Свірський Лазар Давидович

Первинні вкладки

Свірський Лазар Давидович — видатний науковець у галузі технології тугоплавких неметалевих та силікатних матеріалів, засновник наукового напряму «Розробка фізико-хімічних основ формування та захисної дії покриттів по металах на основі скла, емалей та тугоплавких сполук», доктор технічних наук, професор, член Наукових рад ДКНТ та АН СРСР. Підготував понад 500 інженерів — фахівців у галузі скла, ситалів та емалей, серед яких — керівники підприємств та науково-дослідних підрозділів, відомі вчені та педагоги, державні діячі тощо. Автор двох монографій, понад 300 наукових праць та 50 винаходів, відомих далеко за межами України та широко впроваджених у виробництво.

4 лютого 1910 р. — народився в м. Сімферополі.
1925–1928 рр. — розсильний бібліотеки.
1928–1930 рр. — артист Сімферопольського театру оперети.
1930–1936 рр. — учень слюсаря, слюсар содового заводу на Донбасі.
1931–1936 рр. — студент Харківського хіміко-технологічного інституту (ХХТІ).
1936–1937 рр. — начальник пічного цеху Українського науково-дослідного інституту вогнетривів.
1937–1939 рр. — науковий співробітник.
1939–1941 рр. — аспірант ХХТІ, учень академіка П. П. Буднікова.
1940 р. — вперше в СРСР почав дослідження з розробки жаростійких емалевих покриттів, які були продовжені після війни.
1941–1945 рр. — участь у бойових діях під час Другої світової війни:
на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському, 3-му Білоруському фронтах. Начальник хімічної служби в 1-й та 8-й повітряних арміях. Капітан Радянської армії. Пройшов славний бойовий шлях від Куп’янська до Кенігсбергу. При обороні Сталінграда був тяжко поранений.
40-ві рр. — відрядження, за постановою Уряду, до штабу Радянської адміністрації у Німеччині. Знайомство з останніми здобутками в галузі емалювання металів. За підсумками цієї поїздки були побудовані та почали функціонувати такі найбільші емалювальні підприємства, як Фастівський завод «Червоний Жовтень», Кролевецький арматурний завод та інші.
1946–1947 рр. — старший науковий співробітник Харківської філії Науково-дослідного інституту хімічного машинобудування.
1947–1987 рр. — робота в Харківському політехнічному інституті.
1948 р. — захист кандидатської дисертації. Першим у країні читає курс з основ синтезу та технології жаростійких емалевих покриттів.
1968 р. — доктор технічних наук.
1969 р. — професор.
Початок 80-х рр. — засновник і керівник лабораторії жаростійких та емалевих покриттів.
1987 р. — помер, похований у Харкові.
Глибоко освічена людина, мудрий освітянин, громадянин, захисник Батьківщини. Безпосередній учасник організації єдиного в країні спеціалізованого інституту — НДІЕМАЛЬХІММАШ у Полтаві.
Нагороджений 9 бойовими нагородами, у тому числі орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни. За великий внесок у розвиток вітчизняного емалювання — кількома медалями та дипломом ВДНГ СРСР та УРСР, зокрема золотою медаллю та Дипломом пошани.