НТУ «ХПІ» — центр технічної освіти Харкова

Вересневим ранком 1931 року задзвенів дзвінок для 54 тисяч студентів Харкова, запрошуючи їх до аудиторій навчальних закладів. Вулиці Пушкінська та Каплунівська (сьогодні Кирпичова) були на той час особливо багатолюдними. Сотні студентів штурмували трамваї та автобуси, юрби молоді, що поспішає, заповнювали тротуари. Саме на Каплунівській вулиці та на територіях, що прилягають до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», понад 90 років тому було створено Центр технічної освіти Першої столиці.

До відчувався брак інженерних кадрів на нових промислових підприємствах. У столиці України, з населенням 699 тисяч осіб, у 1931 році діяло понад 150 заводів та фабрик. Харківські робітники становили 48,3% населення міста. Один за одним запускалися нові підприємства різних галузей промисловості. Виходячи з цього, по всій Україні відбулася реорганізація діючих інститутів.

У 1930 році було створено шість галузевих інститутів на навчальній та матеріально-технічній базі Харківського політехнічного інституту: механіко-машинобудівний (ХММІ), хіміко-технологічний (ХХТІ), електротехнічний (ХЕТІ), інженерно-будівельний (ХІСІ), літако- та авіамоторобудівний (ХАІ), інститут сільськогосподарського машинобудування. Підпорядковувалися вони Вищій раді народного господарства України (ВРНГ). Між інститутами було поділено лабораторії, майстерні, технічне обладнання та інші матеріальні цінності. Викладачі 30-ти кафедр та студенти 24-х спеціальностей ХПІ були розподілені за відповідними інститутами. Фахівці з силікатної промисловості ХПІ відправлені до Артемівського силікатного інституту, з коксобензольної промисловості – до Сталінського хімічного інституту.

Тимчасово, до отримання власних приміщень, на цій території базувалися Інженерно-будівельний, Автодорожній, Авіаційний, Фізико-механічний інститути та Інститут сільськогосподарського машинобудування. І всі вони мали ту саму адресу — вул. Каплунівська, 16 (сьогодня вул. Кирпичова, 2). Інститут сільськогосподарського машинобудування проіснував один повноцінний рік із випускниками та першокурсниками. Потім втратив свою самостійність і був включений до ХММІ як факультет. До речі, ту саму адресу мав і Сад для відпочинку харків'ян, розташований на території ХПІ.

Поблизу ХПІ була розташована низка науково-дослідних організацій. Історія створення науково-дослідних інститутів сягає далекого минулого, XIX століття. І саме Політех є родоначальником появи прообразу НДІ. 1898 року викладач Харківського технологічного інституту Камілл Гаврилович Шіндлер ініціював створення Сільськогосподарської дослідної станції машин та знарядь, де проводилися дослідження нового обладнання сільськогосподарського призначення. При станції було створено бібліотеку і це вказує на активну дослідницьку роботу. Завдяки старанням К. Г. Шиндлера такі станції з'явилися в Єлисаветграді, Ростові-на-Дону. У 1915 році, професор ХТІ Олександр Миколайович Щукарьов, у статті «Науково-технічні станції», посилаючись на станції К. Г. Шиндлера, що діють, обґрунтував необхідність створення дослідних станцій для розвитку науки з усіх технічних дисциплін.

Так, на вул. Каплунівській, 16 розташовувалися: Науково-дослідний інститут сільськогосподарського машинознавства та машинобудування, Інститут жирової промисловості, Центральна лабораторія Укрсилікаттресту, Лабораторія цукрового виробництва. А також науково-дослідні кафедри: гідромеханіки та авіації, інженерно-будівельних наук, машинобудування, механічної технології металів, теплотехніки, технології мінеральних речовин, хімічної технології органічних речовин та електротехніки. Крім того, на території інституту діяли: Лабораторія Укрвогніпрому, Український науково-дослідний інститут силікатної промисловості та Інститут будівельних матеріалів.

Г. В. Павлова, завідувач відділу рідкісних книг та рукописів НТБ НТУ «ХПІ»