Сторінками «Известий Харьковского Технологического Института
Императора Александра III»
В жизни человечества существует преемство мысли,
тянущееся через века.
И. М. Сеченов

Никто не вечен в мире, все уйдет.
Но вечно имя доброе живет.
Саади



Біобібліографічний огляд діяльності особового складу
викладачів та інших співробітників ХТІ

              Перший том «Известий Харьковского Технологического Института Императора Александра III» надруковано з ініціативи та за редакцією професора, академіка Миколи Дмитровича Пильчикова у 1905 р. Було опубліковано 12 томів у 13 книгах (9-й том у 2-х вип.) з 1905 р. по 1917 р. Редактор обирався Навчальним комітетом інституту з числа професорів. Перші чотири томи видано за редакцією М. Д. Пильчикова, наступні - за редакцією професора Івана Адамовича Красуського. Зміст томів поділявся на офіційну та неофіційну частини. В офіційній частині публікувалися діючі правила, інструкції, програми, звіти про стан ХТІ у поточному році, відомості про склад співробітників, відомості про студентів, фінансові витрати за рік. У неофіційній частині - наукові праці, описи технічних робіт, виконаних в інституті. Крім того, додатком подавалися матеріали за щорічними спостереженнями метеорологічної обсерваторії ХТІ. Винятком є томи №№ 10, 12, в яких відсутня офіційна частина та додатки.
           Біобібліографічна хронологія в огляді обмежується інформацією, поданою на сторінках «Известий…» за період 1903–1917 рр.
       Науково-дослідницька діяльність та повна бібліографія праць учених ХТІ не знайшли, у повній мірі, відображення в огляді через великий масив інформації. Винятком є деякі відомості про діяльність учених, відібраних за географічною ознакою, а також бібліографія праць, надрукованих в «Известиях…» протягом вказаного періоду. Відомості про подальшу діяльність персоналій отримано за енциклопедіями та довідниками. Відомості про подальшу діяльність персоналій почерпнуті з різних енциклопедій та довідників.
            Структура огляду:
                   Співробітники навчальної частини;
                   Співробітники навчально-допоміжних служб;
                   Термінологічний словник застарілих слів.
            В огляді матеріал упорядковано за абеткою персоналій, перелічених в «Известиях…». У переказі збережено писемні звороти та орфографію в назвах того часу.
            Матеріал огляду призначено для бібліотекарів, істориків науки, краєзнавців, а також для осіб, що зацікавлені генеалогічними дослідженнями.

Співробітники навчальної частини

Алексєєвський Володимир Петрович (1858–1916)

       Магістр чистої (теоретичної) математики. Закінчив Харківський університет (1884). З 1885–1891 рр. викладав механіку у Харківському реальному училищі. Член Харківського математичного товариства (1884). У 1893 р. захистив дисертацію «О функциях, подобных функции Гамма». З науковою метою перебував у закордонному відрядженні (1894–1895). Викладач математики в Старобільській гімназії (1896). Приват-доцент Харківського університету (1898). Екстраординарний професор (1904). 1898–1905 рр. – викладач ХТІ за наймом. Читав курс лекцій з диференціальних та інтегральних числень. Завідувач математичного кабінету ХТІ (1903). З 1905 р. – в. о. ординарного професора кафедри «Механіка» Томського технологічного інституту.
       У подальшому – директор Томського технологічного інституту (1907–1911).

Альбицький Василь Іванович (19 березня 1850–після 1926)

       Дійсний статський радник, заслужений професор, інженер-технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1877). На службі з 1877 р. Залишений викладачем креслення в тому ж інституті (1878). У 1886–1913 рр. — професор прикладної механіки й гідравліки ХТІ. Приват-доцент Харківського університету (1893–1896). Керував будуванням турбінних установок у Волинській, Харківській губерніях, на річці Дон, у маєтку Харченка (1903–1905). У 1906 р. у другому томі «Известий ХТИ» надруковано працю «Новые общие формулы для расчета водяных тюрбин, их вывод, анализ и применение». Будучи делегатом від Російського уряду, брав участь у міжнародних переговорах з Норвегією щодо віддачі сили води одного з водоспадів річки Пази в оренду (1907). Представив до Міністерства внутрішніх справ і фінансів доповідь «Улучшение и оживление русских рек, как общественные продовольственные работы» (1907). Керував роботами з реалізації двох своїх проєктів для маєтку графа Воронцова-Дашкова в Саратовській та Волинській губерніях (1908). Представив доповідну записку «О поднятии уровня Азовскаго моря путем устройства в Керченском проливе шлюзовой плотины» до Міністерств: фінансів, військового, морського, шляхів сполучення, промисловості і торгівлі, внутрішніх справ, землеробства (1909). Завідував гідравлічною лабораторією (1909–1911). На свої винаходи отримав охоронні свідоцтва (патенти) від російського, німецького, французького урядів (1910–1911). У 1913 р. відряджено на з'їзд природознавців і лікарів, що відбувався у Тифлісі, на водопровідний з'їзд — у Ризі.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Альбицький Володимир Васильович (1885–?)

       Титулярний радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ. Син В. І. Альбицького. З 1911 р. по 1914 р. — лаборант при гідравлічній лабораторії ХТІ.

Андреєв Віктор Лаврентійович (1882–?)

       Інженер–технолог у чині IX класу. У ХТІ з 1913 р. — лаборант при сільськогосподарській станції. Викладач математики у приватній гімназії С. А. Родіонової (1913–1915).
       У подальшому — викладач сільськогосподарського машинобудування та нарисної геометрії в ХТІ та Харківському інституті народної освіти (1927).

Анциферов Олексій Миколайович (1867–1943)

       Приват-доцент Харківського університету. З 1907 по 1908 рр. — викладач політекономії ХТІ за наймом.
       У подальшому – завідувач кафедри сільськогосподарської кооперації в Російському Інституті сільськогосподарської кооперації (Прага, 1920).

Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941)

       Статський радник, архітектор, професор Санкт-Петербурзької Академії мистецтв (1898), академік архітектури (1894). На службі з 1873 р. У 1896 р. тимчасово викладав архітектурне проєктування в ХТІ. У 1889–1917 рр. — штатний викладач ХТІ, архітектор інституту. Член-кореспондент Імператорського Санкт-Петербурзького товариства архітекторів (1903). Радою Імператорського Харківського університету йому доручено розробку проєкту та побудову пам’ятника В. Н. Каразіну, спільно з академіком Андріолеті (1903). Проєктував і будував приватні та громадські будівлі у Харкові (1873–1914).
       У подальшому – професор ХТІ (1927), доктор архітектури (1939), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941). За його проєктами побудовано понад 100 громадських і житлових будівель у Харкові, Катеринославлі, Києві, Сімферополі, Новочеркаську, Лубнах, Алушті, Ялті, Ростові-на-Дону, Донецьку та містах Донбасу.

Бєлянкін Іван Іванович (1876–1913)

       Статський радник, професор теоретичної механіки. Закінчив Університет св. Володимира. На службі з 1901 р. Викладач математики Київського політехнічного інституту. У 1908–1913 рр. читав курс лекцій з математики, теоретичної механіки, статики, динаміки в ХТІ. Представляв Університет св. Володимира на Міжнародному конгресі математиків у Римі, де виступив з доповіддю (1908). Професор з теоретичної механіки (1909). У 1909 р. відряджено від ХТІ на з'їзд природознавців і лікарів у Москві. Завідував математичним кабінетом (1909). У 1910 р. у п'ятому томі «Известий…» надрукована його «Вступительная лекция». Прочитав дві доповіді на засіданні Математичного товариства в Геттінгені (1911). Був делегатом від ХТІ на I Російському з'їзді викладачів математики (1911). Виступив на засіданні Київського фізико-математичного товариства (1911). Під керівництвом почесного члена ХТІ професора М. Є. Жуковського, ознайомився з механічним кабінетом Московського університету (1911). Пожертвував 900 примірників видань для математичного кабінету інституту зі своєї особистої бібліотеки (1913).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Бер Теодор Михайлович

       Статський радник, інженер–технолог. Закінчив ХТІ (1894), на службі з 1896 р. Хімік залізоробного заводу Пастухова (1896). Помічник директора доменних печей Металургійного товариства Таганрога (1900). У ХТІ з 1901 р., лаборант при лабораторії мінеральних речовин, штатний викладач (1901–1903). Читав курс лекцій з металургії та металографії. У 1905 р. відряджено на Міжнародну виставку в Льєжі. У 1907 р. у третьому томі «Известий…» опубліковано його праці: «Краткий отчет о заграничной поездке летом 1905 года»; «Докладная записка Учебному комитету ХТИ по вопросу о необходимости устройства в институте металлургической лаборатории, стоимости ея оборудования и содержания, а также о желательной постановке преподавания металлургии и металлографии для студентов обоих отделений института». Член Товариства німецьких металургів (Verein deutscher Eisenhuttenleute) (1907). Брав участь у роботі XII з'їзду російських природознавців у Москві; у Міжнародному конгресі з гірничої справи, металургії та машинобудування в Дюссельдорфі (1910). Завідувач лабораторії мінеральних речовин (1910–1911).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Борисенко Елій Миколайович

       Статський радник, ад'юнкт–професор, інженер–технолог, стипендіат Міністерства народної освіти. На службі з 1896 р. З 1904 р. — штатний викладач з технології волокнистих речовин у ХТІ. Завідувач кабінету технології волокнистих речовин (1908, 1913–1914). У 1910 р. у п'ятому томі «Известий…» надруковано працю «Сборка ватерной машины и обработка ея отдельных частей». Безкоштовно викладав на курсах для робітників Харкова (1910–1913). Викладач математики в жіночій гімназії Ілляшової та Покровської, фізики в гімназії Денченко і креслення на курсах для робітників (1913–1915).

Брагін Олексій Володимирович (1884–?)

       Інженер–технолог у чині IX класу. Закінчив ХТІ. На службі з 1909 р. Лаборант Донського політехнічного інституту. У ХТІ з 1910 р., лаборант при лабораторії поживних речовин (1910–1914). У 1913 р. відряджено на Київську сільськогосподарську та промислову виставку, на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі. Керував практичними заняттями у Харківському комерційному училищі (1913–1915). Секретар Товариства допомоги нужденним студентам інституту (Общества вспомоществования нуждающимся студентам института) (1913–1914).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Будаков Микола Іванович (1880–?)

       Титулярний радник, інженер–технолог. Закінчив ХТІ. На службі та в ХТІ з 1911 р., лаборант при хімічній лабораторії (1911–1914). У 1913 р. відряджено на сільськогосподарську та промислову виставку до Києва.
       У подальшому – викладач аналітичної хімії в ХТІ (1927).

Бураков Григорій Федотович

       Статський радник, професор, інженер–технолог. Закінчив ХТІ (1891). На службі з 1896 р. Помічник начальника депо Московсько-Курської залізниці, начальник депо ст. Коренєво М-К-В залізниці (1897). Фабричний інспектор Харківської губернії (1901). З 1903 р. – штатний викладач ХТІ, читав курс лекцій з прикладної механіки, теорії побудови машин. Їздив у відрядження до Німеччини для вивчення постановки навчання студентів, організації робіт з будівництва парових котлів (1905). Завідував сільськогосподарською станцією (1904–1906), лабораторією з випробування машин (1910), механічною лабораторією (1911). Професор (1912). Був директором, заснованого ним, реального училища (1906–1914), головою технічного комітету Товариства нагляду за паровими котлами (1913–1915). Почесний мировий суддя Харкова (1914).
       У подальшому – редактор «Известий Южно-Русского Общества технологов» (1917), завідувач кафедри паротеплотехніки, в. о. ректора ХТІ (1922–1923), професор ХТІ (1927).

Васильєв Микола Олексійович (1871–1918)

       Надвірний радник, інженер-технолог. З 1899 р. по 1904 р. – штатний викладач ХТІ, читав курс лекцій з технології волокнистих речовин.
       У подальшому – викладач Московського вищого технічного училища (1906), професор механічної технології волокнистих речовин у тому ж училищі (1913), відомий учений у галузі текстильної техніки.

Вейман Павло Леопольдович

       Колезький асесор, провізор. На службі та в ХТІ з 1895 р. Лаборант за наймом, потім – у штаті (1907) при хімічній лабораторії. Виступив з доповіддю на засіданні Х відділення Імператорського технічного товариства в Москві (1905). Відряджено на Туринську міжнародну виставку (1911). Брав участь у роботі з'їзду природознавців і лікарів у Тифлісі (1913).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Воротинський Андрій Ієронімович (1877–?)

       Надвірний радник, інженер–технолог, корабельний інженер. На службі з 1904 р. У ХТІ з 1908 р. Стипендіат Міністерства народної освіти для підготовки до професорської діяльності на час закордонного відрядження (1909–1910). Читав курс лекцій із суднобудування, суднового обладнання, креслення, проєктування.
       У подальшому – викладач суднової механіки Одеського політехнічного інституту (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Воскресенський Михайло Авксентійович

       Статський радник, інженер–технолог. Закінчив Московський університет. На службі та в ХТІ з 1898 р. Штатний викладач, читав курс лекцій з графічної статики, проєктування, креслення. Після звільнення у 1904 р., знову в штаті з 1906 р. Керував технічним кресленням на курсах для робітників Харкова (1908), викладав математику у Харківському комерційному училищі (1913–1915). Відряджено від училища на II з'їзд математиків у Москві (1913). Ад'юнкт–професор ХТІ (1914).
       У подальшому – був репресований у роки радянської влади.

Фон-Вичлінський Марцелій Львович

       Викладач 3-ї Харківської гімназії. На службі з 1912 р. Викладач французької мови за наймом, у ХТІ з 1913 р.

Гаврилов Сергій Іванович

       Колезький радник, інженер-механік. Закінчив Московський університет. У ХТІ з 1898 р. по 1904 р. Штатний викладач креслення.

Геміліан Валерій Олександрович (1851–1914)

       Дійсний статський радник, магістр хімії, інженер-технолог. На службі з 1876 р. У 1877–1886 рр. обіймав посаду доцента у Варшавському університеті, викладав там мінеральну та органічну хімію. У ХТІ з 1886 р. по 1904 р. Ад'юнкт-професор (1887), професор кафедри хімічної технології мінеральних речовин та барвників (1889). Читав курс лекцій з паперового виробництва, проєктування заводів мінеральних речовин. Завідувач лабораторії мінеральних речовин (1903). У 1904 р. вийшов у відставку.

Гербурт-Гейбович Вікентій Хомич (1872–?)

       Статський радник, інженер–технолог. Закінчив ХТІ (1897). На службі з 1898 р. Ад'юнкт–професор ХТІ з 1903 р. Читав курс лекцій з механічної технології, проєктування гідравлічних двигунів, борошномельних млинів. Підготував проєкт установки двох турбін і млина на річці Сіверський Донець для п. Харченка, за дорученням В. І. Альбицького (1903). Виступив із доповідями на XII з'їзді борошномелів і на 1-й Всеросійській борошномельній виставці (1909). Професор ХТІ (1910), представив доповідь «О положении 11 ремесленных училищ и мерах к улучшению постановки учебного дела в них» Харківському повітовому земству (1910). З науковою метою був у закордонному відрядженні у Бельгії, Голландії, Німеччині, Швейцарії (1911). Секретар Навчального комітету інституту (1914).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Гречанінов Олексій Васильович (1858–1920?)

       Статський радник, інженер–технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1882). На службі з 1883 р. З 1889 р. по 1905 р. – професор кафедри прикладної механіки ХТІ. Читав курс лекцій з теоретичної та прикладної механіки, будови парових машин.
       У подальшому – викладач середньотехнічного училища і професор Владикавказького політехнічного інституту. У 20-ті рр. був репресований.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Гулінов Григорій Миколайович (1879–?)

       Колезький асесор, інженер–технолог. На службі та в ХТІ з 1903 р. Лаборант за наймом, потім – у штаті при лабораторії фарбувальних та органічних речовин (1903–1914). Читав курс лекцій з фарбувальних пігментів. У Товаристві сприяння покращенню та розвитку мануфактурної промисловості у Москві виступив з доповіддю, підготовленою спільно з професором О. П. Лідовим (1903). У 1909 р. обрано присяжним засідателем до окружного суду Харкова. Був співробітником Енциклопедичного Словника «Товарищества Гранат и К°» у Москві (1913–1915).
       У подальшому – професор ХТІ, завідувач кафедри технології анілінових барвників і проміжних продуктів.

Гундер Олександр Йосипович (1886–1941)

       Титулярний радник. Закінчив Харківський університет. На службі з 1910 р. Понадштатний лаборант при хімічній лабораторії ХТІ (1911–1914). Проводив заняття з технічної хімії в лабораторії Харківського університету (1913–1915).
       У подальшому – доктор хімічних наук, професор ХТІ, завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хімії (1925–1941).

Данилевський Андрій Іванович

       Колезький асесор, класний художник, викладач Харківського інституту шляхетних дівчат (Харьковского института благородных девиц). Закінчив курс Імператорської академії мистецтв. Брат Данилевського Григорія Петровича (письменника). На службі з 1884 р. У ХТІ з 1888 р. по 1914 р., викладач за наймом. Читав курс лекцій з креслення. Викладав малювання у Харківському міському ремісничому училищі (1909–1911), приватній чоловічій гімназії Ракушана (1909), приватній гімназії Давиденка (1910).

Дашкевич Микола Іродіонович

       Статський радник, інженер–технолог. На службі та в ХТІ з 1889 р. по 1914 р. за наймом, потім – штатний викладач креслення.

Дідусенко Павло Тимофійович (1872–?)

       Надвірний радник. Закінчив Харківський університет. На службі з 1897 р. З 1897 р. — штатний лаборант при хімічній лабораторії ХТІ. Викладав фізику, космографію, хімію у Харківській Маріїнській жіночій гімназії (1903–1904). Проводив заняття в 3-му Харківському товаристві взаємного кредиту (Харьковское Общество взаимного кредита) (1913–1914), у 2-й Харківській зуболікарській школі (Харьковская зубоврачебная школа) (1909–1915). У 1913 р. був учасником з'їзду природознавців і лікарів у Тифлісі.
       У подальшому – викладач аналітичної хімії в ХТІ (1927). Репресований у 1928 р. Доцент Вологодського молочно-господарського інституту (1932).

Дідріхсон Карл Васильович

       Статський радник, викладач Харківської 1-ї чоловічої гімназії. Закінчив Мітавську гімназію. На службі з 1864 р. З 1890 р. по 1914 р. — викладач німецької мови в ХТІ за наймом. Був членом випробувального комітету при канцелярії куратора Харківського навчального округу (1904–1907). Викладав ученицям Жіночої гімназії А. С. Шилової та членам випробувального комітету при канцелярії куратора Харківського навчального округу (1910).

Добровольський Василь Миколайович (1857–?)

       Протоієрей, кандидат богослов’я. На службі з 1883 р. З 1885 р. — законовчитель у ХТІ. Викладач богослов’я у Харківському ветеринарному інституті за наймом (1913–1915). Член Харківської духовної консисторії (1909–1915).

Долгов Валентин Дмитрович

       Колезький асесор, інженер-технолог. Майстер інструментального відділу механічного цеху при паровозних майстернях К-Х-С залізниці (1901). У ХТІ з 1907 р. за наймом. Лаборант при механічній лабораторії (1907–1911). У 1913 р. у дев'ятому (вип. 2) томі «Известий…» надруковано підручник «Руководство по черчению и проектированию». Керував технічним кресленням (1914). Бібліотекар у Південноросійському товаристві технологів (1910–1911). Викладав креслення при Харківських вищих комерційних курсах (1914–1915).

Дорофєєв Микола Євдокимович (1860–1920)

       Колезький радник. Закінчив Новоросійський університет. На службі з 1886 р. З 1886 р. по 1911 р. — штатний, потім за наймом викладач курсу анатомії та фізіології рослин у ХТІ. Приват–доцент Харківського університету (1902). Надрукував статтю щодо дослідження фізіології трав'янистих щеплень у «Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft» (1903). Викладав анатомію хвороби рослин у Харківському університеті (1903–1904). У 1909 р. звільнений зі штатів у зв'язку з обранням його членом Міської управи, зі збереженням посади в ХТІ за наймом.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Доррер Сергій Йосипович (1877–1942)

       Колезький радник, граф, інженер-технолог. Закінчив ХТІ (1903). На службі з 1905 р. Штатний викладач у ХТІ з 1908 р. Читав курс лекцій з парових турбін, термодинаміки, двигунів внутрішнього згоряння, креслення, проєктування. Член організаційного комітету з організації Виставки випробування двигунів внутрішнього згоряння при Харківському товаристві сільського господарства (1913). Викладав математику у Харківському комерційному училищі (1913–1914).
       У подальшому — завідувач кафедри МАІ, був репресований (1937–1942).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Євдокимов Микола Миколайович (1868–1940)

        Закінчив Харківський університет (1890). Магістр астрономії та геодезії (1893). Приват-доцент Харківського університету (1894). Астроном-спостерігач Харківського університету (1898). З 1901 р. по 1914 р. — викладач за наймом у ХТІ. Читав курс з геодезії. Член Випробувального комітету при канцелярії куратора Харківського навчального округу (1906). Викладав теорію ймовірностей, геодезію у Харківському університеті (1903–1911); сферичну тригонометрію на Вищих жіночих курсах (1908–1913). Брав участь у загальних зборах Міжнародного астрономічного товариства у Відні (1908), Гамбурзі (1913). Завідувач геодезичного кабінету ХТІ (1913–1914). Викладав астрономію у Харківському університеті (1914–1915), працював в астрономічній обсерваторії (1911–1915).
       У подальшому — професор, заслужений діяч науки УРСР, директор Харківської обсерваторії (1917–1937).

Єрохін Петро Михайлович (1876–1938)

        Перебував у чині IX класу. Закінчив ХТІ. На службі з 1912 р. Проводив практичні заняття з фізики в ХТІ (1913). Викладав фізику та математику в гімназії 2-ї групи викладачів (1913–1915).
       У подальшому — професор фізики в Північно-Кавказькому державному університеті (1927).

Загоскін Сергій Іліодорович (1863—1904)

        Статський радник, інженер шляхів сполучення. На службі з 1887 р. З 1887 р. по 1904 р. — викладач за наймом у ХТІ. Читав курс лекцій з гідротехнічних споруд, архітектурного проєктування. Обіймав посаду міського архітектора Харкова (1883–1890). За його проєктами у Харкові та його околицях побудовано приватні та громадські будівлі: будівля Південного вокзалу, Школа для сліпих дітей на вул. Сумській, залізничний вокзал на станції Лозова та ін.

Запорожцев [Запорожець] Леонід Григорович

       Викладач Харківського комерційного училища. За наймом у ХТІ з 1909 р. по 1914 р. проводив практичні заняття з фізики.

Зуєв Михайло Дмитрович (1877–1929)

       Статський радник, ад'юнкт-професор хімії, інженер-технолог. На службі з 1901 р. З 1904 р. — штатний викладач з технології поживних речовин у ХТІ. Завідувач лабораторії поживних речовин (1905–1909), лабораторії цукрового виробництва (1910–1915). У 1906 р. у другому томі «Известий…» надруковано його спільну з лаборантом О. Шумиловим працю «Попытки получения рафинада непосредственно из свеклы». Ад'юнкт-професор хімії (1909). Виконував обов'язки старшого помічника директора Парафіївського цукрового заводу (1905). Брав участь у роботі з'їзду технічних діячів російської цукрової промисловості (1908, 1910). Завідувач технологічного відділу Торгового дому І. Г. Харитоненка (1910). У 1912–1913 рр. у восьмому та дев'ятому (вип. 1) томах «Известий…» надруковано працю «Свеклосахарное производство. Выпаривание сока». Відряджено на з'їзд техніків цукрової промисловості до Києва та до Австрії для вивчення цукрових і рафінадних заводів (1914). У 1915, 1917 рр. в одинадцятому та дванадцятому томах «Известий…» надруковано працю «Свекло-сахарное производство. Дефекация и Сатурация».
       У подальшому — професор з цукрового виробництва в ХТІ (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Іванов Олексій Васильович (1884–?)

       Інженер-технолог у чині IX класу. Закінчив ХТІ з відзнакою. Понадштатний лаборант при гідравлічній лабораторії (1914).
       У подальшому — старший асистент кафедри прикладної механіки в Північно-Кавказькому державному університеті (1927).

Ільєв Олександр Маркович

       Колезький асесор, електротехнік. На службі з 1904 р. З 1904 р. – лаборант у ХТІ на кафедрі фізики у штаті, потім за наймом. Завідувач електричної лабораторії та електричної станції (1904–1915). Викладав фізику й математику у Харківській зуболікарській школі Дубовського (1904–1905). Виконував обов'язки консерватора фізичного кабінету у Харківському ветеринарному інституті (1913–1914).

Кислицин Микола Семенович

       Інженер шляхів сполучення. На службі з 1895 р. З 1904 р. — викладач технічного креслення ХТІ за наймом. Читав курс лекцій з гідротехнічних споруд. Член Комітету із завідування навчальними закладами в межах Південної залізниці (1909). Начальник 3-ї ділянки Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці (1904–1910).

Кияниця Віктор Миколайович (1887–?)

       Інженер-технолог у чині IX класу. Закінчив ХТІ. На службі та в ХТІ – лаборант при електротехнічній лабораторії з 1913 р. Викладач арифметики та методики арифметики у Харківському єпархіальному училищі (1914–1915).
       У подальшому – викладач електротехніки в ХТІ, інспектор-метролог Української головної палати мір і ваг (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Кнаббе Володимир Сергійович (1849–1914)

       Статський радник, професор, інженер-технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1870). На службі з 1871 р. Був членом правління Оренбурзької залізниці. У ХТІ з 1888 р. по 1914 р. У 1896 р. перейшов до Міністерства народної освіти. З 1904 р. знову професор ХТІ з механічної технології. У 1905 р. – помічник директора інституту, секретар Навчального комітету (1905–1907, 1910–1913). Неодноразово відряджено до Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії задля вивчення роботи машинобудівних заводів.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Комаров Аполлон Петрович

       Статський радник, інженер–технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1884). На службі та в ХТІ з 1894 р. – штатний викладач. Читав курс лекцій з проєктування механізмів і парових котлів. Завідувач музею інституту (1903). Завідувач механічних майстерень (1896, 1903–1915).

Копняєв Павло Петрович (1867–1932)

       Статський радник, заслужений професор, інженер–технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1896). На службі з 1899 р. Ад'юнкт-професор ХТІ з електротехніки (1903). Читав курс лекцій з прикладної механіки, теорії побудови машин. Завідувач електротехнічної лабораторії та електротехнічної станції (1903–1915). У 1905 р. у першому випуску «Известий…» надруковано працю «Динамомашины постоянного тока, их теория, испытание, конструкция и расчет». Делегат від інституту на IV електротехнічному з'їзді в Києві (1907), на V Всеросійському електротехнічному з'їзді в Москві (1908). У 1911–1913 рр. у сьомому–дев'ятому (вип. 2) томах «Известий…» надруковано «Курс электротехники». Член редакційного комітету «Известий Южно-Русского Общества Технологов» (1913–1914). Задля вивчення обладнання та проведення занять в електротехнічних лабораторіях політехнікумів відряджено до Відня, Мюнхену, Цюриха, Штутгарту, Дармштадту, Дрездену, Берліну, Данцига (1914).
       У подальшому – заслужений професор ХТІ (ХПІ), ректор ХТІ (1919–1920), заслужений діяч науки і техніки УРСР, завідувач електрометричної та радіолабораторії Української головної палати мір і ваг (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Корейво Йосип Іванович

       Титулярний радник, інженер–електрик. На службі з 1891 р. Головний механік Харківського поштово-телеграфного округу (1903–1904). У ХТІ – викладач електротехніки за наймом (1904–1905). Завідувач електротехнічного кабінету (1904).

Красуський Іван Адамович (1865–1937?)

       Статський радник, професор, інженер–технолог. Закінчив Університет св. Володимира. На службі з 1893 р. Лаборант при агрохімічній лабораторії у Харківському університеті (1899). Приват-доцент з технічної хімії (1900), завідувач технічної лабораторії університету. Штатний викладач ХТІ (1900). Професор з хімічної технології (1903). Читав курс лекцій з технології поживних речовин та паперового виробництва. Завідувач кафедри технології та технічної хімії у Харківському університеті (1900–1903). Викладав органічну хімію у Харківському ветеринарному інституті (1903–1904). Професор Варшавського політехнічного інституту (1904–1905). У 1906 р. знову призначено професором з хімічної технології в ХТІ. Завідувач лабораторії поживних речовин (1907–1915). Приват–доцент Харківського університету (1908). У 1913 р. відряджено на Київську сільськогосподарську та промислову виставку, на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі. Викладав органічну хімію у Харківському жіночому медичному інституті (1911–1915). Був редактором «Известий Харьковского Технологического Института» (1908–1917), «Известий Южно-Русского Общества технологов» (1910–1911, 1916). Гласний Харківської міської Думи (1914).
       У подальшому – ректор ХТІ (1922). Був репресований (1922). Професор ХТІ, директор Українського інституту прикладної хімії (1927).

Кузнецов Мефодій Іванович (1879–1950)

       Колезький асесор, інженер–технолог. Студент хімічного відділення ХТІ на казенній стипендії (1903–1904). На службі з 1904 р. У ХТІ з 1908 р. – лаборант при лабораторії фарбувальних та органічних речовин, читав курс лекцій з технології білкових речовин та сухої перегонки дерева. У 1907 р. у третьому томі «Известий…» надруковано працю «Формальдегид, его добывание, свойства и применения», у п'ятому томі – «Окисление метиловаго спирта в формальдегиде» (1910). Письмово керував уведенням у практику, виробленого ним раніше, методу виробництва формальдегіду на фабриці Hugo Blank у Берліні (1908). Виступив з доповіддю на II Менделєєвському з'їзді у Санкт-Петербурзі (1911). У 1912 р. у восьмому томі «Известий…» надруковано працю «Производство кокса, его свойства и исследование. Утилизация побочных продуктов коксового производства», у 1914 р. у десятому томі – «Производство бумаги и ея изследование».
       У подальшому – професор ХТІ, завідувач кафедри технології органічних і фарбувальних речовин (1919–1921), в. о. ректора ХТІ (1920–1921), завідувач кафедри технології пірогенних процесів (1929–1941), дійсний член АН УРСР (1940).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Кутневич Дмитро Андрійович

       Закінчив Харківський університет. На службі з 1887 р. Штатний викладач фізики в ХТІ з 1900 р., з 1907 р. по 1910 р. – за наймом. Проводив практичні заняття з фізики. Завідувач фотографічного кабінету (1907). Директор Харківського 2-го реального училища (1907–1910).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Лаврентьєв Олександр Михайлович

       Викладач Харківської 3-ї чоловічої гімназії. Закінчив Санкт-Петербурзький історико-філологічний інститут. На службі з 1890 р. У ХТІ з 1896 р. по 1907 р. – викладач французької мови за наймом.

Лагутинський Михайло Миколайович (1871–1915)

       Закінчив Харківський університет. Ще студентом нагороджено срібною медаллю за твір «Аналитическая теория кривых 3-го порядка» (1891). Приват-доцент чистої математики Харківського університету (1902). За наймом у ХТІ з 1902 р., у штаті – з 1914 р. Проводив практичні заняття з аналітичної геометрії. У 1907 р. у третьому томі «Известий…» надруковано працю «О преобразовании развертывающихся поверхностей самих в себя», у четвертому томі – «О форме интеграла алгебраической системы обыкновенных дифференциальных уравнений, выраженнаго в конечном виде» (1908). Викладав математику в Жіночій гімназії Грегорцевича (1908–1909). Викладав вищу математику у Харківському університеті (1911–1912). У 1913 р. відряджено на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі.

Латишев Григорій Олексійович (1857–1921)

       Статський радник, професор, інженер-технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1880). На службі та в ХТІ з 1885 р. – викладач нарисної геометрії. Ад'юнкт-професор нарисної геометрії (1896). Завідувач бібліотеки Південноросійського товариства технологів (1897). Читав курс лекцій із сільськогосподарського машинобудування, технології металів. Приват-доцент Харківського Університету (1891–1898), де читав курс лекцій з нарисної геометрії. Експерт Всеросійської виставки (1896). Професор сільськогосподарських машин (1902). Секретар Навчального комітету, член Господарського комітету (1903). Виконував обов'язки директора інституту з червня по серпень 1903 р. Після звільнення у 1904 р. колишнього професора знову призначено в інститут викладачем за наймом. Професор сільськогосподарського машинобудування (1907). Завідувач сільськогосподарської станції (1903–1915). Приват-доцент Харківського університету (1908–1914). Член Бюро вченого комітету із сільськогосподарської механізації Головного управління землеустрою та землеробства (1907–1909). Учасник з'їзду завідувачів ремісничих училищ. У 1913 р. відряджено на Київську сільськогосподарську та промислову виставку, на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі. Професор Вищих жіночих курсів Товариства трудящих жінок (1913–1915).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Лащенко Порфирій Миколайович (1869–?)

       Титулярний радник. Закінчив Харківський університет, на службі з 1895 р. У ХТІ з 1889 р. штатний лаборант у хімічній лабораторії. Приват-доцент Харківського університету (1904–1906). Під час відрядження вивчав постановку практичних занять з фізики та хімії у фізико-хімічному інституті професора Оствальда у Лейпцизі (1905). Викладач фізики в Жіночій гімназії Д. Д. Оболенської (1906).
       У подальшому – магістр хімії, професор Донського політехнічного інституту (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Левитський [Володимир Фавстович] (1854–1939)

       Економіст. Закінчив Новоросійський університет. Отримав ступінь магістра за дисертацію «Задачи и методы науки о народном хозяйстве» (Ярославль, 1890), ступінь доктора – за дисертацію «Сельскохозяйственный кризис во Франции 1862–1892 годов» (Харків, 1899). Професор політичної економії та статистики у Харківському університеті; викладав історію політичної економії на Вищих харківських комерційних курсах. У ХТІ – викладач політичної економії та статистики за наймом (1903).
       У подальшому – академік Всеукраїнської академії наук, викладач економіки у Харківському сільськогосподарському інституті (1927).

Лідов Олександр Павлович (1853–1919)

       Дійсний статський радник, професор, інженер–технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1877), на службі з 1889 р. У ХТІ з 1892 р. – професор, завідувач кафедри технології органічних і фарбувальних речовин (1892–1919). Опублікував декілька статей з техніки фарбування та ситцевибивання в енциклопедичному словнику Брокгауза (1896). Завідувач лабораторії фарбувальних і органічних речовин (1903–1915). Виступив з доповідями та повідомленнями на міжнародному конгресі прикладної хімії у Лондоні, на засіданні Російського фізико-хімічного товариства у Санкт-Петербурзі (1905), на з'їзді прикладної хімії у Римі (1906), на XII з'їзді природознавців і лікарів у Москві (1909). У 1910 р. у п'ятому томі «Известий…» надруковано працю «О существовании других кроме циана азотоуглеродистых газов». Заслужений професор (1915). У 1917 р. у дванадцятому томі «Известий…» надруковано праці: «Об углекислоте из естественных известняков», «Происходит ли соединение углерода с азотом при обыкновенной температуре?», «Об окислении угля воздухом при низких температурах в присутствии железа и других металлов».
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Ловцов Михайло Іванович (1850–1907)

       Статський радник, цивільний інженер, професор. На службі з 1873 р. За наймом з 1886 р. – викладач ХТІ з архітектурного та будівельного мистецтва, штатний – з 1889 р. по 1907 р. Архітектор ХТІ (1896, 1904). Відлітографував «Курс общих начал строительного искусства» для студентів Томського політехнічного інституту на прохання його директора (1903). Брав участь у забудові Харкова. Основні споруди, здійснені за проєктами М. І. Ловцова: Благовіщенський собор на вул. Різдвяній, 12 (1888–1901); Трьохсвятительська («Гольдбергівська») церква на Заїківці (вул. Першої Кінної Армії, нині Гольдбергівська, 101, 1907–1914 рр., у співавторстві з В. Покровським); Церква Олександра Невського при губернській лікарні на вул. Академіка Павлова 46 (1905–1907); креслярський корпус Технологічного інституту (нині ректорський НТУ «ХПІ», 1890 р.) та ін.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Лук'янченко Семен Іванович (1876–1955)

       Статський радник. Закінчив Харківський університет. Ще студентом нагороджено золотою медаллю за твір «Об электрических колебаниях коротких периодов» (1894). На службі та в ХТІ з 1898 р. – штатний викладач математики. Викладав геометрію на курсах для робітників і ремісників Харкова (1903–1904). У 1906 р. у другому випуску «Известий…» надруковано працю «Теоретическое объяснение устройства интегратора Амслера (№1)», у 1914–1915 р. у десятому–одинадцятому томах «Известий…» – «Пространство Лобачевского-Бойле», ч. 1, 2.
       У подальшому – викладач математики у Харківському інституті сільського господарства та лісівництва (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Мангубі Борис Веніамінович

       Лаборант при хімічній лабораторії ХТІ з 1909 р. по 1911 р. за наймом.
       У подальшому – асистент у Харківському інституті народної освіти (1927).

Менделєєв Дмитро Іванович (1834–1907)

       Тимчасовий керівник Міністерства народної освіти, п. товариш міністра, пропозицією від 11 березня 1904 р. за № 1375, призначив професору Дмитру Івановичу Менделєєву звання почесного члена ХТІ.

Милович Олександр Якович (1874–1958)

       Колезький радник, інженер–механік. На службі з 1900 р. У ХТІ з 1900 р. – штатний викладач прикладної механіки та машинобудування, креслення та проєктування. Стипендіат Міністерства народної освіти на час перебування у закордонному відрядженні в Швейцарії з науковою метою (1903–1906). Після повернення до Росії у 1906 р. О. Я. Милович викладає курс Проєктування водяних турбін у ХТІ. У 1908 р. у четвертому випуску «Известий…» надруковано працю «Конструирование лопаток турбины Френсиса по способу проф. Pfarr'a». Екстраординарний професор Томського політехнічного інституту (1908).
       У подальшому завідувач кафедр прикладної механіки та гідравліки у Донському політехнічному інституті (1909–1921), гідравліки Петровської с.-г. академії (1921–1935). Завідувач гідротехнічної лабораторії каналу ім. Москви (1937), гідротехнічної лабораторії при будівництві Куйбишевської ГЕС, де проводилися порівняльні дослідження камер турбін.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Молокін Олександр Георгійович (1880–?)

       Цивільний інженер у чині VII класу. На службі з 1914 р. У ХТІ з 1914 р. викладач архітектури за наймом. Міський архітектор (1914). За його проєктом і під його керівництвом збудовано споруду Селянського поземельного банку (Крестьянского поземельного банка) (1913–1914).
       У подальшому – професор цивільної архітектури в ХТІ (1927).

Моніч Василь Васильович (1874–1929)

       Інженер–технолог у чині VII класу. Закінчив ХТІ за рахунок державної скарбниці (1909). На службі та в ХТІ з 1913 р. – викладач креслення та проєктування. Керував технічним кресленням, проєктуванням печей на курсах сільського вогнетривкого будівництва. У 1914 р. у десятому томі «Известий…» надруковано працю «Графический способ Roy'я вписывания паровозов в кривыя, его идея, изследование точности и примеры вписывания новейших русских паровозов. Новыя (точныя) формулы для определения бокового перемещения тележек».
       У подальшому – професор паровозобудування ХТІ (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Москальов Володимир Леонідович

       Колезький радник, ад'юнкт-професор з електротехніки, інженер-технолог. На службі з 1905 р. У ХТІ з 1905 р. по 1907 р. Завідувач електротехнічної лабораторії (1906).

Мухачов Петро Матвійович (1861–1935)

       Дійсний статський радник, інженер-технолог, професор механіки. На службі з 1887 р. Читав курс лекцій із заводських машин, паровозів. У 1895 р. – професор кафедри прикладної механіки, а потім послідовно обіймав посади секретаря навчального комітету та помічника директора. Директор ХТІ (1905–1906, 1910–1917). Відвідав паровозні та машинобудівні відділи Брюссельської виставки (1910). Заслужений професор (1912). Завідувач кафедри паровозобудування (1895–1935). У 1913 р. в. о. директора. Був технічним кореспондентом Берлінського Бюро привілеїв К. І. Оссовського (1896–1913). Завідувач музею інституту (1896–1914). Керував курсами для підготовки техніків із сільського вогнетривкого будівництва (1914–1915).
       У подальшому – заслужений професор ХТІ.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Нємкін Володимир Християнович (1857–1908)

       Статський радник, цивільний інженер. На службі з 1885 р. У ХТІ з 1885 р. по 1906 р. – штатний викладач малювання та архітектурного креслення. Харківський єпархіальний архітектор (1903–1904). Виконував роботи з церковного будівництва, за його участі будувалися 32 кам'яних храми і 15 – дерев'яних; розширювалися 6 – кам'яних і 1 – дерев'яна; перебудовувалися 2 кам'яних храми і одна дерев'яна дзвіниця (1903–1904). Є автором багатьох церковних будівель у Харкові, а також у Сумській, Київській, Харківській областях (Богодухівському, Зміївському, Вовчанському, Валківському, Куп'янському, Ізюмському повітах). За його проєктами побудовано такі будівлі у Харкові, як Озерянська церква (1896) та будинок ігумена та ворота у Свято–Покровському монастирі на вул. Університетській, 8; Озерянська церква на вул. Катеринославській, нині – Полтавський шлях, 124 (1894–1901); Єпархіальне управління (Консисторія) у Свято-Покровському монастирі на вул. Університетській, 4, нині – архів технічної документації (1892–1903) та ін.

Немолодишев Василь Арсентійович

       Статський радник, інженер–механік. На службі з 1880 р. У ХТІ з 1887 р. по 1906 р. – інспектор студентів. Професор ХТІ з прикладної механіки (1904). Секретар Навчального комітету (1905).

Носач Михайло Іванович (1865–1908)

       Ад'юнкт–професор механічної технології, інженер–технолог. Закінчив ХТІ (1894). Інженер-конструктор у технічному відділі машинобудівного заводу Беліно–Фендріха в Одесі. Викладав у ХТІ технічне креслення та проєктування з 1896 р. по 1903 р. Ад'юнкт-професор (1900). У 1903 р. переведено на посаду ординарного професора прикладної механіки до Санкт–Петербурзького технологічного інституту.
       У подальшому – декан механіко–машинобудівного факультету СПТІ (1907–1908).

Озлє Франц Данилович (?–1911)

       Викладач Харківського 1-го реального училища. За наймом у ХТІ з 1904 р. по 1911 р. викладав французьку мову. Проводив уроки у Харківському 1-му реальному училищі, у 2-й жіночій гімназії (1910).

Орлов Єгор Іванович (1865–1944)

       Статський радник, ад'юнкт-професор, магістр технології. На службі з 1894 р. Інспектор Костромського промислового училища ім. Ф. В. Чижова. У ХТІ з 1911 р. по 1927 р. викладав курс хімічної технології. Представив дві доповіді до Російського Фізико-хімічного товариства (1911). У 1913 р. у дев'ятому (вип. 2) томі «Известий…» надруковано працю «Изследование в области кинетики химических реакций и катализа». У 1913 р. відряджено на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі, на Київську промислову виставку. Завідувач лабораторії з технології мінеральних речовин (1913–1915). Захистив докторську дисертацію (1914). Співробітник енциклопедичного словника товариства братів Гранат (1914–1915).
       У подальшому - перший декан хімічного факультету ХТІ (з 1917), заслужений професор (1925), академік АН УРСР (1929), директор Всесоюзного науково-дослідного інституту вогнетривів (1927–1932).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Осипов Іван Павлович (1855–1918)

       Дійсний статський радник, заслужений професор, доктор хімії. Закінчив Харківський університет. На службі з 1876 р. Екстраординарний професор Харківського університету (1886). Доктор хімії (1894). У ХТІ з 1906 р. знов призначено професором органічної хімії. Завідувач хімічної лабораторії (1906–1910). Голова Харківського фізико-хімічного товариства (1891–1918). Читав курси органічної хімії для вільних слухачів медичного факультету Харківського університету, неорганічної хімії – на Жіночих курсах при товаристві трудящих жінок (1907–1908), органічної хімії – на вищих жіночих курсах, заснованих п. Невіандт (1909–1910), неорганічної хімії – для студентів Харківського університету (1909–1910). У 1910 р. відряджено на міжнародну виставку до Брюсселю, а до міст Рошток, Бонн, Кіль, Амстердам – задля вивчення постановки викладання хімії. У 1913 р. був на з'їзді природознавців і лікарів у Тифлісі. Викладав неорганічну хімію в Жіночому медичному інституті, у Харківського університеті студентам медичного факультету (1913–1915).
       У подальшому – директор ХТІ (1915–1918).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Панченко Олексій Васильович

       Статський радник, інженер-технолог. Закінчив Ризьке політехнічне училище (1901). Старший помічник директора ст. Мерефа. На посаді та в ХТІ з 1902 р. – штатний викладач. Викладав креслення, вів практичні заняття з математики. Безкоштовно читав тригонометрію на курсах для робітників Харкова (1906–1907). Викладав математику в приватному реальному училищі професора Г. Ф. Буракова (1909–1915).

Пашков Василь Павлович (?–1911)

       Надвірний радник. На службі з 1889 р. У ХТІ з 1889 р. по 1911 р. – штатний лаборант при хімічній лабораторії. Викладач фізики в Жіночій гімназії Д. Д. Оболенської (1896–1897), хімії та товарознавства – у Харківському комерційному училищі (1903–1910).

Пєсков В'ячеслав Іванович (1876–1913)

       Надвірний радник, інженер-технолог. На службі з 1901 р. У ХТІ з 1901 р. по 1905 р. – штатний викладач з проєктування, механіки, креслення. Стипендіат Міністерства народної освіти для приготування до професорської діяльності на час перебування у закордонному відрядженні (1903).
       У подальшому – завідувач відділу центральних електротехнічних станцій при Правлінні Російського товариства «Всеобщая компания электричества» в Санкт-Петербурзі (до 1913).

Пестриков Михайло Іродіонович (1878–?)

       Статський радник, класний художник 1-го ступеня. На службі та в ХТІ з 1900 р. – штатний викладач малювання. Викладач у Харківському художньому училищі (1903–1915).
       У подальшому – викладач Харківського сільськогосподарського інституту (1927).

Пильчиков Микола Дмитрович (1857–1908)

       Статський радник, магістр фізики та фізичної географії, професор. На службі з 1881 р. Приват-доцент Харківського університету (1885). З науковою метою перебував у закордонному відрядженні (1887–1889). Магістр фізики (1890). Екстраординарний професор на кафедрі фізики (1890–1894). Екстраординарний професор Новоросійського університету (1894–1902). Професор фізики у ХТІ (1902–1908). Завідувач фізичного кабінету та метеорологічної обсерваторії (1904–1906). Член Французького та Бельгійського астрономічних товариств (1904). З метою дослідження спектральної поляризації неба знаходився в Німеччині (1904). У 1905 р. у першому томі «Известий…» надрукована його «Вступительная лекция по физике», а у 1906 р. у другому томі – «Поляризация неба в Наугейме». Для інституту, на сторонні кошти, придбав автомобіль фірми Cottereau в Діжоні (1904). Керував виробничими вимірами спектральної поляризації неба у Німеччині, Алжирі (1905). Редактор «Известий Харьковского Технологического Института» (1903–1908). Виступив з доповіддю на Всесвітньому конгресі з радіології у Льєжі (1905). Голова метеорологічної комісії навчального комітету ХТІ (1907). У 1907 р. у третьому томі «Известий…» надруковано «Краткий отчет о летней заграничной командировке». Почесний голова фізичного відділення на I Менделєєвському з'їзді, брав участь у I Російському з'їзді діячів Товариств народних університетів (1907). Член Лондонського Фарадеєвського товариства (1907). У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано статтю «Памяти французскаго академика Кюри». Обрано дійсним членом Тулузької Академії наук і мистецтва, міжнародним товариством електриків і різними іншими вченими товариствами в Росії, Франції, Австрії, Бельгії, Німеччині та Північно-Американських Сполучених Штатах.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Погорілко Олександр Костянтинович (1848–1912)

       Статський радник, магістр фізики, професор. Закінчив Харківський університет. На службі з 1871 р. Приват-доцент Харківського університету (1873–1899). Магістр фізики (1878–1886). Доцент (1878). Від університету відряджено до Німеччини на півтора року, де працював у лабораторіях під керівництвом Гельмгольца та Квінке щодо питання про деформації твердого тіла під впливом електричних тисків. Результати опубліковано в «Анналах» Поггендорфу за 1880 р. Викладач ХТІ з 1885 р. по 1903 р. Ад'юнкт-професор ХТІ (1886–1899). Читав курс лекцій з фізики, механічної теорії теплоти, термодинаміки.
       У подальшому – Харківський міський голова (1900–1912).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Полницький Володимир Гаврилович

       Титулярний радник. Закінчив Харківський університет. На службі з 1909 р. У ХТІ з 1909 р. – лаборант при хімічній лабораторії.

Пономарьов Олександр Єфимович

       Колезький секретар, інженер-механік. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1876). На службі з 1904 р. У ХТІ з 1904 р. по 1907 р. Проводив практичні заняття (1906–1907). Механік, завідувач механічних майстерень (1904–1905).

Пономарьов Іван Михайлович (1848–1905)

       Дійсний статський радник, професор. Ступінь доктора хімії отримав у Геттінгенському університеті. На службі з 1876 р. – завідувач хімічної лабораторії Новоросійського університету, у 1878 р. – приват-доцент після захисту магістерської дисертації «К истории производных групп мочевой кислоты» («Записки Новороссийского Университета», т. XXVII). У ХТІ з 1887 р. – професор ХТІ, читав курс лекцій з неорганічної та органічної хімії, проводив практичні заняття. Завідувач хімічної лабораторії (1904). Член Господарського комітету. Директор інституту (1905). Був членом Російського фізико-технічного товариства, Німецького фізичного товариства.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Поплавський В'ячеслав Йосипович

       Інженер з особливих доручень при Начальнику Харківсько-Миколаївської залізниці, інженер шляхів сполучення. На службі з 1904 р. У ХТІ з 1904 р. по 1905 р. – викладач за наймом. Керував репетиціями з опору матеріалів.

Попов Олександр Андрійович

       Надвірний радник, інженер-технолог. На службі та в ХТІ з 1907 р. – лаборант, з 1910 р. – викладач з гідротехнічних споруд, теорії та будови насосів. Вивчав парові машини, насоси на Краматорському содовому заводі Любимова і К. (1910). Керував роботами на Ауербахівському вугільному руднику (1911).
       У подальшому – викладач механіки у Харківському сільськогосподарському інституті (1927).

Попов Олександр Васильович (1883–?)

       Титулярний радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ. На службі з 1902 р. Лаборант при сільськогосподарській станції ХТІ з 1910 р. по 1913 р.

Попов Іван Петрович (?–1910)

       На службі з 1889 р. Лаборант Харківського університету. У ХТІ з 1905 р. по 1910 р. – викладач фізики за наймом. Виступив з повідомленням «Климат Харькова» на засіданні Фізико-математичного товариства при Харківському університеті (1907). Виконував обов'язки консерватора фізичного кабінету у Харківському ветеринарному інституті (1907).

Попов Павло Євгенович

       Надвірний радник, інженер-технолог. На службі з 1900 р. У ХТІ з 1900 р. – штатний лаборант при хімічній лабораторії (1900–1914). Під час закордонного відрядження працював у лабораторії органічної хімії професора Ганча в Лейпцизі (1909–1910). Викладав хімію у Харківському комерційному училищі (1913–1915).
       У подальшому – викладач у Харківському хіміко-фармацевтичному технікумі (1927).

Потебня Андрій Олександрович (1870–1919)

       Колезький асесор, магістр ботаніки, син філолога-славіста О. О. Потебні. На службі з 1896 р. Ботанік-садівник Нікітського ботанічного саду (1898). Приват-доцент Харківського університету, де читав курс лекцій із хвороб рослин (1903, 1906–1915). У ХТІ з 1911 р. – штатний викладач анатомії та фізіології рослин. Завідувач ботанічного кабінету ХТІ (1911). Викладав курс ботаніки на загальноосвітніх літніх курсах для народних вчителів у Катеринославі (1911). Завідувач фітопатологічного відділу Харківської обласної сільськогосподарської дослідної станції. На базі відділу проводив мікологічні та фітопатологічні дослідження (1913–1915).

Предтеченський Олексій Іванович (1857–1905)

       Статський радник, професор, інженер-технолог. Закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1879). На службі з 1879 р. У ХТІ з 1886 р. по 1905 р. читав курс лекцій з графічної статики, теорії та устрою підйомних машин, будівельної механіки, парових котлів. Професор ХТІ (1896). Помічник директора з навчальної частини (1900–1903). Редактор «Известий Южно-Русского Общества технологов» (1905).

Проскура Георгій Федорович (1876–1958)

       Колезький радник, професор, інженер-механік. Закінчив МВТУ (1901). На службі та в ХТІ з 1904 р. – штатний викладач креслення та проєктування. Після звільнення у 1904 р., знову призначено штатним викладачем з 1906 р. У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано працю «Регулирование хода машин двигателей», у п'ятому – «Гидродинамика водяных турбин в связи с разсчетом и исследованием их» (1910), у шостому – «Водяныя турбины» (1910). Ад'юнкт-професор прикладної механіки і теорії побудови машин (1911). Був редактором механічної частини технічного тому «Народной энциклопедии» (1911). У 1911 р. у сьомому томі «Известий…» надруковано курс лекцій «Теория паровых машин», вип. 1. Завідувач гідравлічної лабораторії (1914–1915). Завідувач кафедри гідравлічних машин (1913–1915).
       У подальшому – професор, декан механічного факультету ХТІ (1927), академік АН УРСР (1929), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Пшеборський Антон Павлович (1871–1941)

       Магістр чистої математики. Закінчив університет св. Володимира. На службі та в ХТІ з 1898 р. – викладач курсу аналітичної геометрії (штатний, потім з 1905 р. за наймом). Приват-доцент Харківського університету (1899). З 1905 р. – викладач Харківського університету, у 1908 – професор, у 1911 – ректор Харківського університету. Викладав аналітичну геометрію на жіночих курсах Товариства трудящих жінок (1908–1915). Писав статті з гідродинаміки для видання «Народная энциклопедия» (1909–1910).
       У подальшому – ректор Харківського університету (1919). Ординарний професор кафедри теоретичної механіки Варшавського університету (1922–1939).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

П'ятницький Порфирій Петрович (1859–1940)

       Доктор мінералогії та геогнозії. Закінчив Харківський університет. Магістр мінералогії (1884). На службі з 1887 р. Доктор, приват-доцент Харківського університету (1892). Екстраординарний професор (1902 г.) У ХТІ – викладач з 1900 р. по 1914 р. за наймом, читав курс мінералогії та геогнозії. Завідувач мінерального кабінету ХТІ (1903). Ординарний професор мінералогії (1905).
       У подальшому – ректор Харківського університету (1918–1920), працював в Інституті прикладної мінералогії (1922), у Геологічному комітеті в Ленінграді (1926), в Українському геологічному тресті (1932), в Інституті геологічних наук АН УРСР (1938).

Роговський Євген Олександрович (1855–1912)

       Магістр фізики, професор. На службі з 1886 р. Професор Харківського університету. У ХТІ з 1906 р. по 1910 р. – викладач термодинаміки за наймом. Викладав фізику у Харківському ветеринарному інституті (1907–1908). У 1910 р. у п'ятому томі «Известий…» надруковано статтю «Профессор Н. Д. Пильчиков и его труды».

Салтиков Микола Миколайович (1872–1961)

       Доктор чистої математики, професор, академік. На службі з 1896 р. Професор Харківського університету. Магістр чистої математики (1899). Екстраординарний професор у Томському політехнічному інституті (1900). У ХТІ з 1907 р. по 1908 р. – викладач теоретичної механіки за наймом. У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано статті: «Об организации приема по конкурсу студентов в высшия техническия учебныя заведения», «О значении практических занятий по математическим наукам». Дійсний член Берлінського математичного товариства (1907).
       У подальшому – професор кафедри теоретичної механіки Харківського університету, професор математики на філософському факультеті Белградського університету (1921), дійсний член Сербської Академії наук і мистецтв з природничо-математичного відділення (1946).

Серб Оттокар В'ячеславович (1881–?)

       Перебував у чині IX класу. На службі з 1909 р. У ХТІ – лаборант при хімічній лабораторії з 1909 р. за наймом, у штаті – з 1910 р. У 1913 р. у дев'ятому (вип. 1) томі «Известий…» надруковано працю «Приложение электрической энергии к вопросам органической химии». Викладав хімію у фельдшерсько-акушерській школі доктора Ряснянського (1910). Секретар Товариства фізико-хімічних наук при Харківському університеті (1913–1915).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Сердюков Євген Наумович

       Статський радник, інженер-архітектор. На службі та в ХТІ з 1907 р. – штатний викладач архітектурного креслення та проєктування. Працював архітектором у Харківському товаристві взаємного страхування від вогню (1907–1913). Член повітового Харківського окружного суду (1909). Займався приватними і громадськими будівлями. Проєктував будівлі, здійснював технічний нагляд за будівництвом комерційного училища в с. Барвінкове Ізюмського повіту (1911), будівлі дослідної сільськогосподарської станції для Чернігівського губернського земства (1911), Харківського ветеринарного інституту (1911–1913), церкви в с. Ольшанка Курської губернії (1914–1915).

Серебровський Володимир Матвійович (1870–1924)

       Статський радник, професор, інженер-технолог. Закінчив Московський університет. На службі з 1899 р. У ХТІ з 1908 р. Член Господарського комітету інституту (1908). Завідувач механічної лабораторії (1906–1915). Був членом комісії з огляду Нетеченського залізобетонного моста, що будувався у Харкові (1910).
       У подальшому – професор ХТІ з курсів: опір матеріалів, методи механічних випробувань, будівельна механіка (до 1923 р.).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Серебряков Костянтин Дмитрович (1871–1930)

       Колезький радник, інженер-механік. Закінчив Московський університет. На службі з 1903 р. У ХТІ – штатний викладач креслення та проєктування з 1903 р. по 1910 р. Стипендіат Міністерства народної освіти на час закордонного відрядження з науковою метою (1904). Викладав креслення на курсах для робітників Харкова (1905–1908) та у Жіночій гімназії Д. Д. Оболенської (1905).
       У подальшому займався конструюванням вагонів московського трамвая (1910–1912). У 1920 р. емігрував до Югославії, де викладав у Белградському університеті.

Ситников Олександр Петрович (1864–?)

       Надвірний радник. На службі з 1889 р. У ХТІ – штатний лаборант при лабораторії поживних речовин (1896–1910). Після звільнення у 1904 р. знову на посаді лаборанта з правом читання курсу мікробіології з 1906 р. Читав курс лекцій і керував заняттями з контролю винокурного виробництва на Городищенських літніх курсах винокуріння (1903). Завідувач винокурного відділення Харківського товариства сільського господарства (1907–1909). Був консультантом на шести винокурних заводах (1908).
       У подальшому – магістр хімічної технології, професор, завідувач хімічної та бродильної лабораторії Народного Комітету Землеробства (1927).

Скворцов Георгій Григорович

       Статський радник, інженер-технолог. На службі та в ХТІ з 1904 р. – штатний викладач креслення та проєктування. З науковою метою відряджено до Німеччини, Бельгії, Швейцарії, Австрії. Голова Ради попечителів 2-ї Харківської жіночої гімназії (1911–1915). Викладач креслення на електротехнічних курсах Мельникова (1913–1915).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Скворцов Іринарх Поліхронієвич (1847–1921)

       Доктор медицини, заслужений ординарний професор. Закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію. На службі з 1871 р. Доцент з гігієни Казанського, Варшавського та Харківського університетів. У ХТІ – викладач курсу фабричної гігієни з 1898 р. по 1906 р. за наймом. Друкував свої праці у «Врачебной газете», «Журнале Министерства Народного просвещения», «Russische medicinische Rundschan» (1903).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Соломко Олександр Митрофанович

       Статський радник, ад'юнкт-професор, інженер-механік. Закінчив Московський університет. На службі з 1901 р. Ад'юнкт-професор ХТІ з 1903 р. Викладав курс лекцій з прикладної механіки. Завідувач лабораторії з випробування частин машин (1903, 1911–1915). Завідувач декоративно-прикладної школи ім. полковника Бородаєвського (1903). Член Ради попечителів Харківської декоративно-прикладної школи (1908).

Стеклов Володимир Андрійович (1864–1926)

       Статський радник, ординарний професор Харківського університету, доктор прикладної математики. На службі з 1888 р. Викладач теоретичної механіки в ХТІ з 1894 р. по 1904 р. за наймом. Доктор математики (1902).
       У подальшому – декан математичного факультету Харківського університету (1901–1906), член-кореспондент Російської Академії наук, академік Петербурзької АН (з 1912), віце-президент АН СРСР (1919–1926), академік АН УРСР (1925).

Столяров Микола Олександрович (1870–?)

       Статський радник. На службі з 1895 р. Викладач математики Київського політехнічного інституту, у 1914 р. – переведено до ХТІ професором теоретичної механіки. Викладав механіку та проводив практичні заняття з механіки (1914–1915).
       У подальшому – позаштатний академік відділення Всеукраїнської академії наук, голова математичної секції при академії, викладач математики у Київському інституті народної освіти та Київському художньому інституті (1927).

Столяров Яків Васильович (1878–1945)

       Статський радник, професор, інженер-технолог. На службі з 1902 р. Був старшим лаборантом Варшавського політехнічного інституту (1903). У ХТІ з 1904 р. – штатний викладач з прикладної механіки, теорії побудови машин. Від ХТІ відряджено з науковою метою до Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Всесвітньої виставки в Льєжі. Завідувач механічної лабораторії (1904–1905). У закордонному відрядженні вивчав застосування залізобетону в будівельній техніці у Франції, Швейцарії, Австрії (1907) Делегат XII, XIII з'їздів російських цементних техніків та заводчиків у Москві, Санкт-Петербурзі (1908, 1910). У 1908 р. у четвертому випуску «Известий…» надруковано «Отчет о летней командировке 1905 года в Западную Европу». Ад'юнкт-професор з прикладної механіки (1909). Викладав математику для робітників Харкова. Помічник директора ХТІ (1910–1911). Відряджено до Західної Європи з науковою метою (1911). Завідувач Харківських вищих сільськогосподарських курсів (1913). Відряджено на II Всеросійський з'їзд діячів з гірничої справи, металургії та машинобудування, на Міжнародну будівельну виставку в Лейпцизі (1913). Завідувач фотографічного кабінету (1913–1915). Викладач на курсах сільського вогнетривкого будівництва при ХТІ (1914–1915).
       У подальшому, за часів радянської влади, було репресовано (1922). Професор прикладної механіки в ХТІ (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Терещенко Олександр Володимирович (1883–?)

       Титулярний радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ. У ХТІ – лаборант при хімічній лабораторії (1909), викладав металургію (1914). Був лаборантом на Вищих жіночих курсах товариства трудящих жінок (1909). Викладач на електротехнічних курсах Мельникова (1913–1915). Працював з металографії чавуну у професора Геренса під час відрядження до Аахену (1913). Проводив практичні заняття на вищих жіночих курсах трудящих жінок (1914–1915).
       У подальшому – завідувач секції при кафедрі мінеральних технологій ХТІ (1925–1926), професор електротехнічного факультету ХТІ (1926).

Тимофєєв Володимир Федорович (1858–1923)

       Професор, доктор хімії, учень М. М. Бекетова. Закінчив Харківський університет. На службі з 1882 р. Лаборант агрономічної лабораторії Харківського університету. З навчальною метою перебував у закордонному відрядженні (1888–1889). Магістр хімії (1894). Екстраординарний професор хімії Харківського університету (1895–1900). Професор Київського політехнічного інституту (1900–1908), Харківського університету – (1908–?). У ХТІ за наймом викладав фізику, хімію (1908–1910). Викладав неорганічну хімію на Вищих жіночих курсах (1909).
       У подальшому – ректор Харківського комерційного інституту (1912–1919), директор інституту прикладної хімії.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Тимофєєв Гавриїл Юхимович (1881–1926)

       Магістр хімії. На службі з 1904 р. У ХТІ з 1904 р. за наймом. Викладав аналітичну хімію. Приват-доцент Харківського університету, де читав курс загальної хімії (1913–15).
       У подальшому – завідувач кафедри аналітичної хімії в Катеринославському гірничому інституті (1917).

Тір Вадим Ерастович (1869–1926)

       Статський радник, ад'юнкт-професор, інженер-технолог. Закінчив ХТІ (1893). На службі з 1895 р. Завідувач технічного відділу служби тяги Харківсько-Миколаївської залізниці (1896). Викладач ХТІ (1901). Ад'юнкт-професор з 1902 р. Читав курс лекцій з прикладної механіки, теорії побудови машин. Секретар Харківського відділення Імператорського Російського технічного товариства (1896–1903). Завідувач лабораторії з випробування частин машин (1907–1910). У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано працю «Второстепенные напряжения и деформации при изгибе». Начальник технічної контори Харківського паровозобудівного заводу (1911–1915). Під його керівництвом виконано: проєкт товарного паровоза для Варшавсько-Віденської залізниці, елінг для побудови дредноутів для Російського суднобудівного товариства у Миколаєві (1911). Член редакційної комісії журналу «Известия Южно-Русского технического общества» (1908–1911). Делегат з'їзду завідуючих Олександрівськими ремісничими училищами Харківської земської управи (1910).
       У подальшому – завідувач кафедри загального машинобудування ХТІ (1923–1926).

Тиханов Петро Васильович

       Інженер-технолог. На службі з 1902 р. Викладач Харківського технічного залізничного училища. У ХТІ з 1904 р. по 1910 р. – викладач креслення за наймом. Викладав математику в гімназії ім. Черняхівської (1909).

Трефільєв Іполит Олександрович (1879–?)

       Титулярний радник, приват-доцент Харківського університету. На службі з 1907 р. У ХТІ – лаборант при лабораторії органічних речовин за наймом (1907), у штаті – (1908). Публікувався в німецькому журналі «Berichte», у виданнях Російського фізико-хімічного товариства (1907). Відряджено за кордон від Харківського університету з науковою метою (1909–1911).
       У подальшому – професор органічної хімії в Київському політехнічному інституті (1927).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Троїцький Анатолій Іванович (1877–?)

       Статський радник, інженер-технолог. На службі та в ХТІ з 1904 р. по 1915 р. – штатний викладач креслення та проєктування металообробних верстатів. Стипендіат Міністерства народної освіти на час закордонного відрядження з науковою метою (1907–1908).
       У подальшому – професор технології металів у ХТІ.

Урсу Костянтин Миколайович (1875–?)

       Надвірний радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ (1904). На службі з 1912 р. У ХТІ з 1913 р. – викладач креслення та проєктування.

Ушаков Олександр Васильович (1868–?)

       Колезький радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ (1894). На службі з 1896 р. Помічник механіка на фабриці Товариства Ярцевської мануфактури. У ХТІ з 1902 р. по 1910 р. – штатний викладач креслення, проєктування, опалення та вентиляції. Секретар правління Південноросійського товариства технологів (1905). Викладав геометрію на курсах робітників Харкова (1904–1906). У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано працю «Машинные лаборатории тепловых двигателей в немецких политехникумах». Завідувач машинної лабораторії з випробування теплових двигунів (1907–1909).
       У подальшому – завідувач латунного та мідновальцювального відділення заводу Товариства Кольчугіна (1916).

Фавр Володимир Володимирович (1875–1920)

       Доктор медицини. На службі з 1897 р. Приват-доцент Харківського університету. У 1902 р. заразив себе малярією, щоб довести роль малярійного комара в поширенні цього захворювання. Тільки самовіддана діяльність його учнів врятувала йому життя. У ХТІ з 1906 р. по 1911 р. – викладач фабричної гігієни за наймом. Завідувач санітарного відділу Харківської міської управи, музею з фабричної гігієни (1907). Писав статті з гігієни для «Народной энциклопедии» (1909). Керував боротьбою з епідемією чуми в Одесі (1910).

Федоров Олександр Семенович (1880–?)

       Надвірний радник. Закінчив Харківський університет. На службі з 1903 р. У ХТІ з 1907 р. – лаборант при хімічній лабораторії. Виступив з доповіддю на II Менделєєвському з'їзді (1911). Викладав фізику на електротехнічних курсах Мельникова (1913). Голова фотографічної секції студентського технічного товариства (1913–1914). Викладав фізику на електротехнічних курсах та хімію на курсах сільського вогнетривкого будівництва (1914–1915).
       У подальшому – викладач фізичної хімії в ХТІ (1927).

Фельдман Валентин Августович (1864–1928)

       Надвірний радник, класний художник 1-го ступеня, аквареліст-пейзажист. Закінчив Петербурзьку Академію мистецтв (1883–1889). На службі з 1906 р. У ХТІ – штатний викладач архітектурного креслення (1906–1910). Дійсний член Товариства російських акварелістів (1880–1918). Отримав 2-гу премію конкурсу на створення проєкту Хоральної синагоги для Харкова, оголошеного Імператорським Санкт-Петербурзьким товариством архітекторів (1909). Займався приватним будівництвом у Харкові та Таврійській губернії. Давав приватні уроки з малювання, викладав теорію малювання. З 1890 р. щорічно брав участь у виставках акварельного живопису в Петербурзі, Севастополі, Харкові, Києві, Одесі.
       У подальшому – викладач Київського політехнічного інституту (1910–1922), Київського архітектурного інституту (1922–1924) та Київського художнього (1924–1928) інституту. Член Товариства художників-киян (1914–1919), член-засновник Київського товариства художників (1916–1918).

Фербер Юлій Акімович (1850–?)

       Лектор Харківського університету. На службі з 1877 р. У ХТІ з 1900 р. – викладач англійської мови за наймом.

Фокін Сергій Олексійович (1865–1917)

       Надвірний радник, професор, інженер-технолог. Закінчив Казанський університет (1890) та ХТІ (1894). На службі та в ХТІ з 1898 р. по 1909 р. – штатний лаборант при хімічній лабораторії, викладав технологію жирів. Стипендіат Міністерства народної освіти на час перебування у закордонному відрядженні з науковою метою (1903). Виступив з доповіддю на I Менделєєвському з'їзді (1907).
       У подальшому – професор Донського політехнічного інституту, Київського політехнічного інституту (1913–1917). Першим розробив наукову методику гідрогенізації жирів (1902–1903). У 1909 р. під його керівництвом у Казані було створено перше в Росії промислове устаткування для гідрогенізації олій, а у 1909–1910 рр. – уперше у світовій практиці здійснив промислову гідрогенізацію жирів.

Харманський Маріан-Йосиф-Здислав Юліанович (1859–після 1917)

       Уродженець Катеринослава. Закінчив Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів (1885). Молодший інженер будівельного відділу Обласного правління Війська Донського (1885–1889), при Харківському губернському правлінні (1890–1896). Губернський земський інженер (1895–1897). Завідувач технічного відділу міської управи (1896–1917), технічного бюро Харківської земської управи (1905). Гласний Харківської міської думи (1905–1912, 1915–1916). Голова мостильної комісії Харківської управи (1912), водночас – викладач архітектурного креслення Харківського технологічного інституту (1911–1918). З 1912 р. – член Харківської міської управи, голова каналізаційної комісії Харківського громадського управління (1914). Член Харківського відділення Імператорського Російського технічного товариства, Комітету попечителів дитячих притулків, Комітету попечителів художнього училища при Харківському міському громадському управлінні (1916). Займався приватними та громадськими будівлями. Основні будівлі у Харкові, побудовані за його проєктами: Ремісниче училище на Московському проспекті, 36; Товариство російсько-американської гумової мануфактури «Треугольник» на вул. Катеринославській, нині Полтавський Шлях (1910); іподром на вул. 1-го Травня, нині Московський проспект, 2 (1914) та ін. За його проєктом побудовано костел Святого Миколая у Кам'янському (1897). Колезький радник. За відмінну та старанну службу нагороджено орденами св. Анни 2-го та 3-го, Станіслава 2-го та 3-го ступенів.

Хрустальов Володимир Васильович

       Статський радник, цивільний інженер. На службі з 1885 р. У ХТІ з 1886 р. за наймом, з 1907 р. – штатний викладач будівельного мистецтва, архітектурного креслення, проєктування. Архітектор будівельного відділення Харківського губернського правління (1903–1904). За проєктом В. В. Хрустальова місцевий підприємець Г. Грікке побудував перший у місті цирк-театр, капітальну будівлю, яка зберіглася і понині на площі Червоного Міліціонера, нині площа Національної Гвардії (1905–1906). Архітектор у Харківському товаристві взаємного страхування від вогню (1903–1915). Відряджено на Російську будівельну художню виставку, на XII з'їзд цементників-технологів та заводчиків у Москві (1908). Вивчав у Фінляндії способи видобування гранітів у каменоломнях (1908). Відвідав Сільськогосподарську та промислову виставки в Києві (1913).

Цауне Юлій Семенович (1862–1930)

       Статський радник, архітектор-художник. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв. На службі з 1896 р. У ХТІ з 1901 р. – викладач малювання, архітектурного креслення та проєктування за наймом, з 1904 р. – штатний викладач. Викладав креслення в гімназії Товариства викладачів (1909), у 1-й приватній гімназії (1911). Архітектор інституту (1914–1915). Займався проєктуванням у стилі еклектики, неоренесансу, необароко, а також побудовою приватних і громадських будівель у Харкові, Донецьку та у Таврійській і Катеринославській губерніях (1904–1914). За його проєктами у Харкові побудовано наступні споруди: Приватна гімназія на Харківській набережній, 4 (1911); Синагога, нині Планетарій (1912–1914); Прибутковий будинок з магазином на вул. Сумській, 44 (1912); надбудова Будинку Харківського товариства взаємного кредиту на Павлівській пл., 20 (1913) та ін.

Циглер Михайло Карлович

       Надвірний радник, інженер-технолог. Закінчив ХТІ (1891). На службі з 1893 р. Фабричний інспектор Харківської губернії. У ХТІ з 1896 р. по 1904 р. штатний викладач з металургії, лаборант при механічній лабораторії.
       У подальшому – викладач з металургії у Варшавському політехнічному інституті (1905).

Чернай Микола Олександрович (1849–1912)

       Дійсний статський радник, магістр хімії, професор. Закінчив Харківський університет (1870). Магістр хімії (1876). Викладач природничої історії, фізики, хімії у Харківському реальному училищі (1877–1879). Приват-доцент хімії Харківського університету (1879–1884). У ХТІ викладач за наймом з 1885 р., штатний – з 1889 р. Ад'юнкт-професор хімії ХТІ (1904). Професор хімії (1907). Почесний мировий суддя (1903). Виступив з доповіддю на I Менделєєвському з'їзді (1907). У 1908 р. у четвертому томі «Известий…» надруковано працю «Определение удельнаго веса, температуры наибольшей плотности и точки замерзания морской воды из Чернаго и Балтийскаго морей». Голова Ради попечителів 1-ї Харківської жіночої гімназії (1910). Гласний Харківського повітового земства (1910).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Чернобаєв Дмитро Олександрович (1873–?)

       Титулярний радник, інженер-технолог. У ХТІ з 1901 р. по 1905 р. штатний лаборант при лабораторії поживних речовин. Стипендіат Міністерства народної освіти на час перебування у закордонному відрядженні з науковою метою (1903).
       У подальшому – ад'юнкт-професор хімічної технології, викладач у Київському політехнічному інституті та в Київському інституті народного господарства (1927).

Шанін Лев Павлович

       Інженер-технолог. У ХТІ з 1907 р. по 1909 р. лаборант при кафедрі фізики за наймом. Викладав фізику в 1-й школі Імператорського Російського технічного товариства (1907). У 1909 р. його було переведено на службу до Кавказького навчального округу.


Шелехов Олександр Іванович (1870–?)

       Титулярний радник, інженер-технолог. На службі з 1895 р. У ХТІ з 1899 р. штатний лаборант при хімічній лабораторії. Стипендіат Міністерства народної освіти (1908).
       У подальшому – викладач аналітичної хімії в ХТІ (1927).

Шепелєв Павло Васильович (1877–1914)

       Статський радник, кандидат Варшавського університету. На службі та в ХТІ з 1902 р. по 1914 р. – штатний викладач фізики, механіки. Завідувач фізичної лабораторії (1909–1913). У 1907–1908 рр. у третьому та четвертому випуску «Известий…» надруковано підручник «Начальный курс механики», у п'ятому – «Особенности действия сил на быстро вращающееся тело. Гироскопы», «Вывод соотношений между осями и угловыми скоростями вращений тела, получаемых при выборе различных точек тела для разложения его движения на поступательное и вращательное» (1910); у шостому – «Сила и энергия электромагнитнаго поля», «Электрические колебания и электромагнитные волны» (1910); у сьомому – «О постановке практических занятий в физической лаборатории Харьковского Технологического Института», «О поправке на лучеиспускание» (1911). Під час закордонного відрядження у 1909 р. проводив практикуми у фізичній лабораторії професора Буті у Сорбонні, відвідав з навчальною метою університети Лейпцига, Берліну. Викладав фізику в Жіночій гімназії Грегорцевича (1904–1909), 1-му Харківському реальному училищі (1906–1909), Харківському ветеринарному інституті (1911–1913). У 1913 р. відряджено на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Шиллер Микола Миколайович (1848–1911)

       Дійсний статський радник, заслужений ординарний професор Університету Св. Володимира, доктор фізики. Закінчив Московський університет (1868). На службі з 1870 р. Понадштатний лаборант при фізичній лабораторії університету. З навчальною метою відряджено до Німеччини, де працював під керівництвом професора Гельмгольца (1871). Магістр фізики (1875). Після захисту дисертації «Электромагнитные свойства концов разомкнутых токов и диэлектриков» у 1876 р. було удостоєно Московським університетом ступеня доктора фізики. Екстраординарний професор з теоретичної фізики Університету Св. Володимира (1876). Директор ХТІ (1903–1905). Брав участь у роботі з'їзду з технічної освіти, був почесним членом електротехнічного з'їзду в Санкт-Петербурзі (1903). У 1905 р. у першому томі «Известий…» надруковано працю «Разрывность производной от давления по температуре, как существенное условие правила фаз».
       У подальшому – член Ради Міністерства освіти.
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Шумілов Олександр Олексійович (1875–?)

       Надвірний радник, інженер-технолог. На службі з 1902 р. У ХТІ з 1904 р. штатний лаборант при лабораторії поживних речовин. Під час закордонного відрядження вивчав стан лабораторій з цукрового виробництва (1907). Учасник I Менделєєвського з'їзду в Санкт-Петербурзі (1907). Публікувався в «Записках Киевского отделения Императорского Русского технического общества» (1910). У 1913 р. відряджено на Київську сільськогосподарську та промислову виставку.
       У подальшому – професор технології поживних речовин у ХТІ.

Щедрович Ілля Ісаєвич

       Технолог. Дійсний студент Санкт-Петербурзького університету. На службі та в ХТІ – викладач креслення за наймом з 1904 р. по 1905 р.

Щербаков Андрій Костянтинович

       Статський радник, інженер-механік. Викладач Кологривського нижчого сільськогосподарсько-технічного училища. На службі з 1902 р. У ХТІ з 1904 р. штатний викладач креслення та проєктування. Викладав технічне креслення на недільних курсах для робітників Харкова (1906–1907). Відкрив середній приватний навчальний заклад (1914–1915).

Щиголєв Костянтин Григорович

       Колезький радник. Закінчив Харківський університет. Відмовився від стипендії для приготування до професорського звання. На службі з 1898 р. У ХТІ з 1898 р. по 1904 р. штатний викладач математики.

Щукарьов Олександр Миколайович (1864–1936)

       Статський радник, професор, доктор хімії. На службі з 1891 р. З 1891 р. по 1909 р. працював у термохімічній лабораторії при Московському університеті разом з В. Ф. Лугініним. Екстраординарний професор Катеринославського вищого гірничого училища. У ХТІ з 1911 р. професор хімії. У 1913 р. у дев'ятому (вип. 1) томі «Известий…» надруковано працю «Испытание теплотворной способности топлива методом сожигания его в сдавленном кислороде». У 1913 р. відряджено на з'їзд природознавців і лікарів у Тифлісі. У 1914–1915 рр. у десятому-одинадцятому томах «Известий…» надруковано підручник «Курс общей химии».
       У подальшому – завідувач кафедри неорганічної хімії ХТІ (1923).
       У фонді бібліотеки зберігаються книги з автографом ученого.

Яновський Богдан Костянтинович

       Інженер-технолог у чині VII класу. У ХТІ з 1903 р. по 1904 р. штатний викладач креслення, лаборант електротехнічної лабораторії. Читав лекції з електротехніки на курсах для робітників і ремісників Харкова.




Співробітники навчально-допоміжних служб ХТІ

Бібліотека

Семенчинов Макарій Лукич

       Колезький радник, кандидат права. На службі з 1885 р. У ХТІ бібліотекар з 1886 р., завідувач-бібліотекар – з 1905 р.


Інспекція студентів

Брайловський Іван Олександрович

       Статський радник. Закінчив 3-тю Харківську гімназію. На службі з 1886 р. У ХТІ з 1896 р. помічник інспектора студентів.

Вільгальм Микола Федорович

       Колезький асесор. Помічник інспектора студентів (1914).

Воронцов-Вельямінов Олександр Миколайович

       Статський радник. Закінчив Варшавську 3-тю гімназію. На службі з 1876 р. У ХТІ з 1886 р. помічник інспектора студентів.

Дем'яненко Павло Федорович

       Надвірний радник. Закінчив Харківське реальне училище. На службі з 1883 р. У ХТІ з 1902 р. помічник інспектора студентів.

Замятін Митрофан Іванович

       Колезький асесор. На службі з 1886 р. У ХТІ з 1899 р. помічник інспектора студентів. З 1905 р. – інспектор Бакинської губернії та Дагестанської області.

Раєвський Іван Павлович

       Статський радник. У ХТІ помічник інспектора студентів з 1887 р., з 1905 р. – інспектор.


Канцелярія

Багров Олексій Іванович

       Колезький радник. На службі з 1885 р. У ХТІ в. о. діловода (1914).

Брагін Ф. Т.

       Титулярний радник. Діловод у ХТІ. У 1903 р. вийшов у відставку.

Ісаєнко-Горажій Андрій Федорович

       Колезький реєстратор. На службі з 1896 р. Писар, виховувався в Богодухівському 3-х класному міському училищі. Бухгалтер ХТІ (1903–1904).

Константинов Олександр Іванович

       Надвірний радник. Закінчив Харківське реальне училище. На службі з 1891 р. У ХТІ з 1904 р. архіваріус, помічник діловода. Працював помічником інспектора студентів (1914).

Кравчуновський Павло Панасович

       Колезький асесор, губернський секретар. Закінчив Харківське повітове училище. Бухгалтер 2-го розряду Слов'янського казначейства, губернський секретар. На службі з 1897 р. У ХТІ з 1903 р. помічник діловода (він же архіваріус), помічник бухгалтера (1904), помічник інспектора студентів (1914).

Пономарьов Костянтин Андрійович

       Не має чину. На службі з 1909 р. Помічник діловода (1914).

Савінов Петро Вікторович

       Титулярний радник. Закінчив Валківське повітове училище. На службі з 1877 р. У ХТІ бухгалтер (він же скарбничий) з 1895 р. по 1914 р. Тимчасово завідував будівлями інституту (1913–1914).

Четвериков Володимир Павлович

       Надвірний радник. На службі з 1887 р. У ХТІ діловод з 1903 р. Столоначальник канцелярії Попечителя Харківського навчального округу (1903–1906).


Медична служба

Авдєєнко Андрій Мартинович

       Окончил Екатеринославскую земскую фельдшерскую школу. На службе с 1907 г. В ХТИ фельдшер (1907).

Казаков В'ячеслав Данилович (1879–1971)

       Закінчив Київську військово-фельдшерську школу. На службі з 1901 р. У ХТІ фельдшер з 1903 р. по 1906 р.

Крюков Володимир Семенович

       Не має чину. Фельдшер. На службі з 1912 р., у ХТІ з 1914 р.

Прокопенко Петро Петрович

       Колезький асесор, доктор медицини. Приват-доцент Харківського університету. На службі з 1885 р. У ХТІ з 1900 р. лікар. У 1905 р. перейшов на службу до Харківської громади сестер милосердя Червоного Хреста.

Строцев Микола Данилович

       Фельдшер. На службі з 1913 р., у ХТІ з 1914 р. за наймом.

Філіпс Олександр Юлійович

       Статський радник. На службі з 1886 р. У ХТІ з 1905 р. лікар. Консультант Харківської громади сестер милосердя Червоного Хреста (1905).

Ярошенко Микола Йосипович

       Колезький реєстратор. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу. На службі з 1891 р. У ХТІ фельдшер з 1909 р.


Господарська частина

Даниловський Гавриїл Гавриїлович

       Титулярний радник. На службі з 1914 р. Завідувач-доглядач будівель за наймом (1914).

Краковецький Антон Васильович (?–1903)

       Колезький радник. Доглядач будівель у ХТІ (1896–1903).

Мороз Євлампій Андрійович

       Титулярний радник, губернський секретар, помічник лікаря. На службі з 1889 р. У ХТІ фельдшер з 1896 р., доглядач будівель (він же екзекутор) з 1903 р. по 1913 р. Помічник інспектора студентів (1914).


Література:

1. Известия Харьковского Технологического Института Императора Александра III / Харьк. технолог. ин-т имп. Александра III. — Харьков : Тип. и лит. М. Зильберберг и С-вья, 1905–1917. — Т.1–12. — Текст представлен в старопечатной орфографии, используемой до 1918 г.

2. Наука и научные работники СССР : справочник / Акад. наук СССР; сост. Комис. «Наука и науч. работники СССР» под наблюдением и непосредств. рук. С. Ф. Ольденбурга, Е. Ф. Карского. — Л., 1925–1934.
Ч. 6 : Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. — 1928. — VIII, 810 с., [2] л. диагр., карт. : диагр.

3. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв. // Харьков. История и архитектура [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.kharkov.ua/culture/4.html. — Загл. с экрана.

4. Табель о рангах / Википедия [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki — Загл. с экрана.




Матеріал підготували завідувач сектору рідкісних видань Галина Павлова, директор НТБ НТУ "ХПІ" Лариса Семененко


2010 р.