Закінчив Харківський технологічний інститут (1927). Аспірант науково–дослідної кафедри теплотехніки при
ХТІ, викладач механічного факультету ХТІ, ХПІ (1929–1930). У квітні 1930 р., після реорганізації ХПІ,
розподілений до Харківського машинобудівного інституту [32, 171].
Вибр. бібліогр.:
"Специализация предприятий Московского городского совнархоза" (Москва, 1960); "Специализация и
кооперирование в промышленности СССР" (Москва, 1964).
Уродженець Харкова. Закінчив Харківське реальне училище (1889), Харківський технологічний інститут
(1902). Фабричний інспектор 5-ї ділянки Харківської губернської фабричної інспекції (1914). Асистент при
кафедрі котлобудування (1920–1922), викладач Харківського інституту народного господарства (1927). Читав
курси лекцій з котлознавства, техніки безпеки фабрично-заводських робіт, водночас – завідувач технічної
інспекції Відділу охорони праці Народного комісаріату праці України (1925). Доцент ХПІ. У квітні 1930 р., після
реорганізації ХПІ, розподілений до Харківського машинобудівного інституту. Викладач Всеукраїнського
заочного інституту технічної освіти
[31, 134, 170, 171].
Вибр. бібліогр.:
"Техніка безпеки" (Харків, 1933); "Основы техники безопасности в механосборочных цехах машиностроительных
заводов" (Харків, 1935); "Что должен знать сварщик по технике безопасности автогенно-сварочных работ"
(Харків, 1935).
Яновицький [Григорій Олександрович] (1897–25 червня 1964) – архітектор.
Уродженець Вітебська. Закінчив архітектурний факультет Харківського художнього інституту (1926).
Працював у низці проєктних організацій Харкова. Головний архітектор архітектурно–планувального управління
Харкова, Харківського відділення "Міськбудпроєкту", водночас – викладач художнього, інженерно-
будівельного, політехнічного (1930) інститутів. Доцент. Читав курс лекцій з архітектурного проєктування, курс
містобудування в Харківському гірничо–індустріальному інституті (від 1948). Автор проєктів житлових
будинків, забудов районів та селищ Харкова, міст Донбасу, публікації з питань архітектури, живопису, малюнку,
скульптури. Його проєкт готелю "Інтернаціонал" (готелю "Харків") відзначений золотою медаллю на Всесвітній
виставці в Парижі 1937 [171, 357].
Лаборант електротехнічної лабораторії, викладач креслення Харківського технологічного інституту
(1903–1904), водночас читав електротехніку на курсах для робітників та ремісників Харкова [21]
Уродженець Кременчука Полтавської губернії, син лікаря. Після закінчення Кременчуцького комерційного
училища (1913) був студентом університету Монпельє у Франції, Варшавського політехнічного інституту. У 1915
р. перейшов на механічне відділення Харківського технологічного інституту, який закінчив з відзнакою (1921). У
Харківському паровозобудівному заводі (1922–1938): конструктор, помічник, начальник Конструкторського бюро
з важких двигунів, водночас – аспірант, асистент лабораторії теплотехніки, викладач Харківського
технологічного інституту (1922–1929), викладач Харківського вечірнього електромеханічного робочого технікуму
ім. "Профінтерну". Керував проєктуванням теплових двигунів (1926–1927). Читав курс лекцій з термічних
двигунів (від 1927), водночас – старший конструктор двигунів внутрішнього згоряння на ХПЗ. Брав участь у
розробці двигуна Д-40, у створенні, під керівництвом К. Ф. Челпана, швидкохідного безкомпресорного дизель–мотора В-2 танка Т-34.
Виступив із доповіддю на 1-му Всеукраїнському енергетичному з'їзді (1927). Задля
ознайомлення з дизельним виробництвом відряджений до Німеччини (1930). Асистент ХПІ, штатний старший
викладач (від 1938), в.о. професора, доцент кафедри "Двигуни внутрішнього згоряння" (1939), кафедри
енергетики Харківського машинобудівного інституту. Кандидат технічних наук (1939) [31, 49, 50, 171].
Вибр. бібліогр.:
"К вопросу об исследовании двигателей внутреннего сгорания с электрическим запалом" (Харків, 1928);
"Основные проблемы проектирования современных нефтянок" (Харків, 1929); "Воздухоструйные и газоструйные
эжекторы и инжекторы. Теория, расчет и конструкция" (Харків, 1938).
У бібліотеці НТУ "ХПІ" зберігаються видання з автографом ученого.
Бібліотека висловлює подяку співробітникам Відділу зберігання та опрацювання документів (архів) НТУ
«ХПІ» за наданий матеріал.
