Учитель графічної грамотності та малювання в Цеханівській ремісничій школі (1906), Єврейському
притулку, на Єврейських вечірніх курсах «Чесний працівник» у Санкт–Петербурзі (від 1907). Закінчив Санкт–Петербурзьке Центральне
училище технічного малювання барона А. Л. Штігліца (1915). Учитель малювання,
креслення та ліплення у Роменській чоловічій гімназії (від 1916), Харківського єврейського педагогічного
технікуму (1923–1926). Викладач малювання у 11-й школі, водночас – у 21-й школі ім. Жовтневої революції,
ХІНО, графічної грамотності на робітничому факультеті Харківського технологічного інституту (1924,
1927–1930). Викладач робітфаку ХММІ (1930), ХЕТІ (1932), доцент кафедри малювання у ХММІ (1936). І. Доцент
Харківського педагогічного інституту (від 1933). Старший викладач кафедри накреслювальної геометрії та
технічного креслення у ХЕТІ (1939)
[171].
Бібліотека висловлює подяку співробітникам Відділу зберігання та опрацювання документів (архів) НТУ
«ХПІ» за наданий матеріал.
Закінчив електротехнічний факультет Харківського технологічного інституту (1926). Під час студенства,
обраний секретарем факультетської комісії електротехнічного факультету ХТІ (1923), зарахований на посаду
викладача кафедри соціально–економічних наук ХТІ (1924). Читав політичну економію на робітничому факультеті
(1924–1925). Груповод Харківської міської партійної школи (1925). Імовірно, інженер Лененерго, керуючий
Тресту пересувних електростанцій у Москві, спеціаліст Союзенергоремтресту (1946)
[171, 244].
Вибр. бібліогр.:
"Основные данные о росте энергохозяйства в САСШ за 1929 г." (журн. "Электрические станции", 1930, №
11–12);"О распределительном устройстве Ленэнерго" (журн. "Электрические станции", 1934, № 1);
"Паротурбинные энергопоезда" (Москва ; Ленинград 1963–1963); "Паротурбинные энергопоезда мощностью
1000–5000 квт" (Москва, 1963); "Современные конструкции трубопроводов энергетических блоков США"
(Москва, 1969).
Юхновський Григорій Лазарович (Гірш Хаїмович-Лазаревич) (28 серпня 1897–1988) – інженер–хімік.
Уродженець Березина Чернігівської губернії. Закінчив Лохвицьке реальне училище, з відзнакою хімічний
факультет Харківського технологічного інституту (1923). Аспірант–стипендіат Харківського технологічного
інституту на кафедрі хімічної технології органічних речовин (від 1923). Під час студентства працював за
сумісництвом у робочій комісії хімічного факультету ХТІ (1921). Асистент при лабораторії хімічних технологій
органічних речовин ХТІ (1923–1927), викладач (від 1928). Читав курси лекцій з коксобензольного виробництва,
технології жирів та білків, контролю виробництва, хіміко–технічного аналізу. Учасник IV Менделєєвського з'їзду
у Москві (1925). Завідувач газового заводу ХТІ (1927). Науковий співробітник науково–дослідної кафедри
хімічної технології органічних речовин при ХТІ (1929). Доцент ХПІ. У квітні 1930 р., після реорганізації ХПІ,
розподілений до Харківського хімічного інституту. Керівник відділу Центральної науково–дослідної лабораторії
жирів (1936). Професор кафедри технології жирів ХХТІ (1937). Читав курс "Хімія та технологія
плівкоутворюючих речовин". Кандидат хімічних наук (1937), завідувач кафедри технології лаків, фарб та
неметалевих покриттів (від 1944). Член вченої ради ХПІ. Автор понад 130 друкованих праць, 17 авторських
свідоцтв на винаходи. Нагороджений 6 медалями [1, 3, 31, 32, 36, 48–50, 56, 60, 171].
Вибр. бібліогр.:
"Жиры и продукты их переработки" (1931); "Технология жиров" (Харків, 1932); "Технология переработки жиров"
(Москва, 1950); "Получение высыхающих масел из полувысыхающих путем их изомеризации" (Труды ХПИ,
1954, № 4); Торможение эмульсионной полимеризации метилметакрилата" (Харків, 1959); "Способ получения
компаунда" (Авт. свид. № 131 382 от 1960); "Способ очистки бензольной головки" (Авт. свид. № 131 504 от 1960).
Уродженець Глухова Чернігівської губернії. Закінчив історико–філологічний факультет Санкт-
Петербурзького університету. Викладач Борисоглібської Олександрівської гімназії, Харківського 1-го реального
училища (1916). Колезький секретар. Секретар Історико–філологічного товариства (1916). За відмінну та ревну
службу нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня. Викладач історії на робітничому факультеті при
Харківському технологічному інституті (1921–1922). Професор Профосвіти Харківського інституту народної
освіти (1926). В. о. завідувача Центрального архіву праці (1927) [171].
