Наум Ілліч Ахієзер. До 125-річчя від дня народження видатного вченого, засновника Харківської математичної школи

Наум Ілліч Ахієзер (06.03.1901–03.06.1980) – видатний вчений-математик, фахівець в галузі теорії функцій, теорії апроксимації та функціонального аналізу, талановитий педагог. Брат відомого фізика-теоретика Олександра Ілліча Ахієзера. Доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1941), Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (1934). Удостоєний премії ім. П. Чебишева АН СРСР (1949) за монографію «Лекції з теорії апроксимації». За визначні успіхи в галузі математичних наук нагороджений медаллю Леонарда Ейлера АН СРСР (1957).

Наум Ілліч народився 6 березня 1901 року в містечку Чериков Могильовської губернії (нині Білорусь) в родині земського лікаря. Закінчив класичну гімназію міста Мстиславля (1918), в якій він вдосконало опанував німецьку, французьку мову, латину, математику. Викладав математику, фізику та хімію у першій в країні Лемельській школі-комуні. Закінчив математичне відділення Київського інституту народної освіти (нині Державний університет ім. Шевченка) (1923) та аспірантуру (1928). Захистив дисертацію за темою «Аеродинамічні досліди» (1928).

Викладав у Київському університеті, Київському авіаційному інституті та Ніжинському інституті народної освіти (1928–1933). Обіймав посаду завідувача кафедри теорії функцій Харківського державного університету (1933–1941), а згодом кафедрою математичної фізики, професором якої працював до кінця життя (1980). Одночасно читав лекції з аеродинаміки та гідродинаміки у Харківському авіаційному інституті. Обіймав посаду директора Інституту математики і механіки Харківського державного університету (1935–1940). Ступінь доктора фізико-математичних наук йому було надано у 1936 році. Працював у Московському енергетичному інституті (1943–1947). В Харківському Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР очолював відділ (1961–1963), від 1963 року був старшим науковим співробітником, від 1970 року – науковим консультантом.

В Харківському політехнічному інституті був завідувачем кафедри теоретичної й математичної фізики (1941–1943), організатором і першим завідувачем кафедри прикладної математики (1947–1955). За сумісництвом залишався професором Харківського університету. Н. І. Ахієзер був чудовим педагогом і блискучим лектором. Читав курси: «Математична фізика», «Варіаційні обчислення», «Конструктивна функція» та ін. «Лекції про інтегральні перетворення», які були видані вже після його смерті в Україні та за кордоном, і зараз викликають живий інтерес фахівців.

Математичні досягнення вченого зробили значний внесок у розвиток теорії функцій, спектрального аналізу та функціонального аналізу, теорії апроксимації. Його дослідження та монографії стали фундаментальними для багатьох напрямків сучасної математики. Активно займався теорією наближення функцій, приділяючи особливу увагу дослідженню найкращих наближень функцій багаточленами у різних метриках, доведенню важливих теорем щодо поведінки багаточленів найкращого наближення, розробці методів апроксимації аналітичних функцій. Запропонував метод вирішення зворотного завдання спектрального аналізу для важливих класів спектральних площин. Цей метод пізніше дозволив знайти розв'язання низки нелінійних рівнянь математичної фізики. Важливу роль в науковій спадщині займає вивчення ортогональних многочленів та його спектральних властивостей. Значна частина досліджень присвячена спектральній теорії операторів та класичній проблемі моментів. Роботи в галузі конструктивного комплексного аналізу та теорії потенціалу сприяли розвитку нових напрямків математичних досліджень.

Ахієзер Н. І. є автором понад 150 наукових праць, у тому числі 10 монографій, 9 з яких перекладено та видано в багатьох країнах світу. Очолював Харківське математичне товариство протягом 25 років (від 1947), редагував його журнал, керував різними математичними семінарами. Був ініціатором створення Харківської математичної школи (нині Харківський фізико-математичний ліцей № 27) та заочної юнацької математичної школи при Харківському державному університеті.

Помер Н. І. Ахієзер 3 червня 1980 року в Харкові. Національна академія наук України заснувала іменну премію імені Н. І. Ахієзера (2018), яку вручає за видатні наукові роботи в галузі теоретичної фізики та фізики плазми. В Харкові засновано фонд імені М. І. Ахієзера, метою діяльності якого проголошено підтримку молодих харківських математиків (студентів, аспірантів, науковців-початківців). Фонд призначає стипендії молодим математикам, щороку проводить конкурси наукових праць та преміює переможців. Засновником та спонсором Фонду є американський математик, професор Михайло Брін. На фасаді будинку по вулиці Багалія, 17 в Харкові відкрито меморіальну дошку професору Науму Ахієзеру (2018). На честь братів Ахієзерів названо вулицю в Салтівському районі міста Харкова (2019).

Запрошуємо викладачів і студентів, всіх бажаючих до ознайомлення з працями Наума Ілліча Ахієзера (НТБ НТУ «ХПІ», абонемент № 1, к. 45).

Більше інформації про Наума Ілліча представлено на сайті НТБ НТУ «ХПІ» за посиланням: https://library.kpi.kharkov.ua/uk (Електронний каталог, Репозитарій, Історія ХТІ в особах (викладацький склад).