Історія Харківського технологічного інституту в особах_Я

Ямпольський Євген Семенович  –  інженер–механік.
Закінчив Харківський технологічний інститут (1927). Аспірант науково–дослідної кафедри теплотехніки при ХТІ, викладач механічного факультету ХТІ, ХПІ (1929–1930). У квітні 1930 р., після реорганізації ХПІ, розподілений до Харківського машинобудівного інституту [32, 171].
Вибр. бібліогр.: "Специализация предприятий Московского городского совнархоза" (Москва, 1960); "Специализация и кооперирование в промышленности СССР" (Москва, 1964).
Ямпольський Семен Володимирович (19 липня 1870–?)  –  інженер–технолог.
Уродженець Харкова. Закінчив Харківське реальне училище (1889), Харківський технологічний інститут (1902). Фабричний інспектор 5-ї ділянки Харківської губернської фабричної інспекції (1914). Асистент при кафедрі котлобудування (1920–1922), викладач Харківського інституту народного господарства (1927). Читав курси лекцій з котлознавства, техніки безпеки фабрично-заводських робіт, водночас  –  завідувач технічної інспекції Відділу охорони праці Народного комісаріату праці України (1925). Доцент ХПІ. У квітні 1930 р., після реорганізації ХПІ, розподілений до Харківського машинобудівного інституту. Викладач Всеукраїнського заочного інституту технічної освіти [31, 134, 170, 171].
Вибр. бібліогр.: "Техніка безпеки" (Харків, 1933); "Основы техники безопасности в механосборочных цехах машиностроительных заводов" (Харків, 1935); "Что должен знать сварщик по технике безопасности автогенно-сварочных работ" (Харків, 1935).
Яновицький [Григорій Олександрович] (1897–25 червня 1964)  –  архітектор.
Уродженець Вітебська. Закінчив архітектурний факультет Харківського художнього інституту (1926). Працював у низці проєктних організацій Харкова. Головний архітектор архітектурно–планувального управління Харкова, Харківського відділення "Міськбудпроєкту", водночас  –  викладач художнього, інженерно- будівельного, політехнічного (1930) інститутів. Доцент. Читав курс лекцій з архітектурного проєктування, курс містобудування в Харківському гірничо–індустріальному інституті (від 1948). Автор проєктів житлових будинків, забудов районів та селищ Харкова, міст Донбасу, публікації з питань архітектури, живопису, малюнку, скульптури. Його проєкт готелю "Інтернаціонал" (готелю "Харків") відзначений золотою медаллю на Всесвітній виставці в Парижі 1937 [171, 357].
Яновський Богдан Костянтинович  –  інженер–технолог.
Лаборант електротехнічної лабораторії, викладач креслення Харківського технологічного інституту (1903–1904), водночас читав електротехніку на курсах для робітників та ремісників Харкова [21].
Ярин Петро-Анатолій Самуїлович (16 серпня 1896–?)  –  інженер–механік.
Уродженець Кременчука Полтавської губернії, син лікаря. Після закінчення Кременчуцького комерційного училища (1913) був студентом університету Монпельє у Франції, Варшавського політехнічного інституту. У 1915 р. перейшов на механічне відділення Харківського технологічного інституту, який закінчив з відзнакою (1921). У Харківському паровозобудівному заводі (1922–1938): конструктор, помічник, начальник Конструкторського бюро з важких двигунів, водночас  –  аспірант, асистент лабораторії теплотехніки, викладач Харківського технологічного інституту (1922–1929), викладач Харківського вечірнього електромеханічного робочого технікуму ім. "Профінтерну". Керував проєктуванням теплових двигунів (1926–1927). Читав курс лекцій з термічних двигунів (від 1927), водночас  –  старший конструктор двигунів внутрішнього згоряння на ХПЗ. Брав участь у розробці двигуна Д-40, у створенні, під керівництвом К. Ф. Челпана, швидкохідного безкомпресорного дизель–мотора В-2 танка Т-34. Виступив із доповіддю на 1-му Всеукраїнському енергетичному з'їзді (1927). Задля ознайомлення з дизельним виробництвом відряджений до Німеччини (1930). Асистент ХПІ, штатний старший викладач (від 1938), в.о. професора, доцент кафедри "Двигуни внутрішнього згоряння" (1939), кафедри енергетики Харківського машинобудівного інституту. Кандидат технічних наук (1939) [31, 49, 50, 171].
Вибр. бібліогр.: "К вопросу об исследовании двигателей внутреннего сгорания с электрическим запалом" (Харків, 1928); "Основные проблемы проектирования современных нефтянок" (Харків, 1929); "Воздухоструйные и газоструйные эжекторы и инжекторы. Теория, расчет и конструкция" (Харків, 1938).
У бібліотеці НТУ "ХПІ" зберігаються видання з автографом ученого.
Бібліотека висловлює подяку співробітникам Відділу зберігання та опрацювання документів (архів) НТУ «ХПІ» за наданий матеріал.

 

Дати життя та смерті до 1918 р. вказані за старим календарним стилем.
Копіювання інформації вітається з посиланням
Автор-укладач Г. В. Павлова, завідуюча відділом рідкісних книг і рукописів