ТРАНСПОРТ ТА ЗВ'ЯЗОК

Відбувся Всеросійський перепис вагонів на всіх залізницях.

Протяжність залізниць біля Харківської губернії становила 1 тис. 215 верст.

Міністерство шляхів сполучення затвердило «Інструкцію начальникам ділянок про порядок зайняття роботами земель та нерухомостей під будівництво залізничної лінії Мерефа–Херсон».

Рада міністрів Росії дозволила спорудити, за рахунок скарбниці, залізничну лінію «Харків–Херсон» з відгалуженням на м. Миколаїв. Загальна довжина лінії близько 500 верст.

Скликано у Харкові ХХХ Нарадчий з'їзд інженерів рухомого складу та тяги російських залізниць Росії. Товариші голови з'їзду, випускники ХПТІ ― начальник служби тяги Південної залізниці Тимофій Макарович Пекуш, начальник служби тяги Північно-Донецької залізниці Євген Іполитович Мокршицький та випускник ХТІ 1910 р. Іван Іванович Лавров. З доповіддю «Обстеження майстерень» виступив випускник ХПТІ 1897 р., начальник олександрівських майстерень Микола Якович Гірський. Одне з питань, що обговорюються на з'їзді, проходження практики студентів. Делегати з'їзду відвідали ХТІ та оглянули залізничні майстерні Південної залізниці.

У Харкові відбулися: нарада інженерів Південної залізниці з питання застосування системи Тейлора до оплати праці в залізничних майстернях; річні збори членів Залізничного клубу, під головуванням випускника ХТІ 1902 р. Михайла Михайловича Андріанова. Було обрано 150 дійсних членів, Раду старійшин та ревізійну комісію. Серед них — випускники ХТІ Іван Іванович Лавров, Олександр Павлович Степанов, Володимир Іванович Ковальов та ін.

Міністр шляхів сполучення Сергій Васильович Рухлов, під час перебування у Харкові, відвідав брикетний завод Південної залізниці, станцію «Сватова» з оглядом вокзалу, приймального покою та залізничної школи. Для нього було влаштовано гімнастичні виступи учнів.

Міністр шляхів сполучення затвердив на посадах Управління Північно-Донецької залізниці: інженера-технолога, випускника ХТІ 1911 р. Костянтина Людовиковіча Крюгера помічником начальника служби тяги та його першим заступником, інженера-технолога, випускника ХТІ 1904 р. Євгена Миколайовича Познанського — старшим ревізором і другим заступником начальника тієї ж служби.

Вантажообіг на станції «Харків–Товарна»: на великій швидкості відправлено 624 тис. 884 пуди і отримано 529 тис. 762 пуди; на малій швидкості відправлено 9 млн. 325 тис. 691 пуд та отримано 35 млн. 645 тис. 736 пудів.

Управління Південної залізниці розпочало масову електрифікацію вагонів. У Харківських майстернях Південної залізниці випущено першу партію пасажирських вагонів 1-го класу, обладнаних електрикою. Передбачалося електрифікувати 170 вагонів. Перший електрифікований склад вагонів пущено в експлуатацію на лінії «Харків–Одеса».

Південна залізниця закупила на Сормівському заводі кілька вагонів-автомобілів для обслуговування приміського сполучення.

Південна залізниця відкрила пряме безпересадкове пасажирське сполучення «Варшава–Харків–Севастополь», між Ташкентом та Харковом, через Тулу.

Управління Північно-Донецької залізниці відкрило нове безпересадкове сполучення «Харків–Ростов».

У Харківських залізничних майстернях, за проектом інженерів-випускників ХПТІ 1892 р. Тимофія Макаровича Пекуша та Леоніда Дем'яновича Косякіна, запущені в експлуатацію два вагони 1-го класу та п'ять вагонів ІІ-го класу. Особливість вагонів — сучасна конструкція за європейськими стандартами, упорядковане купе — широкі вікна з автоматичним відкриванням, спеціальне місце для багажу у верхній частині купе, умивальник, столик, крісла, інтер'єр з використанням тику та буйволової шкіри тощо. При проектуванні вагонів автори використовували рекомендації інженера, графа Володимира Іполитовича О'Рурка, випускника ХТІ 1906 р., отримані під час огляду швейцарських доріг.

Введено в експлуатацію пилососні станції для чищення класних вагонів Південної залізниці. Пропускна спроможність станції — 25 вагонів на день. Роботами з влаштування обладнання керував випускник та викладач ХТІ Анатолій Іванович Троїцький.

Протяжність шосейних, замощених та ґрунтових доріг на території Харківської губернії становила 4 тис. 258,9 верст.

Управління внутрішніх водних шляхів та шосейних доріг виділило земству Зміївського повіту Харківської губернії понад 11 тис. руб. на розбудову мостів та гребель через річку Північний Донець.

Міністерство шляхів сполучення дозволило Богодухівському міському управлінню перенести вокзал на інший бік міста для зручності пасажирів.

Міністерство внутрішніх справ визнало за необхідне відкрити станцію «Охтирка-місто» Південної залізниці для вивантаження худоби.

На станціях Південної залізниці встановлено перонні загородження з метою організації перонного збору в сумі 10 коп.

Управління Південної залізниці взяло участь у Всеросійській гігієнічній виставці в Санкт-Петербурзі. Як експонати були представлені плани, креслення та знімки, виконані харківським фотографом Олексієм Михайловичем Іваницьким. Управлінню Південної залізниці присуджено почесний диплом, старшому лікарю Петру Онуфрійовичу Соколовському — велика золота медаль.

Начальник Південної залізниці Володимир Ігнатович Стульгінський видав розпорядження, за яким, у разі крадіжки вантажів із товарних вагонів, вся бригада, що супроводжує потяг, підлягала звільненню зі служби, аж до кондукторів, змащувачів, сторожів та стрілочників, у районі яких було здійснено крадіжки.

Пільга для учнів: на залізницях, на період закінчення та початок навчального року, запроваджувалися тимчасові здешевлені швидкі поїзди з вагонами 3-го класу від Санкт-Петербурга та Москви до Харкова, Севастополя та Ростова.

Кількість службовців Південної залізниці досягла понад 34 тис. осіб.

Службовці Південної залізниці, для створення вітчизняного повітряного флоту, організували передплату для збору добровільних пожертвувань.

Видано доповідь, зроблену на ІІІ Нарадчому з'їзді представників матеріальної служби, «Вопрос о мерах по борьбе с синдикатами. Настоящее положение дела материальных служб на железных дорогах и торгово-промышленные союзы-синдикаты»  начальника Матеріальної служби Південної залізниці, інженера-технолога Олександра Павловича Лутохіна, випускника ХТІ 1904 р.

У Харкові опубліковано «Сборник вопросов с ответами на них по правилам технической эксплуатации ЮЖД» (рос.), , що склав старший ревізор служби руху Андрій Георгійович Рижевський.

Бюро Харківського міського електричного трамваю перейменовано в Управління Харківської міської електричної залізниці.

Харківська міська дума ухвалила рішення про викуп кінно-залізниці у бельгійського акціонерного товариства за 2 млн. 150 тис. руб. та клопотала перед Міністерством внутрішніх справ про позику в 2 млн. 400 тис. руб. для викупу. Угода відбулася у 1914 р.

У Брюсселі відбулися річні збори акціонерів, під головуванням головного адміністратора Бельгійського товариства Харківського кінного трамвая Макса Рундзинського, на яких обговорювалася пропозиція Харківської міської думи про викуп конки. Також було відзначено великий прибуток харківського трамвайного виторгу в порівнянні з іншими містами — 123 тис. франків. Бельгійське суспільство володіло концесіями на кінно-залізні та електричні трамваї у 13 містах Росії. Харків, серед усіх міст, посідав перше місце за показником валового доходу.

Відбулося урочисте освячення нової залізобетонної будівлі євангелічно-лютеранської кірхи, побудованої за проектом німецького архітектора Ф. А. Гергардта (за іншою версією — петербурзького архітектора А. Ф. Гергарда). Висота дзвіниці з хрестом — 26,5 сажень (56 метрів), внутрішня площа — 100 кв. сажень (213 кв. метра), дзвони вагою 175 пудів відлиті у Німеччині. Загальна місткість кірхи — 1 тис. осіб.

Директор Бельгійського АТ кінно-залізниць Вальтерс запропонував Харківській міській управі вкоротити торговий павільйон на Миколаївській площі, оскільки реклама, розвішана на трамваях, що проїжджають, чіплялася за будівлю. Управа, у свою чергу, запропонувала зменшити обсяг реклами. Бельгійці повністю відмовилися від практики вивішування реклами у своїх трамваях.

У харківській мережі електричного трамвая введено пряме безпересадкове сполучення «Балашівський вокзал–Холодна гора» («Петинська–Цвинтарна»).

У Харківській міській думі створено комісію з проведення приміських електричних трамвайних ліній. Серед членів комісії — І. К. Велитченко, С. М. Кузнєцов, О. О. Квятковський, П. П. Кулжинський, О. А. Піддубний, Б. П. Куликов та ін.

Харківська міська управа затвердила проект П. С. Зонтага щодо проведення трамвайної лінії у Помірках; розглянула взаємовигідну пропозицію К. М. Кривошеєва щодо проведення трамвая до селища Новий Харків; надала пільговий проїзд у трамваї для слухачів Вищих комерційних курсів.

Харківська міська управа оголосила торги на земляні роботи з влаштування трамвайних колій.

Харківська міська дума прийняла: «Обов'язкові правила для пасажирів міського електричного трамвая» та «Правила гарного тону для вагоноводів», розроблені головним інженером, випускником ХТІ 1902 р. Петром Олексійовичем Розовим. З правил: «Кожен службовець повинен пам'ятати, що служба його полягає у задоволенні бажань і потреб населення, що належать до пересування обивателів міською залізницею..., у службовий час службовець повинен поступатися особистими бажаннями та потребами». Серед інших параграфів ― проїзд службовими квитками на передньому майданчику моторного вагона допускається не більше трьох осіб, не рахуючи вагоновожатих. Вперше у вагонах передбачено спеціальні скриньки для скарг громадян на вагонний персонал.

Трамвайне управління закупило причіпні вагони нової конструкції — із закритими майданчиками та бічними гальмами зі штурвалами (маховиками). На Пушкінсько-Панасівській лінії з'явилися перші вагони із сидіннями для вагоновожатих.

Успішно пройшли випробування американських запобіжних сіток, якими згодом було обладнано харківські трамваї.

Трамвайні вагони Харкова, зважаючи на розширення трамвайної мережі, почали оснащуватися новими різнокольоровими ліхтарями, що вказують на приналежність вагона до однієї з п'яти ліній. Зокрема, вагони лінії № 3 «Греківська–Клочківська» мали білий та червоний ліхтарі; лінії № 4 «Пушкінська–Цвинтарна» — два фіолетові ліхтарі.

Відділ із завідування міськими підприємствами при Харківській управі, спільно з трамвайним відділом, розробив, за ініціативою В. Є. Мороховця, новий тип котушкових квитків, на яких зазначені пункти зупинок та напівстанцій, а також час, до якого квиток вважався дійсним. Кондуктор, замість кількох книжок із квитками, став використовувати два види «рулетів» ― на пряме та пересадкове сполучення. Новий тип квитків значно спростив роботу кондукторів та зменшив кількість зловживань на шляху прямування.

У Харкові, з ініціативи В. Є. Мороховця та підтримки головного інженера руху, випускника ХТІ Миколи Миколайовича Підхалюзіна, було відкрито нічний рух (з 22:30 до 1-ї години ночі) трамваїв за трьома напрямками. Оплату праці вагоновожатому було збільшено вдвічі. Ранковий рух трамваїв розпочинався з 5-ї години. Квитки на денний та нічний час були забезпечені спеціальними відмітками.

Харківське трамвайне бюро клопотало перед губернатором щодо заснування при бюро посади поліцейського наглядача з річним окладом 900 руб. плюс 225 руб. квартирних.

У губернському та повітових земствах для технічного завідування та нагляду за дорогами перебували у штаті: 12 старших інженерів, 3 помічники інженера, 8 техніків та 6 дорожніх доглядачів.

Харківська повітова земська управа на своїй нараді вперше обговорила питання щодо придбання тракторів для вирівнювання ґрунтових доріг. Вартість трактора у 20 тис. руб. змусила почекати з покупкою.

Охтирська повітова земська управа отримала позику на ремонт доріг у розмірі 300 тис. руб.

Харківська міська дума, в прийняті раніше правила їзди автомобілем, внесла доповнення щодо іногородніх автомобілістів. Згідно з ними, водієві з іншого міста, дозволено роз'їжджати по Харкову, з наявними документами на керування, тільки протягом 3-х днів. Після закінчення терміну необхідно було отримати нові права в міській управі.

Для харківських власників автомобілів запроваджено щорічну перереєстрацію номерних знаків, після сплати ними внеску у 3 руб. від кінської сили протягом року наперед.

Харківська міська управа дозволила Фрідману відкрити омнібусний рух по лінії «Вокзал–Катеринославська–Сумська».

У харківському Гаражі таксомоторів оголошено прийом учнів щодо ремонту автомобілів та мотоциклеток.

Харківський південноросійський автомобільний клуб вперше влаштував низку екскурсій-поїздок на автомобілях різними містами України та Росії.

Відкрито Харківське агентство фірми «Форд»; відділення заводу АТ Laurin & Klement (Чехія) з продажу автомобілів.

Розпочато продаж нових моделей автомобілів: у Харкові ― «NAG» та безклапанних автомобілів «Мінерва» при складі Людвіга Яффе; «Стевер» та «Delaunay-Belleville» при складі Товариства Л. Герліх та Д. Гольберг; німецької фірми «Бенц» (Benz), представник — Ф. В. Альсоп; французької фірми Маріуса Берлі (Berliet) при Центральному гаражі братів Турковських; німецької фірми «Опель» (Opel AG) при Товаристві Л. Герліх та Д. Гольберг.

У Сумах відкрито продаж автомобілів фабрики Мітчел, агент Едуард Кайданський.

Видано «Інструкцію водіям з догляду за автомобілями», розроблену Південноросійським автомобільним клубом.

Засновано в Харкові Торгово-промислову контору Л. В. Попова, яка, крім усього іншого, займалася перевезенням вантажів. Перевезення, упаковка та зберігання — 5 коп. за пуд.

Ексклюзивне право на продаж велосипедів «Енфільд», «Грітцнер» та «Науманн» набула харківська контора В. М. Ветлицького.

Керуючий губернією затвердив «Обов'язкові постанови про порядок їзди на велосипедах та автоматичних екіпажах у м. Вовчанську».

Міська візникова комісія при Харківській управі, у зв'язку з сильним подорожчанням на продукти харчування, фураж, оренду приміщень, збільшила існуючу таксу на проїзд до 1 руб. на маршрут в один кінець.

У Харкові з'явилася перша жінка-візник Мілевська.

Відкрито понад 10 поштово-телеграфних відділень у селах, у тому числі: Шпетівка, Ворожба Лебединського повіту; Волохівка, Ново-Бурлуцьке, Мартова, Старий Салтів, Козинка, Миколаївка Вовчанського повіту; Пархомівка Богодухівського повіту, Нової Баварії Харківського повіту.

Відкрито телефонну лінію «Москва–Харків–Катеринослав–Одеса».

Сумська телефонна мережа налічувала близько 300 абонентів.

 

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. ЕКОНОМІКА. ПОЛІТИКА

РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ЦІНИ

ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА КУСТАРНО-РЕМІСНИЧА ПРОМИСЛОВІСТЬ

БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА

ТРАНСПОРТ ТА ЗВ'ЯЗОК

КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ТОРГІВЛЯ

НОВИНИ В НАУЦІ ТА ТЕХНІЦІ

ОСВІТА. ПРОСВІТА. РЕЛІГІЯ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

КУЛЬТУРА. МИСТЕЦТВО. СПОРТ

ПЕРСОНАЛІЇ ДІЯЧІВ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Автор-упорядник Г. В. Павлова, відповідальний редактор Т. Л. Палєй