Перелік наукових робіт професора І. І. Стрєлкова

Публікації про життя та наукову діяльність професора І. І. Стрєлкова

Ілля Іванович Стрєлков народився в 1898 році в родині торговця, в станиці Архангельській на Кубані (нині Краснодарський край). Після закінчення Ставропольської гімназії (1916 р.) він вступив до Ленінградського гірничого інституту, однак заняття в інституті в 1917 році припинив, розпочавши займатися партійною роботою.

У революційному русі І. І. Стрєлков брав участь з 1914 року, а з серпня 1917 року Ілля Іванович став членом Комуністичної партії. Протягом багатьох років він проводив велику державну роботу. З 1918 по 1922 р. Стрєлков працював у Москві редактором РОСТA (Російське телеграфне агентство), військовим кореспондентом Українського фронту. Ілля Іванович обіймав посади заступника завідувача УкрРОСТА, начальника секретно-інформаційного відділу при штабі тилу УРСР, секретаря Раднаркому УРСР, вченого секретаря голови Раднаркому УРСР.

У 1922 р. Ілля Іванович Стрєлков вступив до Харківського технологічного інституту, після закінчення якого в 1925 р. був залишений для викладацької роботи на кафедрі органічної хімії.

З 1924 р. по 1928 р. — вчений секретар товариства «Укрдоброхім» і заступник голови правління товариства «Украерохім», а з 1929 р. по 1933 р. — вчений секретар та заступник голови Комітету хімізації України, а також член Комітету хімізації при РНК СРСР.

У 1931-1934 рр. Ілля Іванович очолював хімічний сектор Держплану УРСР і був членом його президії. Під його керівництвом розроблено 2-й п'ятирічний план розвитку хімічної промисловості УРСР, визначено основні параметри розвитку хімічної промисловості СРСР.

Член Вищої атестаційної комісії при ЦК ВКП (б) і ЦВК СРСР з присудження вчених ступенів і звань (1933-1937). Доктор хімічних наук (1947). Професор, член-кореспондент АН УРСР (1948). Член Харківського відділення (1932) Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. Менделєєва та його Центральної ради (1946).

Обирався депутатом Кагановичської районної ради м. Харкова, членом РК КП(б)У.

Директором ХХТІ Ілля Іванович Стрєлков був призначений в період, коли виш знаходився в жалюгідному стані: відчувалася гостра нестача студентів і штатних викладачів, не було чіткої спеціалізації випускників. Питання про незадовільний стан справ в інституті піднімалося навіть на Секретаріаті ЦК КП(б)У. Молодий керівник розумів усю важкість покладеного на нього завдання (працюючи викладачем ХХТІ, він знав проблему зсередини), але, засукавши рукава, взявся за справу. Спочатку він зайнявся зміцненням професорсько-викладацького складу. До роботи в інституті були залучені професори О. І. Щукарьов, А. І. Сисоєв та інші як досвідчені, так і молоді вчені та педагоги. Важливу роль в поліпшенні підготовки науково-педагогічних кадрів та підвищенні їх кваліфікації зіграла Постанова PНК СРСР від 13 січня 1934 року «Про вчені ступені і звання». Відповідно до неї вчені ради вишів отримали право присуджувати вчений ступінь кандидата і звання доцента та асистента з подальшим їх затвердженням кваліфікаційними комісіями наркоматів. У 1933-1937 роках І. І. Стрєлков працював членом Вищої атестаційної комісії при ЦК ВКП(б) та ЦВК СРСР з присудження вчених ступенів і звань. Отриманий у ВАК досвід був використаний в інституті при вирішенні атестаційних питань. У 1937/38 навчальному році в ХХТІ чотири здобувача захистили докторські дисертації і 36 — кандидатські дисертації, шість викладачів стали професорами і 16 — доцентами. Наприкінці 30-х років на 13 кафедрах інституту працювало 27 професорів, в т. ч. два академіка та сім докторів наук, 43 доценти, три старших викладача і 57 асистентів. 20 викладачів готували до захисту дисертації. Обсяг асигнувань на наукову роботу за перше десятиріччя зріс майже в 10 разів. Значно збільшилася і кількість студентів — з 250 до 1126 осіб.

На початку весняного семестру 1934/35 навчального року було проведено структурну реорганізацію, в результаті чого створено три факультети: загальнотехнічний, органічної технології та неорганічної технології. Це позитивно вплинуло на ефективність і наукової, і навчально-методичної роботи.

Під пильною увагою директора перебувала навчально-методична робота. Очоливши ХХТІ, Стрєлков відразу ж з головою занурився в турботи з реорганізації та впорядкування навчального процесу відповідно до нових типових навчальних планів та режиму функціонування вищої школи. Націленість на підвищення якості підготовки фахівців дала непогані результати. У 1937 році невстигаючі студенти склали 12%. Повільно, але неухильно почала вирішуватися проблема забезпечення студентів підручниками. Тільки в 1938 році кафедри ХХТІ взяли зобов'язання підготувати 20 підручників з фахових дисциплін. Написання нових підручників і навчальних посібників сприяло зростанню науково-педагогічної кваліфікації викладачів і, відповідно, якості викладання. Навчальна література надходила до бібліотеки і методичних кабінетів. Таким чином, створювалися сприятливі умови для самостійної роботи студентів і більш глибокого засвоєння ними навчальної програми.

Наукові досягнення співробітників ХХТІ дозволили вирішити низку найбільш актуальних проблем хімічної промисловості та звільнити країну від дороговартісного імпорту. Серед них — забезпечення української сірчанокислотної промисловості власною сировиною, заміна платинових каталізаторів дешевими й простими, отримання металевого калію й натрію, нових барвників та реактивів, розширення гами вугілля для коксування. У 1938 році в спеціалізованій лабораторії інституту було вперше в країні виготовлено сенсибілізатор для обробки кіноплівки. Це дозволило виготовляти власну плівку та знімати на ній усі вітчизняні фільми.

Наприкінці 1938 року ХХТІ мав гарну матеріально-технічну та навчальну базу, його професорсько-викладацький колектив домігся визнання в науковій сфері, вміло вирішував питання з підготовки висококваліфікованих фахівців для народного господарства та стабільно нарощував їх випуск. Однак в січні 1939 року керівництво інститутом було передано викладачеві М. М. Павлушкіну.

І. І. Стрєлков був високоосвіченою людиною. Він мав глибокі пізнання в суміжних науках, добре орієнтувався в питаннях природознавства, філософії, літератури, мистецтва. Його наукові інтереси концентрувалися здебільшого на проблемах хімічної термодинаміки та її застосування до органічних сполук в конденсованому стані. Він став першим вітчизняним ученим, який здійснив теоретичні та експериментальні дослідження в даній галузі. Всього Стрєлков написав та опублікував понад 50 наукових робіт, присвячених термохіміі, хімічній термодинаміці органічних сполук та історії вітчизняної хімії. За роботи із застосування термодинаміки до вивчення властивостей і перетворень органічних сполук, що використовуються, зокрема, в коксохімічній промисловості, в 1948 році Академія наук УРСР обрала його своїм членом-кореспондентом.

Помер І. І. Стрєлков 23 лютого 1954 року в розквіті творчих сил. Похований в Харкові.

Павлова Т. Г. Не любил штампа и шаблона. Стрелков Илья Иванович. Директор Харьковского химико-технологического института 1933–1939. / Т. Г. Павлова // Служение Отечеству и долгу : Очерки о жизни и деятельности ректоров харьковских вузов (1805–2004 годы) / общ. ред. В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой. ― Харьков : Изд-во НУА ; Золотые страницы, 2004. — С. 251–252.