Мілях Олександр Миколайович. До 95-річчя від дня народження

Первинні вкладки

Мілях Олександр Миколайович (29.08.1906-25.10.1985) – видатний вчений у галузі електродинаміки, доктор технічних наук (1954), професор (1962), член-кореспондент АН УРСР (1964). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за розробку теорії індуктивно-ємнісних перетворювачів та створення на їх основі систем стабілізованого струму для живлення електротехнічної та електронної апаратури (1975), Премії АН України ім. Г. Ф. Проскури за монографію «Трехстепенные электрические машины» (1983). Заслужений діяч науки УРСР (1981). Нагороджений орденами та медалями СРСР.
Народився Олександр Миколайович у місті Сімферополь. Навчався у професійній електротехнічній школі у Харкові (1923–1925). Вступив на електротехнічний факультет Харківського технологічного інституту (ХТІ) (1927). У 1930 році був переведений до Харківського електротехнічного інституту (ХЕТІ) – до першого в Україні спеціалізованого вищого навчального закладу електротехнічного профілю, який було створено на базі електротехнічного факультету ХТІ (1930). Закінчив Харківський електротехнічний інститут (1931) зі званням інженера-електрика за спеціальністю «Центральні електричні станції».
Працював інженером-конструктором Харківського відділення «Теплоелектропроекту» (1931). У 1932 році його запрошено до науково-дослідного сектору ХЕТІ та до аспірантури на кафедрі «Центральні електричні станції». Будучи аспірантом, О. М. Мілях уперше в СРСР почав розробку тензорних і матричних методів розрахунку електричних кіл для аналізу нормальних та аварійних режимів складних електричних систем. Результати дослідження узагальнені в кандидатській дисертації «Тензорний метод розрахунку струмів короткого замикання» (1936).
Викладав у ХЕТІ, займав посади доцента, завідувача кафедри «Теоретичні основи електротехніки», доцента кафедри «Центральні електричні станції» та керівника сектору аспірантури ХЕТІ (1932–1941). Починаючи з 1941 року талановитий випускник ХЕТІ став старшим науковим співробітником відділу електростанцій та енергосистем Інституту енергетики АН УРСР, ученим секретарем відділення технічних наук, членом Вченої ради інституту (1941–1947). З 1949 року був завідувачем лабораторії автоматики та електроапаратури новоутвореного Інституту електротехніки АН УРСР, а також консультантом відділу спец робіт Президії Академії наук (1949). Обіймав посаду директора (1959–1973) Інституту електротехніки АН УРСР (з 1963 р. – Інститут електродинаміки АН УРСР). З 1973 до 1985 року – завідувач відділу перетворення та стабілізації електромагнітних процесів Інституту електродинаміки АН УРСР.
О. М. Мілях уперше висунув пропозицію щодо створення триступеневих машин, розробив схему побудови та дослідив математичну модель пристрою, який містив нерухому та триступеневу рухому трисекційні обмотки. У докторській дисертації «Основи теорії електродинамічних систем з трьома ступенями свободи руху» (1954) ним викладено результати даних досліджень.
Його теоретичні та експериментальні дослідження в галузі перетворення й стабілізації електромагнітних процесів стали основою для проведення науково-дослідних робіт, спрямованих на розробку теорії триступеневих електричних машин. Ці розробки були орієнтовані на створення пристроїв із високою швидкодією, призначених для сканування простору. Знайдені рішення знайшли застосування в космічній та авіаційній промисловості.
О. М. Мілях розробив теорію багатоступеневих електродинамічних систем і заклав основи теорії статичних перетворювачів, що дозволяють трансформувати джерела постійної напруги у джерела постійного струму. Значно вдосконалив теорію складних нелінійних електричних кіл та електроенергетичних систем, а також розширив теорію багатофазних лінійних систем із незворотними властивостями. Запропонував інноваційні методи перетворення та стабілізації параметрів електроенергії із застосуванням статичних електромагнітних і напівпровідникових перетворювачів.
Вчений зробив значний внесок у розвиток теорії складних електричних ланцюгів та електродинамічних систем, а також методів дослідження електромагнітних процесів. Він є автором понад 200 наукових праць, зокрема 6 монографій, та володарем 73 авторських свідоцтв. Упродовж 1959–1973 рр. написав багато праць з історії електротехніки та розвитку різних наукових електротехнічних напрямів в України.
Науковий внесок Олександра Миколайовича відіграв значну роль у розвитку електротехнічної науки як в Україні, так і у світі. Під його керівництвом науковий колектив Інституту електротехніки (згодом Інституту електродинаміки) АН УРСР досяг вагомих результатів, які стали основою для подальшого розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі перетворювальної техніки. Розроблена ним теорія багатоступеневих електродинамічних систем стала ключовим чинником у формуванні в Україні наукової школи електромеханіки.
Пішов з життя 25 жовтня 1985 року в Києві. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі. Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 53 від 4 листопада 1998 року могила є об'єктом культурної спадщини Подільського району в місті Києві.