НТУ «ХПІ» — центр технічної освіти Харкова

Вересневим ранком 1931 року задзвенів дзвінок для 54 тисяч студентів Харкова, запрошуючи їх до аудиторій навчальних закладів. Вулиці Пушкінська та Каплунівська (сьогодні Кирпичова) були на той час особливо багатолюдними. Сотні студентів штурмували трамваї та автобуси, юрби молоді, що поспішає, заповнювали тротуари. Саме на Каплунівській вулиці та на територіях, що прилягають до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», понад 90 років тому було створено Центр технічної освіти Першої столиці.
До відчувався брак інженерних кадрів на нових промислових підприємствах. У столиці України, з населенням 699 тисяч осіб, у 1931 році діяло понад 150 заводів та фабрик. Харківські робітники становили 48,3% населення міста. Один за одним запускалися нові підприємства різних галузей промисловості. Виходячи з цього, по всій Україні відбулася реорганізація діючих інститутів.
У 1930 році було створено шість галузевих інститутів на навчальній та матеріально-технічній базі Харківського політехнічного інституту: механіко-машинобудівний (ХММІ), хіміко-технологічний (ХХТІ), електротехнічний (ХЕТІ), інженерно-будівельний (ХІСІ), літако- та авіамоторобудівний (ХАІ), інститут сільськогосподарського машинобудування. Підпорядковувалися вони Вищій раді народного господарства України (ВРНГ). Між інститутами було поділено лабораторії, майстерні, технічне обладнання та інші матеріальні цінності. Викладачі 30-ти кафедр та студенти 24-х спеціальностей ХПІ були розподілені за відповідними інститутами. Фахівці з силікатної промисловості ХПІ відправлені до Артемівського силікатного інституту, з коксобензольної промисловості – до Сталінського хімічного інституту.
При кожному галузевому інституті було створено свої бібліотеки. Бібліотека ХПІ виділила для формування бібліотек у новостворених інститутах деякі галузеві частини зі свого фонду, який налічував близько 300 тисяч видань. Зокрема, було передано літературу з хімії та хімічної технології до ХХТІ, з електротехніки — ХЕТІ; з повітроплавання та авіабудування — ХАІ; з будівництва, архітектури та нарисної геометрії — ХІСІ; з автомобілебудування — ХАДІ. Наукову фундаментальну бібліотеку залишили при Механіко-машинобудівному інституті. Також було створено студентську бібліотеку ім. Л. М. Толстого («Толстовська бібліотека») у креслярському (сьогодні ректорському) корпусі. Ця бібліотека була призначена для читачів галузевих інститутів, які залишилися на території ХПІ — ХММІ, ХЕТІ та ХХТІ.
Тимчасово, до отримання власних приміщень, на цій території базувалися Інженерно-будівельний, Автодорожній, Авіаційний, Фізико-механічний інститути та Інститут сільськогосподарського машинобудування. І всі вони мали ту саму адресу — вул. Каплунівська, 16 (сьогодня вул. Кирпичова, 2). Інститут сільськогосподарського машинобудування проіснував один повноцінний рік із випускниками та першокурсниками. Потім втратив свою самостійність і був включений до ХММІ як факультет. До речі, ту саму адресу мав і Сад для відпочинку харків'ян, розташований на території ХПІ.
Поруч діяли Всеукраїнський заочний хіміко-технологічний інститут, Курси для підготовки до ВНЗ, робітничі факультети вищезгаданих інститутів та Механічний навчально-показовий завод. Також поблизу розмістилися Художній інститут, Художній та Поліграфічний технікуми. Ближче, до перетину з вулицею Пушкінською, навчалися студенти Інженерно-економічного, Планового інститутів, Технікуму силікатної промисловості.
Поблизу ХПІ була розташована низка науково-дослідних організацій. Історія створення науково-дослідних інститутів сягає далекого минулого, XIX століття. І саме Політех є родоначальником появи прообразу НДІ. 1898 року викладач Харківського технологічного інституту Камілл Гаврилович Шіндлер ініціював створення Сільськогосподарської дослідної станції машин та знарядь, де проводилися дослідження нового обладнання сільськогосподарського призначення. При станції було створено бібліотеку і це вказує на активну дослідницьку роботу. Завдяки старанням К. Г. Шиндлера такі станції з'явилися в Єлисаветграді, Ростові-на-Дону. У 1915 році, професор ХТІ Олександр Миколайович Щукарьов, у статті «Науково-технічні станції», посилаючись на станції К. Г. Шиндлера, що діють, обґрунтував необхідність створення дослідних станцій для розвитку науки з усіх технічних дисциплін.
У 20-х роках, за розпорядженням Укрдержплану ВРНГ, було організовано науково-дослідні інститути, кафедри, лабораторії для вивчення продуктивних сил галузей промисловості, при цьому використано кадрові та матеріально-технічні ресурси відповідних інститутів.
Так, на вул. Каплунівській, 16 розташовувалися: Науково-дослідний інститут сільськогосподарського машинознавства та машинобудування, Інститут жирової промисловості, Центральна лабораторія Укрсилікаттресту, Лабораторія цукрового виробництва. А також науково-дослідні кафедри: гідромеханіки та авіації, інженерно-будівельних наук, машинобудування, механічної технології металів, теплотехніки, технології мінеральних речовин, хімічної технології органічних речовин та електротехніки. Крім того, на території інституту діяли: Лабораторія Укрвогніпрому, Український науково-дослідний інститут силікатної промисловості та Інститут будівельних матеріалів.
Науково-дослідні кафедри та лабораторії, після реформи в освіті, здобули самостійність і також були підпорядковані ВРНГ. На основі деяких з них були організовані НДІ, які існують і досі. До 1932 року у Харкові було вже понад 80 НДІ.
Вчені НТУ «ХПІ» зробили гідний внесок у розвиток промисловості, зміцнення потужності України та покращення добробуту народу.
 
Список літератури:
1 Харків: Столичний довідник. — 1931.
2 Харків. Столиця України: короткий путівник. — 1932.
3. Наукові установи та організації УСРР. — 1930.
4. Шіндлер Камілл Гаврилович [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY/PR_Ш.html
 

Г. В. Павлова, завідувач відділу рідкісних книг та рукописів НТБ НТУ «ХПІ»