ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Первинні вкладки
Харківська фабрична інспекція, яка контролювала фабрики та заводи всієї губернії, складалась здебільшого з випускників ХТІ: Євгена Миколайовича Карпінського (1894 р.), Павла Андрійовича Кошечкіна (1892 р.), Андрія Мартиновича Вергелеса (1890 р.), Сергія Івановича Команецького (1901 р.), Семена Володимировича Ямпольського (1902 р.). Було ухвалено: обов'язкову постанову «Про протипожежну охорону фабрично-заводських та гірничозаводських підприємств Харківської губернії, які заготовляють предмети постачання для армії і флоту та підлягають фабричному або гірничому нагляду»; «Правила про комісії для нагляду за дотриманням постанов про протипожежну охорону по Харківській губернії». У губернії діяло: 22 заводи по обробці деревини, 7 скляних заводів, 127 цегельних, 36 силікатних, 4 крохмальних, 9 ткацьких та канатних фабрик, 3 паперових, 89 друкарень, 9 хімічних заводів, 2 холодильних, 36 миловарних, 37 фабрик фарб та 179 інших. У Харкові налічувалося 150 заводів та фабрик, на яких працювало близько 12 тис. осіб. В Охтирському повіті ― 13 парових млинів, 4 керосино-моторових млини, 22 водяних млини, 21 цегельний завод, 7 цукробурякових та рафінадних, 6 винокурних заводів та ін.
У Богодухівському повіті ― 21 паровий млин, 2 керосино-моторових млини, 4 водяних млини, 15 цегельних, 5 цукробурякових та рафінадних заводів, 4 винокурних заводи та ін. У Валківському повіті ― 21 паровий млин, 2 керосино-моторових млини, 8 водяних млинів, 27 цегельних заводів, 4 шкіряних, 3 винокурних, 2 пивоварних заводи та ін.У Вовчанському повіті ― 51 борошномельний, 10 цегельних, 9 шкіряних, 2 цукробурякових, 2 винокурних, 3 маслоробних заклади, а також яєчно-холодильний заклад братів Зейферт, що займався охолодженням битої птиці та яєць для подальшого експортування. У Зміївському повіті ― 33 парових млини, 7 газогенераторних млинів, 33 водяних млини, 20 цегельних, 2 пивоварних, 2 вапняних, 2 газових і 2 паперових підприємства та ін. В Ізюмському повіті ― 45 парових млинів, 58 водяних млинів, 41 цегельний, 6 механічних, 4 шкіряних, 25 солеварних заводів, 4 винокурних, 4 пивоварних, 4 маслоробних, 3 алебастрових, 7 вапняних заводів та ін. У Куп'янському повіті ― 43 парових, 34 водяних млини, 12 цегельних, 4 вапняних, 9 шкіряних, 10 маслоробних заводів та ін.У Лебединському повіті ― 13 парових, 20 водяних млинів, 9 крупо-просорушок, 4 цукробурякових, 14 винокурних, 55 шкіряних заводів та ін. У Старобільському повіті ― 42 парових млини, 109 водяних млинів, 2 винокурних, 6 цегельних, 5 шкіряних, 2 синильних заводи та ін. У Сумському повіті ― 17 парових млинів, 15 водяних млинів, 9 механічних, 12 цегельних, 10 цукробурякових, 11 винокурних, 2 пивоварних заводи та ін. У Харківському повіті ― 9 парових млинів, 11 водяних млинів, 2 механічних, 51 цегельний, 2 силікатних, 3 миловарних, 2 ситцевибивних, 2 скляних, 3 білильних, 8 винокурних, 5 пивоварних заводів та ін. Кількість робітників фабрично-заводської промисловості губернії скоротилася на 6432 людини.
До Харкова евакуйовано всього 46 торговельно-промислових підприємств: взуттєвих складів ― 9, галантерейних закладів ― 12, шкіряних ― 8, суконних ― 4, мануфактурних ― 10 і картонажних ― 2. У Харкові, з евакуйованих підприємств, відкрилися: гвинторізна фабрика Козловського, фабрика Кржемінського, меблева фабрика «Конрад Януршкевич и Кº», взуттєва фабрика «Товарищества Лиман и Соколовский», Варшавська фабрика хімічних продуктів «Кº Мазур» та ін. До губернії, з евакуйованих підприємств, переведені: механічна фабрика та чавуноливарний завод АТ «И. Л. Замарковский» і фабрика АТ «Шезамар» — до Чугуєва, фабрика з виготовлення олівців «Маевский и Кº» — до Слов'янська та ін. Міністр торгівлі та промисловості призначив інженера-технолога Є. М. Карпінського уповноваженим з питань спостереження за відновленням евакуйованих підприємств: велосипедного заводу «Россия» (колишнього «А. Лейтнер и К°», згодом — велосипедний завод імені Г. І. Петровського) і заводу землеробських машин, залізних осей та вантажних возів О. А. Гордзялковського.
У створеній Військово-технічній комісії при ХТІ, під головуванням професора Григорія Олексійовича Латишева, викладачі Андрій Ієронімович Воротинський, Антоній Іванович Носалевич, Віктор Лаврентійович Андреєв та ін., спільно зі студентами ХТІ, виконували замовлення військово-оборонного значення в майстернях і лабораторіях інституту. Уведені в експлуатацію в Харкові: новий миловарний завод Л. Г. Бураса з виготовлення туалетного мила; фабрика з виготовлення термометрів Товариства на довірі «Коптев и Баткин». Було відкрито: Харківське відділення Російського акціонерного товариства коксової промисловості та бензолового виробництва («Коксобензол»); Харківське відділення Російського електричного акціонерного товариства «Динамо»; Харківське відділення Товариства «Савва Морозов, сын и К°».
Було засновано: «Товарищество Харьковской суконной мануфактуры» (згодом — Харківська суконна фабрика «Красная нить»), засновник Я. Н. Шульман; АТ Охтирських парових млинів з урядом в Сумах, голова правління — Павло Павлович Чурілов, директори: Павло Миколайович Лещинський, Василь Герасимович Літягін, Мойсей Ісаакович Глікін, Лев Давидович Чорнобильський, директор-розпорядник — Вольф Лейбович Грінберг; АТ «Галеника» з урядом в Харкові. Основний капітал Харково-Романовського цукрового заводу «Товарищества Харьково-Романовских свеклосахарных заводов» досяг 1 млн. 800 тис. крб.; цукробурякових заводів Товариства «К. А. Ротермунд и Б. Б. Вейссе» — понад 7 млн. крб. У Харкові відкрилися: Технічна контора Я. Я. Калнинь, Електротехнічна контора «Энергия», Електротехнічна майстерня інженера А. Б. Ухтмана, Вуглепромислова і торгова контора «М. И. Дижур», Електромеханічна майстерня «Аллианс», Слюсарно-механічна майстерня «М. Багрич и Поляков», майстерні з пошиття одягу для армії (згодом — швейна фабрика імені Є. Д. Тінякова). Основний капітал харківської Артілі російських інженерів склав понад 400 тис. крб. Комітет по боротьбі з німецьким засиллям в промисловості ліквідував відоме харківське технічне підприємство фірми «Артур Коппель», що займалося будівництвом шляхів сполучення і виробництвом механічних пристроїв. За розпорядженням губернатора М. Л. Оболенського створено губернські комісії з реквізиції алюмінію в зливках, порошках, листах, дроті та в виробах.
Було засновано Товариство із забезпечення підприємств гірничої та гірничозаводської промисловості Півдня Росії матеріалами і продуктами.
Рада З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії, у зв'язку з нестачею робочої сили, прийняла рішення про найняття 10 тис. китайських робітників на гірничі та гірничозаводські підприємства. Для цієї мети у Харбін був відряджений інженер Е. Ф. Меллер. У зв'язку з труднощами щодо перевезення робітників, за рекомендацією гірничопромисловців, міністерство ухвалило «Правила о найме и перевозке рабочих желтой расы». На засіданні Ради З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії, під головуванням М. Ф. фон-Дітмара, було ухвалено програму XLI чергового з'їзду; розглянуто проект Харківського порайонного комітету стосовно розвитку мережі під'їзних шляхів та вантажних пунктів у Донецькому басейні; ухвалено план залізничного будівництва інженера Борисова, до якого включено проекти залізниць «Долинська-Козятин» та «Куп'янськ-Лозова». У Харкові було скликано: З'їзд бухгалтерів підприємств гірничої промисловості, 1-й З'їзд районних уповноважених з мінерального палива; нараду власників цукроварень Харківської губернії стосовно недоторканного запасу цукру. Було прийнято рішення, згідно з яким 1 млн. 69 тис. пудів цукру пустили в продаж. Згорів під час пожежі пісочний корпус Тростянецького цукрового заводу. Збиток від пожежі складає понад 1 млн. крб.