Медіа-огляд «Спогади про Крим»

У рамках інформаційної кампанії «Земле моя кримська, земле українська...», з нагоди відзначення Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь у 2023 р., запрошуємо ознайомитися з медіа-оглядом «Спогади про Крим» та з історією Кримського півострова.

Кампанія проходить з 26 лютого по 26 березня 2023 р. та включає: медіа-огляд «Спогади про Крим»; розміщення інформації за темою на офіційному сайті науково-технічної бібліотеки у розділах «Час читати» та «Новини»; інформування про заходи з коротким описом подій у соціальній мережі Facebook та каналі Telegram; розсилка з використанням корпоративної системи комунікації.

З історії

Коли у IX столітті в Києві тільки зароджувалася держава русів, а Москви ще не існувало, Крим, за винятком Херсонеса і низки прибережних фортець Візантії, входив у зону впливу Хазарського каганату. У 944 р. князь Ігор уклав договір з Візантією і зобов'язався не нападати на Крим. Однак онук Ігоря, Володимир Красне Сонечко, проігнорував підписаний договір і в 988 році зайняв Херсонес.

А через кілька років князь отримав майже весь Крим як посаг за дочку візантійського імператора Анну. Утім, під впливом Київської Русі півострів довго не залишався. У XII столітті велика частина півострова стала половецькою. Половецькі назви у XIX столітті мали 23 кримських села, гора Аю-Даг, пізніше табір «Артек».

У 1223 році у Крим потрапили монголи. Після розпаду Золотої Орди залишки монголів у Криму потрапили під вплив тюркської мови і були тюркізовані. Тоді Мангуп був столицею найбільшої держави середньовічної Таврики — князівства Феодоро.

Феодальні міжусобиці в Орді сприяли утворенню у 1449 незалежного Кримського ханства на чолі з Хаджі Гіреєм. У 1475 р. під час походу османської Туреччини на Крим кримська правляча династія в особі Менглі I Гірея визнала сюзеренітет османського султана. Кримською військовою підтримкою неодноразово користувалися українські гетьмани, починаючи ще з Хмельницького.

Уперше російські війська ступили на кримську територію у 1730-і роки, а в 1784 році, розгромивши у котре Туреччину, Росія домоглася підписання договору — Кючук-Кайнарджийського миру, згідно з яким Кримське ханство перестало бути васалом Османської імперії. Згідно з Кючук-Кайнарджийським мирним договором Крим і суміжні татарські області визнавалися незалежними. Росія приєднала до своїх володінь фортеці Азов, Керч, Єні-Кале і Кінбурн із землями між Дніпром і Бугом; а також Велику і Малу Кабарду (сучасна республіка Кабардино-Балкарія).

Після того, як Крим отримав статус незалежного ханства під заступництвом Росії, імператриця Катерина видала «Маніфест про приєднання Криму до Росії». Почалося будівництво Севастополя, який був стратегічним об'єктом, військовою базою чорноморського флоту та проектом князя Потьомкіна — «Новоросією».

За часів громадянської війни в Росії Крим став оплотом Білої гвардії, але перемогу здобули більшовики. У 1921 році була створена Кримська Автономна Радянська Республіка у складі РРФСР. Постанова була підписана Володимиром Леніним, Михайлом Калініним і Авелем Єнукідзе. Республіка за конституцією 1921 затверджувалася як територіальна автономія. У ній прямо говорилося: «Кримська Радянська Соціалістична Республіка, стверджуючи рівність і право на вільний розвиток усіх національностей Криму, скасовуючи всі існуючі раніше національні та національно-релігійні привілеї та обмеження». У 1930 році з 16 районів 5 були татарськими, один українським, один єврейським, один німецьким і вісім змішаними.

Під час Другої світової війни на півострові почалася масова депортація меншин. Невдачі при обороні Криму, який вже до осені 1941 року був повністю окупований німцями, провали партизанського руху, підозріле ставлення до «інородців» сприяли формуванню думки про поголовну співпрацю кримських татар з німецькими військами. У результаті у 1944 році з території півострова були виселені у Середню Азію кримські татари, вірмени, греки і болгари, а першими з Криму було депортовано в серпні 1941 року близько 50 тисяч німців. Крим був окупований німцями і звільнений у травні 1944 року, а у червні 1945 року автономія була перетворена на область у складі РРФСР. Всього депортовано понад 228 тисяч осіб, з них 191 000 — кримські татари (їхнє масове повернення почалося лише наприкінці 80-х років).

У 1954 році Кримська область була передана до складу УРСР згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР без вказівки статусу Севастополя, що був на той момент містом республіканського підпорядкування РРФСР. В указі говорилося, що Крим є природним продовженням південних степів України, і «з географічних та економічних міркувань передача Кримської області до складу братньої Української Республіки доцільна і відповідає загальним інтересам Радянської держави». Причини передачі Криму Українській РСР досі викликають масу суперечок. Висувається багато версій, зокрема передачу пов'язують з необхідністю термінового відновлення народного господарства півострова після війни. На Україну, яка була всесоюзною житницею, покладався порятунок півострова від краху народного господарства. Указ про передачу також часто називають особистою ініціативою першого секретаря ЦК КПРС Хрущова, який вирішив піднести подарунок УРСР на честь святкування 300-річчя Переяславської Ради.

Проте в самому указі, документах і постановах про передачу Криму зі складу РРФСР до складу УРСР нічого не говориться про цю круглу дату. У складі радянської України Кримська область перебувала з 1954 по 1991 роки. До складу незалежної України Крим перейшов у статусі Автономної Республіки Крим (АРК). На законодавчому рівні статус автономії Криму був закріплений 12 лютого 1991, коли Верховна Рада Української РСР прийняла закон про відновлення КАРСР у рамках існуючої Кримської області Української РСР. За відтворення автономної республіки проголосувало 93 відсотки населення. У червні 1991 року у Конституцію Української РСР були внесені відповідні зміни.

У 1994 році Україна і Росія підписали двосторонню угоду про гарантії суверенітету України та її територіальної цілісності в обмін на передачу Росії ядерної зброї.

Інтернет-ресурс