2017-12-14


Красуський Іван Адамович – ректор Харківського технологічного інституту (1919–1922)

Красуський Іван Адамович
1865–1937 рр.


Список наукових робіт професора І. А. Красуського
Список наукових робіт під редакцією профессора І. А. Красуського
Публікації про життя та наукову діяльність І. А. Красуського

Красуський Іван Адамович (1865-1937)  –  хімік, інженер-технолог.

Уроженець Москви. Закінчив фізико-математичний факультет відділення природничих наук Університету cв. Володимира і Харківський технологічний інститут (1900, сторонній слухач).

Працював у лабораторіях політехнічних інститутів Цюріха, Брауншвейга. Практикант, хімік бурякоцукрового заводу в Німеччині. Хімік і помічник директора Андрушківського бурякоцукрового заводу. Лаборант при агрохімічній лабораторії Харківського університету (1893). Магістр хімії, приват-доцент по технічній хімії (1898), завідувач технічною лабораторією університету. Читав курси лекцій з аналітичної та органічної хімії. Ад'юнкт-професор ХТІ (1900). Професор з хімічної технології (1903). Читав курси лекцій за технологією поживних речовин та канцелярського виробництва. Одночасно  –  завідувач кафедри технології та технічної хімії Харківського університету (1900-1904). Викладач органічної хімії Харківського ветеринарного інституту (1901-1904). Професор Варшавського політехнічного інституту (1904-1905). Член Харківського відділення Імператорського російського технічного товариства. Віце-голова Харківського сільськогосподарського товариства (1903).

З 1906 року  –  знову професор по хімічній технології ХТІ. Читав курси лекцій за технологією палива і води, за технологією бродіння. Завідувач лабораторією поживних речовин ХТІ (1903, 1907-1916, 1919). Одночасно  –  приват-доцент Харківського університету (1908-1916). Учасник Першого Менделєєвського з'їзду (1907). Автор розділу «Цукор і крохмаль» в «Народній енциклопедії» (1912). У 1913 році був відряджений на сільськогосподарську і промислову виставку в Києві, на з'їзд натуралістів і лікарів у Тифлісі. Викладав хімію в Харківському жіночому медичному інституті (1911-1916), Харківському комерційному училищі (1912-1916). Член навчального комітету Харківських вищих комерційних курсів (1915-1916). Був редактором «Известий Харьковского Технологического Института» (1908-1917), «Известий Южно-Русского Общества технологов» (1910-1913, 1916).

Гласний Харківської міської Ради (1914-1916). Помічник директора інституту (1915-1916). Цивільний чин  –  статський радник. Був нагороджений за відмінну службу орденами св. Станіслава 2-го і св. Володимира 4-го ступенів. Голова каналізаційно-водопровідної комісії при Харківському міському громадському управлінні (1916). Проректор (1918), ректор ХТІ (1919-1922). Член факультетської комісії ХТІ (з 1921).

Товариш міністра освіти при уряді гетьмана Павла Скоропадського (1918). Член кадетської партії (з 1914 р). Депутат фракційного складу Харківської міської Ради при Денікіні від партії кадетів (1919). У 1921 р. був підсудним за звинуваченням у активній співпраці з Добровольчою армією на відкритому судовому процесі у справі «Національного центру». Був засуджений до «загальнопримусових робіт на 5 років без утримання під вартою і з відправленням по спеціальності». Пом'якшенню вироку сприяв Ф. Е. Дзержинський. Значився в списку ГПУ антирадянської інтелігенції, яка підлягала висилці (Постанова «Об административной высылке» від 25 липня 1922 р.), як активний противник радянської влади. Але висилку скасували, тому що почалась «українізація» і інтелігенція знадобилась для її проведення.

З 1923 р.  –  завідувач кафедри технології сільськогосподарських продуктів, кафедри і лабораторії поживних речовин. Читав курси лекцій з аналітичної хімії, технології бродіння, технології сільськогосподарського виробництва, технології води та палива, технології поживних речовин, контролю виробництва. Директор Українського інституту прикладної хімії (1923-1929). Завідувач Науково-дослідної кафедри технології поживних речовин при ХТІ (1921-1929). Одночасно  –  викладач Харківського інституту народного господарства.

Консультант «Сахаротреста» (1924). Член Товариства фізико-хімічних наук при І. Н. О., секції матеріалознавства Н. О. Т. при Р. К. І., виробничо-наукової секції «Доброхіма», секції науковців Всеработпроса, Міжвідомчою комісії з метризації, Наукового комітету Наркомосу, НТО, ВРНГ (1924). Голова Всеукраїнської асоціації інженерів (1924-1929). Учасник IV Менделєєвського з'їзду в Москві (1925). З 1930 р.  –  професор Харківського хіміко-технологічного інституту.