Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Олександр Олександрович Потебня
Олександр Олександрович Потебня народився 12 (24) грудня 1868 року в сім'ї відомого українського філолога Олександра Опанасовича Потебні — академіка Петербурзької академії наук, професора Харківського університету, одного із засновників української психолінгвістики.
У 1892 році О. О. Потебня закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Працював помічником начальника дільниці Московсько-Курської залізниці. У 1894 році, зацікавившись практичним застосуванням електротехніки, розпочав навчання у ХТІ. Прослухав лекції професорів ХТІ К. О. Зворикіна, В. С. Кнаббе, О. В. Гречанінова, В. І. Альбіцького, П. П. Копняєва. Дипломний проєкт О. О. Потебні був присвячений теоретичним питанням електричної тяги. У 1900 році, серед випускників інституту, він одним із перших отримав звання інженера-технолога за спеціалізацією в галузі електротехніки. У цьому ж році, Потебню запросили для викладання до Томського технологічного інституту, що знову відкрився, а вже восени 1900 року Олександра Олександровича було направлено у дворічне закордонне відрядження. У 1902 році, після повернення із закордонного відрядження, його було призначено екстраординарним професором кафедри електротехніки Томського технологічного інституту.
У лютому 1907 року, після захисту дисертації на тему: «К теории параллельной работы альтернаторов» («До теорії паралельної роботи альтернаторів»), Олександр Олександрович був призначений ординарним професором і беззмінно залишався на цій посаді аж до переходу на посаду професора Харківського технологічного інституту (ХТІ) у жовтні 1923 року, де очолив кафедру Електричної тяги на електротехнічному факультеті Харківського технологічного інституту.
При реорганізації ХТІ та утворенні на його базі окремих інститутів, Олександр Олександрович брав найактивнішу участь у заснуванні самостійного Електротехнічного інституту. В організацію кафедри Електричної тяги він вклав всі свої знання та багаторічний досвід. О. О. Потебня залишався завідувачем кафедри Електричної тяги аж до дня своєї смерті (16 листопада 1935 року).
Олександр Олександрович Потебня залишив помітний внесок у розвиток електротехніки. Він опублікував понад двадцяти праць із загальної електротехніки та проблем електричної тяги. Найвідоміші з них: «Регулирование числа оборотов асинхронных моторов» («Электричество», 1902); «Муфты электромагнитные (расчеты)» (опубліковано в курсі "Деталі машин" проф. Бобарикова, Томськ, 1913); «Номограмма режима городских и пригородных железных дорог» («Научно-технический вестник», 1926, № 1); «Электрическая тяга на колее» (Харків, 1920); «Электрические формулы характеристик тяговых моторов» («Бюллетень Гипротранса», 1932); «Номограмма для расчета нагревания тяговых моторов» («Электрическая тяга», 1934); «О рационализации проектирования электрических железных дорог» («Электрическая тяга», 1934, № 5), а також навчальні посібники для студентів: «Рекуперация энергии», «Задачник по электрической тяге», «Особенности расчета тяговых моторов».
Водночас з науково-педагогічною роботою він, перебуваючи консультантом у низці установ, віддавав багато часу та сил участі у технічному та промисловому житті країни. Олександр Олександрович до останнього дня свого життя вів інтенсивну роботу з підготовки кадрів електротехніки в нашій країні. Незважаючи на тривалий термін своєї педагогічної роботи, а це — 37 років, він завжди віддавався їй з надзвичайною зацікавленістю, був педагогом ентузіастом.
Маючи надзвичайно широку ерудицію, Потебня завжди з великим бажанням та готовністю ділився своїми багатими знаннями і зі студентами, і зі своїми учнями-інженерами, і взагалі, з усіма, хто звертався до нього за порадою. Винятково доброзичливе, уважне і чуйне ставлення до людей незмінно залишало у кожного, хто зустрічався з ним, найприємніше враження та спогад, як про чарівну приємну особистість, що відрізняється скромністю і чуйним ставленням до оточуючих. Олександр Олександрович ніколи не замикався тільки в колі педагогічних інтересів; глибока зацікавленість технікою спонукала його до широкої консультативної роботи в низці організацій, де його різнобічні знання принесли велику користь. Він був громадським діячем із ясним розумінням широкого кола завдань своєї епохи.
