Міжнародний день рідної мови!

Первинні вкладки

Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова
Мово – матері уста.
Іван Багряний
 
З нагоди Міжнародного дня рідної мови запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до соціокультурної акції «Коштовний скарб народу!». Захід відбудеться 22 лютого 2023 року о 12:00 у приміщенні Покотилівської бібліотеки.

Організатори:

  • Відділ культурно-просвітницької роботи та Інформаційно-ресурсний центр «Без бар’єрів» науково-технічної бібліотеки НТУ «ХПІ»;
  • Центр психологічної допомоги «Світло надії» Харківської спеціалізованої школи № 114;
  • Покотилівська бібліотека для дорослих;
  • Відділ культури, молоді та спорту Височанської селищної ради.

У програмі:

  • музика внутрішнього спокою (гітара, флейта);
  • поезія українських класиків;
  • психологічний тренінг з техніки самодопомоги для зняття емоційного напруження.

 З історії:

 21 лютого світова спільнота святкує Міжнародний день рідної мови.

Свято було засноване у 1999 році рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою сприяння розвитку мови і культури. Підштовхнуло до такого кроку сумна подія, що сталася 21 лютого 1952 року у Бангладеш, де загинули студенти, які відстоювали рідну мову. Зберегти зникаючі мови світу — значить захистити культурну спадщину!

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли мову перестають, з тієї чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% її носіїв. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат.

Кілька тисячоліть еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

Ліна Костенко сказала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

Мова — найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Мова — це душа народу!

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, калиною та барвінком. Українська мовна традиція сягає далеких княжих часів, шлях нашої мови був тернистим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялось…

Знати, берегти і примножувати рідну мову — це обов’язок кожної людини!