Лев Давидович Ландау

Первинні вкладки

 
Лев Давидович Ландау (22 січня 1908 – 1 квітня 1968) – фізик-теоретик, академік АН СРСР (обраний у 1946). Член академій наук Данії, Нідерландів, Американської академії наук і мистецтв (США), Французького фізичного товариства, Лондонського фізичного товариства і Лондонського королівського товариства.
 

Хронологія життя і діяльності Л. Д. Ландау

1908 – 22 січня (9 січня ст. ст.) в Баку в сім'ї Давида Львовича та Любові Веніамінівни Ландау народився син Лев.
1916–1920 – Навчання в гімназії, де його мати була викладачем природознавства.
1920–1922 – Навчання у Бакинському економічному технікумі.
1922–1924 – Навчання в Бакинському університеті одночасно на двох факультетах: фізико-математичному та хімічному.
1924 – Перехід на фізико-математичний факультет Ленінградського державного університету (нині – Санкт-Петербурзький державний університет).
1926 – Вступ до позаштатної аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту (нині – Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Йоффе РАН). Участь у роботі V з'їзду російських фізиків у Москві. Публікація першої наукової роботи «До теорії спектрів двоатомних молекул».
1927 – Закінчення університету та вступ до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту (нині – Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Йоффе РАН).
1929–1931 – Наукове відрядження за кордон для продовження освіти (Берлін, Геттінген, Лейпциг, Копенгаген, Кембрідж, Цюріх).
1931 – Повернення додому та робота в Ленінградському фізико-технічному інституті.
1932 – Переїзд до Харкова, призначення завідувачем теоретичного відділу Українського фізико-технічного інституту (нині – Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»).
1932 – Призначення завідувачем кафедри теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту (нині – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).
1934 – Присудження Л. Д. Ландау ступеня доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. Конференція з теоретичної фізики у Харкові. Поїздка на семінар Бора до Копенгагену. Створення теоретичного мінімуму – спеціальної програми для навчання молодих фізиків.
1935 – Викладання курсу фізики та завідування кафедрою загальної фізики Харківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Присвоєння звання професора.
1936–1937 – Створення теорії фазових переходів другого роду та теорії проміжного стану надпровідників.
1937 – Перехід на роботу в Інститут фізичних проблем (нині – Інститут фізичних проблем ім. П. Л. Капиці РАН) до Москви. Призначення завідувачем теоретичного відділу.
1938–1939 – Арешт 27 квітня 1938 р. Ландау у в'язниці НКВС. Звільнення з в'язниці 29 квітня 1939 р. завдяки втручанню П. Л. Капиці та Н. Бора.
1940–1941 – Створення теорії надтекучості рідкого гелію, за яку в 1962 р. йому буде присуджено Нобелівську премію.
1941 – Створення теорії квантової рідини.
1943 – Нагороджений орденом «Знак Пошани».
1945 – Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1946 – Обрання дійсним членом Академії наук СРСР. Присудження Сталінської премії. Створення теорії коливань електронної плазми («загасання Ландау»).
1948 – Видання «Курсу лекцій по загальній фізиці».
1949 – Присудження Сталінської премії.
1950 – Розробка теорії надпровідності (спільно з В. Л. Гінзбургом).
1951 – Обрання членом Данської королівської академії наук.
1953 – Присудження Сталінської премії.
1954 – Присудження звання Героя Соціалістичної Праці. Публікація (разом з О. О. Абрикосовим, І. М. Халатніковим) фундаментальної праці «Основи електродинаміки».
1955 – Спільно з Я. А. Смородинським видання «Лекцій з теорії атомного ядра».
1956 – Обрання членом Королівської академії наук Нідерландів.
1957 – Створення теорії Фермі-рідини.
1959 – Л. Д. Ландау пропонує принцип комбінованої парності.
1960 – Обрання членом Британського фізичного товариства, Лондонського Королівського товариства, Національної академії наук США, Американської академії наук та мистецтв. Присудження премії Фріца Лондона. Нагородження медаллю ім. Макса Планка (ФРН).
1962 – Автомобільна аварія дорогою до м. Дубни (7 січня). Ленінська премія за цикл книг з теоретичної фізики (спільно з Є. М. Ліфшицем). Нобелівська премія з фізики «За піонерські роботи у галузі теорії конденсованих середовищ, особливо рідкого гелію».
1968 – 1 квітня. Помер у Москві через два місяці після свого шістдесятиріччя. Похований на Новодівочому кладовищі у Москві.
 
При підготовці матеріалу використані видання з фондів НТБ НТУ «ХПІ» та джерела з мережі Інтернет.