The world of hobbies and beauty

Вишиванка — поема життя,

Закодована вічність в узорах.

Лель-Анатолій Загрудний

Змінюються часи… Змінюються покоління… Але залишаються незмінними традиції, що об'єднують минуле й майбутнє нашого народу. Серед таких традицій — вишивка.

Вишивка — це духовний символ українського народу, батьківської оселі, рідного краю, теплоти материнських рук. За допомогою голки і кольорових ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва. Вишивка являється невичерпною складовою нашої духовної культури. В ній втілено історію України, історію окремої родини, історію кожної людини.

Коли мова заходить про вишивку — на думку одразу спадає рушник. Жодна важлива подія в житті української родини ніколи не обходилася без рушників. Скільки пісень, віршів написано про вишиті рушники! Вишитий рушник завжди був знаком гостинності: на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль; на рушниках приймали новонароджених; проводжали людину в останню путь. Під час будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували їх будівельникам.

Без рушників не обходилось і весілля. Рушник, на який ставали молодята, був запорукою вірності. Рушником зв’язували руки нареченим, бажаючи їм щасливої й міцної сім’ї.

Час невпинно рухається вперед, а разом з ним змінюється і все навкруги. Змінилася і вишивка, урізноманітнилися техніки шитва, вишивки стали більш мальовничими. В наш час вишивка — не лише спосіб прикрасити одяг, а й можливість зробити одночасно модним і індивідуальним інтер’єр своєї оселі.

Мистецтво вишивки стає все більш популярним. Вишивають не лише жінки, але і чоловіки — беруть в руки голку та створюють справжні шедеври. Комусь більше подобається вишивати хрестиком, комусь — гладдю, стрічками чи бісером. Адже це так прекрасно — творити щось своїми руками!

Заглибитися в прекрасний світ вишивки нас запрошують учасники харківського клубу вишивки «Успіх». Майстрині цього колективу — наші добрі друзі.

24 квітня у науково-технічній бібліотеці НТУ «ХПІ» відкрилася вже третя виставка учасниць клубу. Цього разу руками майстринь створено і представлено 36 вишитих картин. Жодного разу роботи майстринь не повторюються. Невтомні трудівниці, мов казкові феї, вишивають все нові й нові картини, що полонять нас своїм магічним світом вишивки, адже це мистецтво високої, естетичної наснаги, це мелодія, яка призначена не лише для очей, а й для розуму і почуттів, адже політ фантазії ніхто не обмежує. Як сказав Костя Гордієнко у своєму оповіданні «Цвіт яблуні»: «Людина тягнеться до краси і правди, відтвореної гарячим серцем вишивальниці». З цією думкою не можливо не погодитись.