Історія НТБ: етапи розвитку, факти, особистості

Первинні вкладки

Значення бібліотеки в будь-якому навчальному закладі важко переоцінити. Деякі гарячі голови пробують доводити, що Інтернет цілком може замінити бібліотеку, а для нашого сучасника колекція книг є рудиментарним елементом інформаційного поля й що бібліотекам не буде місця в комп’ютеризованому суспільстві. Але є й інша думка – бібліотека збережеться, як невід’ємна частина структури суспільства, але в іншому вигляді й з іншими функціями. Слово «бібліотека» буде асоціюватися не з «походами за підручниками», а зі словами – «саморозвиток», «самовдосконалення», «науковий ступінь», «наукові відкриття», «Нобелівська премія». За визначенням американського філософа Алана Картера «Бібліотека – серце університету; ніякий інший (інституціональний) фактор в університеті не має такого впливу на якість аспірантської та дослідницької освіти, як бібліотека». Вчені, що присвятили чимало свого часу роботі в бібліотеці, розповідаючи про свої досягнення, з повним правом могли б процитувати І. Ньютона: «Якщо я бачив далі інших, то тільки тому, що стояв на плечах гігантів».
15 вересня була відкрита бібліотека Харківського технологічного інституту – перша технічна бібліотека на Півдні Росії. В. Л. Кирпичов, директор ХТІ, так визначив значення інститутської бібліотеки: «Якщо на долю інженера доводиться постановка якої-небудь справи, то він, насамперед, шукає в літературі відомості про неї, а тому бібліотека, що поступово утворюється при інституті, буде одним з важливих посібників для нашої промисловості».
Фундаментом створення інститутської бібліотеки стала унікальна особиста бібліотека академіка-електротехніка Б. С. Якобі, яку за настійною вимогою директора ХТІ В. Л. Кирпичова привезли з нагоди відкриття інституту. Цінність колекції з 2111 примірників полягала в тому, що вона містила раритетні видання з прикладної механіки, машинобудування, електротехніки, металургії, будівельної механіки, хімічної промисловості. Вона забезпечила цінне ядро книжкового фонду технічної бібліотеки. Зміст рідкісних книг, велика кількість автографів відомих учених XIX століття (П. М. Фусса, К. Бера, М. Фарадея, В. Грове, Д. Брюстера, В. Струве, Д. Генрі, К. Якобі, Л. Фуко й ін.) робили цю колекцію унікальною. Заслужений діяч науки й техніки, популяризатор історії науки, професор, випускник ХТІ 1919 року, Лев Давидович Белькінд, який під час навчання в інституті користувався книгами колекції Б. С. Якобі, наголошував, що в ній є цінні книги, відсутні в жодній бібліотеці Радянського Союзу. Значна частина видань із цієї колекції зберігається в НТБ і сьогодні.
У 1885 році прийнято «Положення про Харківський Практичний Технологічний Інститут», за яким бібліотека безпосередньо підпорядковувалася Навчальному комітету, а працював у ній один співробітник. Першим бібліотекарем, за особистим проханням піклувальника Харківського навчального округу, (з червня 1885 р.), а потім і завідувачем бібліотеки ХТІ (1-е півріччя 1886 р.) був Петро Олексійович Безсонов, відомий славіст і видавець народних творів, професор кафедри слов’янознавства Харківського університету, дійсний член «Суспільства ревнителів російської історичної освіти», почесний віце-президент Північноамериканських учено-адміністративних конгресів. Професор завідував бібліотекою інституту в першому півріччі 1886 року за сумісництвом. Він комплектував бібліотеку, керуючись рекомендаціями професорського складу ХТІ.
У 1885 році вперше для фонду бібліотеки були придбані повні комплекти журналів «Crelle's Journal», «Journal für die reine und angewandte Mathematik», «Engineering», енциклопедії й лексикони з хімії Вюрца, Фремі, Грахам-Отто, Бельштейна, Гмелін-Краута й ін., які послужили початком еволюційного розвитку бібліотеки, її систематичного комплектування.
Другий бібліотекар – колезький радник Макарій Лукич Семенчинов. Своє життя він присвятив служінню інституту й бібліотеці. Протягом 30 років він один комплектував фонд бібліотеки, систематизував та каталогізував його, вів довідково-бібліографічну роботу й обслуговував читачів. За відмінну, старанну роботу й особливі заслуги Семенчинов був нагороджений орденами св. Станіслава 2-го, св. Ганни 3-го ступенів.
Подаровані бібліотеці Літографічні курси лекцій учених Санкт-Петербурзького Практичного Технологічного й Харківського університетів, стали основою створення навчального фонду. Фонд бібліотеки поповнили навчальні посібники І. О. Вишнеградського, Г. С. Войницького, Б. Т. Вилежинського, О. К. Крупського, П. В. Котурницького, М. П. Петрова, М. М. Бекетова, М. О. Тихомандрицького, К. О. Андрєєва, О. В. Гурова й ін. Надалі джерелами його поповнення стали пожертвування приватних осіб й установ, закупівля у книгарнях і фірмах, книгообмін.
Щорічно такі поповнення становили від 500 до 1000 примірників. Уже на початок 1887 року бібліотека передплачувала 87 назв журналів, переважно зарубіжних. Щорічна їх кількість коливалася від 120 до 160 назв. Бібліотекар ретельно відстежував профільні публікації в періодичних виданнях.
У 1889 році були прийняті «Правила завідування бібліотекою Харківського Практичного Технологічного Інституту Імператора Олександра III, придбання книг і користування ними», розроблені Навчальним комітетом інституту по типових проектах (їх повний текст). Особисту участь у складанні правил брали В. Л. Кирпичов і попечитель Харківського навчального округу М. П. Воронцов-Вельямінов. Документ, що дійшов до нас, свідчить про чітку наукову організацію роботи бібліотеки й продуману технологію обслуговування читачів.
На початок 90-х років XIX століття бібліотека інституту стає найбагатшою за кількістю томів і назв технічних видань не лише у Харкові, а й на півдні країни. На початку 1892 року її фонд налічував понад 10 тис. примірників, вартість передплати періодичних видань досягла 1000 рублів на рік, щодня в читальному залі бібліотеки працювало до 40 відвідувачів. Зі збільшенням набору студентів і зміцненням структури ХТІ на комплектування її документного фонду щорічно виділялися близько 4000 рублів.
Спочатку бібліотека містилася на першому поверсі головного корпусу (нині ГАК), побудованому в 1876 році за проектом архітектора Р. Р. Генріхсена. Станом на 1906 рік вона розміщувалася у 4 кімнатах. Кабінет для читання був виділений окремо. У 1910 році бібліотеці надали додатково приміщення для читального залу, де розмістилися спеціальні столи для креслярських атласів великого формату.
До створеної бібліотечної комісії, яка брала участь у всіх сферах діяльності бібліотеки, входили по два професори від кожного відділення (механічного й хімічного), які обиралися Навчальним комітетом на три роки. Її членами були відомі вчені: М. Д. Зуєв, М. І. Кузнєцов, Г. А. Латишев, А. П. Лідов, Г. Ф. Проскура, Е. Н. Сердюк, Я. В. Столяров. У 1894 р., на час відпустки бібліотекаря М. Л. Семенчинова, бібліотекою завідував П. М. Мухачов, а в 1917-му – Г. Ф. Проскура. Це свідчить про особисту участь відомих учених ХТІ в діяльності бібліотеки.
У 1913 році вийшов друком «Систематичний каталог книг Харківського Технологічного Інституту Імператора Олександра III», у якому були зібрані відомості про книги, придбані бібліотекою до 1910 року. Цей каталог, обсягом 351 сторінок, – результат колосальної праці бібліотекаря, вчених і студентів інституту. Відомо, що каталог редагували професори Г. Ф. Проскура, М. Д. Зуєв і Я. В. Столяров. За особливу старанність у складанні каталогу М. Л. Семенчинова було нагороджено грошовою премією в розмірі 200 руб.
Збільшення книжкового фонду поставило питання щодо його розміщення. Саме тому поза стінами головного корпусу з’явилися окремі спеціалізовані бібліотеки при лабораторіях і кабінетах інституту. Бібліотека в головному корпусі йменувалася «Фундаментальна бібліотека».
На початок 1917 р. до послуг 1,5 тис. читачів були доступні 30 тис. книжкових видань.
20-і РОКИ
Останні дореволюційні й 20-і роки ознаменувалися корінними змінами в житті суспільства й інституту. У 1916 р. на території ХТІ було відкрито Харківський жіночий політехнічний інститут, заснований Південноросійським товариством технологів. У ХТІ замість механічного й технічного відділень були організовані факультети. У 1918 році прийнято проект розподілу навчальних дисциплін механічного факультету за 10 кафедрами, який було реалізовано в середині 20-х років. Були відкриті електротехнічний і інженерно-будівельний факультети, авіаційне відділення механічного факультету, робочий факультет, підготовчі курси. У 1924 році в інституті навчалися 2400 студентів, професорсько-викладацький склад збільшився до 123 осіб. Роль і значення бібліотеки в житті інституту були на високому рівні. Бібліотека ХТІ перейшла у підпорядкування навчальної частини, на чолі якої стояв проректор інституту. Перед нею постали завдання оперативного обслуговування читачів, забезпечення студентів і викладачів нових факультетів і підрозділів необхідними виданнями. З 1917 року фонд бібліотеки збільшився утроє й до 1922 року досяг 165127 примірників. Зі збільшенням кількості читачів було змінено графік роботи бібліотеки: з 10 ранку до 10 вечора (у 1922 році – з 8.00 до 24.00). З урахуванням нових спеціалізацій і тем наукових праць змінилася й політика комплектування фондів. Реалізація ідейно-політичної функції ставила перед бібліотекою нові завдання.
Тривалий період 1919–1930 рр. за рекомендацією М. Л. Семенчинова фундаментальною бібліотекою завідувала Марія Львівна Шепелева, удова викладача фізики й механіки П. В. Шепелева. Плідно працювали бібліотекарі А. М. Краснова, К. М. Лагутинська, Н. Г. Латишева, М. Б. Пазол, І. М. Позіна, О. К. Соколовська, В. О. Шебаліна та інші.
30–40-і РОКИ
У грудні 1929 року інститут був перейменований у Харківський політехнічний інститут. На той час у ХПІ працювало близько 30 кафедр. Розпочалася всесоюзна реформа системи вищої технічної освіти, яка передбачала значне збільшення кількості фахівців випускників. Почалася підготовка інженерів за поглибленою вузькою спеціалізацією. У 1930 році відбулася повна реорганізація ХПІ з виокремленням з нього всіх факультетів у самостійні галузеві інститути: машинобудівний (ХММІ), електротехнічний (ХЕТІ), хімічний (ХХТІ), авіаційний (ХАІ) та ін. При кожному галузевому інституті були створені свої бібліотеки. Бібліотека ХТІ надала частину свого фонду для формування бібліотек знову утворених інститутів. Були передані видання з хімії й хімічної технології – ХХТІ; з електротехніки – ХЕТІ; з повітроплавання й авіабудування – авіаційному інституту; з будівництва, архітектури й нарисної геометрії – будівельному інституту; з автомобілебудування – автотракторному інституту. Цьому передувала копітка робота бібліотекарів з відбору книжкового фонду, яка супроводжувалася ще й важким фізичним навантаженням. Фундаментальна бібліотека була залишена при Механіко-машинобудівному інституті.
У креслярському (нині головному) корпусі відкрилася студентська бібліотека ім. Л. М. Толстого («Толстовська бібліотека»). У ній були зосереджені соціально-економічні видання й художня література. Її фонд містив значну кількість видань класиків вітчизняної й зарубіжної літератури, оригінали прижиттєвих видань творів європейських письменників XIX–XX століть. Бібліотека обслуговувала читачів усіх галузевих інститутів на власній території.
У цей період історії починають свої біографії бібліотеки нових утворених інститутів.
До 1940 року весь фонд бібліотеки ХХТІ нараховував 117719 друкованих одиниць, з них навчальна література – 79412 примірників, наукова – 38307 примірників. Перед війною бібліотека передплачувала 200–250 найменувань періодичних видань з хімії з 35 країн світу, у тому числі з європейських, південноамериканських, азіатських, австралійських і африканських.
У 40-х роках, у доповідній записці до заступника голови Ради народних комісарів УРСР С. В. Косіора директор інституту І. І. Стрєлков писав: «Харківський хіміко-технологічний інститут має одну із кращих у Союзі наукових бібліотек з хімії й хімічних технологій та споріднених галузей техніки. Наша наукова бібліотека володіє більш повними комплектами світових хімічних журналів і довідників у порівнянні з бібліотекою АН УРСР. Така бібліотека має винятково народногосподарське значення, тому що саме, в області хімії й хімічної технології дуже часто буває, що результати багатьох класичних досліджень, зроблених десятки років тому, тільки тепер одержують можливість промислової реалізації».
Задоволенню читацьких запитів у новітніх вітчизняних виданнях сприяло надання бібліотекам ХХТІ, ХММІ, ХЕТІ обов’язкового платного примірника за профілем інституту, згідно з постановою РНК СРСР від 9 травня 1940 року за № 700 «Про забезпечення наукових бібліотек платним примірником літератури». Відповідно до неї всі профільні друковані видання СРСР надходили до бібліотек інститутів і були доступні для всіх бажаючих. Серед працівників бібліотек того часу нам відомі М. Л. Шепелева, С. М. Зінгерман, В. Г. Депарма й ін.
ВОЄННІ РОКИ
З початком Великої Вітчизняної війни бібліотекам і бібліотекарям усіх трьох інститутів не вдалося евакуюватися. Найбагатші книжкові фонди бібліотек інститутів лишилися у Харкові. Відомості про унікальні зібрання книг і журналів у бібліотеках першої столиці України, відразу ж після захоплення Харкова, були передані до Берліну. Відповідно до розпоряджень німецького командування було розпочато вивіз раритетних наукових видань, видань з промислових технологій, геології, топографії та книг і періодики військово-стратегічної тематики. Викладачі й бібліотекарі, що залишилися у Харкові, розпочали роботу з порятунку державного майна від загарбників.
Розпорядження німецької комендатури про знищення частини літератури бібліотекарі інститутів усіляко саботували. Рідкісні книги, а також коштовні лабораторні апарати та механізми ховали від фашистів у підвалах, прикривали купами сміття, закопували в ящиках у землю, переносили у домівки бібліотекарів. Напівголодні, виснажені бібліотекарі й викладачі своїми руками, на візках і санках, прикриваючи господарським начинням, із усього міста переносили у безпечне місце кинуті книги з установ і приватних бібліотек.
На жаль, нам відомі лише деякі прізвища бібліотекарів, які під бомбуваннями, щохвилини ризикуючи одержати кулю, робили щодня подвиг по порятунку книг – Віра Геннадіївна Депарма, Наталія Сергіївна Юркевич, Ольга Василівна Чикова, А. І. Тюріна. Активну участь у порятунку унікальних лабораторних механізмів і книг брали вчені, що залишилися на окупованій території, зокрема, професор фізики М. І. Сахаров, професор ХІБІ Ф. О. Бєляков. На початку 1942 року з ініціативи уповноваженого відділу освіти міської управи професора ХТІ й ХДУ А. В. Желеховського до фонду бібліотеки ХММІ були передані приватні колекції Г. Ф. Проскури й І. М. Бабакова, у результаті чого вони були врятовані від розграбування й знищення.
Врятовані книги розміщалися в головному корпусі (ГАК), найменш постраждалому від бомбувань. І все-таки німецькі окупанти змогли вивезти частину книжкового фонду й коштовного устаткування. Бібліотекам інституту, особливо ХХТІ, було нанесено значного збитку. Масштаб розкрадання можна уявити за наявними даними. В Німеччину було вивезено 25 найменувань повних комплектів журналів, серед яких – «Annales de chimie et de physique» (1789–1941 рр.); «Annalen der Chemie» (1832–1941 рр.); «Annalen der physic» (1799–1941 рр.); «The American Journal of Science» (1890–1940 рр.); «The annalyst» (1876–1941 рр.); «British plastics» (1929–1941рр.); «Biochemische Zeitschrift» (1906–1940 рр.) й ін. Частково було вивезено і довідковий фонд.
Чимала кількість фонду була підготовлена до вивозу, але фашистів зупинило звільнення Харкова 23 серпня 1943 року. Залишаючи наше місто, вони підірвали корпус ХЕТІ, від чого постраждали лабораторія й частина книжкового фонду бібліотеки інституту.
Ми не знаємо прізвища викладача одного із наших інститутів, який сприяв поверненню книг із Берліну до нашої бібліотеки у 1948 році. Із розповідей наших старших колег нам відомо, що навесні 1945 року, перебуваючи у звільненому Берліні, він побачив книги зі знайомими печатками і зробив усе, щоб книги повернулися до Харкова. Сприяв йому у цьому комендант міста Берліна.
Завдяки самовідданим діям викладачів і бібліотекарів близько 200 тис. видань були врятовані. Уряд високо оцінив подвиг співробітників бібліотеки. За збереження фонду й підготовку бібліотеки ХММІ до 1944/1945 навчального року Віра Геннадіївна Депарма була нагороджена медаллю «За трудову доблесть».
Після звільнення Харкова колективи інститутів поверталися з евакуації. Перед ними постала страшна картина руйнувань. Значно постраждав Головний корпус, у якому розміщувався ХХТІ і його бібліотека: повністю був спалений корпус і всі дерев’яні частини; цегельні склепіння перекриття, перекриття між поверхами й конструкції стельових перекриттів над великою лекційною аудиторією були частково завалені. Частини хімічного, технічного й інших корпусів були спалені й зруйновані. Прекрасні лекційні аудиторії являли собою купу щебеню і зіпсованих вогнем металевих конструкцій. Вікна були вибиті, у приміщеннях – звалені купи сміття, водопровід і система центрального опалення – розморожені. Повернувшись, колективи інститутів розмістилися в уцілілих будинках без меблів й устаткування. Приміщення бібліотек являли собою смітники книг, засипаних склом і вапном. Книги інститутських бібліотек були змішані з книгами інших бібліотек харківських навчальних закладів і приватних колекцій. Співробітники бібліотек зуміли в короткий строк систематизувати й упорядкувати фонд і вже з початком навчального процесу у січні 1944 року організували обслуговування читачів.
З 1949 до 1963 року бібліотекою керувала Ганна Костянтинівна Кожемякіна. Її робота була відзначена орденом Трудового Червоного Прапора.
60–90-і РОКИ
До 75-річного ювілею Харківський політехнічний інститут перетворився на великий учбовий і науковий центр. В умовах реорганізації навчально-виховного і науково-дослідницького процесів підвищилися вимоги до діяльності бібліотеки інституту, значно ускладнилися її завдання і функції, розширилася сфера комунікацій. Бібліотека ХПІ працювала у тісному контакті з деканатами, кафедрами, іншими підрозділами університету. Кількість читачів досягла 14,5 тис. осіб, книговидача зросла до 800 тис.
У 60-і роки відбулася зміна структури бібліотеки: надано приміщення для читального залу на 120 місць і для абонемента художньої літератури з книжковим фондом понад 70 тис. примірників. У приміщенні Палацу студентів поряд з читальним залом навчальної літератури з відкритим доступом розмістився абонемент художньої літератури, також з відкритим доступом. У 1963 р. філіалу бібліотеки, що обслуговував студентів вечірнього факультету ХПІ на ХТЗ, було надано приміщення площею 100 кв. м на першому поверсі житлового будинку (до цього вона знаходилася в напівпідвальному приміщенні). Увесь колектив бібліотеки брав участь у переміщені видань і їх упорядкуванні. Ужиті заходи значно поліпшили систему обслуговування студентів і забезпечення їх літературою. Склалася чітка система диференційованого обслуговування читачів усіх 5 абонементів.
Пожвавився книгообмін з Київським, Ризьким, Мінським, Єреванським, Горьківським, Новочеркаським, Калінінським, Іркутським та Львівським політехнічними інститутами; із Львівським та Київським університетами та іншими установами. Упроваджено автоматизовану довідкову установку (АСУ-50), у якій подавалася інформація про нові вітчизняні та зарубіжні видання, матеріали з методики роботи вищих навчальних закладів, правила депонування наукових статей, адреси наукових організацій, джерела НТІ.
Наказом ректора у 70 роках створено інститут інформаторів кафедр та затверджено його склад. Деякі кафедри визначали ефект виконаних наукових робіт за рівнем використання інформаційних матеріалів, наданих їм бібліографами. Тематика науково-допоміжних покажчиків бібліотеки ХПІ була настільки актуальною, що на них постійно надходили запити з усіх кінців колишнього Союзу і встановлювалася черга на відправлення їх поштою. У 70-і роки активно розроблялися норми на бібліотечні процеси. Вже в 1973-му було створено відділ наукової організації праці, який пізніше було реорганізовано у науково-методичний відділ.
80-і роки ознаменувались підготовкою колективу бібліотеки до 100-річного ювілею інституту і бібліотеки. Досягнення і перспективи розвитку бібліотеки були розглянуті на науково-практичній конференції з цієї нагоди. У цей період бібліотека вже мала 10 відділів, 93 співробітники, 80 відсотків з них мали вищу освіту. До послуг читачів були 5 абонементів і 8 читальних залів. З нагоди ювілею Почесні грамоти від ректорату і громадських організацій були вручені 30 співробітникам; завідувачу бібліотеки Олені Василівні Кузнецовій було вручено орден «Знак пошани» і Почесну грамоту, а 25 співробітників було удостоєно звання «Ветеран праці». У цей період бібліотека впровадила «Дні факультету», до яких подавався аналіз результатів книгозабезпеченості навчальних дисциплін, інформація про маловикористовувані видання, результати аналізу читаності, уточнювалися інформаційні запити фахівців.
З 1986 р. по 2005 р. бібліотеку очолював Микола Опанасович Булатецький — людина великої душі і пісенного таланту. У 90-ті роки у бібліотеці працювали понад 120 осіб, а фонд становив майже 1,8 млн. прим. Приміщення бібліотеки були катастрофічно перевантажені, тому частину фонду було передано до кабінетів кафедр.
1992 рік офіційно вважається роком початку комп’ютеризації бібліотеки. Розпочалося формування електронного каталогу. У 1996 р. проект «Навчально-методична база автоматизації бібліотеки», розроблений співробітниками бібліотеки, було подано на конкурс до Міжнародного фонду «Відродження». Проект був схвалений і науково-технічна бібліотека отримала за грантом 4 комп’ютери марки IBM-486 (сучасних на той момент) і 2 принтери. Це була значна подія в житті колективу, оскільки розширилися можливості автоматизації більшості технологічних процесів. У 1997 році бібліотека отримала безкоштовний доступ до Інтернету за сприяння фонду IREX. У 1999 році представлено в Інтернеті сайт бібліотеки. Установлюються ділові контакти з бібліотекою Познанської політехніки. Співробітники Центру нових інформаційних технологій допомагали бібліотекарям здобути практичні навички роботи на персональному комп’ютері.
Розпочався новий етап розвитку інформаційних ресурсів бібліотеки та її комунікативно-інформаційної функції. У цей період активно проводяться науково-практичні конференції, конференції молодих спеціалістів, матеріали яких висвітлювались на сторінках журналів «Научные и технические библиотеки», «Бібліотечний вісник». За досягнуті успіхи співробітники бібліотеки неодноразово нагороджувалися почесними дипломами та грамотами Міністерства освіти і Міністерства культури України.
XXI СТОРІЧЧЯ
Науково-технічна бібліотека увійшла у XXI сторіччя зі значними здобутками та досягненнями. Значно розширилися функції, ускладнилися завдання, а її ресурси набули стратегічного значення, оскільки вони створювали можливості для успішної реалізації наукових та навчальних завдань, що стоять перед університетом. З 2005 р. бібліотека є членом Асоціації «Інформатіо-консорціум», що значно розширило можливість доступу до світових електронних ресурсів.
З середини 2005 р. до червня 2006 р. обов’язки директора бібліотеки тимчасово виконувала Світлана Андріївна Кулікова — людина енергійна, цілеспрямована. Вона активізувала створення повнотекстової бази даних навчально-методичних видань, підтримувала культурно-просвітницьку роботу. Сайт бібліотеки був названий серед кращих.
З липня 2006 р. по липень 2021 р. бібліотеку очолювала Лариса Петрівна Семененко, енергійний, досвідчений керівник.
Колектив взяв курс на взаємодію з іншими науковими бібліотеками, на інтеграцію ресурсів власної генерації до світового простору. У 2006 р. приєдналися до проекту «Зведений каталог періодичних видань, що надійшли до бібліотек м. Харкова»; у 2007 р. — до Банку даних автоматизованої системи Російського зведеного каталогу науково-технічної літератури; міжнародного проекту «Міжрегіональний розпис статей»; у 2008 р. — «Електронна доставка документів»; у 2010 р. — до «Придніпровського корпоративного каталогу» та БД Інтегрованого Зведеного каталогу науково-технічної інформації; у 2011 р. — до «ІРБІС–корпорації» та проекту «Електронна бібліотека України: створення Центрів знань в університетах України» Консорціуму ElibUkr; у 2012 р. — до Міжнародної асоціації користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій (ЕБНІТ), до Інформаційної системи доступу до електронних каталогів бібліотек сфери освіти і науки (ІС ЕКБСОН) в рамках єдиного інтернет-ресурсу.
У 2010 р. започатковано інститут бібліотекара-куратора. У рамках Міжнародної школи-семінару «Сучасні педагогічні технології в освіті» бібліотека проводить свою майстерню.
У 2012 р. бібліотека ініціювала участь у проекті «Наукова періодика України» на платформі Open Journal Systems мережі Уран для забезпечення інтеграції періодичних видань та наукових збірників НТУ «ХПІ» у світові авторитетні бази даних, директорії електронних ресурсів, системи пошуку наукової інформації та до світових наукометричних БД.
У 2013 р. сформовано 3 нових відділи: рідкісних книг та рукописів; науково-методичний; електронних ресурсів. Введено в дію репозитарій на базі DSpace, започатковано дистанційний курс «Куратор змісту». У 2014 р. упроваджено автоматизовану книговидачу в усіх підрозділах бібліотеки, приєдналися до проекту «Єдина картка читача бібліотек вищих навчальних закладів м. Харкова», організувано вільний книгообмін «Bookcrossing».
Але скільки б подій ми не згадували, головні серед них — завершення будівництва нового корпусу бібліотеки у 2012 р. та офіційне його відкриття — у вересні 2014 р.
Наукова бібліотека щоденно привітно розкриває двері своєї нової сучасної будівлі для всіх і кожного, хто має потребу у користуванні фондом бібліотеки та доступними їй електронними ресурсами, незалежно від місця свого проживання, роботи та навчання.
Загальна площа усіх приміщень бібліотеки — понад 7 000 м2. У новій будівлі на 6 поверхах розташовані 12 книгосховищ. До послуг читачів 6 абонементів, 10 читальних залів.
Розуміючи провідне місце бібліотеки у підготовці гуманітарно-технічної еліти України, тодішній ректор НТУ «ХПІ», професор Леонід Леонідович Товажнянський ініціював будівництво бібліотеки задля створення ідеальних умов для наукового пошуку та навчання політехніків. Незважаючи на всі економічні негаразди в країні, Університет взявся до великої справи — будівництва нової бібліотеки. Реалізація такого масштабного проекту стала можливою завдяки зусиллям великого колективу політехніків.
Наслідуючи традиції взаємної підтримки і допомоги, закладені ще першим ректором В. Л. Кирпичовим і підтримувані усіма наступними керівниками У
ніверситету, до фінансування долучилися співробітники колективу та Асоціація випускників НТУ «ХПІ». Читачі й бібліотекари НТУ «ХПІ» та жителі міста отримали сучасну будівлю бібліотеки, проект якої був удостоєний ІІ місця на конкурсі на кращі будинки і споруди, збудовані та прийняті в експлуатацію на території України у 2012 році у номінації «Об’єкти освіти, виховання та підготовки кадрів».
У будівлі реалізована «Комплексна інформаційна система бібліотеки», яка узгоджує роботу: центру обробки даних; систем контролю та управління доступом до приміщень; відеоспостереження; автоматизації роботи бібліотеки на основі технології радіочастотної ідентифікації (RFID); оповіщення; гарантованого живлення. Система забезпечує підключення понад 150 робочих станцій, 2-х серверів, електронного сховища. Упроваджена технологія WІ-FІ. Комфортне перебування користувачів на території бібліотеки забезпечено оригінальними об’ємно-планувальними рішеннями, сучасним дизайном, дотриманням логіки основних бібліотечних технологічних процесів.
Колектив орієнтується на надання користувачам інформаційно-бібліографічних та сервісних послуг у будь-який час, у будь-якому місці, з будь-якого пристрою, тож її роль визначається не тільки обсягом фонду (близько 1,5 млн. прим.), а й якістю пропонованих послуг.
Якщо обсяг баз даних, створених у 1992–2006 рр., становив 32 тис. записів, то сьогодні ЕК налічує вже понад 700 тис. записів, повнотекстових документів — понад 60 тис. Значна частина цих документів представлена у інституційному репозитарії НТУ «ХПІ» (http://repository.kpi.kharkov.ua), який дуже швидко набув популярності серед наукової спільноти України та світу. За результатами рейтингу показників WEB-присутності серед бібліотек України у 2015 р. наша наукова бібліотека посіла четверте місце, а серед бібліотек вишів — перше.
Рівень автоматизації бібліотеки дозволяє знайти швидкий шлях до документа, інформації, створити кращі умови для навчання, зробити інтелектуальну працю читачів більш продуктивною, та й просто, отримувати задоволення від певних зручностей, економити такий ресурс, як його Величність – Час.
Щорічно бібліотека обслуговує понад 20 тис. користувачів, видає понад 1 млн. документів, до послуг читачів електронна доставка документів, попереднє дистанційне замовлення, практичні та науково-практичні семінари, конференції, консультації. Усі послуги, довідки та консультації надаються читачам безкоштовно.
У 2012–2014 рр. організовано переїзд фонду наукових видань та співробітників 8 відділів до нової будівлі, успішно освоюється Комплексна інформаційна система. Бібліотека стала майданчиком для зустрічей письменників, поетів, художників, фотографів. У конференц-залі з успіхом проходять виставки живопису, вишивки, творів ужиткового мистецтва, концерти учнів музичних шкіл, творчих колективів. Співробітники бібліотеки забезпечують інформаційно-бібліографічний супровід наукових заходів, організовують виставки наукового доробку викладачів Університету та віртуальні виставки документів з його історії, консультують співробітників редакцій та видавництв наукових журналів та збірників щодо технології переходу журналів на нову платформу, вимог наукометричних баз даних, визначення рейтингів і показників цитування, реєстрації ідентифікаційних номерів науковців.
Наукова бібліотека приєдналася до руху «Відкритого доступу», підтримує організацію системи наукових публікацій і системи електронної освіти на основі концепції відкритості; є членом чотирьох міжнародних організацій, продовжує ефективно співпрацювати з формування інформаційних ресурсів та їх інтеграції за міжнародними та міжрегіональними корпоративними проектами. Ресурси бібліотеки інтегровано до багатьох світових спеціалізованих систем пошуку наукової інформації та міжнародних каталогів.
Започатковано та реалізуються власні проекти бібліотеки: «Ректори НТУ «ХПІ» (ХПТІ, ХТІ, ХЕТІ, ХММІ,  ХПІ, ХДПУ): біобібліографія»; «Учені НТУ «ХПІ» – освіті, науці, промисловості: кращі видання»; «Випускники ХТІ» (матеріали до серії віртуальних виставок); «Наукова школа електротехніки ХПІ» (разом з редакцією журналу «Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит»); «Книги, які варто прочитати».
Бібліотека оперативно реагує на динамічні зміни в Університеті; шукає нові підходи до процесу обслуговування читачів, обробки видань; удосконалює свою діяльність; розширює не лише спектр бібліотечно-інформаційних послуг, а й вплив на діяльність Університету, розробляє стратегію та реалізує політику розвитку самої моделі бібліотеки відповідно завтрашнім вимогам.
З серпня 2021 року бібліотеку очолює доктор філософії Юлія Миколаївна Главчева. Поєднання фундаментальних знань з інформаційних технологій, наукового підходу та багаторічного досвіду роботи у бібліотечній справі дозволило за короткий час переорієнтувати роботу бібліотеки на потреби наукового та навчального процесів в Університеті в кризових умовах.
Колектив бібліотеки сумлінно працює над реалізацією нової інноваційної моделі бібліотеки закладу вищої освіти:
  • науково-технічна бібліотека як інформаційних ХАБ;
  • науково-технічна бібліотека як клієнт орієнтована система.
24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія проти України, введено військовий стан. Головним критерієм при відновленні роботи та освітньо-наукового процесу вважаємо безпеку.
Основним підходом до відновлення роботи науково-технічної бібліотеки стала активізація використання цифрових та інформаційних технологій. За попередні роки пандемії COVID-19 бібліотека мала напрацювання з організації дистанційної роботи. В умовах воєнного стану ці технології, при неможливості очної співпраці, дозволили в короткий термін відновити безпечну роботу співробітників Університету та безпечне навчання здобувачів освіти. Адже Харків став прифронтовим містом.
Роботу НТУ «ХПІ» було відновлено з 28 березня 2022 року, згідно наказу НТУ «ХПІ» «Про організацію освітнього процесу у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» від 10 березня № 94 ОД. Не зважаючи на обставини, бібліотека НТУ «ХПІ» продовжує працювати та залишається унікальним підрозділом, який залучений до освітнього і наукового процесів, а також виконує культурно–просвітницьку функцію.
Продовжено роботу зі створення та підтримки власних проектів НТБ. Активного розвитку набув проект «Наукова школа хімії ХПІ». За підтримки керівництва в науково-технічній бібліотеці НТУ «ХПІ», у січні 2022 р., започатковано роботу Інформаційно-ресурсного центру «Без бар’єрів» (ІРЦ, http://library.kpi.kharkov.ua/uk/no_barriers_home). Центр має на меті: створення безбар'єрного академічного середовища; забезпечення безперешкодного доступу до інформаційних ресурсів; сприяння мотивації здобувачів освіти до навчання та самореалізації, психологічна підтримка. Головні завдання: забезпечення доступності інформації, навчання інформаційним компетенціям, інформування цільової аудиторії за напрямом роботи ІРЦ, організація фізичного та віртуального майданчика для співпраці університетських спільнот, громад міста, країни, світу з питань інклюзії. Під час заходів увага приділяється популяризації можливостей у навчанні та науці, які надає Університет, рекламі фондів та послуг бібліотеки. Робота з забезпечення якісного обслуговування користувачів з особливими освітніми потребами потребує особливої теоретичної та практичної підготовки, тому підтримується робота віртуального майданчика – група Facebook «З толерантністю в серці» (https://www.facebook.com/groups/358209122773207). Розширюється співпраця ІРЦ з професіоналами у галузі інклюзії: Інклюзивно-ресурсним центром ТНПУ ім. В. Гнатюка; Міжнародним інститутом інклюзії; Асоціацією дитячих та сімейних психологів України, Арт-крамничкою Батьки HUB, Благодійною організацією «Паралельні світи», Харківською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №114 Харківської міської ради Харківської області, Комунальним закладом «Дергачівський ліцей 3» Дергачівської міської ради тощо. У січні 2022 року розпочато підготовчі роботи щодо відкриття Центру комплексної публікаційної підтримки (ЦКПП). Мета центру — упорядкований та системний підхід до комплексу питань: сприяння публікаційній активності науково-педагогічних працівників Університету та здобувачів освіти, збільшення кількості статей у провідних наукових виданнях задля забезпечення присутності Університету в академічних рейтингах світу. В 2022 році почали роботу нові сервіси, як окремі елементи ЦКПП:
  • експертний аналіз наукових видань для публікацій;
  • визначення квартилів видань;
  • виконання формальних вимог до наукових публікацій (references);
  • внесення видань на офіційний сайт журналу (платформа Open Journal Systems (OJS);
  • моніторинг відомостей про авторів та публікації на основі авторських профілів;
  • технологічна підтримка електронного видавництва НТУ «ХПІ».
Упровадження чіткої системи організаційної культури спонукало співробітників до перебудови професійного мислення, розвитку творчої ініціативи, а розвиток новітніх технологій підвищив вимоги до фахової підготовки бібліотекарів. Сьогодні тут працюють 64 високоосвічені, ерудовані фахівця, що мають хист до роботи з творчими людьми та з величезними інформаційними потоками. 100% з них мають вищу освіту, 9,4% мають вищу освіту за кількома напрямами. Вони здатні обробити колосальні обсяги даних, які отримали науковці світу у своїх дослідженнях, і обрати надійну та якісну інформацію, придатну для прийняття управлінських рішень у сфері науки. Досвід роботи співробітників бібліотеки з інформацією, незалежно від її тематичної спрямованості, є цінним фундаментом. Їх робота неодноразово відзначалася грамотами Міністерства Освіти і науки, подяками ректорату, дипломами конкурсів.
Перспективи свого розвитку колектив бібліотеки бачить у розширенні упровадження новітніх технологій, у подальшій інтеграції своїх ресурсів до світового інформаційного простору та співпраці з усіма, хто працює на ниві освіти, науки, виробництва, культури на благо процвітання України, миру та добра у світі.