Наукова школа електротехніки Харківського політехничного інституту

Омельяненко Віктор Іванович

Віктор Іванович Омельяненко народився 21 лютого 1943 року в с. Жовтневе, Жовтневого району, Оренбурзької обл. З 1947 до 1961 року, до моменту вступу на факультет електромашинобудування Харківського політехнічного інституту, мешкав в місті Донецьку. Починаючи з 4 курсу, Віктор Іванович займається науково-дослідною роботою під керівництвом свого учителя доктора технічних наук, професора Володимира Петровича Толкунова.

Віктор Іванович вважає, що йому пощастило, оскільки усі основні курси, що стосуються спеціальності "Електричні машини" були йому прочитані саме В. П. Толкуновим — талановитим ученим і блискучим лектором. У 1966 році, після закінчення ХПІ за фахом "Електричні машини і апарати", працював інженером у бюро електромагнітних розрахунків по проектуванню електроустаткування тепловоза НДІ заводу "Електроважмаш". З 1968 року — старший інженер кафедри електричних машин ХПІ. Після закінчення аспірантури в 1973 році захистив кандидатську дисертацію, в ході виконання якої провів унікальні експерименти на тяговому генераторі тепловоза потужністю 2000 кВт.

Працюючи на кафедрі загальної електротехніки на посаді асистента, потім доцента, Віктор Іванович почав займатися питаннями створення високошвидкісного магнітного транспорту з електродинамічною левітацією. Ця робота виявилася дуже плідною. В процесі її виконання були отримані науково-технічні рішення, що мають упродовж декількох років (від 3 до 14) пріоритет у баченні перспектив вдосконалення систем підвісу, надпровідних магнітів, формотворних і навіть кольорографічних рішень для цього транспорту. Досить сказати, що результати цих досліджень публікувалися в Англії, Німеччині, США, Японії в таких авторитетних виданнях, як IEEE Trans.on Magnetics, Cryogenics, Int. J. of Applied Electromagn and Mechanics та інших. Наприклад, доповідь 1994 р. у Бостоні (MIT) про перший у світі ніобій-олов’яний надпровідний магніт для транспорту була представлена у співавторстві з такими провідними світовими науково-технічними центрами, як Інститут атомної енергії, ЦАГІ, Інститут авіаційних матеріалів.

У 1995 році В. І. Омельяненко в Інституті електродинаміки НАН України успішно захищає докторську дисертацію на тему "Теоретичні основи проектування лінійних електромеханічних перетворювачів енергії з надпровідними обмотками збудження". Після захисту Віктор Іванович працює професором на кафедрі передачі електричної енергії, а з 1998 року — завідувачем кафедрою електричного транспорту і тепловозобудування.

З його появою на кафедрі була розпочата підготовка інженерів за новую спеціальністю "Електричний транспорт". Зараз на кафедрі працюють чотири доктори технічних наук. Захищаються докторські і кандидатські дисертації. Видаються монографії, підручники і навчальні посібники.

Його наукові інтереси широко охоплюють такі галузі, як електромеханічні накопичувачі енергії, лінійні електродвигуни, а також надпровідні магнітні системи. Під його керівництвом вперше було створено ряд надпровідних магнітів для транспорту, а також повномасштабний макет електромагнітної катапульти для розгону літаків корабельного базування.

Про високий рівень вченого свідчить вихід у світ двох наукових монографій, навчального посібника для студентів, понад 100 наукових статей і 20 авторських свідоцтв на винаходи. Монографія "Високошвидкісний магнітний транспорт з електродинамічною левітацією" (2001), написана разом з В. А. Дзензерским, С. В. Васильєвим, В. И. Матіним, С. А. Сергєєвим — унікальне наукове видання у цій новій перспективній області техніки.

У 1985 і 1987 роках В. І. Омельяненко був нагороджений Срібними медалями ВДНГ СРСР. Підготував 5 кандидатів технічних наук. Віктору Івановичу властиві кипуча енергія, надзвичайна працьовитість. Він ерудований, товариський, дотепний, не терпить манірності, в стосунках з людьми щирий.