До 140-річчя НТУ «ХПІ»

Первинні вкладки

 
«…насмілююся очікувати, що дуже скоро  винахідники зроблять багато,  
набагато більш фантастичне та казкове,   ніж придумане романістами...»  
В. Л. Кирпичов, 1903 р. 
 
    1885 рік ознаменувався в хроніці значних подій відкриттям першого технічного вищого навчального закладу в лівобережній Україні ― Харківського технологічного інституту (ХТІ). Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (правонаступник ХТІ), добре відомий численним вченими та випускниками, які зробили вагомий внесок у розвиток промисловості України, завоювавши пріоритет у різних галузях. І в їхній діяльності бібліотечна книга була головним чинником реалізації інтелектуального потенціалу.
Слід зазначити, що поняття «пріоритет» означає першість у отриманні наукових чи технологічних результатів, тобто визнання того, що деяка особа або група осіб першими зробили відкриття, винахід або запропонували нову наукову теорію.
Однозначно визначити пріоритет на багато винаходів у науці та техніці практично неможливо. Досягнення людства від винаходу парової машини до сучасних двигунів — це праця численних учених, які зробили свій прогресивний внесок у розвиток техніки. І не можна не погодитися з точними висловлюваннями першого директора Харківського технологічного інституту Віктора Львовича Кирпичова: «За геніальними винахідниками йде слідом група винахідників меншої сили, але все ж таки людей з дуже багатою фантазією, і, нарешті, армія конструкторів, що змінюють деталі, подробиці розташування, та виробляють численні типи машин», «Один геніальний винахідник дає матеріал, достатній для того, щоб прославити сотні людей».
      Згідно з хронології подій 140-річної історії НТУ «ХПІ» слід згадати, перш за все, ім'я першого інженера-винахідника у середовищі Російської академії наук, який здобув пріоритет у різних галузях техніки. Це академік-електротехнік, один із фундаторів сучасної електрохімії Борис Семенович Якобі. Його біографія — важкий шлях особистості в інженерному винахідництві. Б. С. Якобі з великими труднощами досяг офіційного підтвердження пріоритету в галузі гальванопластики. Оприлюднити відкриття з телеграфії йому перешкодило військове міністерство, і тепер пріоритет академіка у цьому напрямі належить іншому вченому. Такі винаходи, як електродвигун, сепаратор, використання сигналу точного часу на флоті тощо сучасники досі не пов'язують з ім'ям Б. С. Якобі.
Його особиста безцінна колекція книг та періодики у 1885 році стала основою для створення першої інститутської технічної бібліотеки в регіоні. Унікальність цього зібрання полягала у відображенні новаторської інженерної думки кінця XVIII–середини XIX століть. Відоме твердження видатного німецького вченого Макса Планка: «Кожен видатний дослідник вносить своє ім'я в історію науки не лише власними відкриттями, а й тими відкриттями, до яких він спонукає інших». Колекція академіка — це інтелектуальні зібрання інноваційних досліджень інженерів Європи та Америки того часу. Наприклад, праці майже всіх видатних французьких вчених та інженерів, імена яких вигравірувані на Ейфелевій вежі, були доступні і стали настільними книгами для читачів бібліотеки ХТІ.
      Сучасному вченому, який живе у епоху Інтернету та цифрових технологій, важко уявити, яке значення для дослідницької роботи фахівців XIX століття мала можливість вивчати de visu першоджерела винахідників світових технологій. Тим більше, у той період історії, вітчизняний ринок технічної літератури був мізерний, а переклад праць іноземних авторів існували лише у вільному викладі, на розсуд цензорів. Відомості про патенти та авторські свідоцтва також були недоступні.
      Можна сміливо стверджувати, що бібліотечна колекція Б. С. Якобі загалом визначила вектор розвитку інституту, сприяла процесу генерації ідей та відкриттів, створенню відомих наукових шкіл.
Директор ХТІ В. Л. Кирпичов був ученим, який приділяв велику увагу становленню бібліотеки ХТІ. Це завдяки йому колекцію Б. С. Якобі було доставлено до Харкова. За його сприяння, перше комплектування фондів такими науковими журналами, як «Crelle's Journal», «Journal für die reine und angewandte Mathematik», «Engineering», енциклопедією з хімії Вюрца, Фремі, Грахам-Отто, Бельштейна тощо, визначило стратегію розвитку наукового фонду бібліотеки. Перші «Правила завідування бібліотекою Харківського Практичного Технологічного Інституту, придбання книжок та користування ними» були прийняті у 1889 році лише після ретельного вивчення В. Л. Кирпичовим, з його коригуваннями та доповненнями. Чимало зусиль він доклав до створення навчального фонду, використовуючи при цьому особисті зв'язки і свій авторитет серед учених.
      В. Л. Кирпичов, при підборі кадрів, керувався думкою, що «…рушійною силою вищого навчального закладу є таланти та знання професорів його». Слід зазначити, що першим бібліотекарем ХТІ, на запрошення директора, був професор Харківського університету Петро Олексійович Безсонов.
      Перша плеяда відомих учених, які викладали в ХТІ, відома своїми відкриттями та досягненнями у різних галузях науки та техніки. Її очолив В. Л. Кирпичов, який перший у Російській імперії, проводив дослідження деформацій оптичним методом, розробив метод розрахунку просторових ферм з допомогою так званої стереографічної проекції.
Пильчиков Микола Дмитрович, один із засновників української наукової школи рентгенографії та рентгенології, у 1883 році, вивчаючи магнітну аномалію, Перший висунув припущення щодо покладів залізняку в Мар'їно та біля Прохоровки. Так було відкрито одне з найбільших у світі родовищ за запасами багатого залізняку. 5 квітня 1898 року в Одесі М. Д. Пильчиков, перший у світі, провів публічні досліди з радіоуправління, тим самим де-факто випередивши Миколу Тесла в бездротовій телеграфі. М. Д. Пильчиков, перший у Росії, створив пересувну радіостанцію. Йому належать винаходи різних вимірювальних приладів: диференціальний ареометр, термостат, іонометр, атмометр, рефрактометр, однолистковий електрометр, спектрополяриметр тощо.
Альбіцький Василь Іванович спроектував першу гідроелектростанцію на Дніпрі в Україні.
Лідов Олександр Павлович розробив методи безпосереднього визначення азоту в газових сумішах, об'ємного визначення водню та питомої ваги газів. Фокін Сергій Олексійович вперше в Росії розробив наукову методику гідрогенізації жирів і вперше у світовій практиці здійснив її впровадження у промисловість, тощо.
Безумовно, бібліотека інституту була головним джерелом у творчому винахідництві вчених. Вже за два роки після відкриття інституту, до 1887 року, бібліотека виписувала 87 назв журналів, переважно іноземних. І буквально, через п'ять років НТБ стає найбагатшою за кількістю томів та назв технічної літератури не лише у Харкові, а й на всьому півдні Росії. В інституті була створена бібліотечна мережа, яка включала фундаментальну, студентську бібліотеки, а також виробничі міні-бібліотеки (філії), які знаходилися при лабораторіях, станціях, майстернях і заводах.
     Завідувачі кафедр цих установ керували та брали безпосередню участь у комплектуванні фондів бібліотек, у діяльності Бібліотечної комісії. Також були невеликі особисті бібліотеки вчених, які вони надали для широкого користування. Наприклад, відомий факт, що для бібліотеки професора хімії Івана Михайловича Пономарьова, керівництвом інституту було виділено окреме приміщення.
      Навколо авторитетних вчених гуртувалися молоді таланти, які сприяли створенню наукових шкіл у різних галузях науки та техніки. Шиндлер Камілл Гаврилович у 1898 році створив першу в Україні станцію з випробування сільськогосподарських машин та знарядь. Так було започатковано наукові дослідження в сільськогосподарському машинобудуванні країни. Шкорбатов Леонід Андрійович організував перший в Україні центр санітарно-гідробіологічних досліджень, Каган Езро Мойсейович започаткував першу в СРСР кафедру професійної гігієни в Харківському медичному інституті. Штейнберг Дмитро Самойлович відкрив першу магнітну лабораторію в Україні, Мухін Гліб Євгенович — першу в Україні рентгенівську лабораторію для вивчення металів, Нейман Юрій Маріанович-Чеславович — першу лабораторію біометрики в Інституті Nencki у Варшаві тощо.
1916 року опубліковано програмну статтю «Науково-технічні станції» Олександра Миколайовича Щукарьова, в якій він, перший в Україні, обґрунтував необхідність створення науково-дослідних установ у галузі технічних наук. І вже на початку 20-х років у Харківському технологічному інституті були організовані науково-дослідні кафедри, які потім перетворилися на науково-дослідні галузеві інститути республіканського та союзного значення.
У 1930 ці Харківський технологічний інститут було ліквідовано та, на його базі, створено галузеві інститути. Бібліотека ХТІ також була реорганізована у три найбільші бібліотеки інститутів ― Механіко-машинобудівного, Електротехнічного та Хіміко-технологічного. Нові бібліотеки залишалися затребуваними. Довгі черги до читальних залів бібліотеки, що працюють до 22 години — це не вигадка, а реалії того часу. Самовіддача читачів була високою, а бібліотеки відповідали вимогам.
      Відома цитата директора хіміко-технологічного інституту І. І. Стрєлкова: «Харківський хіміко-технологічний інститут має одну з найкращих у Союзі наукових бібліотек з хімії та хімічної технології та споріднених галузей техніки. Наша наукова бібліотека має у своєму розпорядженні повніші комплекти світових хімічних журналів та довідників, ніж бібліотека АН УРСР. Така бібліотека має виключно народногосподарське значення, бо саме в галузі хімії та хімічної технології дуже часто буває, що результати багатьох класичних досліджень, зроблених десятки років тому, тільки тепер набувають можливості промислової реалізації». Перед Другою світовою війною бібліотека інституту виписувала 200-250 найменувань періодичних видань з хімічних спеціальностей із 35 країн світу, у тому числі з європейських, південноамериканських, азіатських, австралійських та африканських.
      Вчені та випускники ХТІ, внаслідок правильно обраного стратегічного спрямування розвитку інституту, завойовували першість у теоретичних напрямках розвитку техніки та промисловості. Купріц Яків Миколайович, фундатор науки про управління технологічними властивостями зерна, відомий своєю теорією технологічних процесів борошномельної промисловості. Шмугляков Лазар Соломонович створив наукову школу гідротурбобудування та кавітаційних досліджень у гідромашинах, Алексапольський Дмитро Якович — наукову школу насособудування в Україні. Карпенко Георгій Володимирович є одним із основоположників фізико-хімічної механіки матеріалів в Україні. Цирульніков Михайло Юрійович — засновник наукової школи проектування твердопаливних двигунів, тощо.
Зібрання у ХТІ такої кількості генераторів ідей, фахівців високого рівня сприяло пробудженню творчого та наукового потенціалу у студентів. Відомі слова Д. І. Менделєєва: «Вся гордість вчителя в учнях, у зростанні посіяного ним насіння». Крім того, потужна матеріальна база інституту, до якої входили майстерні, лабораторії, заводи та станції, обладнані найкращими верстатами та різними інструментами, надихала юнаків щодо реалізації інженерної творчості та винахідницьких ідей. І їхніми незамінними помічниками були бібліотекарі, які виховували в молодих вчених культуру читання, вміння працювати з науковими джерелами, відкривали секрети бібліографії та шляхи пошуку потрібної інформації.
      Вихованці, які отримали в інституті старт у світ відкриттів та винаходів, у щоденній роботі на заводах і фабриках удосконалювали технологічні процеси через застосування інноваційних підходів та інженерне винахідництво. Висловлювання Франкліна Рузвельта, що «Америка зобов'язана своїм багатством винахідникам», застосовується і до стану вітчизняної промисловості. Багато заводських інженерів-технологів отримували авторські свідоцтва і патенти за свої винаходи. У Реєстрі Комітету з винаходів СРСР зареєстровано безліч винаходів випускників ХТІ, які успішно реалізовували набуті в ХТІ навички та вміння інженерного таланту. Професор ХТІ, відомий винахідник Юрій Валентинович Ланге, голова правління Української асоціації винахідників, був фундатором журналу «За винахідництво», перший номер якого вийшов друком у 1928 році.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ») також пишається досягненнями випускників, які зробили значний внесок у розвиток науки та техніки.
Деякі з них затвердили пріоритет у різних галузях машинобудування.
Коровін Сергій Олександрович винайшов кілька конструкцій стрілецької зброї. Вербовський Григорій Гаврилович отримав авторське свідоцтво на винахід оригінальної конструкції напівпортальних кранів, для виготовлення якої, вперше у кранобудуванні, було застосовано зварювання на НКМЗ. Балжі Михайло Федорович — автор конструкції танка ІС-1. Дукельський Олександр Григорович ― один із творців перших вітчизняних корабельних та берегових установок великого калібру та артилерійських залізничних транспортерів. Барбінов Микола Андрійович ― автор першої радянської вантажної машини, яка використовується у рудниках та шахтах. Ковальський Борис Самойлович проектував перші в СРСР промислові баштові та розбірні кабельні крани, автор методів розрахунку елементів машин та споруд, спеціальних розробок з теорії пружності та прикладної механіки. Маковський Володимир Матвійович розробив проект першої вітчизняної газової турбіни з урахуванням процесу підземної газифікації вугілля. Тулін В'ячеслав Семенович створив конструкцію крокуючого екскаватора «ЕШ-14/65». Болдирєв Петро Іванович — розробник першої в країні станції з випробування молокопереробних машин. Бертінов Альберт Йосипович — автор технічного проекту турбогенератора високої напруги з масляним охолодженням обмотки статора та водяним охолодженням ротора; під його керівництвом був створений перший у Європі турбогенератор з водневим охолодженням. Бакуль Валентин Миколайович — фахівець у галузі твердих сплавів та синтетичних алмазів, автор понад 90 винаходів та 140 закордонних патентів. Та багато інших.
      З пріоритетами у розвитку електротехнічної та радіотехнічної промисловості пов'язані імена багатьох випускників ХТІ. Полумордвінов Олександр Аполлонович ― автор першого у світі проекту системи кольорового ТБ механічного типу на основі трикомпонентної теорії сприйняття кольорів з послідовною передачею сигналів. Цукерник Лев Веніамінович першим розробив та впровадив пристрої компаундування генератора електростанцій для підвищення стійкості енергосистем та покращення умов роботи електроустановок.
Тищенко Микола Опанасович створив нові системи електромашинної автоматики для прокатних станів. Фертик Саул Маркович, засновник Науково-дослідного та проектного інституту «Блискавка», отримав 35 авторських свідоцтв на свої винаходи. Милях Олександр Миколайович розробив теорію електродинамічних систем із трьома ступенями свободи тощо.
      Авіаційна школа ХТІ дала світові відомі імена першовідкривачів: Мацієвич Лев Макарович винайшов пристрій, що забезпечує м'яке та безпечне приземлення літака на воду в критичних ситуаціях; першим у світі висунув ідею створення авіаносця на 25 літаків. Неман Йосип Григорович ― автор проекту першого в Європі пасажирського швидкісного літака з шасі, що забираються. Ботезат Георгій Олександрович — один із основоположників науки про динаміку польоту літальних апаратів, один із творців першого американського вертольота. Лозино-Лозинський Гліб Євгенович створив першу в країні форсажну камеру для турбореактивного двигуна тощо.
Хімічна промисловість поповнилася новими відкриттями, зробленими інженерами ХТІ. Ворожцев Микола Миколайович, автор 70 патентів, заснував школу хіміків з барвників. Поварін Георгій Георгійович, фахівець у галузі технології шкіряного виробництва, розробив і уперше застосував метод визначення температури зварювання сировини та шкіри для характеристики ефекту дубіння. Білявський Володимир Миколайович ― автор понад 10 винаходів, серед яких нова технологія виробництва дігтярного мила. Фаєрман Григорій Павлович створив спеціальні оптичні прилади для великомасштабної наземної зйомки. Хомутов Олександр Михайлович ― один із ініціаторів та керівників впровадження кирзових чобіт у виробництво. Струшинський Маркелій Стефанович — автор методів тестування жирів, визначення питомої ваги рідин у мікрорівні за допомогою кольорових смуг. Він, один із перших у світі та перший у Польщі розробив неорганічний та органічний якісний аналіз з урахуванням потреб товарознавства. Багдасаров Веніамін Герасимович, один із творців наукової теорії видобутку нафти газліфтним способом, розробник вторинних методів видобутку нафти. Чугреєв Микола Самойлович — творець безперервного методу виробництва бензидин-сульфату. Юхновський Григорій Лазарович ― автор 17 винаходів у галузі хімічних технологій органічних речовин. Бережний Анатолій Семенович розробив технологію отримання форстеритових, шпинельних та інших вогнетривів. І багато інших.
Випускники інституту, використовуючи свої знання та досвід у винахідництві, стверджували свою першість також у розвитку металургійної промисловості. Лашкевич Рафаїл Іванович науково обґрунтував принципи конструювання комплексного збірно-зварювального обладнання, перший у СРСР розробив новий спосіб зварювання кільцевих стиків труб під кулею флюсу. Лукашкін Микола Іванович винайшов нові методи швидкісного будівництва та монтажу доменних печей. Шамраєвський Ісаак Михайлович ― автор конструкцій та технології виготовлення зварних барабанів високого тиску з листового прокату замість кованих тощо.
Широко відомі імена вихованців ХТІ в галузі архітектури та будівельної промисловості. Гінзбург Олександр Маркович запатентував винаходи «Опис розбірної залізобетонної будівлі» та «Оригінальні сітчасті просторові конструкції для великих прольотів». Яхимович В'ячеслав Августович розробив систему використання голландських печей як центрального обігрівача для водяного опалення та власну систему парового котла. Його винахід — паробетонне опалення, запатентоване в Росії, Німеччині та Великій Британії. Скрамтаєв Борис Григорович — спеціаліст у галузі будівельних матеріалів, автор 26-ти винаходів. Душкін Олексій Миколайович — засновник вітчизняної школи підземної урбаністики. Хмєльков Сергій Олександрович створив теорію побудови фортифікаційних оборонних споруд у вигляді вузлів опору довгострокових укріплених позицій та інші.
Фахівці інституту вибороли першість у видавничій справі з багатьох позицій. Ось деякі з них. Книга Кнаббе Володимира Сергійовича з обробки металів різанням «Фреза та її роль у сучасному машинобудуванні» була першою в Росії та Європі. Ловцов Михайло Іванович — автор першого в Україні підручника з будівельної архітектури «Лекції будівельного мистецтва». Баженов Микола Михайлович написав перший підручник із туризму Харківщини «Шкільні екскурсії». Моторний Андрій Данилович склав перший в Україні словник з геології українською мовою. Алієв Гаджі-Баба Мешаді-Алекперович перший в Азербайджані, розробив технічну термінологію з теплотехнічних дисциплін та створив цикл лекцій рідною мовою. Какабадзе Василь Михайлович — ініціатор створення першого грузинського технічного журналу тощо.
Прагнення створення нового реалізовувалося у гуманітарній сфері. Федецький Альфред Костянтинович ― автор першого російського документального фільму «Урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони з Курязького монастиря до Харкова». Хоткевич Ігнатій Мартинович увійшов в історію, як засновник Полтавської капели бандуристів. Гайдамака Леонід Григорович ― організатор та диригент Першого українського оркестру народних інструментів у Харкові, винахідник оригінальної моделі бандури із харківським способом гри на ній. Ігнатович Борис Всеволодович — основоположник школи фотожурналістики тощо.

    Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» та його сучасні наукові школи, продовжуючи традиції ХТІ, сприяють розвитку аналітичного, творчого, наукового потенціалу студентів, які активно залучаються до проведення науково-дослідних та інноваційних робіт в університеті. Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ», протягом усієї своєї історії, є важливим та активним учасником у становленні лідерства університету серед українських закладів вищої освіти та у світових академічних рейтингах.

Література:
  1. Павлова Г. В. Автографи вчених в книжкової колекції академіка Б. С. Якобі [Електронний ресурс] / Г. В. Павлова, Л. П. Семененко // Сучасна бібліотека: проблеми, досвід та вектори розвитку : матеріали наук.-практ. Інтернет-конф., 28-29 травня 2019 р. – Електрон. текст. дані. – Харків, 2019. – 12 с. – Режим доступу: https://repository.kpi.kharkov.ua/items/fbf8e5d5-cc6c-4a96-be59-796eeca11e25
  2. Історія ХТІ в особах (викладацький склад) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY.html
  3. Харківський Технологічний інститут в хроніці найважливіших фактів та подій Харкова та Харківської губернії (1916 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/uk/Chronicle_of_events_8
  4. Студенти та випускники ХТІ (біографічний словник) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/vipuskniki_khti/index.html
  5. Кирпичев В. Л. Значение фантазии для инженеров [Електронний ресурс] // Політехнік. 2010. № 22-23. – Режим доступу: https://polytechnic.kpi.kharkov.ua/ViewArticle.asp?id=2904
  6. Альбом Харьковского Механико-машиностроительного института 1949 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/vipuskniki_khti/album1949_mex.html
  7. Ферчук А. Зачинатель винахідницького руху в Украні Юрій Ланге // Дослідження з історії техніки. – Вип. 18. – 2013. – С. 48-52.
Павлова Г. В.
Палєй Т. Л.