Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Григорій Ісайович Штурман (1903–1964)
Вищу освіту Г. І. Штурман здобув у Харківському технологічному інституті, електротехнічний факультет якого він закінчив у 1924 році. Трудова діяльність Г. І. Штурмана розпочалася у тому ж році у Центральній лабораторії Харківського електромеханічного заводу, яку він згодом очолював протягом 10 років.
Від 1925 року Г. І. Штурман поєднує роботу в електропромисловості з педагогічною діяльністю у Харківському технологічному інституті, працюючи асистентом, керівником практичних занять з електротехніки. Від 1930 року Г. І. Штурман — доцент Харківського електротехнічного інституту. Надалі Григорій Ісайович продовжив справу професора П. П. Копняєва на кафедрі електричних машин, перебуваючи її завідувачем (1930-1933, 1945-1950).
У 1937 році Г. І. Штурман повністю переходить на роботу до вищої школи. Протягом 10 років він обіймає посади заступника директора з наукової роботи спочатку у Харківському електротехнічному, а потім у Куйбишевському індустріальному інституті (Самарський державний технічний університет). Протягом 1942–1945 років Штурман очолює кафедру «Електрообладнання промислових підприємств», яка веде свою історію від кафедри «Електрообладнання фабрик та заводів». Від 1950 року Григорій Ісайович працює в авіаційних вузах Риги. У цей же період він бере активну участь в організації досліджень у галузі електричних машин в Інституті енергетики АН Латвійської РСР.
Перші роботи Г. І. Штурмана були опубліковані у пресі 1927 року. Вони були присвячені електромагнітним процесам в асинхронних двигунах. Подальші дослідження в цій галузі привели до дуже важливих результатів щодо асинхронних режимів пуску синхронних двигунів. Опублікована в 1933 році в журналі «Электричество» ("Електрика"), робота Г. І. Штурмана "Асинхронный запуск синхронных машин" ("Асинхронний запуск синхронних машин") відіграла суттєву роль у освоєнні виробництва синхронних двигунів в електропромисловості.
У 1936–1937 роках Г. І. Штурман провів дослідження з аналізу процесів та визначення вихідних положень раціонального проєктування індукційних систем синхронного зв'язку. На підставі цих робіт він успішно захистив докторську дисертацію у 1938 році. У 1940 році Г. І. Штурман затверджений у вченому званні професора.
У повоєнні роки Г. І. Штурман завершив комплексну роботу з індукційних машин з розімкненим магнітопроводом.
Г. І. Штурман створив новий напрямок в електромашинобудуванні. Він розробив теорію та конструкцію електродвигунів індукторного типу, які можуть застосовуватися як асинхронні, моментні та крокові двигуни. З ініціативи Г. І. Штурмана, у співпраці з Ризьким електромашинобудівним заводом, створено нову систему електропостачання залізничних вагонів. За цю роботу групі працівників АН Латвійської РСР та Ризького електромашинобудівного заводу було присуджено у 1958 році Державну премію.
Г. І. Штурман був автором 77 друкованих праць та винаходів у галузі електричних машин. Під його керівництвом підготовлено та успішно захищено понад 30 кандидатських дисертацій.
Видатний учений-електромеханік, заслужений діяч науки та техніки Латвійської РСР, завідувач кафедри «Авіаційні електричні машини» Ризького інституту інженерів ГВФ, доктор технічних наук, професор Григорій Ісайович Штурман помер 19 червня 1964 року.
