КНИЖКОВІ ЗНАКИ ДРУКАРЕНЬ ТА ВИДАВНИЦТВ НА СТОРІНКАХ СТАРОДРУКОВАНИХ ВИДАНЬ НТБ НТУ «ХПІ»

Первинні вкладки

До 140-річчя НТУ "ХПІ"         
Кожен екземпляр стародруку раннього періоду історії друкарства унікальний за технологією виготовлення, дизайном та художнім оформленням. Цінність цих видань зумовила їхній захист та охорону вже на перших етапах розвитку друкарства. Ідентифікація приналежності книг стосувалася всіх учасників книжкового процесу — автора, власника, виробників паперу, видавництв, ілюстраторів, палітурників та торгівельних фірм.
На книгах з'явилися особливі наклейки та штампи — книжковий знак (екслібрис), що означає приналежність книги власнику. Але є ще один книжковий елемент, який виконує аналогічну функцію для виробника — видавнича марка (логотип у сучасній термінології). Слід зазначити, що до появи видавництв, книги видавалися невеликими друкарнями. Екслібриси та видавничі (або друкарські) марки — це різновиди друкованої графіки малих форм. Творці цієї графіки використовували загальновідомі образотворчі елементи — вензель, монограму, орнамент, емблему, символ тощо. Як правило, екслібрис, залежно від технології виконання, розміщувався на форзаці або титульному аркуші книги. Видавнича марка має певне місце на титульному листі або на авантитулі. У деяких книгах зустрічаються суперекслібрис — це екслібрис, розміщений на кришці палітурки або корінці, може належати власнику або видавництву. Зокрема, палітурники Харківського технологічного інституту розміщували знак володіння (герб інституту) на шкіряному корінці книги способом тиснення.
Видавничі марки, продукт кропіткої праці, були свого роду логотипом виробника, уособленням стилю та спрямованості у діяльності підприємства. В них відбиваються елементи культури та художні смаки відповідних епох. Першу видавничу (друкарську) марку було розміщено в колофоні «Майнцської Псалтирі» (Mainzer Psalter), виданої Йоганном Фустом і Петером Шеффером у 1457 році. Перші книжкові знаки у Німеччині мали вигляд схожий на товарні знаки ремісників і особисті печатки нотаріусів. Спочатку призначення видавничих марок було суто інформаційним. З XVI століття марки починають облагороджуватися декором з певним змістом.
Однією із найвідоміших ранніх видавничих марок є знак венеціанського видавця Альда Мануція (Aldus Pius Manutius) 1502 року. Гравером були використані елементи алегорії та символізму, які застосовувалися надалі та іншими художниками. В основу знака покладено прислів'я «Festina lente» (з лат. «Поспішайте поспішаючи»). Дельфін був символом швидкості та спритності, якір уособлював надійність та стабільність.
Книжкові видавничі марки стародруків за типами схожі з типами сучасних логотипом. В них також були використані елементи: вензель, абревіатура, абстракція, алегорія, символізм, геральдичні емблеми, слогани та інші. Слід зазначити, що великі видавництва мали кілька марок.
Представляємо фрагменти колекцій видавничих марок, які прикрашають книги, що зберігаються в бібліотеці:
XX століття принесло багато нового в діяльность видавництв. Відбулося укрупнення видавництв, значно збільшились тиражі книг. Книжка перестала бути предметом розкоші, її художнє оформлення зазнало значних змін. Видавнича марка набувала нових функцій, втрачаючи старі. Зокрема наявність видавничої марки вже не було перешкодою для несумлінних учасників книжкового ринку. Автори та видавці змушені власноруч підтверджувати справжність екземпляра своїм автографом. Можливо цей захід та вжиті надалі правові акти про право інтелектуальної власності стали на заваді поширенню контрафактів та інших фальсифікацій, обмежили ринок «лівих» тиражів.
Друкарні, які грали значну роль у розвитку друкарства, втративши самостійність після появи видавництв, вже не мали своїх фірмових марок. Єдиним елементом декору у назві друкарень було зображення медалей, отриманих за якість книг. Це стосувалося не лише друкарень, а й усіх промислово-торговельних підприємств.
У XIX та на початку XX століть організовувалися різні промислові виставки, як регіональні, так і міжнародні. Участь у подібних виставках була престижною. Предметом нагородження головним призом Grand Prix або медалями могла стати книга, альбоми, вино, пенька, сіялка тощо. Нагородження медалями гарантувало переможцям економічні привілеї та зміцнювало імідж підприємств. Як доказ цього розповсюдженого явища у сфері торгівлі, для нас інтерес представляє обгортка цукерки (фантик) відомого харківського кондитера Дмитра Крамського, присвячена українському поетові Тарасу Шевченку. На обгортці, окрім портрета поета та уривка з вірша «Ой гляну я, подивлюсь», розміщені назви виробника та друкарні, торгова марка (логотип) та зображення одержаних нагород на виставках.
 
У матеріалі використано книги з фондів НТБ НТУ «ХПІ» XVIII-XX століть.
 
Зав. відділом Г. В. Павлова