закінчення університету працював у Харківській академії сільського господарства: спочатку асистентом, а потім — старшим науковим співробітником (1966–1968 рр.). З 1968 р. по 1970 р. ніс службу у лавах Радянської Армії. Після служби працював старшим науковим співробітником науково–дослідного інституту.
З 1972 р. Анатолій Миколайович працює в НТУ «ХПІ». Спочатку — старшим інженером кафедри загальної та неорганічної хімії НТУ «ХПІ» (1972–1973 рр.), потім — асистентом, доцентом кафедри загальної та неорганічної хімії НТУ «ХПІ». У 2001–2015 рр. — професор кафедри загальної та неорганічної хімії НТУ «ХПІ».
У 1973 р. А. М. Бутенко поступив у аспірантуру НТУ «ХПІ», а у 1976 р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Подбор и исследование неплатиновых катализаторов окисления аммиака до монооксида азота».
У 2012 р. Анатолій Миколайович захистив дисертацію «Фізико–хімічні основи і технології приготування та регенерації наносрібних каталізаторів одержання формальдегіду» та отримав ступінь доктора технічних наук.
За період з 1972 по 2016 рр. він опублікував понад 400 наукових праць. Серед них авторські свідоцтва та патенти, 3 монографії, 15 навчальних та 23 навчально-методичних посібники, підручник «Хімія» для учнів 9 класів середньої школи та три «Великих сучасних довідники школяра з природничих наук» для підготовки випускників середніх учбових закладів до зовнішнього незалежного оцінювання.
Професор А. М. Бутенко підготував 5 кандидатів технічних наук, тривалий час був членом видавничої ради НТУ «ХПІ», заступником завідувача кафедри та декана з навчально-методичної роботи. Багатогранна науково-дослідна робота Анатолія Миколайовича пов’язана з розробками та удосконаленням технологій різноманітних каталізаторів для впровадження у хімічній промисловості, а також спрямована на підвищення їх терміну експлуатації та на вирішення екологічних проблем.