Брагіна Людмила Лазарівна

Первинні вкладки

Народилася 21.06.1938 року в місті Часів Яр Артемівського району Сталінської області (нині Донецька область).
Фах та рід діяльності: Матеріалознавець.
Дослідження структури, властивостей силікатних розплавів та їх взаємодії зі сталевим субстратом.
Розробка мідьвмісних, безкобальтових і безнікелевих грунтових та безгрунтових емалей для сталевих виробів побутової техніки та водонагрівачів за технологією електростатичного нанесення.
Створення та промислове впровадження високотемпературних склокерамічних покриттів (600–1350°C) для металургійної промисловості та важкого машинобудування.
Розробка біосклокераміки для кісткового ендопротезування і скла для іммобілізації радіоактивних відходів.
Посада:
Професор кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей, завідувач лабораторії скла, емалей та композиційних покриттів Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Освіта:
У 1960 році закінчила Харківський політехнічний інститут (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».
Наукові ступені і звання:
Доктор технічних наук, професор кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей НТУ «ХПІ».
Почесні звання та нагороди:
Нагрудний знак «Петро Могила» (2010).
2 срібні та 3 бронзові медалі ВДНГ СРСР та України (1980-2006).
Золоті медалі переможця Всеукраїнського конкурсу-виставки «Кращий вітчизняний товар 2009 року» та 5 Міжнародного салону винаходів та нових технологій «Новий час».
Диплом переможця конкурсу на здобуття іменної стипендії М.М. Бекетова в галузі науки у номінації «Хімія» для видатних науковців (2014).
Академічне звання та рік отримання:
1991 р. — професор кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей НТУ «ХПІ».
В яких установах працювала, які посади обіймала:
З 1960 року і нині працює в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (раніше Харківський політехнічний інститут) на посадах: інженера, старшого інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, доцента, від 1991 року — професор кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей.
Від 1992 року заступник головного редактора журналу «Эмалирование металлов».
Стисла характеристика діяльності, основні напрями наукових досліджень:
Дисертація на здобуття наукового степеню доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.11 «Жаростойкие силикатные покрытия для защиты черных металлов».
Наукова діяльність у галузі технології тугоплавких неметалічних матеріалів, зокрема розроблення наукових основ синтезу жаростійких склокерамічних термомобільних покриттів для захисту чорних металів від газової корозії за технологічних нагрівів до 1350 °С.
Вивчає механізм взаємодії силікатних розплавів зі сталлю, розробляє новий клас безкобальтових ґрунтових склоемалевих покриттів, склофрит для електростатичного емалювання сталі, синтез скла для іммобілізації радіоактивних відходів.
Значний досвід викладання технології тугоплавких і неметалевих силікатних матеріалів.
Співавтор 6 монографій та підручників (російською та українською мовами) і понад 96 статей у рецензованих журналах з 500 наукових публікацій у журналах, розділах книг, матеріалах конференцій та 50 патентів різних країн.
Керівник держбюджетних проектів від МОН України.
Рецензент та член редколегій 5 журналів та збірок праць з технології силікатів та матеріалознавства.
Вчений секретар секції емалей Державного комітету з науки та техніки СРСР (1976–1991).
Президент Української асоціації емалювальників.
Член Міжнародного товариства матеріалознавців ASM International (США) та член виконавчого і технічного комітетів Європейського управління з емалювання.
Академік Російської Академії емалювання.
Голова ряду засідань міжнародних конференцій та нарад.
Керівник 2 докторантів, 15 аспірантів та 15 магістрів.