До знавців історії Харкова

Трохи про історію заводу, яка тісно пов'язана з історією Харкова та харків'янами. Вона почалася 1888 році з відкриття у Ризі Російсько-Балтійського електротехнічного заводу фірми Генріха Детмана (Heinrih Detmanis). У 1910 році помічником директора заводу був випускник ХТІ Євген Георгійович Крушель.

За свою історію завод кілька разів змінював свою назву. Так у 1898 р. він працював під егідою «Російського електричного товариства «Уніон», у 1904 р. ― німецької фірми AEG (Allgemeine Elektrizitäts-Gesellschaft), з 1905 р ― акціонерного російського товариства «Загальна компанія електрики» (ЗКЕ). При цьому посаду завідувача відділу Центральних електротехнічних станцій за Правління «ЗКЕ» обіймав випускник ХТІ інженер В'ячеслав Іванович Пєсков.

У 1915 році почався харківський період історії заводу, що був евакуйований з Риги у зв'язку з Першою світовою війною. Близько двох тисяч працівників заводу та їхні родини стали харків'янами, обладнання перевозили у 1 102 вагонах. У 1917 році завод відносився до «Загальної електричної компанії» (ЗЕК). Одним із членів правління акціонерного товариства «ЗЕК» був викладач ХТІ Василь Олександрович Із’юров.

Революційні події залишилися в історії заводу, як активний період політичної боротьби робітників за свої права. Після націоналізації 1921 року, завод утвердився у своїй назві як «Державний завод електросила № 1». У 1925 р. назва змінилася на «Державний електричний завод» (ДЕЗ), яка не прижилася. З 1928 року і до сьогодні харків'яни знають завод під назвою «Харківський електромеханічний завод» (ХЕМЗ), що виробляє різне електроустаткування для хімічної, металургійної, гірничодобувної промисловості та інших галузей народного господарства [1,2].

Протягом усієї історії заводу випускники ХТІ зробили величезний внесок у розвиток та модернізацію виробництва, сприяли підвищенню рейтингу та іміджу підприємства як передового флагмана електротехнічної промисловості країни. У 20-30 роках на заводі працювали випускники та викладачі ХТІ, обіймаючи посади директорів, головних інженерів, начальників, завідувачів та рядових інженерів.

Директорами Харківського електромеханічного заводу у різний час були випускники ХТІ: Микола Степанович Грузов, Микола Никифорович Шевченко [1,3], Олексій Іванович Якунін, Альберт Йосипович Бертінов, Іван Тимофійович Скиданенко (згодом міністр Електротехнічної промисловості СРСР); заступником директора — Євген Пилипович Добронравов, заступником головного інженера — Петро Іванович Шишков, заступником начальника виробництва Ілля Якович Каганов та ін.

Відділ раціоналізації очолював Іван Федорович Богданов, конструкторське бюро — Еліазар Ілліч Гуревич, Георгій Васильович Гудков; технічне бюро —Олександр Миколайович Оглоблін, апаратний цех — Михайло Миколайович Ігнатов, Григорій Ісакович Бару; зварювальний цех ― Рафаїл Іванович Лашкевич, бюро планово-попереджувального ремонту обладнання заводу ― Наум Тевелевич Левін, технічний відділ з електроприводу ― Юхим Маркович Синельников, бюро парових турбін ― Яків Ісидорович Шнеє, бюро реконструкції ― Микола Адольфович Ренке, механічний відділ бюро досліджень ― Олександр Григорович Селезньов, технічне бюро апаратобудування ― Дмитро Семенович Чернічкін, згодом керівник Управління електротехнічної промисловості РНГ СРСР та інші.

Викладачі ХТІ та інженери-технологи, окрім основної роботи, займалися педагогічною діяльністю на заводі, щиро ділилися отриманими в інституті теоретичними, загальнотехнічними та професійними знаннями з робітниками.

У 1921 році при заводі було відкрито Школу майстрів. Одним із завідувачів Школою був Микола Олександрович Данилевський, викладачами ― Натан Ісаєвич Ейшискін, Борис Федорович Вашура та ін. Це був перший в Україні досвід підготовки висококваліфікованих робітників без відриву від виробництва.

1922 року при заводі запрацювала школа фабрично-заводського навчання (ФЗН) для підлітків. Завідувачами нового закладу у різні роки були Олександр Федорович Мащенко та Лев Якович Лур'є, викладачами ― Віктор Григорович Семеїн, Георгій Леонідович Асмолов, Олександр Трохимович Чалий, Микола Федорович Вільгальм із ХТІ.

При заводі також були організовані професійно-технічні курси, завідувачем яких був викладач ХТІ Олександр Якович Бергер, автор «Положення курсу» та розробник програм навчання.

У 1925 році інженерами-технологами було створено гурток винахідників та раціоналізаторів. Випускник ХТІ Дмитро Миколайович Ангелопуло винайшов новий склад мастила для динамо-машин, яке успішно було впроваджено у виробництво та замінило імпортоване мастило «Електроліт». До 1931 року налічувалося понад 1 000 гуртківців. Конструктори заводу створили перший радянський швидкісний максимальний автомат на 1 500 ампер, унікальний мотор для вугільного комбайна  і ін. В історії заводу відоме ім'я випускника ХТІ Бориса Мойсейовича Епштейна, одного із творців проекту, за яким вага кожного вертикально-синхронного двигуна була знижена до 40 тон, а його собівартість — до 140 тис. рублів. Завдяки проекту завод отримав держзамовлення на 20 двигунів.

При заводі було створено робітничий факультет, електротехнічний технікум. За п'ять років (1930–1935 рр.) робітфак закінчили 600 хемзівців. Пізніше при заводі було відкрито Інститут господарників та підвищення кваліфікації ІТП. Навчанням щодо підвищення кваліфікації було зайнято близько 6 000 робітників та службовців.

У 1931 році на заводі було організовано перший в Україні ВТНЗ-школу (Вищий технічний навчальний заклад), в якому читали лекції випускники ХТІ, у тому числі М. М. Ігнатов, Г. В. Гудков, Н. Т. Левін, Армен Сергійович Шавердов, Лев Борисович Мединський, Григорій Федорович Бакланов та ін. На трьох відділеннях ВТНЗу навчалося понад 1 000 осіб. Усього за п'ять років існування було підготовлено 45 інженерів-електриків та інженерів з холодної обробки металів [1,4].

Пізніше електротехнічний технікум та ВТНЗ були приєднані до вечірніх відділень Харківського механіко-машинобудівного інституту (ХММІ) та Харківського електротехнічного інституту (ХЕТІ).

Потужна матеріально-технічна база, унікальне фірмове обладнання ХЕМЗу дозволило вченим ХТІ ініціювати створення найбільшого науково-дослідного комплексу для вирішення виробничих завдань, апробації нових ідей та рішень у галузі електротехніки, машинобудування, фізики металів, холодної обробки металів та ін. Інженер Бюро досліджень Рафаїл Львович Аронов керував проектуванням та будівництвом Центральної заводської лабораторії, пізніше її очолив випускник ХТІ Л. Б. Мединський.

Було створено випробувальну станцію заводу, якою завідував інженер Сергій Георгійович Морозов. Поступово були організовані механічна, металографічна, термічна, ливарна, варильна лабораторії. Дослідницькою діяльністю на заводі займалися найбільші вчені України,  такі як Юхим Маркович Синельников, Олександр Якович Бергер, Файвель Аронович Ступель, Аркадій Львович Матвєєв, Осип Борисович Брон, Лев Самойлович Палатник та інші. Їхні нові ідеї, результати дослідів та експериментів друкувалися у заводських журналах «Генератор», «Електропривід», «Вісник Харківського електромеханічного заводу», «Енергетичний вісник» та ін.

Українські технічні журнали 20-30 років містять величезний пласт цікавої пізнавальної інформації, який досі не досліджено сучасниками. Поряд із відомими вченими, в журналах друкувалися й багато рядових інженерів різних спеціальностей. Вихованці ХТІ, без жодного корисливого мотивування, продовжували традиції наукових шкіл уже поза стінами інституту у генерації нових ідей та удосконалень. Вони публікували результати своїх досліджень та експериментів, проведених на заводах та фабриках, підприємствах хімічної, електротехнічної та будівельної промисловості. Обмінювалися досвідом, репрезентували свої винаходи, сміливо вступали в дискусії зі світилами науки, стежили за новинками світової індустрії, підвищували свою кваліфікацію...

Але повернемося до основної теми — ідентифікація фотографій невідомого візиту харків'ян до Німеччини, надані Дмитром Гудковим із сімейного архіву. Бібліотека висловлює щиру подяку за можливість ознайомитися з унікальними матеріалами.

Досліджувані фотографії були зроблені, ймовірно, на початку 30-х років. Точно рік не вдалось встановити.

Про невідому делегацію. Дві версії

Друга версія: делегація від ХЕМЗу. У 20-х – на початку 30-х років завод був тісно пов'язаний з німецьким електротехнічним концерном «AEG». Завод закуповував у Німеччині обладнання для виробництва. Торгову діяльність ХЕМЗу очолював випускник ХТІ, інженер Аркадій Савелійович Середа, згодом директор РЕУ «Харківенерго». Крім того, німецькі фахівці працювали консультантами при заводі. Фото. Шрьодер.

У 1930 році робітничі представники заводів концерну, відвідали ХЕМЗ із діловим та дружнім візитом на травневі свята, взяли участь у заводській конференції [5].

На фото видно вітальні гасла німецькою мовою. Делегати також побували у Дитячій колонії ім. Дзержинського, на електростанції «ЕСХАР». Мабуть, було кілька подібних візитів і з боку харківських заводчан. Але пошук інформації про візити у відповідь у пресі тих років нічого не дав.

Після вивчення різних друкованих видань, пов'язаних з історією ХЕМЗу, можна припустити, що, крім професора М. М. Ігнатова, серед осіб на фото є зображення парторгу інституту М. М. Гуревича, директора ХЕМЗу І. І. Лісіна, секретаря парткому заводу І. Ф. Кошового. Але досить чіткі фотографії тих років не збереглися, що не дозволяє точно розпізнати та ідентифікувати всіх учасників делегації. Імовірно, що до делегації були включені передовики виробництва, представники органів влади, викладачі ВТНЗу.

Ускладнює пошук необхідної інформації той факт, що практично кожен третій згаданий у статті був репресований. За режиму Сталіна інженери-електрики стали тією дармовою силою, яка освоювала неозорі простори за колючим дротом «від дзвінка до дзвінка». І якщо вдавалося звільнитися, то це були люди фактично вже без минулого та без біографії.

Крім того, всі, хто виїжджає за кордон у ті часи, перебували на обліку в НКВС, як потенційні вороги народу. Ймовірно, пізніше деяким членам цієї поїздки до Німеччини було пред'явлено і звинувачення у шпигунстві за 58-ю статтею Кримінального кодексу, що було характерно для того часу. Зокрема, відомо, що були репресовані М. М. Ігнатов, І. І. Лісін, І. Ф. Кошовий. У серпні 1937 року подібна доля спіткала і німецьких фахівців, які працювали на підприємствах Харкова та Донбасу.

Розміщуючи цю інформацію та фотографії, ми сподіваємося, що знайдуться нащадки харків'ян, які відвідали Берлін, та допоможуть відновити справжню історію подорожі до передвоєнної Німеччини 30-х років ХХ століття.

Докладніше про життя та діяльність професора ХММІ М. М. Ігнатова та доцента ХЕТІ Г. В. Гудкова можна ознайомитись у біографічному довіднику «Студенти та випускники Харківського технологічного інституту» на сайті НТВ НТУ «ХПІ».

Контактна інформація:
Тел.: (057) 707-63-07
Е-mail: pavlova.hpi@gmail.com

Література:
1. Очерк истории Харьковского электромеханического завода. Ч. 1–2 // В. В. Суздальцев и др. – Харьков: Прапор, 
1963–1965.
2. Из истории Харьковского Электромеханического завода // А. Балаклиец. — 
Ресурс доступа : http://balakliets.kharkov.ua/siuzhety-tekhnovedeniia/khemz
3. Абкин Н. Д. Ударники Дзорагэс. // Генератор. – 1931. ― № 9-10. – С. 35.
4. Альтмарк П. Производственное обучение студентов на ХЭМЗе // Генератор. – 1931. ― № 3-4. – С. 290-34.
5. Представники робітників АЕГ у Харкові // ВІСТІ ВУЦВК. – 1930. – № 102. – 5 травня.