Яків Мойсейович народився в м. Мелітополі (Запорізька область) у 1893 році. Учасник Першої світової і громадянської воєн, член партії з 1919 року. Під час громадянської війни Майєр пройшов шлях від комісара штабу Придніпровської групи військ, завідувача політвідділом 17-ї кавалерійської дивізії до начальника політвідділу 12-ї армії. Після громадянської війни (1924) вступив до Харківського технологічного інституту за спеціальністю «Теплотехніка», який закінчив з відзнакою.

Під час навчання у ХТІ, Майєр за сумісництвом працював в Технічній раді інституту (1921). Секретар механічного факультету, асистент, викладач ХТІ (1923-1929). Політкомісар ХТІ, голова Бюро політкомісарів вузів при Наркомосі УРСР. Комісар Вищих технічних навчальних закладів (1919). Асистент при кафедрі соціально-економічного циклу наук ХТІ (з 1923), аспірант Науково-дослідної кафедри теплотехніки при ХТІ. Керівник теплотехнічної лабораторії ХТІ (1925), одночасно — інженер-конструктор, завідувач підвідділу теплових двигунів Харківського паровозобудівного заводу. Організатор і перший завідувач лабораторії двигунів Науково-дослідного інституту промислової енергетики України (1925-1929). В цей же час стажувався за кордоном: 1925-1926 рр. — в Німеччині, 1927-1928 рр. — в Німеччині та Швейцарії. Професор (1929).

У 1928 р. Яків Мойсейович призначений на посаду ректора ХТІ (1928-1929). За час його роботи на цій посаді були організовані річні підготовчі курси, на яких займалося 215 осіб, виробнича практика була збільшена до 10 місяців, а з 1929 року стала безперервною, оновився і збільшився склад викладачів. За 1928 рік до інституту було прийнято 25 викладачів (в т. ч. трьох професорів), на викладацьку роботу було рекомендовано 30 випускників інституту. Під керівництвом Я. М. Майєра почалося проектування і будівництво електротехнічного корпусу (1929).

З квітня 1930 року, після реорганізації ХПІ, Яків Мойсейович працював в Харківському машинобудівному інституті. У 1936 році Майєр очолив Український науково-дослідний інститут двигунів внутрішнього згоряння, а згодом був призначений директором і науковим керівником Українського науково-дослідного авіадизельного інституту (1936). Йому належить теоретична і експериментальна розробка параметрів робочого процесу швидкохідного дизеля, на основі якого створено двигун В-2, що надійшов на оснащення радянських танків Т-34. В. о. ректора ХММІ (1941). Професор кафедри двигунів внутрішнього згоряння, член Вченої ради ХПІ. Автор понад 36 наукових друкованих праць.