2017-02-20


НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ТА ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА ІВАНОВИЧА СОКОЛА
(до 65-річчя вченого)

Євген Іванович Сокол
14 лютого 1952 р.


Наукові роботи Сокола Є.І.
Видання за редакцією Сокола Є.І.
Основні публікації про наукову та науково-педагогічну діяльність Є. І. Сокола
Наукові дослідження здобувачів наукового ступеня, виконані під керівництвом Є. І. Сокола
Наукові ступені та вчені звання Євгена Івановича Сокола
Нагороди

Євген Іванович Сокол — лауреат премії ім. С. А. Лебедєва НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України (2012), доктор технічних наук, професор, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Сфера його наукових інтересів — електроніка, мікропроцесорна техніка, напівпровідники, перетворювальна техніка.

Євген Іванович Сокол народився 14 лютого 1952 р., у селищі Кочеток Чугуївського району Харківської області, у сім’ї службовця.

У 1969 р. він закінчив з відзнакою середню школу і вступив до Харківського політехнічного інституту ім. В. І. Леніна на електромашинобудівний факультет, на спеціальність «Промислова електроніка».

В інституті, разом з відмінним навчанням, Євген Іванович активно займався науково-дослідною і громадською роботою, у 1972 році став Ленінським стипендіатом. Під керівництвом професора Віктора Тимофійовича Долбні студент Є. І. Сокол захоплено займався перспективним напрямом у галузі силової електроніки — вдосконаленням топологічних методів аналізу і синтезу електронних і електричних ланцюгів. У 1974 році спільно з професором В. Т. Долбнею опублікував свою першу наукову роботу. Участь у наукових дослідженнях під керівництвом професора В. Т. Долбні не лише назавжди визначила напрям наукових досліджень Є. І. Сокола, але й заклала методологічні основи наукових підходів. У студентські роки він отримав і першу практичну підготовку. Під керівництвом доцента Е. І. Заїки і професора Ю. П. Гончарова під час переддипломної практики на Харківському електромеханічному заводі він розробив універсальний лабораторний стенд по автономних інверторах.

У 1975 р. Євген Іванович закінчив на відмінно Харківський політехнічний інститут і був прийнятий на посаду асистента кафедри промислової електроніки. У цьому ж році він вступив до аспірантури на денну форму навчання, де під керівництвом професора В. Т. Долбні продовжував, розпочаті ще у студентські роки, наукові дослідження за обраною тематикою. Під час навчання в аспірантурі активно співпрацював з провідними ученими кафедри — професором Валентином Павловичем Шипілло і доцентом Юрієм Петровичем Гончаровим. У 1979 році успішно захистив кандидатську дисертацію за темою «Розробка і дослідження автономних інверторів з поліпшеними динамічними характеристиками» за фахом 05.09.12 —  Електричні і напівпровідникові перетворювачі.

У 1980 р. Сокол Є. І. був призначений на посаду старшого викладача кафедри промислової електроніки, де продовжував так само захоплено і творчо займатися навчальною роботою і не припиняв наукових досліджень.

Активна життєва позиція Євгена Івановича, набутий досвід й ініціативність не могли залишитися непоміченими в інституті. У 1984 році проректор з вечірнього й заочного навчання Леонід Леонідович Товажнянський запросив Є. І. Сокола на роботу заступником декана вечірнього факультету при Харківському тракторному заводі. Євген Іванович розпочав освоювати новий для нього напрям — організацію навчального процесу. Успішно справляючись з великим обсягом організаційної діяльності, він продовжив активно займатися науковою та навчально-методичною роботою, де безумовним пріоритетом стала його наукова тематика.

Євген Іванович наполегливо і послідовно впроваджує вивчення мікропроцесорної техніки в навчальний процес, розробив програму нового курсу «Мікропроцесори і мікропроцесорна техніка», створив комплекс лабораторних робіт і методичного забезпечення до цього курсу. У результаті копіткої роботи з постановки нового курсу був розроблений і створений новий тип лабораторного стенду з мікропроцесорної техніки, який демонструвався на ВДНГ СРСР в експозиції, присвяченій 100-річчю з дня заснування ХПІ. Ця робота була високо оцінена, а Євген Іванович Сокол був нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР.

У 1985 р. він обійняв посаду декана заочного факультету ХПІ, отримав звання доцента кафедри промислової електроніки.

У 1986 році професор В. Т. Долбня, проректор з методичної роботи, запросив Є. І. Сокола на посаду виконувача обов'язків завідувача кафедри. Євген Іванович активно включився у вирішення усіх питань управління кафедрою. Працюючи під керівництвом професора В. Т. Долбні, молодий учений мав унікальну можливість набиратися досвіду не лише в області наукових досліджень і організації навчальної роботи, але й в управлінні такими складними підрозділами інституту, як заочний факультет і, особливо, кафедра. У цей період була здійснена велика реорганізація кафедри, модернізація її лабораторної бази та інтер'єрів.

У 1988 р. вийшла його перша монографія, підготовлена спільно з професором В. Т. Долбнею, «Исследование переходных процессов в преобразователях путем отображения на комплексную плоскость». Ці дослідження в житті ученого Є. І. Сокола і в діяльності кафедри започаткували новий науковий напрям — мікропроцесорне управління пристроями силової електроніки. З метою практичного освоєння нової техніки Євген Іванович спільно з І. Ф. Домніним, за рекомендацією професора Валентина Павловича Шипілло, вирушив на стажування до міста Каунас до професора А. А. Бельскіса, який захистив першу в СРСР докторську дисертацію з мікропроцесорного управління пристроями силової електроніки.

Питання, пов'язані з методами аналізу і синтезу алгоритмів управління стосовно мікропроцесорної техніки назавжди стали предметом наукового інтересу Є. І. Сокола.

У 1989 р. Євген Іванович обраний завідувачем кафедри промислової електроніки (по теперішній час). Обрання завідувача кафедри уперше в інституті проводилося на альтернативних засадах. При оголошенні конкурсу на завідування кафедрою і кафедра, і вчена рада факультету, і вчена рада інституту практично одноголосно підтримали кандидатуру доцента Є. І. Сокола.

У 1992 році доцент Є. І. Сокол разом зі своїми однодумцями — кандидатами наук І. Ф. Домніним і А. В. Кіпенським — прийняли рішення про проведення спільно з Національною академією наук України і Київським політехнічним інститутом наукової конференції «Силова електроніка в рішенні проблем ресурсо- і енергозбереження». У неймовірно скрутних фінансових і організаційних умовах у жовтні 1993 року з великим успіхом пройшла перша міжнародна науково-технічна конференція, яка багато в чому визначила подальший науковий шлях Є. І. Сокола. Вона стала помітною подією в науковій сфері і, зокрема, стала показником зрілості Є. І. Сокола, як ученого, що сформувався.

У 1994 р. він завершив роботу на посаді декана заочного факультету, захистив докторську дисертацію за темою «Мікропроцесорне управління напівпровідниковими перетворювачами електричної енергії за обчислюваними прогнозами».

Під керівництвом доцента Є. І. Сокола продовжує активно розвиватися співпраця кафедри з Національною академією наук України і Інститутом електродинаміки НАНУ. Вже в 1996 році поновлюється проведення міжнародної науково-технічної конференції, яка з того часу стала щорічною. Відновлюються зв'язки із спорідненими кафедрами в Україні, робляться зусилля з відновлення держбюджетної і госпдоговірної наукової тематики на кафедрі.

У 1998 р. Євген Іванович отримав звання професора, а вже у 2000 р. став проректором з навчальної роботи НТУ «ХПІ». Професор Л. Л. Товажнянський, обраний ректором університету, запросив професора Є. І. Сокола на посаду проректора з навчальної роботи. Робота проректора — нова для Євгена Івановича і, безумовно, дуже складна і відповідальна ділянка роботи, при цьому увесь колишній обсяг обов'язків залишився за ним. Величезна повсякденна робота з управління організацією навчального процесу в університеті пов'язана з багатьма знаковими віхами розвитку університету, такими як присвоєння ХПІ статусу Національного університету, приєднання до Болонського процесу і лідерство в ньому НТУ «ХПІ» в усій вищій школі України, відкриття нових факультетів, кафедр і спеціальностей і багато іншого. У всіх цих досягненнях університету велика заслуга, праця, старання, професіоналізм Є. І. Сокола.

У 2015 р. Є. І.  Сокол обраний ректором Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Праця Євгена Івановича Сокола відзначена багатьма званнями та нагородами. Він є лауреатом ВДНГ СРСР (1985, 1991 — нагороджений срібними медалями за досягнуті успіхи у розвитку народного господарства СРСР) і Всеросійського виставкового центру (1995 — нагороджений медаллю «Лауреат ВВЦ»).

У 1992 році отримав знак Винахідник СРСР, а у 2002 р. за цикл робіт «Елементи теорії та методи побудови напівпровідникових та твердотільних перетворювачів електроенергії» став Лауреатом премії ім. С. А. Лебедєва НАН України. За вагомий особистий внесок у розвиток освіти і науки, високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю він нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України (2002).

У 2004 р. Є. І. Сокол був обраний академіком Академії наук вищої школи України, став переможцем конкурсу «Високий потенціал» наукової ради з комплексних проблем енергетики НАН України за розробку і впровадження перетворювачів частоти для синхронно-асинхронного приводу.

У 2005 році за серію праць, присвячених розробці та впровадженню засобів поліпшення якості електричної енергії, став переможцем всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу» у номінації «Науково-технічна розробка». У 2012 році був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України, нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку освіти та вагомі досягнення у педагогічній, навчальній і громадській діяльності.

За успіхи в науковій діяльності Є. І. Сокол нагороджений почесною відзнакою Української федерації вчених (2015). Харківська обласна спілка ветеранів Афганістану відзначила його роботу Почесною грамотою за активне сприяння її діяльності. Нагороджений Почесною грамотою Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації за високий професіоналізм, вагомий внесок у справу навчання і виховання студентів, Подякою Національної академії педагогічних наук України за впровадження інноваційних технологій для підвищення якості освітнього процесу (2016).

8 вересня 2016 р. нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани», а 23 грудня 2016 р. — ювілейною медаллю «25 років незалежності України».

Професор Є. І. Сокол проводить значну громадську наукову діяльність: член міжнародної редакційної ради наукового журналу «Технічна електродинаміка» (Інститут електродинаміки НАН України); відповідальний редактор збірника наукових праць «Вісник Національного технічного університету ХПІ», тематична серія «Нові рішення в сучасних технологіях»; заступник голови міжнародної наукової конференції «Силова електроніка та енергоефективність» з 1993 року, засновником якої є Інститут електродинаміки НАН України та НТУ ХПІ; член редколегій науково-практичного журналу «Електротехніка і електромеханіка», науково-виробничого журналу «Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит», наукового журналу «Computational Problems of Electrical Engineering» (Обчислювальні проблеми електротехніки); член багатьох програмних та організаційних комітетів науково-технічних національних і міжнародних конференцій, семінарів.

Є. І. Сокол є автором понад 350 наукових праць, у тому числі 10 монографій. У своєму науковому доробку має понад 40 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Підготував 2 докторів та 15 кандидатів наук.

У наукових роботах професора Є. І. Сокола знайшли своє відображення досягнення різних аспектів розробки силових схем напівпровідникових перетворювачів електричної енергії; методи аналізу та синтезу алгоритмів управління мікропроцесорної техніки, особливості роботи цих систем в різноманітних напрямках використання.

Особисто розробив: методи аналізу і синтезу алгоритмів мікропроцесорного керування з відображенням на комплексну площину; пряме прогнозне мікропроцесорне управління в реальному масштабі часу пристроями силової електроніки з різними типами навантаження; новий метод і алгоритм функціональної діагностики і локалізації несправностей силової схеми і навантаження з глибиною до одного елемента в напівпровідникових перетворювачах частоти; інтервально-кодовий метод для моделювання перетворювачів електричної енергії та систем управління ними.

Вагомим науковим внеском професора Є. І. Сокола є розробка єдиних фундаментальних підходів до синтезу алгоритмів прогнозного прямого мікропроцесорного управління різними типами пристроїв перетворювальної техніки, що працюють в реальному масштабі часу, зі статичними і динамічними навантаженнями.

Євген Іванович Сокол здійснює наукове керівництво госпдоговірними й держбюджетними науково-дослідними роботами за постановами ДКНТ України, МОН України, НАН України. Результати досліджень знайшли впровадження на підприємствах України та за її межами: НПО ХЕМЗ (м. Харків), Таллінський електротехнічний завод, УНК (м. Протвино, Росія), НПП ЕОС (м. Харків), Львівводоканал та ін. Є. І. Сокол є головою спеціалізованої вченої ради Д 64.050.04 із захисту докторських дисертацій за спеціальностями 05.09.12 «Напівпровідникові перетворювачі електроенергії» та 05.09.03 «Електротехнічні комплекси та системи». Бере активну участь у системі підготовки кадрів вищої кваліфікації. Активно працює у громадській раді з питань вищої освіти при Міністерстві освіти і науки України.