ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Первинні вкладки

У Харківській губернії, за даними Статистичного комітету, діяло 2 тис. 256 навчальних закладів усіх видів, з них у Харкові – 223. У тому числі – три вищі навчальні заклади: Імператорський Харківський університет (2 тис. 987 студентів), Харківський технологічний інститут (1 тис. 455 студентів) та Харківський ветеринарний інститут (534 студентів); Харківські вищі жіночі курси. Середні навчальні заклади: вчительська семінарія, Сільськогосподарське училище у Дергачах, Слов'янське гірничозаводське технічне училище, 9 реальних училищ, 17 чоловічих та 36 жіночих гімназій.
У Харківській губернії налічувалося 197 приватних навчальних закладів. У рейтингу за цим показником губернія посідала в Імперії друге місце, перше належало Варшавській губернії – 1 тис. 068 установ, третє місце – Одеській губернії зі 192 установами.
У губернії кількість учнів серед дітей шкільного віку досягла 57,1%.
Найбільша кількість грамотного населення налічувалась у Харківському, Сумському, Охтирському повітах, найменша – у Старобільському та Лебединський повітах.
Харківське міське громадське управління, при затвердженні кошторису видатків на 1913 рік, виділило з бюджету найбільші суми на утримання та розвиток медицини, санітарії та ветеринарії – понад 7 млн. руб. та на народну освіту – близько 5 млн. 900 тис. руб. На міську поліцію визначили понад 2 млн. руб.
У Сумах Харківської губернії налічувалося 6 середніх та 20 нижчих навчальних закладів.
Міністерство народної просвіти призначило одноразові допомоги та позички на школи повітових земств Харківської губернії на суму понад 200 тис. руб.
Губернські земські збори виділила 300 тис. руб. на народну освіту. З них 1,5 тис. руб. – на організацію педагогічних курсів у Харкові; 25 тис. руб. – на спорудження будівлі Харківського комерційного інституту. Ухвалено постанову про заснування при Старобільській учительській семінарії 33-х стипендій по 180 руб. кожна.
Засновано, на згадку про Вітчизняну війну, стипендії імені Олександра I для деяких середніх навчальних закладів Харківського навчального округу.
Рада з'їздів гірничопромисловців ухвалила рішення про щорічний переведення 10 тис. руб. до організованого фонду імені М. С. Авдакова на освітні цілі в галузі гірничотехнічної освіти робітників.
Рада Управління Південної залізниці виділила 44 тис. 200 руб. на утримання Вищих залізничних курсів та 1 тис. 880 руб. на утримання курсів нижчого типу.
Валківське повітове земство отримало від Міністерства народної просвіти 50 тис. руб. на шкільне будівництво.
Державна Рада та Державна Дума схвалили постанову «Про відпустку з державного казначейства коштів для видачі допомоги на утримання Барвінківського комерційного училища по 7 тис. руб. на рік».
Скликано у Харкові Загальноземський з'їзд зі статистики народної освіти.
У Державній Раді обговорювався «Законопроект про правила вступу до вищих шкіл». Розглядалися питання: щодо надання доступу до університетів випускникам реальних училищ, духовних семінарій та кадетських корпусів; про професорські гонорари та оклади викладачів; про штатний розклад тощо. Серед активних учасників обгово

рень – Є. Л. Зубашев, М. Ф. фон-Дітмар, Д. І. Багалей.
У Карлсруе скликано з'їзд російських студентів для обговорення економічних та академічних питань за участі делегатів 18 вищих шкіл Німеччини. Серед них 65% євреїв та 35% християн. З'їзд, з метою запобігання стихійному потоку з Росії охочих навчатися за кордоном, ухвалив організувати Центральне інформаційне бюро, в якому можна отримати інформацію про умови прийому та наявність вільних місць.
Міністерство народної просвіти видало циркуляр «До питання допущення осіб жіночої статі, які закінчили курс Харківських вищих жіночих курсів Товариства взаємного допомоги трудящих жінок, до іспитів у випробувальних комісіях при університеті». Слухачки курсів допускалися до іспитів на фізико-математичний та історико-філологічний факультети на тих самих підставах, що й особи, які отримують випускні свідоцтва від університетів, тобто із заліком курсових іспитів.
Державна Дума ухвалила законопроект про одноразову виплату Вищим жіночим курсам Харківського товариства допомоги трудящих жінок у розмірі 60 тис. руб.
Міністр народної просвіти Лев Арістидович Кассо призначив державну випробувальну комісію для Харківського медичного інституту. Тим самим, опосередковано, інститут набував права вищих навчальних закладів.
Харківська земська дума запропонувала Головному управлінню землеробства та землеустрою Імперії включити до плану організації нових сільськогосподарських інститутів насамперед місто Харків.
У ХТІ відбулися вибори правління через закінчення терміну повноважень директора інституту професора П. М. Мухачова. На засіданні Навчальної ради інституту висунуто три кандидатури, які набрали однакову кількість голосів: П. М. Мухачов, І. А. Красуський та І. П. Осипов. Були обрані: на посаду директора ХТІ І. А. Красуський, на посаду його помічника – О. М. Щукарьов. Міністерство народної просвіти не затвердило Красуського на посаді директора. Було затверджено лише кандидатуру помічника директора. О. М. Щукарьов подав у відставку. Директором інституту, після повторного голосування, був обраний Петро Матвійович Мухачов.
Кількість бажаючих вступити до Харківського технологічного інституту досягла небувалої цифри – 800 осіб, за наявності 300 місць. Чутки про високий прохідний бал конкурсу (18) відлякали деяких абітурієнтів, які забрали документи, та кількість вступників досягла 530 осіб. Витримали екзамени 300 абітурієнтів, 15 місць призначалося для євреїв. Недостатня кількість абітурієнтів спостерігалася у Харківському університеті та Ветеринарному інституті. До гімназії та училищ Харкова не вступили 55% абітурієнтів, через відсутність вакантних місць.
У ХТІ, з дозволу Опікуна Харківського навчального округу, було прийнято 65 студентів понад комплект, які раніше не пройшли за конкурсом до Санкт-Петербурзького технологічного інституту.
Після відвідин ХТІ, ревізійною комісією Міністерства народної просвіти для першокурсників запроваджено новий порядок розподілу по відділеннях: термін вибору спеціальності визначено до 15 вересня. Попередній термін, 2-а половина 1-го курсу, скасовано. Студенти, які не зробили свого вибору вчасно, записувалися на механічне відділення.
У ХТІ, на згадку про 300-річчя царювання Будинку Романових, засновано 5 безкоштовних місць навчання.
Навчальний комітет ХТІ ухвалив призначити студентам 50 казенних та 7 приватних стипендій; 50 студентам надати безкоштовні місця; 25 студентам видати допомогу у 50 руб. для сплати за навчання і 20 студентам – 25 руб. у тих самих цілях.
Заснована, для малозабезпечених студентів ХТІ, стипендія імені харківського губернського голосного Миколи Васильовича Розаліон-Сошальського.
Міністерство народної просвіти виключило 27 студентів ХТІ, перебування яких в інституті перевищило максимальний термін навчання. Ще 200 студентів інституту були під загрозою звільнення. Навчальний комітет ухвалив рішення про розширення екстернатури і допустив до складання іспитів, як екстернів, всіх раніше звільнених Міністерством студентів, які провчилися понад 8 років і у яких закінчився термін перебування в інституті.
Екстерн ХТІ, за розпорядженням Міністерства народної просвіти, допускався до випускних іспитів лише на звання інженера-технолога з відзнакою, з правом на чин X класу. Тобто, всі ті предмети, які були раніше здані на «Задовільно» чи «Добре», доводилося перездавати.
Рада з'їзду гірничопромисловців звернулася до Міністра торгівлі та промисловості Росії з клопотанням про скликання з'їзду викладачів вищих технічних навчальних закладів, у зв'язку із збільшенням терміну проходження навчання під час запровадження предметної системи викладання.
У ХТІ відкрили нову кафедру «Суднобудування та суднообладнання», яку очолив корабельний інженер та механік Андрій Ієронімович Воротинський. Інститут, перший в Україні, почав готувати спеціалістів для морського відомства, торгових портів та управління внутрішніх водних шляхів.
В аеросекції імені капітана Лева Макарійовича Мацієвича при ХТІ побудовано, під керівництвом Г. Ф. Проскури, повітряні змії, моделі та деталі аеропланів, влаштовано аерокорабельний музей, розпочато роботи з обладнання аеродинамічної лабораторії, порушено клопотання перед Міністерством народної просвіти про відкриття при ХТІ факультативного курсу з повітроплавання.
Відомий харківський фотограф Михайло Якович Лещинський почав читати факультативний курс лекцій з теорії та практики фотографій для студентів ХТІ.
Визначено нові терміни для захисту головних проектів у ХТІ. Якщо раніше екзаменаційна комісія з головних проектів збиралася 6–8 разів на рік, залежно від готовності студента здати проект, то тепер, за новими правилами, екзаменаційна комісія працювала у вересні, грудні, січні та травні – 4 рази на рік.
У ХТІ для студентів ввели предметні книжки, які згодом були замінені на курсові (залікові) книжки.
Студенти ХТІ отримали такі місця для проходження практики: казенні та приватні залізниці, Київський машинобудівний завод, Петрівський завод Російсько-Бельгійського металургійного товариства, завод Якова Гретера та Йосипа Криванека, Коломенський машинобудівний завод, Пароплавство добровільного флоту, завод «Товариство Миколаївських заводів та верфей», землеробський завод АТ «Роберт и Томас Ельворті», Ярцевська мануфактура паперових виробів, Судноплавство Російсько-Дунайського пароплавства, Юзівський металургійний завод Новоросійського товариства, Російське товариство пароплавства та торгівлі, Кубансько-Чорноморське акцизне управління, уральські гірські Нижньо-Тагільські заводи, завод «Товариство механічних заводів братів Бромлей», миловарний завод Г. М. Попова в Нахічевані-на-Дону, харківські заводи тощо.
Міністерство шляхів сполучення зробило розпорядження про прийняття на керівні посади фахівців насамперед із вищою технічною освітою.
Випускники ХТІ, під час прийому на посади в управліннях залізниць, повинні були пройти стажування на паровозах, щоб опанувати професію машиніста.
Харків відвідали шведські студенти-екскурсанти, які оглянули майстерні та лабораторії ХТІ, Гірничопромисловий музей, низку заводів та пам'яток міста.
У ХТІ організовано Сумське, Саратівське, Тамбовське, Полтавське, Ізюмсько-Слов'янське, Катеринославське, Чернігівське та Воронізьке студентські земляцтва.
Затверджено статути кас взаємодопомоги студентів-технологів, які закінчили курс одного із середніх навчальних закладів міст Суми, Луганська, Харкова.
Відкрилося Студентське бюро праці при ХТІ.
Вперше у харківській газеті опубліковано приватне оголошення із пропозицією виконання креслень для студентів-технологів. Поява такого виду послуги викликала стурбованість Навчального комітету ХТІ та Міністерства народної просвіти. Студент Тадеуш Ковалевський, якого викрили у використанні чужої праці, був позбавлений права на надання йому, як нащадку севастопольця, безкоштовного місця при навчанні в інституті. Надані ним креслення були не зараховані.
Відбулися екскурсії для студентів ХТІ з огляду заводів у Харківській губернії, містах Петербург, Москва, Ревель. Один із членів екскурсійної комісії ХТІ – Василь Михайлович Какабадзе, майбутній відомий грузинський вчений-хімік.
Близько 100 студентів та викладачів ХТІ відвідали Всеросійську торгово-промислову виставку у Києві. На виставці експонувалися зразкові креслення та проекти, що виконали студенти ХТІ, та велика серія фотографій із зображенням інститутських будівель, лабораторій, майстерень та ін.
Запропоновано, за сприяння Харківського купецького товариства та З'їзду гірничопромисловців, Харківські вищі комерційні курси перетворити на комерційний інститут. Серед ініціаторів – Володимир Федорович Тимофєєв, професор ХТІ.
Навчальний комітет Харківських вищих комерційних курсів ухвалив курсову систему навчання.
У Харківському 4-му вищому початковому училищі введено викладання комерційного рахівництва, як необов'язковий предмет. Зарплата викладача, 360 руб. на рік, нараховувалася з бюджету Харківської міської управи.
Шкільна комісія Харківської міської думи виступила з ініціативою щодо заснування міської художньо-ремісничої навчальної майстерні з друкарської справи. Наголошено, що «у Харкові, великому науковому центрі, ще й досі немає спеціального навчального закладу для друкарських робітників», яких налічувалося понад 1 тис. 200 осіб. Усього друкарень у Харкові було 30.
Міністерство народної просвіти прийняло «Правила для спеціальних випробувань на звання вчителя та вчительки вищого початкового училища». Проведено конкурсне письмове випробування на заміщення посад міських вчителів на тему «Позашкільне читання». Близько 100 людей претендували на 15 вільних вакансій.
Опікун Харківського навчального округу Павло Омелянович Соколовський запропонував губернському земству, яке у 1912 році розробило статут постійних педагогічних курсів для народних вчителів, змінити та переробити статут, надалі заснувати у Харкові педагогічний інститут. Шкільна комісія ухвалила присвоїти курсам найменування «Педагогічний інститут» та порушити клопотання перед Міністерством народної просвіти про затвердження зміненого статуту та дозвіл відкрити педагогічний інститут у Харкові.
Харківська міська управа встановила новий порядок прийому дітей до міських училищ. Вік вступників – від 8 до 12 років. Іспит, під час вступу, проводився одного дня в усіх училищах. За результатами іспитів, спеціальна комісія у складі 12 учнів, обирала дітей та розподіляла по училищах.
Предмети приймальних іспитів для підготовчого, 1 та 2 класів у Харківському комерційному училищі імператора Олександра ІІІ: російська мова (письмово та усно); алгебра та геометрія (письмово та усно); французька та німецька мови (письмово та усно); фізика; географія – фізична, загальна, комерційна; історія; природознавство.
Міністерство народної просвіти дозволило запровадити у середніх чоловічих навчальних закладах Харківського навчального округу шості уроки. Тривалість кожного уроку – 50 хв., велика перерва – 30 хв., решта – по 10 хв.
У середніх навчальних закладах запроваджено курс «Антична культура».
Прийняті правила для учнів середніх навчальних закладів, які значно обмежували свободу учнів усіх класів, аж до «заборони публічного виступу у хорах, музичних та літературних гуртках, заборони спільного гуляння з гімназистками і взагалі з дівчатами, гуляння вулицями міста пізніше 20:30 години вечора, гуляння у розстібнутому пальті» тощо.
Затверджено Міністром народної просвіти «Програми необхідних приміщень» для чоловічої та жіночої гімназій. Серед списку обов'язкових приміщень – рекреаційний та гімнастичний зали, фундаментальна та учнівська бібліотеки, архів, кімната лікаря, кімната для гарячих сніданків, кухня та житлові приміщення для службовців.
Засновано: Харківську чоловічу гімназію доктора Я. І. Рубенштейна; підготовче училище Є. Г. Неверової, у якому готували хлопчиків до вступу до гімназій, комерційних і реальних училищ, кадетських корпусів, торгових шкіл тощо. Сплата за навчання – 70 рублів на рік, повний пансіон – 400 руб.
Відбувся перший випуск вихованців Харківського 2-го реального училища. Серед них – майбутні студенти ХТІ Віктор Павлович Акімов, Микола Іванович Болтенков, Михайло Семенович Коссовський, Зундель Євзорович Мазель. В училищі був влаштований перший у Харкові учнівський клуб для проведення дозвілля.
Святкування: 40-річчя від дня заснування Харківської жіночої гімназії Катерини Миколаївни Драшковської; 30-річчя Харківського 1-го та Сумського реальних училищ; 10-річчя від дня заснування Народного дому Харківського товариства грамотності.
Харківське художнє училище перейшло у власну будівлю в стилі українського модерну, за проектом архітектора Костянтина Миколайовича Жукова та за участі Михайла Федоровича Піскунова, на вулицю Каплунівську, 6.
Засноване Товариство піклування про нужденних учнів Харківського художнього училища.
Лекційне бюро постійної комісії з технічної освіти при Харківському відділенні Імператорського Російського технічного товариства організувало читання загальнодоступних лекцій. Було розроблено програму на академічний рік із циклом систематичних лекцій з природничих наук для різних груп населення, запрошені лектори з Харківського університету, ХТІ. Плата за лекцію – 5 коп. Так було започатковано діяльність Харківського народного університету.
Харківська міська управа, в особі в. о. міського голови, колишнього викладача ХТІ Миколи Євдокимовича Дорофєєва, оголосила подяку княгині Є. А. Святополк-Мирській та князю П. Д. Святополк-Мирському за надання їх маєтку для міської літньої шкільної колонії (табору) імені М. В. Гоголя.
Вперше при Харківському навчальному окрузі організовано шестимісячні курси для підготовки вчителів та вчительок гімнастики для середніх навчальних закладів. У програмі навчання – анатомія, фізіологія, гігієна та первинне надання медичної допомоги, гімнастика різних систем, легка та важка атлетика, фехтування та інші види спорту. Слухачам, які закінчили курси, видавалися свідоцтва на звання вчителя чи вчительки гімнастики.
При Харківському товаристві взаємодопомоги трудящих жінок засновано шестимісячні курси для практичної підготовки бон за системою Фребеля.
Відкрито у Харкові: інструкторська пересувна школа кочегарів при Південно-Російському товаристві з нагляду за паровими котлами; курси для машиністів при Південній залізниці та їх помічників, з ініціативи інженера Т. М. Пекуша; телеграфна школа при станції «Харків» Південної залізниці. Прийом був осіб обох статей не молодше за 16 років. Дівчат приймали 10% від загальної кількості учнів. Навчання тривало 6 місяців та було безкоштовним.
Харківське губернське земство організувало літні тримісячні вчительські курси. На курси записалось 565 осіб. До програми увійшли: методики викладання предметів, педагогічна психологія, дитяче та позакласне читання, а також цикл природничо-історичних наук. Серед лекторів – викладачі московської гімназії та Санкт-петербурзького фребелевського товариства зі сприяння початковому вихованню; харків'яни, у т. ч. викладачі ХТІ – фізик Михайло Іванович Сахаров, біолог Олександр Михайлович Нікольський, лікар В. В. Фавр та ін. Серед запланованих екскурсій для слухачок – відвідування ХТІ.
Відкрито Школу домоводства та кулінарного мистецтва при Харківському Олександрівському училищі. Міністерство народної просвіти асигнувало 2 тис. 100 руб. на обладнання та організацію навчального процесу.
Організовано курс навчання працівників на друкарських машинах та курс бухгалтерії при Харківській 1-й трудовій артілі конторських працівників. Вартість навчання – від 1 руб. 20 коп. на тиждень.
Службовці Харківської міської управи започаткували фонд імені О. К. Погорелка з метою сплати відсотками від депозиту навчання дітей з незаможних та багатодітних сімей службовців.
Комісія з вшанування пам'яті Погорелка розробила проект положення «Про премію імені О. К. Погорелка». Премії з питань міського самоврядування та муніципального господарства передбачалося видавати претендентам із ХТІ, Харківського університету та Ветеринарного інституту.
Відкрито першу Педагогічну виставку учнівських робіт при Харківському навчальному окрузі, в будівлі Харківської 2-ї чоловічої гімназії. Серед організаторів – Д. А. Кутневич, Ф. Г. Патковський, А. Г. Зоммер. У складі експертної комісії: директор Харківського художнього училища О. М. Любимов, завідувач Художньої ремісничої майстерні Товариства грамотності Л. І. Тракал і художник М. Р. Пестриков. Похвальні відгуки виставки з 24-х номінантів з реальних училищ присуджено: Воронезькому, Кам'янському, Нижньо-Чирському, Курському, Новочеркаському, Урюпинському, Шацькому та 2-му харківському. З 38 гімназій лише одна гімназія Харківської губернії удостоєна почесного відгуку – Лебединська чоловіча гімназія. З 1 по 18 серпня виставку відвідало понад 15 тис. осіб з різних губернії. Кількість відвідувачів на день – від 100 до 450 осіб. Вартість квитка на відвідування виставки – 20 коп. для дорослих, 10 коп. – для учнів.
Група учнів Старо-Водолазького 2-х класного училища, з метою відвідування Педагогічної виставки, пройшла пішки понад 43 км.
Організовано виставку учнівських робіт у Приватному реальному училищі професора ХТІ Григорія Федотовича Буракова, на якій представлені роботи з природознавства та посібники з методики викладання природної історії, виконані учнями.
21-річний вихованець Харківської 1-ї чоловічої гімназії Михайло О. Берман отримав незадоволену оцінку на випускному іспиті. Провчившись у гімназії 10 років, Михайло, у стані афекту, вдарив інспектора гімназії В. М. Замятіна, який разом зі швейцаром намагався виставити вихованця з будівлі. Педагогічна рада гімназії тої ж миті виключила Бермана з гімназії без права вступу до всіх навчальних закладів Імперії. Його ув'язнили та після огляду спеціальною комісією, перевели на обстеження до психіатричної лікарні (Сабурової дачі) на 3 місяці.
Сумське купецьке товариство, в ознаменування 300-річчя царювання Будинку Романових, започаткувало 7-класне комерційне училище з підготовчими класами. В училищі приймали дітей обох статей, усіх станів та віросповідань. Директором був В'ячеслав Миколайович Первухін, випускник ХТІ.
За розпорядженням Міністерства юстиції, вихованкам жіночого училища при дитячому притулку імені Харитоненка у місті Суми, після його закінчення, присвоювалося звання початкової вчительки у школах Міністерства народної просвіти.
Ольшанському народному училищу у Лебединському повіті Харківської губернії присвоєно ім'я князя М. І. Кутузова.
Відбувся перший випуск 17 учнів Вовчанського земського реального училища імені шталмейстера Двора Його Величності Миколи Олександровича Ребіндера. Серед них – студенти ХТІ Борис Андрійович Гетьманов, Антоній Олександрович Гусаков, Віктор та Микола Євфименки, Микола Захарович Колесніков, Михайло Федотович Пантелєєв, Сергій Миколайович Шеховцов.
Відкрито: гімназія для хлопчиків та дівчаток при станції «Люботин» Південної залізниці; гуртожиток для учнів Лозовенського залізничного училища при станції «Лозова»; школа імені Марії Кочиної в селі Покровському Куп'янського повіту, на улаштування якої харківська благодійниця Євдокія Дмитрівна Парманіна витратила 25 тис. руб.
Розпочато публікацію щорічника «Звіт постійної комісії з технічної освіти при Харківському відділенні Імператорського Російського технічного товариства» (1913–1914).
Вийшов у Харкові перший та останній номер літографованого журналу учнів 2-го класу Харківської 3-ї гімназії «Юный мир», за редакцією С. П. Вольського.
РЕЛІГІЯ
У Харкові, за розпорядженням Синоду, скликано З'їзд законовчителів світських середніх навчальних закладів.
У губернії налічувалося 15 зареєстрованих релігійних громад, із них 11 штундо-баптистів та 4 старообрядницьких. Найбільша таємна секта – послідовники хлистівства.
Відбувся XXVII Єпархіальний з'їзд духовенства. Серед учасників з'їзду є законовчитель ХТІ Василь Миколайович Добровольський.
Відбулося відкриття та освячення Харківського єпархіального церковно-археологічного товариства та музею при ньому.
Здійснено урочисту літургію для харківської вірменської колонії, за ініціативи Опікунської ради Харківсько-григоріанської церкви та школи, з нагоди ювілейного святкування 1 500-річчя винайдення вірменського алфавіту та 400-річчя з дня першого друкованого видання вірменською мовою.
У харківській Різдво-Богородичній церкві протоієрей В. М. Добровольський відслужив молебень для робітників Донбасу, які вирушають на лікування до Криму. З'їзд гірничопромисловців щорічно на лікування виділяв близько 6 тис. руб. На молебні були присутні М. Ф. фон-Дітмар і службовці Товариства допомоги гірникам.
Харківський «Трудовий союз християн-непитущих» вперше влаштував Свято тверезості. Девіз союзу – «Тверезість – щастя народу!».
МЕДИЦИНА
У губернії налічувалося 244 лікарень та приймальних покоїв; аптек – 78. Працювали 823 лікарі, з них – 51 жінка-лікар; 908 фельдшерів, з них – 225 фельдшерок; 342 повитухі. Найбільша кількість лікарів зосереджена у Харкові – 578.
Проведено масові благодійні заходи: у Харкові – «Свято ромашки», організоване товариством «Крапля молока» Харківського відділу Спілки для боротьби з дитячою смертністю в Росії; «День рожевої квітки» на користь дітей найбідніших прошарків суспільства та акція «День лілової квітки» на користь Товариства швидкої медичної допомоги; «День незабудки» на користь виховних притулків дитячого суду; «Тиждень на користь сліпих», організований Харківською єпархією. В Ізюмі – «День білої квітки» на користь відділення Ліги для боротьби з туберкульозом. У Сумах та Богодухові – «День ромашки».
У Харкові, за результатами збору коштів у «День ромашки», у кухолі для грошей, що належить Катерині Миколаївні Бекетовій, виявилася найбільша кількість грошей – 1 тис. 061 руб., серед яких був кредитний квиток у 500 рублів.
У губернії налічувалося 151 ветеринарний лікар та 293 фельдшери.
Вперше у Харкові, практично одночасно, було скликано два з'їзди загальнодержавного рівня: III Всеросійський з'їзд ветеринарних лікарів та V Всеросійський з'їзд акушерів та гінекологів, на якому харківець доктор медицини С. М. Ямпольський виступив з ініціативою щодо створення інституту допомоги материнству та дитинству.
Головний лікарський інспектор видав циркуляр «Про санітарний благоустрій фабрично-заводських підприємств та гірничих промислів та про санітарний нагляд за ними».
Харківський фабричний округ, до якого входили Воронезька, Бакинська, Катеринославська, Калузька, Курська, Кутаїська, Орловська, Тифліська, Тульська, Пензенська, Тамбовська, Харківська губернії та області ― Війська Донського, Батумська, Кубанська, Терська, посідала в країні 5-е місце за кількістю діючих лікарняних кас для робітників – 290 каси. Ці організації зі страхової медицини, більшовики, які прийшли до влади в 1917 році, не скасували, як багато інших корисних новацій, а реорганізували. Лише за 1913 рік було засновано 61 лікарняну касу, членами яких було понад 67 тис. робітників.
При харківському заводі землеробських машин Ернеста Мельгозе було відкрито першу у Росії лікарняну каса. 420 членів каси – це робітники та службовці заводу без відмінності статі, віку та віросповідання.
Організована лікарняна каса «Самопоміч» для робітників 4-х борошномельних млинів (Харківського товариства борошномельної справи, Дубинського, братів Ясних, Фабриканта) та робітників заводу бетонних виробів Дубинського та Ройтенберга. Загалом членів каси ― 250 осіб. Серед уповноважених організації – випускник, викладач ХТІ Сава Йосипович Аронович.
Затверджено статути лікарняних кас при Цукрово-рафінадному заводі Харківського товариства; при Сумському машинобудівному заводі Анонімного товариства. Розроблено статут загальної лікарняної каси картонажних, конвертних та гільзових підприємств Харкова під назвою «Картонаж».
Харківська губернська присутність у справах страхування робітників встановила розцінки на надання робітникам медичної допомоги: добова плата за лікування та утримання хворих у міських лікарнях – 1 руб. 35 коп., у лікарнях губернії – 1 руб. Вартість утримання та лікування породіль у Харкові – 1 руб. 90 коп., в губернії – 1 руб. 45 коп. Вартість утримання та лікування робітників, які постраждали від нещасних випадків – 1 руб. 90 коп., в губернії – 1 руб. 45 коп.
У Харкові відкрито: 1-а зуболікарська школа П. П. Кривопускова, завідувач – лікар Х. Я. Макаров; ортопедична лікарня доктора М. Г. Зеленіна; школа масажу та гімнастики доктора І. С. Бреслава; амбулаторія Товариства допомоги хворим, малозабезпеченим учням у вищих навчальних закладах м. Харкова. Прийом хворих студентів та курсисток проводився щодня за всіма медичними напрямками.
Засновано: Харківське професійне товариство власників аптекарських магазинів, Харківське товариство вегетаріанців, 7 залізничних товариств тверезості на Південній залізниці.
Міська аптечна комісія при Харківській управі відкрила першу міську аптеку. Медикаменти за рецептами лікарів відпускалися населенню зі знижкою у 25% від існуючої аптечної такси, а для міських службовців та міських установ – 50%.
Затверджено статут Приватної ортопедичної та хірургічної лікарні, заснованої лікарем Віктором Ісааковичем Цукерманом у Харкові.
Харківське товариство лікарів нічних чергувань організувало двотижневі курси з догляду за хворими та надання першої медичної допомоги.
У Харкові відбулися публічні лекції «Цінність життя» Дмитра Миколайовича Овсянико-Куликовського та «Проституція та її суспільні форми» Володимира Германовича Тана (Богораза).
Проведено лотерею на користь Громади Червоного хреста. Від продажу лотерейних квитків отримали 15 тис. 300 руб. Головний приз, рояль, виграв рядовий Пензенського полку Каллала, піаніно – прикажчик магазину Корочанський. Ваза, пожертвувана імператрицею Олександрою Федорівною, дісталася служниці Лапковій.
У Харкові санітарному нагляду підлягали 12 будинків терпимості з 336 жінками, 329 вуличних та повій-одиначок.
Доктор Петро Іванович Кравцов, викладач ХТІ у 20-ті роки, прочитав лекцію на тему «Житло та його значення для здоров'я» у Мерефянському Народному домі.
Рада З'їзду гірничопромисловців заснувала пересувний музей-виставку з алкоголізму, туберкульозу та інших інфекційних захворювань для демонстрації його на підприємствах. Для завідування музеєм запрошено лікаря на платню 150 руб. на місяць.
Викладач ХТІ, міський санітарний лікар Володимир Володимирович Фавр був відряджений міською управою на Міжнародний конгрес лікарів у Лондоні та конгрес у Генуї, присвячений фальсифікації харчових продуктів.
Санітарний лікар міського управління С. М. Ігумнов представив діаграми та картограми розвитку та організації медичної допомоги у земствах Харківської губернії.
Серед епідемічних захворювань населення Харкова переважали черевний та висипний тиф, віспа, скарлатина та дифтерія.
Щороку до Харківського Пастерівського інституту доставляли хворих із Полтавської, Харківської та Курської губерній, по 600 осіб від кожної, та понад 200 хворих – із Таврійської та Воронезької губерній.
За ініціативи начальника Південної залізниці влаштований вагон-музей, у якому проводилися заходи щодо боротьби з алкоголізмом.
У місті Суми налічувалося 3 лікарні на 130 місць та епідемічний барак на 15 місць. Працювали 21 лікар, 11 фельдшерів та 6 повитух. Один лікар припадав на 2 тис. 400 осіб.
Опубліковано у Харкові книги: «До питання про обов'язкові постанови для бурякових плантацій» та «Відомості про справжній стан та діяльність земської санітарної організації Харківської губернії» С. М. Ігумнова; «Популяризація медицини та гігієни у Харківському повіті» П. М. Богословського та П. І. Кравцова.
 
Харківський технологічний інститут в хроніці найважливіших фактів та подій міста Харкова та Харківської губернії (1913 рік)
 
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ЕКОНОМІКА. ПОЛІТИКА
РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЦІНИ

ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА КУСТАРНО-РЕМІСНИЧА ПРОМИСЛОВІСТЬ
БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА
ТРАНСПОРТ ТА ЗВ'ЯЗОК

КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ТОРГІВЛЯ
НОВИНИ В НАУЦІ ТА ТЕХНІЦІ
ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
КУЛЬТУРА. МИСТЕЦТВО. СПОРТ
ПЕРСОНАЛІЇ ДІЯЧІВ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Автор-упорядник Г. В. Павлова, відповідальний редактор Т. Л. Палєй