Історія Харківського технологічного інституту в особах_Щ

Щербаков Андрій Костянтинович (29 липня 1874–?)  –  інженер–механік.
Закінчив Імператорське Московське технічне училище (ІМТУ) (1899). Учитель Кологривського нижчого сільськогосподарського технічного училища (1902). Викладач креслення та проєктування парових машин, підйомних кранів, трансмісії Харківського технологічного інституту (1904–1923). Проводив практичні заняття з випробування двигунів та котлів. Керував технічним кресленням на недільних курсах для робітників Харкова (1906–1907). Засновник Харківської приватної чоловічої гімназії (від 1914), керівник випробувань двигунів внутрішнього згоряння при Харківському Товаристві сільського господарства (1914). У механічних майстернях ХТІ виконував військові замовлення від Обласного комітету Всеросійського союзу міст (1915–1916). Присяжний засідатель Харківського окружного суду (1916). Брав участь у розробці статуту та програми для майбутнього міського середнього політехнікуму (1916). Викладач лекцій з проєктування підйомно–транспортних машин (1923). Цивільний чин  –  статський радник. За відмінну та ревну службу нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня (1910) [21, 131, 171].
Щиголєв Костянтин Григорович (21 травня 1873–?)  –  математик.
Уродженець Тимського повіту Курської губернії. Закінчив Курську гімназію (1894), фізико–математичний факультет Харківського університету з дипломом 1-го ступеня (1898). Механік, викладач математики Харківського технологічного інституту (1898–1904). Відмовився від стипендії для приготування професорського звання. Від 1904 р.  –  викладач математики у Полтавському кадетському корпусі [21, 59, 171].
Щукарьов Олександр Миколайович (2 листопада 1864–1936)  –  фізикохімік.
Уродженець Москви. Закінчив Московський університет (1889). Викладач Муромського реального училища (1892–1893). Працював у термохімічній лабораторії при Московському університеті спільно з В. Ф. Лугініним (1893–1909). Магістр хімії (1899). Приват–доцент Московського університету (від 1906), водночас викладав курс загальної хімії в Олександрівському військовому училищі. Доктор хімії (1909). Брав участь у роботі XII З'їзду російських дослідників природи та лікарів у Москві (1909–1910). Екстраординарний професор Катеринославського вищого гірничого училища (1910). Професор Харківського технологічного інституту (від 1911), водночас  –  приват–доцент Харківського університету (від 1912). Читав курси лекцій із загальної, неорганічної та фізичної хімії. Учасник З'їзду дослідників природи та лікарів у Тифлісі (1913). Доктор хімії. Голова фотосекції СТТ ХТІ (від 1916). Член фізико–хімічного товариства при Петроградському університеті (1917). Завідувач лабораторії загальної та фізичної хімії (1919–1920), кафедри неорганічної хімії ХТІ (1923), лабораторії неорганічної хімії (1924). Читав курс лекцій з фізичної хімії. Член факультетської комісії ХТІ (від 1921). Завідувач хімічної лабораторії Української головної палати мір та ваг, науково-дослідної кафедри фізичної хімії при ХІНО (1924–1926). Учасник Всеукраїнського науково–технічного з'їзду у Харкові (1922). Направлений Укрголовнаукою в наукові відрядження: Ленінградський технічний інститут (1925); за кордон (1926). Завідувач кафедри фізичної хімії ХТІ (від 1926), професор (1930–1934) Харківського хіміко–технологічного інституту. Науковий співробітник Інституту прикладної хімії, Інституту вогнетривів, Інституту експериментальної медицини. Завідувач калориметричної та термометричної лабораторій, Української палати мір та ваг. Кандидат у члени Всеукраїнської академії наук (1929). Сконструював ряд ізометричних калориферів, першу кібернетичну (логічну) машину у СРСР (1919). Автор понад 60 друкованих наукових праць з хімії та 30 рукописних праць з історії філософії. Розробив метод отримання електричного струму безпосередньо з палива (1922). Цивільний чин  –  статський радник. За відмінну та ревну службу нагороджений орденами св. Анни 2-го, Станіслава 2-го ступенів [10, 11, 21, 32, 48-50, 58, 85].
Вибр. бібліогр.: У бібліотеці НТУ "ХПІ" зберігаються видання з автографом ученого. «Учение об энергии в его приложениях к задачам химии» (Москва, 1900); «Общий курс химии» (Москва, 1908); «Введение в курс физики» (Москва, 1909); «Курс молекулярной физики в элементарном изложении» (Москва, 1910); «Физическая химия» (Харків, 1912); «Испытание теплотворной способности топлива методом сожигания его в сдавленном кислороде» (Харків, 1913); «Проблемы теории познания» (Одеса, 1913); «К теории электролитической диссоциации» (Харків, 1914); «Курс общей химии» (Харків, 1914–1915); «Магнито–химический эффект и распад элементов» (журн. «Наука на Украине», 1922, № 2); «Спроба виготувати тривалу на зовнішній вплив різновагу» (Науково-техн. вісн., 1926, № 8/10); «Современные физико-химические методы химического анализа» (Ленінград, 1932); «Определение теплотворной способности топлива. (Метод калориметрической бомбы)» (Москва; Ленінград, 1935); «Проблемы теории познания в их приложениях к вопросам естествознания и в разработке его методами» [Из наследия мировой философской мысли: теория познания] (Москва, 2007).
У бібліотеці НТУ "ХПІ" зберігаються видання з автографом ученого.
Щукарьов Дмитро Олександрович (4 липня 1899–?)  –  інженер–електрик.
Уродженець м. Москви (с. Костіно Дмитрівського повіту Московської губернії), син професора Харківського технологічного інституту. Після закінчення Харківської 3-ї гімназії (1917) був студентом Харківського університету. У 1921 р. перейшов на електротехнічний факультет ХТІ, який закінчив у 1926 р. Старший інженер тресту «Південелектромонтаж» (1928–1941), водночас  –  асистент, викладач ХТІ, ХПІ, ХЕТІ (від 1929), доцент кафедри електротехніки Харківського інституту механізації сільського господарства (1930–1937), Всеукраїнського заочного індустріального інституту (1934–1941). В.о. доцента, доцент кафедри енергетики ХХТІ (від 1936). Головний енергетик заводу № 29, ремонтного заводу № 126 ГАУ КА (від 1943). Доцент ХММІ (від 1945), кафедри «Основи електротехніки» у Харківському гірничо-індустріальному інституті (від 1946  –  позаштатно). Автор низки наукових статей. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» [171, 174].
Вибр. бібліогр.: «Объем технического и рабочего проектирования фабрично-заводских трансформаторных и преобразовательных подстанций» (Харків, 1936).
Бібліотека висловлює подяку виконавчому директору Правління ГО «Асоціація випускників НТУ «ХПІ», кандидату історичних наук Валерію Григоровичу Камчатному за люб'язно надане фото.
Бібліотека висловлює подяку співробітникам Відділу зберігання та опрацювання документів (архів) НТУ «ХПІ» за наданий матеріал.
Щукін Олександр Олексійович (1890–?)  –  інженер–хімік.
Уродженець Землі Області Війська донського, козак. Закінчив Новочеркаське реальне училище (1909), на відмінно хімічний факультет Харківського технологічного інституту (1917). Викладач ХТІ (1919). Доцент.
Вибр. бібліогр.: «Экономика топлива и борьба с потерями тепла в газопечном хозяйстве (В промышленных печах и газогенераторных установках)» (Москва, 1941); «Упрощенные газогенераторные установки» (Москва ; Ленінград, 1945).

 

Дати життя та смерті до 1918 р. вказані за старим календарним стилем.
Копіювання інформації вітається з посиланням
Автор-укладач Г. В. Павлова, завідуюча відділом рідкісних книг і рукописів