Шиллер Микола Миколайович (1848-1910) – фізик.

Уродженець Москви. Закінчив Московський університет (1868). Понадштатний лаборант при фізичній лабораторії університету (у О. Г. Столетова). Удосконалював свою освіту в Німеччині, де займався під керівництвом професора Г. Гельмгольца (1871—1874).

Магістр фізики (1875). Доктор фізики (1876). Приват-доцент, екстраординарний професор з теоретичної фізики Університету св. Володимира у Києві (1876).

Завідувач секцією фізики Х з'їзду російських природознавців і лікарів (1897).

Директор Харківського технологічного інституту (1903-1905).

Професор, організатор фізичної лабораторії Київського університету. Заслужений професор (1907). Брав участь в роботах Першого Менделєєвського з'їзду (1907) з технічної освіти, в роботі електротехнічного з'їзду в Санкт-Петербурзі в якості почесного члена (1903). Член Ради Міністерства освіти.

Цивільний чин – таємний радник (1909). Брав участь в роботі XII з'їзду російських природознавців і лікарів у Москві (1909-1910).

Наукові дослідження Миколи Миколайовича стосуються механіки, термодинаміки, електродинаміки, оптики, молекулярної фізики.

Створив повне зведення різних «осмотичних» співвідношень, зокрема для теплот розведення і теплоємкостей розчинів. Розробив метод визначення діелектричної проникності в змінних полях і перевірив справедливість максвеллівського співвідношення, перший провів ряд дослідів, які побічно підтверджували реальність гіпотези Максвелла про існування струмів зміщення, досліджував вплив середовища на електромагнітні коливання.

Особиста бібліотека вченого послужила фундаментом підстави фізичної бібліотеки КІНО.