Художня творчість, як складова частина технічної освіти

Первинні вкладки

З історії створення студентського клубу Харківського технологічного інституту
 
«Щастя — це злагода наших здібностей
і задатків із улюбленою нами діяльністю,
із невгамовним прагненням до досконалості
в усьому, що ми робимо»
В. О. Кудін
    Літо завжди залишається гарячою порою для абітурієнтів. Літо 1912 року також не було винятком. У Харківському технологічному інституті (ХТІ) на вступних іспитах з російської мови 16 серпня було запропоновано тему твору «Необхідно пориви почуттів стримувати розумом», а 17 серпня — «Таланти істинні на критику не зляться, їх змінити вона не може краси — лише підробні квіти дощу бояться» (Крилов) [1]. Про що писали дев'ятнадцятирічні юнаки сто років тому? Чи були ці міркування про майбутнє, про етику та моральність, чи про мистецтво та літературу? На жаль, нам не дано поглянути на рядки творів абітурієнтів тих років, які прагнули здобути освіту інженера. Обрана тематика творів — свідчення того, що на чолі вищої технічної освіти стояли особи, для яких слово «інженер» було синонімом високоосвіченої та різнобічної людини з розвиненим інтелектуальним мисленням та естетичним смаком.
     Літо завжди залишається гарячою порою для абітурієнтів. Літо 1912 року також не було винятком. У Харківському технологічному інституті (ХТІ) на вступних іспитах з російської мови 16 серпня було запропоновано тему твору «Необхідно пориви почуттів стримувати розумом», а 17 серпня — «Таланти істинні на критику не зляться, їх змінити вона не може краси — лише підробні квіти дощу бояться» (Крилов) [1]. Про що писали дев'ятнадцятирічні юнаки сто років тому? Чи були ці міркування про майбутнє, про етику та моральність, чи про мистецтво та літературу? На жаль, нам не дано поглянути на рядки творів абітурієнтів тих років, які прагнули здобути освіту інженера. Обрана тематика творів — свідчення того, що на чолі вищої технічної освіти стояли особи, для яких слово «інженер» було синонімом високоосвіченої та різнобічної людини з розвиненим інтелектуальним мисленням та естетичним смаком.
       Організація освітнього та виховного процесу в ХТІ будувалася на принципах єдності інтелектуального, фізичного та естетичного виховання.
    Діяльність більшості відомих діячів науки і техніки була багатогранною: вони займалися науковими дослідженнями в різних галузях, писали вірші, малювали, створювали музику та філософські трактати, грали на різних музичних інструментах. Директор ХТІ, учений-механік Віктор Львович Кирпичов вважав, що читання художньої літератури — найкращий відпочинок від наукових занять. Фізик Микола Дмитрович Пильчиков писав вірші та публікував їх у поетичних збірках, був головою аматорського Харківського велосипедного гуртка та ініціатором створення першого у Харкові циклодрому. Хімік Мефодій Іванович Кузнєцов чудово виконував романси та арії з опер. Гідравлік Георгій Федорович Проскура був знавцем образотворчого мистецтва. Електрохімік Олександр Миколайович Щукарьов був відомий своїми філософськими працями та як винахідник машини логічного мислення. Засновник харківської школи двигунобудування професор Василь Трохимович Цвєтков чудово грав на віолончелі. Випускник ХТІ, учений Григорій Володимирович Куколєв прекрасно поєднував дослідження в галузі створення тугоплавких неметалевих матеріалів із композиторською діяльністю [2]. Вечорами в будинках фізиків-ядерників часто звучала «жива музика». Академік Лев Давидович Ландау стверджував: «Гріш ціна вашій фізиці, якщо вона заступає для вас усе інше: шелест лісу, фарби заходу сонця, дзвін рим. Це якась усічена фізика, якщо хочете — вихолощена. Я, наприклад, у неї не вірю… Будь-яка замкнутість насамперед свідчить про обмеженість… Фізик, який не сприймає поезії, мистецтва, — поганий фізик» [3].
     Саме слово «Техніка» (з давньогрецької techne) означає — мистецтво, майстерність, уміння [4]. Саме творчості, естетиці та мистецтву в професії технологів були присвячені доповіді професорів ХТІ: Віктора Львовича Кирпичова — «Значення фантазії для інженерів»; Якова Васильовича Столярова — «Кілька слів про красу в техніці»; Богдана Граціановича Перетятковича — «Споглядання закону в мистецтві» та ін. В інституті розвивали здатність сприйняття прекрасного шляхом викладання для механіків і хіміків лекцій з теорії витончених мистецтв, історії архітектурного мистецтва. 
З історією ХТІ пов'язані добре відомі у світі мистецтва імена: Г. М. Хоткевич — музикант, письменник, історик, композитор, мистецтвознавець; Л. Г. Гайдамака — організатор і диригент Першого українського оркестру народних інструментів, творець оригінальної моделі бандури з харківським способом гри на ній; М. О. Рейзен — провідний оперний співак Большого театру; В. М. Петіпа — драматичний актор; П. М. Маяцький — цирковий артист, винахідник «Кулі сміливості» та багато інших.
​     Велике значення у розвитку естетичного смаку технологів мали багаторічні традиції Харкова — міста з численними творчими об'єднаннями, театрами та кінематографами. Доля багатьох видатних діячів мистецтва та літератури була пов'язана з Харковом. Городяни аплодували С. В. Рахманінову, П. І. Чайковському, Ф. І. Шаляпіну. Харківська публіка була розпещена гастролями зарубіжних оперних зірок. Інтелігенція вслухалася у красу слова Л. М. Толстого, М. М. Коцюбинського, В. І. Короленка, І. О. Буніна. Європейське визнання здобули роботи харківських фотомайстрів А. К. Федецького та О. М. Іваницького. 
Далеко за межами міста добре була відома діяльність Харківського музичного гуртка, заснованого в 1884 році. Професор Харківського університету і перший бібліотекар ХТІ Петро Олексійович Безсонов був ініціатором створення аматорського оркестру при гуртку. Харківський літературно-художній гурток приваблював студентство своєю різнобічною просвітницькою діяльністю. Серед членів Українського художньо-архітектурного відділу при гуртку були викладачі інституту Михайло Родіонович Пестриков, Костянтин Петрович Пинєєв, Микола Митрофанович Уваров. У Харкові була організована перша виставка українського зодчества. На харківських театральних підмостках виблискували талантами Микола Миколайович Синельников, Панас Карпович Саксаганський, Марко Лукич Кропивницький та ін. Безперечно, харківська інтелігенція сприяла виявленню творчого потенціалу та розквіту талантів серед студентства у сфері мистецтва.
    З відкриттям у 1885 році Харківського технологічного інституту громадськість Харкова запровадила нову традицію — проведення благодійних Технологічних вечорів на користь малозабезпечених («недостатніх») студентів-технологів. Вже за місяць після відкриття, 17 жовтня, відбувся перший музично-танцювальний вечір. У ньому брали участь відомі оперні співаки, артисти та музиканти. Студентами ХТІ ставали переважно випускники реальних училищ, і часто слова «студент» і «бідний» були рівноцінними за значенням. Платне навчання, формений одяг на замовлення, відсутність гуртожитків та їдалень — усе це позначалося на матеріальному стані студентів. Міські газети рясніли оголошеннями студентів, які шукали підробіток приватними уроками. Особливо важко доводилося першокурсникам, які до пізнього вечора займалися в інституті. Ці новачків добре знали доньки та дружини викладачів ХТІ, які жили там же на території інституту. Бліді обличчя студентів внаслідок недоїдання викликали до них співчуття і бажання допомогти. У створенні першого буфету, першої їдальні та організації благодійних вечорів брали участь О. Тихомандрицька, Юлія Петрівна Копняєва та Надія Федорівна Латишева.
     У 1893 році в харківській газеті «Южный край» за 30 січня було опубліковано докладний опис одного з таких вечорів: «В Оперному театрі відбувся концерт і танцювальний вечір на користь нужденних студентів ХТІ. Зібралася така маса публіки, що ні в залах, ні у вітальнях, як кажуть, ніде яблуку було впасти. Кажуть, що чистий збір від вечора сягнув майже 2000 рублів. Зал був декорований зеленню та прапорами з ініціалами інституту. Вечір розпочався концертом... Майже всі номери програми, як і завжди, довелося повторювати по кілька разів, так що концерт тривав до 12 години ночі. По завершенні концерту на сцені з великим мистецтвом було поставлено картину «Російська масниця»... Видовище тривало при невгамовному реготі публіки, доки не з'явилася «холера». Її прихід на одну мить порушив загальні веселощі, але незабаром усі оговталися, і непрохана гостя була жорстоко побита і занурена в макітру з блинною опарою, де вона і зникла... У залі розпочалися танці, які тривали до ранку. Під час котильйону при ефектному електричному освітленні різних кольорів зі стелі посипався «сніг» — просто білий папір, нарізаний шматочками» [5]. Дискотека XIX століття, але з такою насиченою програмою, а головне — з благодійною метою!
    У 1898 році було засновано «Товариство допомоги нужденним студентам Харківського технологічного інституту», яке займалося організацією технологічних вечорів із залученням студентів як учасників. 
     У 1901 році Міністерство народної освіти затвердило «Тимчасові правила організації студентських установ у вузах», відповідно до яких дозволялося створювати гуртки співу, танців, а також «займатися різного роду фізичними вправами». Ми можемо припустити, що музичний гурток інституту був організований ще у 90-х роках XIX століття. У 1902 році запрацювали літературно-драматичний та музичний гуртки. Після п'ятирічної міністерської заборони діяльність студентських творчих об'єднань була відновлена лише у 1907 році. 
    З 1909 року директор інституту Петро Матвійович Мухачов керував музичним гуртком, а пізніше сприяв організації симфонічного оркестру при ХТІ. У студентському обхідному листі з'явилася нова графа — «музичні інструменти», що ілюструє їхню доступність для студентів. Творча молодь влаштувалася в креслярському (нині ректорському) корпусі інституту. В студентській художній бібліотеці ім. Л. М. Толстого влаштовувалися збори різних гуртків. Технологічні вечори, вже під назвою «Бал студентів-технологів», проводилися переважно силами студентів. Ціна вхідного квитка становила 1 руб. 50 коп. і була рівна, наприклад, вартості одного пуда соняшникової олії. Зміцнілий симфонічний оркестр ХТІ під керівництвом диригента М. А. Караваєв-Каравайчука користувався популярністю у харків’ян.     
    
Концерт симфонического оркестра ХТИ
    З харківської газети «Утро» відомі програми концертів оркестру. «Перший концерт відбувся 10 листопада 1912 р. Програма була присвячена виключно російським композиторам... Публіці найбільше сподобався блискучий «Похід князів» з балету «Млада» Римського-Корсакова». Наступні концерти були присвячені творчості Бізе, Берліоза, Деліба, Сен-Санса, Гріга, Сібеліуса. Доходи від концертів покращували матеріальне становище членів музичного гуртка та фінансовий стан інституту. Також відомо про благодійні сеанси у кінематографі братів «Боммер» для нужденних студентів-мусульман ХТІ [7]. Пізніше з'явився кінематографічний гурток і в самому ХТІ. Драматичний гурток очолював професор Володимир Сергійович Кнаббе.
     При Студентському технічному товаристві було засновано фотографічну секцію під головуванням професора Олександра Миколайовича Щукарьова. 
    У 1911 році було затверджено статут Спортивного гуртка ХТІ. Незмінним керівником був Микола Федорович Вільгальм. Студенти-технологи становили більшість у харківських спортивних товариствах «Сокіл», «Маяк», «Фенікс». Члени шахового гуртка проводили сеанси одночасної гри. Найзаможніші студенти брали участь у велосипедних перегонах.   
      У 1920 році було засновано Раду студентських представників ХТІ. Головою культпросвіту було обрано Григорія Йосиповича Аптекмана, майбутнього начальника КБ ХПЗ; секретарем — Рувима Ісайовича Фраєрмана, майбутнього дитячого письменника. Ними було задумано клуб та складено проєкт власної будівлі, який, на жаль, не був реалізований. Але 21 лютого 1921 року офіційно відкрили клуб ХТІ. Бібліотека клубу завжди була центром формування культури. У фондах Відділу рідкісних книг НТБ НТУ «ХПІ» і нині зберігаються найбагатші колекції книг з літератури та мистецтва [12].
 Біля витоків клубу стояли відомі діячі мистецтва. Лектор з музичної культури — Йосип Мойсейович Шиллінгер (Joseph Schillinger), композитор і теоретик. Він товаришував із Дмитром Шостаковичем та Львом Терменом. Викладав у США, серед його учнів — Джордж Гершвін та Глен Міллер. Шиллінгер першим зрозумів, що музика — це природнича наука, і математично обґрунтував її. Керівник оркестрів ХТІ — Валерій Валер'янович Бердяєв (Walerian Bierdiajew), видатний диригент, який згодом працював у Польщі. Керівник хорового гуртка — Петро Іванович Кравцов, чиїм ім'ям названо провулок у центрі Харкова. Його девіз: «Музика — для народу і дітей». Він створив власний метод викладання музики на основі досліджень впливу звуків на психологію. Також у штаті клубу працювали скрипаль Йосип Вейсенберг, диригент Борис Неймер та інші. Керівником літературного гуртка був Сергій Петрович Пушніков.
        У 1927 році на основі клубу було створено Науково-технічне товариство ХТІ (НТТ). Гурток кореспондентів випускав газету «Красный технолог», яка з 1926 року виходила українською мовою — «Червоний технолог». Активно розвивався сектор фізичного розвитку під керівництвом М. Ф. Вільгальма. У 1924 році жіноча гандбольна команда ХТІ посіла 1-ше місце у міських змаганнях.
    Окрему будівлю для клубу так і не побудували через складну економічну ситуацію. У 1929 році міська рада передала студентам будівлю Каплунівської церкви, яка десятиліттями була домовим храмом для інституту. Храм був перебудований за проєктом О. М. Бекетова. До будівництва гуртожитку «Гігант» та руйнування церкви у 1930 році будівля слугувала гуртожитком. 
     Сьогоднішня студентська молодь НТУ «ХПІ» має у своєму розпорядженні величний Палац студентів. Ми солідарні з думкою професора Анатолія Володимировича Бойка: «Якщо в навчальних корпусах університету формується професіонал, то в стінах цієї будівлі формується краса душі молодої людини». На цю мету працює і колектив сучасної Науково-технічної бібліотеки (НТБ). Будівля бібліотеки, ініціатором спорудження якої був ректор Леонід Леонідович Товажнянський, завжди відчинена для творчих колективів. У бібліотеці працює галерея картин, проводяться фотовиставки «Сушка в Політеху», зустрічі з поетами (Е. Г. Братутою, О. Г. Романовським, С. К. Шелковим та ін.). У конференц-залі звучить класична музика та бардівські пісні.
Вивчивши архівні матеріали, ми можемо впевнено стверджувати, що бібліотека та весь колектив НТУ «ХПІ» залишаються вірними традиціям творення та просвітництва.
 
??????
Руководитель хорового кружка — Петр Иванович Кравцов, чьим именем назван переулок в центре Харькова. Врач, лектор, музыкант, певец, художник, почетный член Харьковского общества распространения грамотности среди народа. Один из создателей Харьковского музыкального кружка. Его девиз: «музыка — для народа и детей». Деятельность просветителя в этом направлении заключалась в создании симфонического оркестра и оркестра народных инструментов, организации народных концертов, детских утренников, бесплатных оперных кружков. Петр Иванович был избран режиссером Государственной детской оперы. Прославился как талантливый организатор первого в Украине массового шоу — концерта объединенного хора всех гимназий Харькова численностью 250 человек. Преподавал на курсах психологии драматического искусства, мимики и пластики в драматических школах и студиях Харькова. Создал собственный метод преподавания музыки на основе исследований европейских биологов и психологов, которые связаны с изучением влияния отдельных звуков и сложных гармонических сочетаний на животных и людей. О высоком авторитете этого удивительного человека свидетельствует тот факт, что Совнарком УССР своим постановлением 1922 года освободил его и профессора Д. И. Багалея от квартирной платы за занимаемые ими и их библиотеками квартиры [16]. Его внук — известный украинский ученый-музыковед, педагог, композитор Тарас Сергеевич Кравцов.
В 20-е годы в штате музыкально-драматического кружка клуба ХТИ состояли: Иосиф Ефимович Вейсенберг, скрипач и оперный дирижер; Борис Маркович Неймер, главный дирижер Опереточного товарищества; Митрофан Степанович Ведринский, регент архирейского хора; Н. Я. Руднев, Л. Д. Фонарев, Мокренский.
    Руководитель литературного кружка — Сергей Петрович Пушников, выдающийся мастер художественного слова, штатный преподаватель института.
    Социально-экономической секцией руководил Давид Соломонович Садынский. В 1923 году в институте была учреждена кафедра социально-экономического цикла наук, и данная секция при клубе была упразднена.
    Администрация клуба, как правило, избиралась из студентов ХТИ. В разное время клубом заведовали Меер Давидович Левин, Петр Алексеевич Гончаренко, Р. А. Полонский, Аркадий Наумович Варшавский, Д. М. Зайцеров; хозяйством клуба — Давид Вольштейн [10].
    В 1924 году был учрежден Научно-технический клуб ХТИ, при котором были созданы сектора: экономический, научно-технический, музыкально-драматический, библиотечный и спортивный. При клубе работала студенческая библиотека и была организована «читальня».
Научно-технический сектор состоял из кружков по основным специальностям: механической, химической, инженерно-строительной, электротехнической, авиационной. Библиотечный сектор занимался комплектованием фонда, улучшением материального состояния библиотеки и составлял рекомендательные списки [17].
Позднее, 1 ноября 1927 года на основе клуба было создано Научно-техническое общество ХТИ (НТО), а библиотечный сектор был реорганизован в библиотечно-музейную комиссию при НТО с 8-ю библиотеками при научно-технических кружках [18].
     Кружок корреспондентов клуба выпускал газету «Красный технолог», которая трансформировалась в журнал, а с 1926 года журнал выходил на украинском языке — «Червоний технолог». В 1927 году была создана редакционно-издательская комиссия при НТО с отделом технической библиографии, которая занималась изданием этого журнала.
     Музыкально-драматический сектор клуба делился на секции: драматическую, музыкальную, киноведческую. Музыкальная секция, в свою очередь, делилась на концертную и оркестровую секции. Концертная секция состояла из 11 членов, которые давали 17 концертов в год. Оркестровая — из 15 членов (12 концертов в год). Закупались музыкальные инструменты, шились театральные костюмы, организовывались выступления и концерты для студентов и заводских коллективов. Для работы драматического кружка был приглашен режиссер, для хора — регент. Сеансы кино устраивались еженедельно.
Наиболее многочисленным был сектор физического развития, руководитель — Н. Ф. Вильгальм. На территории института был обустроен спортивный зал, оборудованы спортплощадка, гандбольное поле, гимнастический городок. Культивировались виды спорта — лыжи, тяжелая и легкая атлетика, гимнастика, плавание, футбол, гандбол. Инструкторов назначали из наиболее способных членов сектора. Среди харьковского спортивного общества были популярны гандбольные и футбольные команды ХТИ. В 1924 году женская футбольная команда ХТИ в городских соревнованиях заняла 1-е место [8].
Несмотря на массовость и активную деятельность членов клуба, отдельное здание для него так и не было построено. Сложное экономическое положение в стране, когда так остро стояли насущные проблемы освещения и отопления ХТИ, обеспечения продовольственным и пищевым довольствием студентов, не позволило строительство каких-либо сооружений.
Возможно, лелеялись надежды на обустройстве клуба в Доме пролетарского студенчества, открытого в 1923 году в здании бывшего «Института благородных девиц». Но, ввиду того, что в Харькове проблема со студенческими общежитиями была по-прежнему актуальна, здание было отдано под жилье. Многие харьковские студенты поменяли свой привычный ночлег на садовых скамейках под открытым небом на относительно благоустроенные комнаты во вновь организованном Доме.
В 20-х годах закрытые религиозные сооружения Харькова повсеместно передавались клубам, театрам, кинематографу, организациям зрелищных мероприятий. Православные и лютеранские церкви, мечети, костелы и синагоги города стали очагом пропаганды атеизма и безбожия. Можно себе представить пляшущую молодежь и развеселую музыку под сводами Благовещенского или Покровского соборов? Как еще больнее ударить по религиозным и нравственным чувствам горожан?
    В 1929 году Городской Совет передал студентам ХТИ для организации клуба здание Каплуновской (Рождество-Богородичной) церкви, закрытой к тому времени для служб.
Храм, сооруженный по проекту академика А. Н. Бекетова с иконописью преподавателя архитектуры и рисования М. Р. Пестрикова, в течение многих десятилетий был, фактически, домовой церковью для студентов и преподавателей ХТИ. В нем совершались Божественные литургии, праздничные богослужения и торжественные молебны.
Отец Василий (Василий Николаевич Добровольский, законоучитель ХТИ) крестил детей, венчал и принимал таинство исповеди. Здесь отпевали и провожали в последний путь профессора физики Николая Дмитриевича Пильчикова; преподавателей: металлургии Аполлона Федоровича Мевиуса, электрохимии Николая Петровича Клобукова, архитектуры Владимира Васильевича Хрусталева, заведующего библиотекой Макария Лукича Семенчинова и многих других. Правление ХТИ устроило в церкви, ввиду недостаточного количества мест в общежитиях, студенческий интернат. Предполагалось вселение студентов всего на два месяца, но до строительства «Гиганта» и полного разрушения здания церкви в 1930 году, оно служило общежитием для студентов.
    Сегодняшняя студенческая молодежь НТУ «ХПИ» располагает величественным и уютным особняком — Дворцом студентов, в котором трудятся самоотверженные и увлеченные люди.
Члены клуба ХТИ гордились бы тем, что их начинания нашли достойное продолжение в создании многочисленных творческих коллективов, в великолепии массовых зрелищ и, главное — в просвещении средствами искусства, несущее прекрасное, доброе, вечное.
Мы солидарны с мнением профессора Анатолия Владимировича Бойко, который на юбилейном празднике, посвященном 50-летию церемонии открытия Дворца студентов НТУ «ХПИ» сказал: «Если в учебных корпусах университета формируется профессионал в выбранной отрасли, то в стенах этого здания формируется красота души молодого человека» [19].
    На реализацию этой масштабной цели работает и высокопрофессиональный коллектив современной Научно-технической библиотеки университета. Двери прекрасного комфортного здания библиотеки, инициатором строительства которого был ректор университета Леонид Леонидович Товажнянский, традиционно распахнуты для студенческого альянса, научных и общественных организаций университета, творческих коллективов Дворца студентов.
    В стенах библиотеки создана и работает галерея картин харьковских художников. Студентам и преподавателям, как нашего университета, так и других учебных заведений и творческих организаций, предоставляется возможность организации персональных выставок своих работ. С успехом прошли выставки: «Познание» доцента Людмилы Георгиевны Добровольской, «Вдохновение» аспирантки Юлии Овчаренко, «Тайны харьковских двориков» Этнографического музея «Слобожанские сокровища» им. Г. Хоткевича и др.
    Традиционным стало проведения конкурсов работ фотохудожников «Сушка в Политехе». Восторг читателей всегда вызывают вышивки, представленные клубами «Успех», «Вдохновение» и мастерами вышивки НТУ «ХПИ». При переполненных залах проходят творческие встречи с поэтами лауреатами литературных премий — профессором Эдуардом Георгиевичем Братутой, членом-корреспондентом АПН НАН Украины Александром Георгиевичем Романовским, доцентом Сергеем Константиновичем Шелковым, Анатолием Михайловичем Мирошниченко, Ниной Антоновной Супруненко; писателем Ларисой Николаевной Васильевой (Кучеренко), цветаеведом Лилит Козловой и др.
    В конференц-зале библиотеки часто звучит классическая и народная инструментальная музыка в исполнении преподавателей и учеников музыкальной школы № 1 им. Л. Бетховена, современные композиции коллектива клуба «ЛиГос» из Лозовой, сочинения композитора Вячеслава Корепанова, бардовские песни братьев Ауловых, Владимира Копычко, Светланы Макаренко, Анатолия Конькова и других [20].
Изучив архивные материалы по истории университета в преддверие его 130-летнего юбилея можем с уверенностью утверждать, что библиотека, как и весь коллектив НТУ «ХПИ» по-прежнему верна традициям созидания и просвещения.
 
Приветственное письмо членов музыкального кружка ХТИ, адресованное П. М. Мухачеву, 
по случаю празднования 25-летия его научно-педагогической деятельности.
Cписок используемых источников
 
Павлова Г. В., заведующая отделом редких книг; Семененко Л. П., директор НТБ НТУ "ХПИ"