Посвячення на розумову діяльність

Віктор Львович Кирпичов  —  ідеолог і засновник системи вищої технічної освіти Російської імперії, засновник і перший директор Харківського та Київського політехнічних інститутів, голова Будівельної комісії та «кращий лектор» Санкт-Петербурзького політехнічного інституту; засновник наукової школи механіки та машинобудування, з якої вийшло багато всесвітньо відомих учених; один зі ста видатних українців усіх часів; голова Всеросійського Союзу інженерів і техніків (першої професійної спілки на території Росії). Протягом 45 років він займався науково-педагогічною працею, навчивши тисячі спеціалістів, багато з яких стали відомими вченими, інженерами, керівниками. Інженерний світ Росії бачив у ньому, за словами професора Д. С. Зернова, вождя.

В. Л. Кирпичов першим з учених порушив питання щодо теорії подібності фізичних процесів і вивів умови подібності при пружних явищах.

3 липня 1885 р. директором другого в Російській імперії Харківського практичного технологічного інституту (ХПТІ) було призначено В. Л. Кирпичова.

У ХПТІ В. Л. Кирпичов створив зразкову вищу технічну школу. Уперше закладені ним принципи вищої технічної освіти були фундаментальними та логічними, оскільки базувалися на досконалому синтезі різних систем підготовки фахівців у країнах Європи та Америки. В. Л. Кирпичов розробив ідеологію інтегрованої та багатосторонньої підготовки інженерів. Уперше в Росії він застосував при організації інституту новий прогресивний підхід до побудови навчального процесу, в якому гармонійно поєдналися теоретична підготовка з практичними, лабораторними заняттями та виробничою практикою. Першочерговим для В. Л. Кирпичова стало формування професорсько-викладацького складу, ґрунтовне опрацювання навчальних програм і планів, організація та обладнання лабораторій. Цю роботу полегшувало те, що В. Л. Кирпичов мав тісні зв'язки з науковим співтовариством. Він міг безпомилково розгледіти в студенті дар викладача та вченого

В. Л. Кирпичов прагнув застосовувати нові математичні і фізичні методи до вирішення складних технічних проблем і використання інженерних методик при постановці наукового експерименту. Він намагався досягнути максимально високого рівня викладання математики, як основи всіх наук. Кирпичов був одним з найактивніших учасників і товаришем (заступником) голови Харківського математичного товариства (ХМТ), яке перетворилося на визнаний у світі науковий центр.

У 1888 р. В. Л. Кирпичов отримав звання почесного члена Московського Політехнічного товариства поряд з П. Л. Чебишовим, І. О. Вишнеградським, Д. І. Менделєєвим та ін.

У стінах інституту В. Л. Кирпичов підготував і прочитав з 1886 р. по 1898 р. низку навчальних курсів: опір матеріалів, графічна статика, деталі машин, термодинаміка, теоретична механіка та ін. У 1897 р. у Харкові було надруковано підручник В. Л. Кирпичова «Основания графической статики». Перше друкарське видання відомого підручника В. Л. Кирпичова «Сопротивление материалов. Часть I. Учение о прочности построек и машин» було видано у 1898 р. у Харкові. Ця праця стала настільною книгою для багатьох поколінь студентів та інженерів. В. Л. Кирпичов  —  автор відомих науково-педагогічних робіт: «Лишние неизвестные в строительной механике», «Детали машин» та ін., за якими навчалися декілька поколінь студентів та інженерів. Шосте видання книги В. Л. Кирпичова «Беседы о механике» вийшло друком у серії «Физико-математическое наследие» через 101 рік після першого.

В інституті, на той час, було закладено фундамент найбільшої наукової школи механіки та машинобудування. Головною фігурою наукової школи був її лідер  —  видатний, авторитетний учений В. Л. Кирпичов, який генерував актуальні ідеї (нові напрямки досліджень) і зібрав навколо себе однодумців-послідовників, їх учнів. У діяльності наукової школи В. Л. Кирпичова були реалізовані такі функції, як формування нових наукових знань і підготовка обдарованих учених і фахівців.

Із самого початку В. Л. Кирпичов організовував свою діяльність, ґрунтуючись на тісному зв'язку науки та промисловості. Це було новим кроком у порівнянні із системою підготовки інженерних кадрів за кордоном.

Кирпичов придбав уперше представлену на виставці парову турбіну, винайдену шведським інженером Лавалем. Це була перша парова турбіна на території Росії. Надалі його учень, випускник ХПТІ В. М. Маковський, був ректором Дніпропетровського гірничого інституту (попередника Національного гірничого університету та Національної металургійної академії України), організатором кафедри турбобудування у Харківському механіко-машинобудівному інституті та першої в СРСР газотурбінної лабораторії, головою Українського НITT енергетики. У Харкові було організовано Інститут промислової енергетики, турбінний завод, Інститут енергетики АН УРСР, Інститут проблем машинобудування НАН України. Харків став найбільшим центром енергетичного машинобудування.

Станція з випробування сільськогосподарських машин при ХПТІ стала першою в Російській імперії. Її було відкрито на 18 років раніше, аніж станцію почесного академіка АН СРСР та академіка ВАСГНІЛ В. П. Горячкіна при Московському сільськогосподарському інституті. Кафедра заклала базу, яка дозволила Харкову стати найбільшим центром сільськогосподарського машинобудування.

В. Л. Кирпичов був одним із засновників Південно-Російського товариства технологів, що мало на меті сприяння розвитку науки, техніки та промисловості, та був його головою з 1895 р. по 1898 р. Членами товариства переважно були вчені-педагоги та випускники ХПТІ. Потенціал ХТІ виявився настільки великим, що в подальшому від нього відокремилися десятки нових інститутів, а він продовжує самостійно існувати та розвиватися як найбільший виш Східної України.

Він прагнув, щоб інженери, виховані в ХПТІ, були й ученими, й технічними фахівцями, й організаторами промислового виробництва. Ряд учнів В. Л. Кирпичова вписали свої імена в історію науки, техніки, культури.

Заснування київської наукової школи механіків безпосередньо пов'язують зі створенням у КПІ кафедри опору матеріалів і діяльністю професора В. Л. Кирпичова. На кафедрі зростала та працювала плеяда вчених-механіків, кожен з яких своїми науковими дослідженнями зробив величезний внесок у різні галузі механіки твердого деформівного тіла. До вчених, які належать до неї, відносять академіків АН СРСР: О. М. Динника, С. П. Тимошенка; академіків АН України: Ф. П. Бєлянкіна, М. М. Давиденкова, А. Д. Коваленка, М. В. Корноухова, А. О. Лебедєва, В. В. Матвєєва, М. В. Новікова, Є. О. Патона, С. В. Серенсена, К. К. Симінського, Г. Й. Сухомела, В. Т. Трощенка; членів-кореспондентів АН України: Б. М. Горбунова, І. Я. Штаєрмана, В. О. Стрижала, А. Я. Красовського та ін.

С. Ю. Вітте, високо оцінюючи організаторський талант В. Л. Кирпичова, призначив його головою Будівельної комісії для завершення будівництва ППІ на початку 1903 р. Ансамбль будівель і парк Санкт-Петербурзького державного технічного університету було включено Управлінням державної інспекції з охорони пам'яток історії та культури Санкт-Петербурга у «Перечень объектов исторического и культурного наследия федерального значения», затверджений Указом Президента РФ від 20.02.1995 р. № 176, і «относится к особо ценным объектам культурного наследия народов Российской Федерации как комплекс историко-культурных, архитектурных ансамблей и сооружений и как природно-ландшафтный памятник, представляющий собой материальные, интеллектуальные и художественные ценности с точки зрения истории, культуры, архитектуры, науки и искусства».

В. Л. Кирпичов наприкінці 1903 р. став першим лектором з прикладної та будівельної механіки в ППІ та читав курс студентам трьох технічних відділень. В. Л. Кирпичов став ініціатором та ідеологом створення нових відділень ППІ  —  інженерно-будівельного та механічного.

Відомий учений В. Л. Кирпичов, по суті, був головою петербурзької школи механіків, яка була зосереджена переважно в ППІ. До спільноти механіків доєдналися також учені-суднобудівники О. М. Крилов і К. П. Боклевський.

В. Л. Кирпичов був засновником у 1903 р. та керівником протягом десяти років науково-технічного гуртка викладачів теоретичної та прикладної механіки, опору матеріалів, термодинаміки та ін., де відбувалося творче обговорення різноманітних проблем механіки та суміжних наук. Аналогічні семінари вважаються основою всесвітньо визнаних наукових шкіл.

В. Л. Кирпичов міг надавати реальну допомогу своїм учням, тому що був впливовою людиною в Навчальному відділі Міністерства торгівлі та промисловості, під керівництвом якого перебували всі політехнічні інститути Російської імперії.

В. Л. Кирпичов одним з перших серед вітчизняних учених увів у систему викладання графоаналітичні методи кінематики та статики механізмів, методи шаблонів, реальних і помилкових планів швидкостей і прискорень для незмінної та подібно-змінної систем, удосконалив і популяризував метод «жорсткого важеля», досліджував рух машин.

В. Л. Кирпичов уперше в Росії застосував оптичний метод дослідження напруги. Він був автором особливого методу розрахунку просторових ферм за допомогою т. зв. стереографічної проєкції.

У 1917 р. у Петрограді вийшло зібрання творів Кирпичова за редакцією найбільш близьких до нього Йоффе, Радціга та Тимошенка. Там наведено слова Д. С. Зернова: «Ми всі будемо довічно пам'ятати чарівність його особистості. Та й після нас  —  ім'я його стане надбанням наступного покоління інженерів. Не лише його твори будуть читатися ними як класичні, зразкові. Віктор Львович буде жити вічно у вдячній пам'яті, як втілення ідеалу, як людина, яка в дивовижній гармонії поєднувала в собі силу наукової творчої думки, високий моральний авторитет і бездоганну громадянську доблесть».

Великий організатор вищої технічної школи, один із засновників і провідних представників нового наукового напрямку теоретичного машинобудування В. Л. Кирпичов був справжнім самородком, який просувався ієрархічними сходами лише завдяки власним талантам і вірності служінню загальнолюдським цінностям.

Видатний учений і організатор В. Л. Кирпичов брав активну участь у створенні політехнічних інститутів у Харкові, Ризі, Томську, Києві та Петербурзі, створив у них передумови для виникнення великих наукових центрів, у яких навчалися або викладали вчені та інженери, які в подальшому мали значний вплив на світову науку та інженерну освіту в еміграції та заснували на дореволюційному доробку радянські науково-дослідні інститути.

Розроблені В. Л. Кирпичовим методи викладання механіки, його навчальні посібники мали великий вплив на навчання вчених-механіків та інженерів у всьому світі. Йому вдалося досягти не лише фундаментальних наукових результатів, а й сформувати нові методи викладання та створити підручники, спрямовані на те, щоб «наблизити викладання механіки до потреб інженерів». Згодом, завдяки його учням, ці підручники стали основою освітнього процесу в радянських і зарубіжних інженерних школах.

У вестибюлі Ректорського корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» встановлено пам'ятник В. Л. Кирпичову, а на стіні Головного аудиторного корпусу — пам'ятна дошка засновнику цього прославленого вишу.

У своєму виступі на засіданні Харківського відділення Російського технічного товариства 27 травня 1895 р., присвяченому пам'яті свого вчителя І. О. Вишнеградського, В. Л. Кирпичов зазначив: «У науковій сфері, подібно до інших областей духовної діяльності людини, існує спадкоємна передача духовних дарів від учителя до учня, щось подібне до посвячення на розумову діяльність». Такий імпульс В. Л. Кирпичов прийняв від І. О. Вишнеградського. Такі напутні побажання від В. Л. Кирпичова отримали С. П. Тимошенко, Д. С. Зернов, І. І. Бобариков, Б. Г. Гальоркін, О. М. Динник, О. О. Радціг, М. М. Давиденков, Л. М. Мацієвич, Г. Ф. Бураков, П. М. Мухачов, Г. М. Хоткевич, М. І. Карташов, В. М. Маковський, Л. В. Ассур та багато інших.

Розвиток наукових шкіл політехнічних вишів Харкова, Петербурга та Києва, їх світовий авторитет значною мірою посилився завдяки діяльності В. Л. Кирпичова. У Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» продовжує успішно функціонувати наукова школа механіки та машинобудування, створена В. Л. Кирпичовим. У радянські часи його дослідження в галузі міцності та динаміки машин успішно продовжили Академіки АН України Філіппов А. П., Підгорний А. М., Мацевитий Ю. М.; Члени-кореспонденти АН УРСР Майзель В. М., Божко О. Є.; Заслужені діячі вищої школи, науки та техніки, лауреати Державних премій Бабаков І. М., Богомолов С. І., Бурлаков А. В., Голоскоков Є. Г., Бортовий В. В., Вольмир А. С., Дабагян А. В., Іловайський О. С., Скрамтаєв Б. Г., Воробйов Ю. С., Кантор Б. Я., Сімсон Е. А., Шульженко М. Г.; професори Серебровський В. М., Столяров Я. В., Блох В. І., Штейнвольф Л. І., Карабан В. М., Жовдак В. О., Лавінський В. І., Львов Г. І., Морачковський О. К., Бреславський Д. В. та багато інших.

На честь вшанування пам'яті цієї Людини, Вчителя та Вченого, який «творив техніку як науку», у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» проводяться щорічні наукові «Кирпичовські читання».