Проскура Георгій Федорович. До 150-річчя від дня народження

Проскура Георгій Федорович (16.04.1876–30.10.1958) – видатний інженер, педагог, вчений у галузі гідромашинобудування і аерогідродинаміки, академік АН УРСР (1929), доктор технічних наук (1937), професор (1911), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944), лауреат Державної премії (1943), був удостоєний державних нагород.

Багаторічна наукова та організаторська діяльність Георгія Федоровича Проскури заклала міцний фундамент для розвитку наукових шкіл гідромашинобудування та авіабудування, які і в наш час плідно працюють у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»), Національному аерокосмічному університеті імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» та в Інституті проблем машинобудування Національної академії наук України.

Г. Ф. Проскура народився в місті Смілі Черкаського повіту Київської губернії (нині Черкаська обл.). У 1895 році закінчив реальне училище в місті Єлисаветград (нині Кропивницький), у 1901 – Московське вище технічне училище (МВТУ). Видатні здібності молодого інженера-механіка оцінив Д. С. Зернов – директор Харківського технологічного інституту (нині НТУ «ХПІ»), який був присутнім на випускних іспитах МВТУ та запросив його на роботу до інституту.

В ХТІ Г. Ф. Проскура проводив лабораторні заняття з опору матеріалів, випробування газових двигунів. З рівнем закордонної науки і техніки Г. Ф. Проскура ознайомився під час дворічного наукового відрядження до Цюріхського політехнічного інституту (Швейцарія). Повернувшись до Харкова, він продовжив працювати в ХТІ на кафедрі теоретичної механіки викладачем креслення та керівником курсових проектів з конструкції гідромашин, вантажопідіймальних кранів парових машин та водяних турбін. Проскура був першим у країні організатором підготовки інженерів із спеціальності гідромашинобудування. У 1914 році заснував та очолив лабораторію гідромеханіки (нині кафедра «Енергетичне машинобудування ім. Г. Ф. Проскури» НТУ «ХПІ»). У Політеху Георгій Федорович Проскура працював до останніх днів свого життя – з 1901 по 1958 рік.

У 1908 році вийшли перші друковані роботи харківського вченого – «Курс водяних турбін» та «Регулювання ходу машин двигунів», у 1909 – монографія «Гідродинаміка водяних турбін у зв'язку з розрахунком та дослідженням їх». Книга «Курс водяних турбін» зі змінами та значними доповненнями була тричі перевидана. Монографія «Гідродинаміка турбомашин» (1934) здобула загальне визнання в СРСР та за кордоном і стала настільною книгою наукових працівників та інженерів-турбомашинобудівників. Науковий доробок Г. Ф. Проскури складає понад 150 наукових праць.

Г. Ф. Проскурі належить пріоритет у розвитку теорії пропелерних турбін та насосів. На основі створеної ним теорії у 1922–1923 спроектували, побудували та досліджували у гідравлічній лабораторії ХТІ турбіну та пропелерний насос. У наші дні турбіни та насоси цього типу широко застосовуються на багатьох гідроелектричних та насосних станціях. Проскура був ініціатором створення оборотних гідромашин, першим запропонував газотурбінну установку замкнутої схеми на гелії та шляхи удосконалення її робочого циклу, ним було закладено наукові основи використання енергії вітру, розроблено вихрову теорію вітряка. Завдяки Проскурі у Харкові створено Український науково-дослідний інститут промислової енергетики, у якому Георгій Федорович очолив гідравлічний відділ (1928).

Другий напрямок, яким займався вчений був – повітроплавання та авіабудування. Великий внесок зробив Г. Ф. Проскура у становлення та розвиток авіації в Україні. У 1909 році він став ініціатором створення аеросекції студентського технічного товариства. Завдяки діяльності Проскури у 1923 році в ХТІ було створено авіаційну спеціалізацію та аерогідродинамічну лабораторію, на базі якої у 1930 році засновано Харківський авіаційний інститут (ХАІ, нині Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»). У новоствореному виші у різні роки Георгій Федорович очолював роботу кафедр аеродинаміки та реактивних двигунів, читав лекції з експериментальної аеродинаміки. З ім'ям Проскури пов'язано створення низки літаків, які були запущені в серійне виробництво.                         

За довгі роки роботи у Політеху та ХАІ Г. Ф. Проскура виховав плеяду учнів та послідовників, які працювали у різних галузях народного господарства. Під його керівництвом понад 30 учених виконали та захистили дисертації в галузі гідромашинобудування та аерогідромеханіки. Г. Ф. Проскура пішов з життя 30 жовтня 1958 року.

Ім'ям академіка Г. Ф. Проскури названо вулицю в селищі Жуковського міста Харкова. Ім'я Проскури увічнено у барельєфах та пам'ятних дошках на будівлі Інженерного корпусу НТУ «ХПІ», на фасаді головного корпусу Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», на будівлі Радіоастрономічного інституту НАН України на вул. Мистецтв, 4 (раніше будівля Інституту проблем машинобудування АН УРСР). Ім’я видатного вченого отримала кафедра «Енергетичне машинобудування ім. Г. Ф. Проскури» НТУ «ХПІ». У вестибюлі кафедри встановлено барельєф Г. Ф. Проскурі. Погруддя Г. Ф. Проскури розміщено у фойє Державного політехнічного музею при НТУ України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Премія ім. Г. Ф. Проскури присуджується вченим за видатні наукові роботи в галузі енергетики з відділення фізико-технічних проблем енергетики Національної академії наук України. 

Основні дати життя та науково-педагогічної діяльності Г. Ф. Проскури наведено у проєкті НТБ НТУ «ХПІ» «Історія Харківського технологічного інституту в особах» за посиланням.

Запрошуємо викладачів і студентів, всіх бажаючих до ознайомлення з книжковою виставкою до 150-річчя від дня народження академіка Проскури Георгія Федоровича. (НТБ НТУ «ХПІ», абонемент № 1, к. 45).