Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Лев Лазарьович Рожанський (1913-1986)
Вчений. Фахівець у галузі теорії базисних феромагнітних помножувачів частоти.
Лев Лазарьович Рожанський народився у м. Маріуполі Донецької області.
1937 року закінчив з відзнакою Харківський електротехнічний інститут. Після закінчення інституту працював інженером служби релейного захисту у системі «Харківенерго» та навчався в аспірантурі ХЕТІ.
Активний учасник Другої світової війни, з липня 1941 року брав участь в обороні Сталінграду і штурмі Берліна. Має бойові нагороди, зокрема орден Червоної Зірки.
Після демобілізації продовжив навчання в аспірантурі. У 1947 році успішно захистив кандидатську дисертацію та перейшов на педагогічну роботу на посаді доцента кафедри «Центральні електричні системи».
У 1950 році кафедра перейменована на «Електричні станції», і вона влилася до складу щойно утвореного електротехнічного факультету ХПІ.
Після смерті професора Матвєєва А. Л., завідувачем кафедри став доктор технічних наук (1966), професор (1967) Рожанський Лев Лазарьович, який керував нею протягом наступних 20 років (1956–1976). Під його керівництвом на кафедрі сформувалися нові наукові напрями: «Статичні помножувачі частоти та тиристорні перетворювачі частоти», «Автоматизація парових та гідравлічних турбін», «Статичні перетворювачі активної потужності». Плідно займався науково-педагогічною діяльністю. Проводив наукові дослідження за завданнями заводу ім. В. А. Малишева та турбінного заводу ім. С. М. Кірова.
Під керівництвом Льва Лазарьовича розроблено та серійно впроваджено у виробництво тиристорне аеродромне джерело живлення, яке використовувалося на всіх аеродромах країни та забезпечувало великий економічний ефект.
Рожанський підготував та опублікував понад 30 наукових праць, у тому числі монографію «Статические электромагнитные преобразователи частоты» («Статичні електромагнітні перетворювачі частоти»). Має ряд винаходів та свідоцтва на них. Був науковим керівником двох кандидатів наук.
Підготував та читав лекційні курси, деякі з них були впроваджені вперше у практиці підготовки інженерів-електриків. Серед них "Автоматика та телемеханіка в електричних системах", "Релейний захист електричних станцій" та інші.
Активно займався громадською роботою. Був секретарем партійної організації електроенергетичного факультету, головою правління товариства «Знання» ХПІ.
