Наукова школа електротехніки Харківського політехнічного інституту
Володимир Улянович Кизилов
Володимир Улянович Кизилов (31 травня 1937 — лютого, 2011) — фахівець у галузі електроенергетики.
Володимир Улянович Кизилов народився 31 травня 1937 року у сім'ї службовця у Харкові. 1954 року закінчив середню школу і вступив до Харківського політехнічного інституту (ХПІ). Який закінчив з відзнакою за спеціальністю Електричні станції.
Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1959–1965) спочатку у відділі головного енергетика, де налагоджував Головну знижувальну підстанцію, готував черговий персонал і сам був черговим інженером, а від 1962 року — на посаді інженера з автоматики лінійного прискорювача електронів 400 МЕВ. Невдовзі його було призначено начальником зміни прискорювача, а 1964 року, з його ініціативи, було створено групу з подальшої автоматизації прискорювача, яку Володимир Улянович і очолив. З першого дня роботи у ФТІ АН УРСР він працював за сумісництвом на кафедрі «Електричні станції», де визначив тематику наукових досліджень –вимірювання складових електричної потужності та енергії. Значний вплив на формування В. У. Кизилова, як вченого, мали багаті фонди бібліотек ФТІ АН УРСР та ХПІ. У 1961 році він заявив перший свій винахід, а в 1963 році удосконалив і запатентував його у ФРН, Англії, Італії, Франції, Індії та ОАР. Це були перші патенти ХПІ.
У жовтні 1965 року Володимир Улянович вступив до аспірантури на кафедру «Електричні станції» та успішно працював над дисертацію «Время–импульсный статический преобразователь мощности повышенной точности» (Час–імпульсний статичний перетворювач потужності підвищеної точності), яку достроково захистив 13 червня 1968 року. Від травня 1968 року обіймав посаду асистента, від червня 1969 — старшого викладача, з травня 1970 року — доцента. У квітні 1973 року В. У. Кизилову присвоїли вчене звання доцента по кафедрі «Електричні станції». У ці роки (1973-1989) він виконував значний обсяг навчальної, наукової та громадської роботи, керував дослідженнями аспірантів та здобувачів.
Володимир Улянович читав лекції з курсів "Елементи пристроїв автоматичних енергосистем", "Автоматизація енергосистем", "Основи технічної творчості". Під його керівництвом захищено вісім дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Наукову роботу студента, виконану під керівництвом В. У. Кизилова, у 1981 році було відзначено першою премією на Всесоюзному конкурсі ВТВР. Студентські роботи, виконані під його керівництвом, неодноразово відзначалися на республіканських конкурсах.
Багато розробок В. У. Кизилова впроваджено у серійне виробництво на заводах Вітебська, Вільнюса, Ленінграда, Києва, Харкова, П'ятигорська, Житомира, Львова. Річний економічний ефект від впровадження вимірювального перетворювача активної потужності ІПТАМ — 301 (ВПАП), де використано два його винаходи, склав 4,5 млн рублів, за що у 1981 році В. У. Кизилова нагородили знаком «Відмінник винахідництва та раціоналізації» та присвоїли звання «Кращий винахідник Харківської області 1981 року». У серійне виробництво було впроваджено близько 20 приладів, серед яких найточніший в СРСР лічильник електроенергії ЦЕ6001 класу точності 0.2; найточніший вимірювальний перетворювач потужності Е848 класу 2, де використано 4 його винаходи.
Шість років В. У. Кизилов був заступником декана електроенергетичного факультету з наукової роботи, неодноразово обирався до профспілкового бюро факультету, був секретарем спеціалізованої Ради із захисту докторських дисертацій. Його діяльність була відзначена знаками «Переможець соцзмагання» (1973, 1977, 1978), «Ударник 9 п'ятирічки»; 9 медалями ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР, а також 3 дипломами ВДНГ УРСР.
У квітні 1989 року В. У. Кизилова за конкурсом було обрано завідувачем кафедри «Електричні станції», а у вересні того ж року йому, вперше в історії інституту, присвоїли почесне звання «Заслужений винахідник України». У січні 1992 року, рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти, йому присвоїли звання професора на кафедрі «Електричні станції». На посаді завідувача кафедри (1989–2004) В. У. Кизилов активно змінив зміст освіти. У навчальні плани запровадив багато нових курсів. На всіх спеціальностях кафедри почали читати курси «Сучасні проблеми спеціальності», де викладали те, чого немає у підручниках та монографіях, що можна було дізнається зі статей у журналах, патентів, презентацій фірм та організацій. Володимир Улянович сам читав такий курс для фахівців із автоматики енергосистем. Запровадили двосеместровий курс «Теорія ймовірностей та основи функціонального аналізу», а він читав магістрам курс «Сучасна математика в енергетиці».
1992 року було відкрито нову спеціалізацію «Енергозбереження», випереджаючи загальне розуміння значення енергоресурсів для України, де Комітет енергозбереження створено лише у жовтні 1995 року. У червні 1996 року кафедра випустила 16 спеціалістів нового профілю, що дозволило 1998 року виграти проект Європейського Союзу за програмою TACIS «Створення центрів енергозбереження в Україні». При кафедрі «Електричні станції» створено Харківський регіональний центр підготовки енергоменеджерів (ХРЦПЕ), який одержав ліцензію на підвищення кваліфікації з енергоменеджменту. 2000 року він ліцензував на кафедрі третю спеціальність — «Енергетичний менеджмент».
У цей період кафедра набула нового імпульсу розвитку. При кафедрі відкрито аспірантуру та докторантуру за спеціальністю 05.14.02 – «Електричні станції, мережі та системи», розпочала роботу спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій. На кафедрі створена власна нова наукова школа, яка освоює сучасні наукові напрями, пов'язані з ринковим реформуванням енергосектора та адаптацією технічної та організаційної інфраструктури електростанцій до ринкових умов господарювання.
У 2001 році ХРЦПЕ, за завданням облдержадміністрації, підвищував кваліфікацію представників райвиконкомів та райрад області в галузі енергоменеджменту. У процесі реалізації програми TACIS В. У. Кизилов пройшов навчання та отримав Свідоцтво України про підвищення кваліфікації за спеціальністю «Енергетичний менеджмент».
Протягом 2004–2008 років — завідувач кафедри «Автоматизація енергосистем», від 2008 року — професор цієї кафедри. Розробляв пристрої вимірювання потужності та енергії.
Володимир Улянович вміло поєднував можливості кафедри та виробництва. На Харківській ТЕЦ-5 було створено філію кафедри. Кизилов В. У. був членом технічних рад Харківобленерго та Північної електроенергетичної системи. Його високий авторитет в енергетиці дозволяв працевлаштовувати всіх відмінників на достойну роботу за фахом. У Харкові він створив секцію Міжнародного інституту IEEE та сам був (Senior member IEEE) старшим членом IEEE. Він був головою бібліотечної ради та членом вченої ради НТУ «ХПІ», членом експертної ради з енергетики та електроніки при ДАК з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів І-ІV рівня підготовки фахівців, членом Президії Харківського регіонального НТО Енергетиків та електротехніків. Володимир Улянович автор понад 300 друкованих праць, 150 винаходів.
Кизилов В. У. був нагороджений медаллю "Ветеран праці", золотою медаллю "За заслуги в освіті", йому присвоєно звання "Почесний доктор" Міжнародної Кадрової академії (МКА).
