День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу!

Первинні вкладки

18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Ти в вогні не згорів,
Не загинув у вирі-пучині,
Як на тебе Той рік
Кинув стільки і лиха, й незгод!
І, здавалося, доля твоя
Догорає, неначе лучина,
Але вистояв мужньо
Мій кримськотатарський народ!
Аблязіз Велієв «Моєму народу» (переклад з кримськотатарської Данила Кононенка)
 
В історія нашої країни, на жаль, дуже багато сумних дат. Однією із таких дат є день18 травня 1944 року. Саме в цей день розпочалася операція з депортації кримських татар. Під час головної хвилі депортації 18–20 травня було примусово вивезено з Криму 180 014 осіб. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуду, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Так, за 48 годин, вирішилася доля цілого народу, їх усіх, разом з немовлятами, старими, хворими, запроторили до вантажних вагонів і відправили в невідомому напрямку. За даними міжнародних правозахисних організацій, в умовах спецпоселень загинули 46,2 відсотка кримських татар.
З метою вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу Постановою Верховної Ради України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» від 12 листопада 2015 року № 792-VIII депортація кримських татар з Криму у 1944 році визнається геноцидом кримськотатарського народу, а 18 травня в Україні установлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Історична довідка

Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. 
Наступного дня, 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення — начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, — які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами — 191 людина — викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945–1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів — навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
Звичайним явищем були втечі з місць заслання. Особливого масштабу це явище набуло 1948 р., коли втекло 8692 кримських спецпоселенця, з яких було затримано 6295 і притягнуто до відповідальності 2645 осіб. Уряд уже 21 лютого 1948 р. спеціальною постановою «Про заслання, висилку і спецпоселення» зобов’язало МВС встановити режим повного припинення втеч. 28 листопада 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом «Про кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового і постійного поселення у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» встановлювала довічний термін виселення і призначала 20-річне покарання примусовими роботами за втечу та 5 років — за переховування.
Радянський уряд 5 липня 1954 р. зняв з обліку спецпоселенців, які не досягли 16 років, а також молоді, яка прийнята на навчання до навчальних закладів. 13 липня 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР відмінила свій указ від 26 листопада 1948 р. про кримінальну відповідальність за втечу з місць заслання.
Відселені з Криму кримські татари звільнені із спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 р. без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Постанова Ради Міністрів УРСР від 15 грудня 1956 р. про розселення татар, німців, греків, болгар та вірмен, що раніше мешкали на території Кримської області і поверталися з місць поселення, визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.
Незважаючи на половинчастість ухвалених рішень, вони все-таки полегшили громадянське становище депортованих, позбавивши їх принизливих формальностей обліку. Це давало можливість і для переселення в інші місцевості СРСР, якою поодинокі депортовані змогли скористатися.
Політичні акції кримських татар (петиційна кампанія, створення політичних організацій, акції протесту, тощо) привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укоріненням кримських татар в Узбекистані. У січні ж 1974 р. Президія Верховної Ради СРСР відмінила заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їх проживання.
У період після Указу 1967 р. державні органи СРСР та УРСР вдалися до іншої тактики проти повернення депортованих народів у Крим. Основним знаряддям її став контроль за поверненням у Крим колишніх депортованих осіб за допомогою інституту прописки (реєстрації). Особам, які намагалися повернутися на законних підставах, органи внутрішніх справ утруднювали або й унеможливлювали придбання житла. Також вони ускладнювали процес прописки або відмовляли в ній. Будь-які прояви протесту, спровоковані цими діями, неухильно переслідувалися судовими органами.
Починаючи із 1968 р. розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. В кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки саме прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х рр. в Криму проживало приблизно 7 тис. кримських татар.
14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року — Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.
Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Джерело інформації:

Український інститут національної пам’яті [Електронний ресурс] : офіц. веб -сайт / Український інститут національної пам’яті. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uinp.gov.ua/. – Дата звернення : 18.05.2023.

Авторка логотипу: Еляда Мусаєва

Корисні тематичні посилання:

  1. Вересень Микола. Наша земля [Електронний ресурс] / Микола Вересень // Дзеркало тижня. — Дата публікації : 16 трав. 2008. — Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/nasha_zemlya.html. — Дата звернення : 18.05.2023.
  2. 18 травня,  – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу  [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті: офіц. веб -сайт / Український інститут національної пам’яті. — Режим доступу : https://old.uinp.gov.ua/news/u-seredu-18-travnya-den-pamyati-zhertv-geno.... — Дата звернення : 18.05.2023.
  3. Громенко Сергій. Вітчим народів. Навіщо Сталін виселив давні етноси Криму [Електронний ресурс] / Сергій Громенко // Дзеркало тижня. — Дата публікації : 19 груд. 2014. — Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/history/vitchim-narodiv-navischo-stalin-viseliv-davn.... — Дата звернення : 18.05.2023.
  4. Губернський Богдан. Депортація 1944 року в національній свідомості кримських татар [Електронний ресурс] / Богдан Губернський // Крим.Реалії : [кримський проект української служби Радіо Свобода]. — Дата публікації : 20 трав. 2015. — Режим доступу : https://ua.krymr.com/a/27027566.html — Дата звернення : 18.05.2023.
  5. Гульнара Бекірова: Питання депортації татар з Криму залишається дискусійним [Електронний ресурс] : [розмова з Гульнарою Бекіровою, викладачем історії Кримського інженерно-педагогічного університету, заступником голови Спеціальної комісії Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу] / записав Любко Петренко // ZAXID.NET. — Дата публікації : 15 лют. 2011. — Режим доступу : https://zaxid.net/gulnara_bekirova_pitannya_deportatsiyi_tatar_z_krimu_z... — Дата звернення : 18.05.2023.
  6. Депортація кримських татар = геноцид [Електронний ресурс] // Урядовий кур’єр. — Дата публікації : 15 трав. 2020. — Режим доступу : https://ukurier.gov.ua/uk/articles/deportaciya-krimskih-tatar-genocid/. — Дата звернення : 18.05.2023.
  7. Депортація кримських татар у запитаннях і відповідях [Електронний ресурс] // BBC News Україна. — Дата публікації : 18 трав. 2015. — Режим доступу : https://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/05/150514_tatars_deportation_ko. — Дата звернення : 18.05.2023.
  8. Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті: офіц. веб -сайт / Український інститут національної пам’яті. — Режим доступу : https://old.uinp.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pis.... — Дата звернення : 18.05.2023.
  9. Методичні матеріали до Дня боротьби за права кримськотатарського народу — річниці депортації кримських татар 18 травня  [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті: офіц. веб -сайт / Український інститут національної пам’яті. — Режим доступу : https://old.uinp.gov.ua/news/metodichni-materiali-do-dnya-borotbi-za-pra.... — Дата звернення : 18.05.2023.
  10. Наш Крим. Неросійські історії українського півострова [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті: офіц. веб -сайт / Український інститут національної пам’яті. — Режим доступу : https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nash-krym-nerosiyski-istoriyi-uk.... — Дата перегляду : 18.05.2023.